Постанова

від 19.11.2014 по справі 2а-7047/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 листопада 2014 року № 2а-7047/12/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Фізичиної особи- підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби, в якому просить визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.05.2012р. № 000066170415318, №000067170415319.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2012 року позов Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекцій у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби від 10 травня 2012 року № 000066170415318, № 000067170415319.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2013 року апеляційну скаргу задоволено. Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 17 серпня 2012 року скасовано та ухвалено нову про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 жовтня 2014 року касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 серпня 2012 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2014 року адміністративну справу № 2а-7047/12/2670 прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 29 жовтня 2014 року, яке відкладалось на 06 листопада 2014 року у зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі.

У судовому засіданні 06 листопада 2014 року представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити їх. Також, у судовому засіданні замінено неналежного відповідача Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби на належного Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби проводилась документальна планова виїзна перевірка суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (далі - позивач) щодо дотримання вимог чинного законодавства з питань оподаткування за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2011 року, за результати якої було складено акт перевірки від 13 квітня 2012 року № 1147/17/4/НОМЕР_1.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 176.1 ст. 176, п. 177.2 п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, СПД ОСОБА_1 занизив оподатковуваний дохід за 2011 на суму 397912,90 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб на суму 65386,80 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суму податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 30934,09 грн., у тому числі за період з 01.04.2011р. по 30.06.2011р. на суму 13829,08 грн.; за період з 01.07.2011р. по 31.08.2011р. на суму 17105,01 грн.

На підставі висновків зазначеного акта перевірки ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС прийнято податкове повідомлення - рішення від 10 травня 2012 року №000066170415318, яким, позивачу визначено податкові зобов'язання в сумі 65387,80грн. зі сплати податку з доходів фізичних осіб.

Також, на підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 10.05.12р. №000067170415319, яким позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 35211,34 грн., в т.ч. 30934,09 грн. - основний платіж, 4277,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням - рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та контрагентами.

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від 13 квітня 2012 року № 1147/17/4/НОМЕР_1.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій у справі № 2а-7047/12/2670, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначила, що для встановлення факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, судам попередніх інстанцій необхідно встановити: рух активів платника у процесі здійснення господарських операцій; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку; чи розкривають наявні у позивача первинні документи зміст господарських операцій за укладеними договорами, та чи є вони належними доказами, що підтверджують факт здійснення господарських операцій; подальше використання придбаних платником товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності.

Частиною 5 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

За таких обставин, враховуючи вказаний висновок Вищого адміністративного суду України, суду, в межах даного спору, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та контрагентами, обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи свідчать, що СПД ОСОБА_1 до складу валових витрат відносив витрати на ремонт автомобілів згідно договорів з контрагентами, а саме:

з ТОВ "Авітек Гуп ЛТД"(код ЄДРПОУ 37046350) було укладено договір від 15.03.2011р. №15-03-11 про надання робіт з технічного обслуговування транспортних засобів та постачання запасних частин. Позивачем взаєморозрахунки проводились в безготівковій формі оплати шляхом перерахунку коштів. На виконання умов договору ТОВ "Авітек Гуп ЛТД" оформлено акти здачі -виконаних робіт б/н від 18.03.2011 на суму 10787,78 грн. у т.ч. ПДВ 1797,96 грн.; б/н від 15.03.2011р. на суму 17121,22 грн. у т.ч. ПДВ на суму 2853,54 грн.; б/н ід 31.03.2011р. на суму 22597,00 грн. у т.ч. ПДВ на суму 3766,17 грн.; б/н від 14.04.2011р. на суму 14820,00 грн. у т.ч. ПДВ на суму 2470,00 грн.; №АГ-0000988 від 17.05.2011 на суму 17710,00 грн. у т.ч. ПДВ на суму 2951,67 грн.; №АГ-0000991 від 20.05.2011 на суму 11750,00 грн. у т.ч. ПДВ на суму 1958,33 грн.; № АГ- 0001175 від 01.06.2011 на суму 12281,00 грн. у т.ч. ПДВ на суму 2046,83 грн.; № АГ-0001176 від 17.06.2011 на суму 13090,00 грн. у т.ч. ПДВ на суму 2181,67 грн.; АГ-0001177 від 20.06.2011 на суму 10800,00 грн. у т.ч. ПДВ на суму 1800,00 грн.; № АГ-0001426 від 30.06.2011 на суму 13260,00 грн. у т.ч. ПДВ на суму 2210,00 грн. та податкові накладні від 24.303.2011 № 699, від 24.03.2011 №698, від 31.03.2011 №701, від 14.04.2011 №700, від 01.06.2011 №145, від 17.06.2011 №146, від 20.06.2011 №147, від 30.06.2011 №723.

- з ТОВ "Укрінвестбудцентр"(код ЄДРПОУ 31611704) було укладено договір поставки від 18.04.2011р. №1804. Позивачем взаєморозрахунки проводились в безготівковій формі оплати шляхом перерахунку коштів. На виконання умов договору ТОВ "Укрінвестбудцентр" оформлено акт здачі -прийняття робіт б/н від 16.06.2011р. на суму 13048,00 грн., у т.ч. ПДВ на суму 2174,67 грн. та податкову накладну від 16.06.2011 №12.

- з ТОВ "Декос Альянс" (код ЄДРПОУ 37505731) було укладено договір поставки від 08.07.2011 №080711. Позивачем взаєморозрахунки проводились в безготівковій формі оплати шляхом перерахунку коштів. На виконання умов договору ТОВ "Декос Альянс"оформлено акти здачі прийняття робіт від 12.07.2011 №ОУ-0000500 на суму 19877,00 грн. у т.ч. ПДВ 3312,83 грн.; від 15.07.2011 №ОУ-0000501 на суму 17877,00 грн. у т.ч. ПДВ 2979,50 грн.; від 20.07.2011 № ОУ- 0000502 на суму 14640,00 грн. у т.ч. ПДВ на суму 2440,00 грн.; від 25.07.2011 № ОУ-0000503 на суму 18900,00 грн. у т.ч. ПДВ на суму 3150,00грн.; від 25.07.2011 №ОУ-0000504 на суму 24056,00 грн. у т.ч. ПДВ а суму 4009,33 грн. та податкові накладні від 12.7.2011 №555, від 15.07.2011 №556, від 20.07.2011 №557, від 25.07.2011 №559, від 25.07.2011 №558.

- з ТОВ "ВІП Союз" (код ЄДРПОУ 37240791) було укладено договір на виконання ремонтних робіт від 11.08.2011р. №010811. Позивачем взаєморозрахунки проводились в безготівковій формі оплати шляхом перерахунку коштів. На виконання умов договору ТОВ "ВІП Союз"оформлено акт здачі-прийняття робіт від 02.08.2011р. №ОУ-0000076 на суму 23890,00 грн., у т.ч. ПДВ 3981,67 грн.; від 02.08.2011р. №ОУ-0000075 на суму 24280,00 грн., у т.ч. ПДВ 4046,67 грн. та податкову накладну від 02.08.2011 №173;

- з ТОВ "Тіал Альянс" (код ЄДРПОУ 37317565) було укладено договір на виконання ремонтних робіт від 21.04.2011р. №2104. Позивачем взаєморозрахунки проводились в безготівковій формі оплати шляхом перерахунку коштів. На виконання умов договору ТОВ "Тіал Альянс" оформлено акти здачі-прийняття робіт б/н від 21.04.2011р. на суму 21870,00 грн., у т.ч. ПДВ на суму 3645,00 грн.; №ТА-0000467 від 17.05.2011р. на суму 16290,00 грн., у т.ч. ПДВ 2715,00 грн.; №ТА-0000468 від 20.05.2011р. на суму 9985,50 грн., у т.ч. ПДВ на суму 1664,25 грн.; №ТА-0001087 від 01.06.2011 на суму 11719,00 грн., у т.ч. ПДВ на суму 1953,17 грн.; №АТ-0001089 від 06.06.2011 на суму 10982,00 грн. у т.ч. ПДВ на суму 1830,33грн.; №АТ-0001090 від 16.06.2011 на суму 10900,00 грн., у т.ч. ПДВ на суму 1816,67 грн.; №ТА-0001091 від 17.06.2011 на суму 9804,0 грн., у т.ч. ПДВ на суму 1634,00 грн.; №ТА-0001092 від 20.06.2011 на суму 18064,00 грн., у т.ч. ПДВ на суму 3010,67 грн.; №ТА-0001093 від 30.06.2011на суму 12636,00 грн., у т.ч. ПДВ на суму 2106,00 грн.; №ТА-0001353 від 12.07.2011 на суму 18230,00 грн., у т.ч. ПДВ на суму 18230,00 грн.; №ТА-0001354 від 20.07.2011 на суму 14230,00 грн., у т.ч. ПДВ на суму 14230,00 грн.; №ТА-0001355 від 25.07.2011 на суму 22000,00 грн., у т.ч. ПДВ на суму 3666,67 грн. та податкові накладні від 21.04.2011 №449, від 17.05.2011 №352, від 20.05.2011 №353, від 01.06.2011 №790, від 08.06.2011 №791, від 16.06.2011 №792, від 17.06.2011 №1089, від 20.06.2011 №1090, від 30.06.2011 №1091, від 12.07.2011 №89, від 20.07.2011 №416, від 25.07.2011 №417.

Вартість отриманих товарів (послуг), була віднесена позивачем до складу валових витрат, та суми податку на додану вартість по зазначеним накладним включена позивачем до складу податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Суд звертає увагу, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції ; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Таким чином, право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто повинна мати місце об'єктивна зміна складу активів платника податків.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Слід звернути увагу, позивачем не надано доказів, що згідно договорів від 15.03.2011, 21.04.2011 року та 11.08.2011 року роботи були виконані з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, що належать саме йому, а не будь-якій іншій особі.

Доказів щодо належності йому транспортних засобів, на яких були виконані роботи з їх технічного обслуговування та ремонту позивачем не надані, ніяких розумних доводів з цього приводу позивачем суду не наведено.

На підтвердження виконання договорів поставки товарів, укладених позивачем 15.03.2011 р. з ТОВ "Тіал Альянс" і 18.04.2011 р з ТОВ "Укрінвестбудцентр", сторони склали декілька десятків актів здачі-прийняття ремонтних, зварювальних та інших робіт, тобто робіт, що ніяким чином не могли виконуватися за вказаними договорами поставки, і жодного акту про виконання самої поставки.

Невідповідність між умовами договорів поставки та документами, складеним на підтвердження їх виконання, представник позивача пояснив виключно помилками, допущеними при їх оформленні. Такі пояснення колегія суддів вважає явно надуманими. Десятки оформлених сторонами нарядів-замовлень, актів, податкових накладних та інших документів безумовно свідчать про умисний, а не помилковий характер їх оформлення, та невиконання цих договорів.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13 жовтня 2014 року судом зазначено, що суд касаційної інстанції не може вважати обґрунтованим висновок суду першої інстанцій про те, що ФОП ОСОБА_1 використано придбані у контрагентів послуги (товари) у власній господарській діяльності, оскільки такий висновок не підтверджений матеріалами справи.

Слід зазначити, що під час нового розгляду адміністративної справи № 2а-7047/12/2670 судом витрбовувались у позивача додаткові докази на підтвердження використання придбаних у контрагентів послуг (товари) у власній господарській діяльності, проте позивачем додаткових доказів по справі не надано .

Наявні у матеріалах справи податкові накладні не містять інформації про посаду, прізвище та ініціали особи, яка їх підписала, або іншої інформації, що дала б змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операції та наявність у неї відповідних повноважень, а відтак в силу наведених вище правових норм такі документи не є належно оформленими первинними документами для підтвердження факту правомірності формування податкового кредиту з ПДВ.

Позивачем не надано документів на підтвердження факту придбання послуг (товарів) з метою та в цілях господарської діяльності.

Матеріали справи не містять доказів, які свідчили би про реальність вищезазначених послуг, про їх надання, адже матеріали справи не містять кінченого результату наданих послуг. Також, вищезазначений перелік послуг є досить широким та не вичерпним, а тому встановлення яких саме послуг з ремонтних робіт замовлялись позивачем не вбачається можливим.

При цьому, враховуючи навіть отримання вищезазначених послуг, не вбачається можливим встановити, яким чином послуги використовувались позивачем у власній господарській діяльності.

Матеріали справи не містять доказів проведення взаєморозрахунків між позивачем та його контрагентами за результатом ведення господарської діяльності (виписки по рахунках, платіжні доручення, тощо).

Позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочином надані послуги надані саме цими контрагентами.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків контролюючого органу про порушення п. 176.1 ст. 176, п. 177.2 п.177.4 ст. 177, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України.

Разом з тим, суд не погоджується із висновками податкового органу щодо відсутності у контрагентів позивача основних фондів, виробничого обладнання, трудових ресурсів необхідних для здійснення господарської діяльності та виконання господарських зобов'язань, та з висновком щодо фіктивності укладених договорів.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, та є нікчемним, якщо його недійсність прямо встановлена законом.

У відповідності до ч.2 ст.228 ЦК України нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок.

Згідно ч.1 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права та передбачені іншими нормами права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Зокрема, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, такий правочин у відповідності до ч.3 ст.228 ЦК України може бути визнаний недійсним.

Суд зазначає, що укладені договори між позивачем та його контрагентами відносяться до оспорюваних договорів, проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що вказані договори у встановленому порядку визнані судом недійсними.

Також, відхиляються послання контролюючого органу на висновки актів, складених за результатом проведених перевірок контрагентів позивача, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник