Ухвала

від 15.01.2015 по справі 2а-7047/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-7047/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

15 січня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2,

від відповідача Кириленко М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2014 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби, що в подальшому було замінено правонаступником - Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просив визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.05.2012р. № 000066170415318, №000067170415319.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 серпня 2012 року позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2013 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 серпня 2012 року скасовано та прийнято нову постанову - про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 жовтня 2014 року касаційну скаргу позивача задоволено частково. Рішення судів першої та апеляційної інстанції по даній справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права та неповно з'ясував обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби було проведено документальну планову виїзну перевірку суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 щодо дотримання вимог законодавства з питань оподаткування за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2011 року.

Результати перевірки відображено в акті перевірки від 13 квітня 2012 року № 1147/17/4/НОМЕР_1, в якому контролюючим органом встановлено наступні порушення позивачем вимог податкового законодавства:

- п. 176.1 ст. 176, п. 177.2 п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження платником податків оподатковуваного доходу за 2011 на суму 397912,90 грн., та мало наслідком заниження податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб на суму 65386,80 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 30934,09 грн., у тому числі за період з 01.04.2011р. по 30.06.2011р. на суму 13829,08 грн.; за період з 01.07.2011р. по 31.08.2011р. на суму 17105,01 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС 10 травня 2012 року прийнято наступні податкові повідомлення - рішення:

- №000066170415318, яким, позивачу визначено податкові зобов'язання в сумі 65 387,80 грн. зі сплати податку з доходів фізичних осіб.

- №000067170415319, яким позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 35 211,34 грн., в т.ч. 30 934,09 грн. - основний платіж, 4 277,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи, надані позивачем, не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з контрагентами, за наслідками яких позивачем сформовано податкові зобов'язання в періоді, за який проведено перевірку.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, розглядаючи справи щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підставою для збільшення позивачу зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість, у період, за який проводилась перевірка, слугувало встановлення перевіркою віднесення позивачем до податкового кредиту та витрат коштів, сплачених на користь ТОВ «Авітек Гуп ЛТД», ТОВ «Укрінвестбудцентр», ТОВ «Декос Альянс», ТОВ «ВІП Союз», ТОВ «Тіал Альянс», на підставі господарських договорів, укладених такими суб'єктами господарювання у періоді, за який проведено перевірку, що є, на думку перевіряючих, не мали реального характеру, оскільки не підтверджується наявність розумної економічної мети при їх здійсненні, відсутність доказів використання придбаних послуг у власній господарській діяльності та фіктивного характеру вказаних підприємств.

В даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Також податкова вигода може визнаватись необґрунтованою зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру).

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Отже, порушення вимог податкового законодавства на будь-якому з наведених етапів є достатнім для висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, в період, за який проводилась перевірка, позивач мав господарські взаємовідносини з наступними контрагентами: ТОВ «Авітек Гуп ЛТД», ТОВ «Укрінвестбудцентр», ТОВ «Декос Альянс», ТОВ «ВІП Союз», ТОВ «Тіал Альянс».

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем (покупець) з ТОВ «Авітек Груп ЛТД» (код ЄДРПОУ 37046350) (постачальник) було укладено договір від 15.03.2011р. №15-03-11 про надання робіт з технічного обслуговування транспортних засобів та постачання запасних частин. За умовами вказаного договору постачальник зобов'язується надавати послуги з ремонту транспортних засобів, заміни вузлів та агрегатів, поставити у зумовлені строки другій стороні - покупцеві запасні частини (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказані послуги та товари і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом поставки є визначені родовими ознаками вироби з найменуванням, зазначеним у прейскурантах постачальника. Згідно з а. 2.4 договору право власності на поставлені товари переходить до покупця в момент отримання товару від постачальника за видатково-прибутковою накладною. Кількість і асортимент товару визначаються в специфікації.

На виконання умов договору ТОВ «Авітек Груп ЛТД» оформлено акти здачі -виконаних робіт б/н від 18.03.2011 на суму 10787,78 грн. у т.ч. ПДВ 1797,96 грн.; б/н від 15.03.2011р. на суму 17121,22 грн. у т.ч. ПДВ на суму 2853,54 грн.; б/н ід 31.03.2011р. на суму 22597,00 грн. у т.ч. ПДВ на суму 3766,17 грн.; б/н від 14.04.2011р. на суму 14820,00 грн. у т.ч. ПДВ на суму 2470,00 грн.; №АГ-0000988 від 17.05.2011 на суму 17710,00 грн. у т.ч. ПДВ на суму 2951,67 грн.; №АГ-0000991 від 20.05.2011 на суму 11750,00 грн. у т.ч. ПДВ на суму 1958,33 грн.; № АГ- 0001175 від 01.06.2011 на суму 12281,00 грн. у т.ч. ПДВ на суму 2046,83 грн.; № АГ-0001176 від 17.06.2011 на суму 13090,00 грн. у т.ч. ПДВ на суму 2181,67 грн.; АГ-0001177 від 20.06.2011 на суму 10800,00 грн. у т.ч. ПДВ на суму 1800,00 грн.; № АГ-0001426 від 30.06.2011 на суму 13260,00 грн. у т.ч. ПДВ на суму 2210,00 грн. та податкові накладні від 24.303.2011 № 699, від 24.03.2011 №698, від 31.03.2011 №701, від 14.04.2011 №700, від 01.06.2011 №145, від 17.06.2011 №146, від 20.06.2011 №147, від 30.06.2011 №723. У вказаних актах зазначено про виконання робіт щодо підготовки транспортних засобів до фарбування, розробку схеми руху, здійснення діагностики та ремонту транспортних засобів.

З наведеного вбачається, що зміст актів здачі виконаних робіт не відповідає умовам договору, на виконання якого вони виписані.

Договори аналогічного змісту було укладено позивачем також з наступними суб'єктами господарювання: ТОВ «Укрінвестбудцентр», ТОВ «Декос Альянс», за наслідками яких виписано такі ж акти здачі-прийняття ремонтних робіт, зміст яких не відповідає умовам договору, на виконання якого вони виписані.

Так, з ТОВ «Укрінвестбудцентр» (код ЄДРПОУ 31611704) було укладено договір поставки від 18.04.2011р. №1804. На виконання умов договору ТОВ «Укрінвестбудцентр» оформлено акт здачі -прийняття робіт б/н від 16.06.2011р. на суму 13048,00 грн., у т.ч. ПДВ на суму 2174,67 грн. та податкову накладну від 16.06.2011 №12.

З ТОВ «Декос Альянс» (код ЄДРПОУ 37505731) було укладено договір поставки від 08.07.2011 №080711.

На виконання умов договору ТОВ «Декос Альянс» оформлено акти здачі прийняття робіт від 12.07.2011 №ОУ-0000500 на суму 19877,00 грн. у т.ч. ПДВ 3312,83 грн.; від 15.07.2011 №ОУ-0000501 на суму 17877,00 грн. у т.ч. ПДВ 2979,50 грн.; від 20.07.2011 № ОУ- 0000502 на суму 14640,00 грн. у т.ч. ПДВ на суму 2440,00 грн.; від 25.07.2011 № ОУ-0000503 на суму 18900,00 грн. у т.ч. ПДВ на суму 3150,00грн.; від 25.07.2011 №ОУ-0000504 на суму 24056,00 грн. у т.ч. ПДВ а суму 4009,33 грн. та податкові накладні від 12.7.2011 №555, від 15.07.2011 №556, від 20.07.2011 №557, від 25.07.2011 №559, від 25.07.2011 №558.

Проаналізувавши надані позивачем первинні документи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що господарські операції позивача з ТОВ «Укрінвестбудцентр», ТОВ «Декос Альянс» ТОВ «Авітек Груп ЛТД» не підтверджуються документально, оскільки виписані акти виконаних робіт не відповідають умовам договорів з цими контрагентами, у зв'язку з чим неможливо встановити зміст господарської операції.

Позивачем не надано доказів використання отриманих послуг у власній господарській діяльності, як і оплати послуг.

З ТОВ «Тіал Альянс» (код ЄДРПОУ 37317565) було укладено договір на виконання ремонтних робіт від 21.04.2011р. №2104.

Згідно з умовами договору ТОВ «Декос Альянс» виконує технічне обслуговування та ремонт ДТЗ замовника/клієнта, а замовник бере на себе зобов'язання перед ТОВ сплатити виконані роботи, використані для ремонту матеріали, та встановлення ДТЗ або надані замовнику запасні частини повністю та в строк згідно з п. 4.2 даного Договору.

Замовник в усній чи письмовій формі заявляє ТОВ про необхідність виконання робіт та заміни запасних частин на ДТЗ та подає на територію ТОВ в узгоджений термін.

ТОВ в присутності представника замовника складає наряд-замовлення на технічне обслуговування га ТОВ ДТЗ, на підставі якого проводиться діагностика та складається дефектна відомість. Передача виконаних робіт відбувається на підставі акту приймання-передачі.

На виконання умов договору ТОВ «Тіал Альянс» оформлено акти здачі-прийняття робіт б/н від 21.04.2011р. на суму 21870,00 грн., у т.ч. ПДВ на суму 3645,00 грн.; №ТА-0000467 від 17.05.2011р. на суму 16290,00 грн., у т.ч. ПДВ 2715,00 грн.; №ТА-0000468 від 20.05.2011р. на суму 9985,50 грн., у т.ч. ПДВ на суму 1664,25 грн.; №ТА-0001087 від 01.06.2011 на суму 11719,00 грн., у т.ч. ПДВ на суму 1953,17 грн.; №АТ-0001089 від 06.06.2011 на суму 10982,00 грн. у т.ч. ПДВ на суму 1830,33грн.; №АТ-0001090 від 16.06.2011 на суму 10900,00 грн., у т.ч. ПДВ на суму 1816,67 грн.; №ТА-0001091 від 17.06.2011 на суму 9804,0 грн., у т.ч. ПДВ на суму 1634,00 грн.; №ТА-0001092 від 20.06.2011 на суму 18064,00 грн., у т.ч. ПДВ на суму 3010,67 грн.; №ТА-0001093 від 30.06.2011на суму 12636,00 грн., у т.ч. ПДВ на суму 2106,00 грн.; №ТА-0001353 від 12.07.2011 на суму 18230,00 грн., у т.ч. ПДВ на суму 18230,00 грн.; №ТА-0001354 від 20.07.2011 на суму 14230,00 грн., у т.ч. ПДВ на суму 14230,00 грн.; №ТА-0001355 від 25.07.2011 на суму 22000,00 грн., у т.ч. ПДВ на суму 3666,67 грн. та податкові накладні від 21.04.2011 №449, від 17.05.2011 №352, від 20.05.2011 №353, від 01.06.2011 №790, від 08.06.2011 №791, від 16.06.2011 №792, від 17.06.2011 №1089, від 20.06.2011 №1090, від 30.06.2011 №1091, від 12.07.2011 №89, від 20.07.2011 №416, від 25.07.2011 №417, дефектні відомості.

Договір аналогічного змісту було укладено позивачем з ТОВ «ВІП Союз» (код ЄДРПОУ 37240791) 11.08.2011р. №010811.

На виконання умов договору ТОВ «ВІП Союз» оформлено акт здачі-прийняття робіт від 02.08.2011р. №ОУ-0000076 на суму 23890,00 грн., у т.ч. ПДВ 3981,67 грн.; від 02.08.2011р. №ОУ-0000075 на суму 24280,00 грн., у т.ч. ПДВ 4046,67 грн.

Згідно з частою 1 статті 9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 зазначеної статті).

За приписами частини 3, 4 та 5 статті 9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Отже, виходячи з аналізу зазначених норм Закону облік господарських операцій здійснюється у регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 з наступними змінами та доповненнями в редакції на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Положення №88), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (пункт 2.2 названого Положення).

В силу пункту 2.4. Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегією суддів досліджено акти виконаних робіт, виписані за наслідками спірних господарських операцій та встановлено, що з цих документів неможливо встановити зміст господарської операції.

Крім того, вказані документи не містять обов'язкових реквізитів: прізвищ та/або посад відповідальних осіб, які їх підписали.

Внаслідок цього вказані документи не можуть вважатися такими, що оформлені належним чином, та не підтверджують господарські операції.

Крім того, в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували оплату за надані послуги.

В ході розгляду справи позивачем не надано доказів належності йому автомобілів, обслуговування яких здійснювалося на підставі вище зазначених господарських операцій, як і доказів права на здійснення їх технічного обслуговування у разі належності їх третім особам.

При цьому сплачені суми за наслідками зазначених у договорах послуг були віднесена позивачем до складу валових витрат, та суми податку на додану вартість по зазначених накладних включені позивачем до складу податкового кредиту.

Позивачем не надано доказів використання отриманих послуг у власній господарській діяльності, що є обов'язковою умовою формування податкових зобов'язань, оскільки не зрозуміло з якою метою отримувались послуги з ремонту автомобілів, реєстрації прав на автомобілі та отримання економічної вигоди.

Таким чином, у позивача наявні формально складені, але недостовірні первинні документи, які не підтверджують реальність господарської операції.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Авітек Гуп ЛТД», ТОВ «Укрінвестбудцентр», ТОВ «Декос Альянс», ТОВ «ВІП Союз», ТОВ «Тіал Альянс» не мали фактичного характеру та не відповідають дійсному економічному змісту.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, первинні документи, оформлені на придбання товарів, не відповідають встановленим вимогам та в сукупності не підтверджують реальність господарських операцій, зважаючи також і на відсутність доказів використанням придбаних послуг в межах господарської діяльності позивача, як того вимагає п.198.3 ст. 198 ПК.

Стосовно висновку відповідача про порушення позивачем вимог п. 177.2 та п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 177.2 та 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п. 177.3 статті 177 Податкового кодексу України для фізичної особи-підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Згідно з положеннями ст. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України (в редакції на час існування спірних правовідносин) до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Як передбачено п.177.1, п.177.4 ст.177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування платником податку витрат підприємства допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а також використання отриманих за договором поставки товарів у власній господарській діяльності.

Під час розгляду справи судом досліджені первинні бухгалтерські документи та встановлено, що вказані документи не підтверджують реальності вчинення вищезазначених правочинів, а також не доведено факт використання отриманих товарів і послуг у власній господарській діяльності.

Таким чином, податковим органом вірно встановлено в діях позивача порушення вимог п. 177.2 та п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України.

В той же час колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на акти про неможливість проведення перевірки контрагентів позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період, що перевірявся, оскільки визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту за умовм реального здійснення господарських операцій.

Посилання контролюючого органу на результати співставлення задекларованих позивачем податкових зобов'язань із зобов'язаннями контрагентів позивача не приймаються судом до уваги у зв'язку з тим, що чинним законодавством не передбачено обов'язку платника податку нести відповідальність за несплату податків продавцями, або за можливу недостовірність відомостей про них. Бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку, та встановлення реальності здійснення господарських операцій.

Одночасно суд звертає увагу, що наявність порушень податкового законодавства, що була встановлена відповідачем під час проведення перевірки, є приводом для застосування до відповідачів відповідальності, згідно з вимогами законодавства у сфері оподаткування, що і було зроблено податковим органом шляхом винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи органу державної податкової служби підтверджують правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні вимог адміністративного позову.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді І.О. Грибан О.А. Губська

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 19.01.2015 року

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.