Рішення

від 24.11.2014 по справі 910/19041/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19041/14 24.11.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дісна» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Муракамі» простягнення 7485, 26 грн. Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача - Карпенко І.В., довіреність б/н від 10.06.2014;

від відповідача - Ясінська В.В., довіреність б/н від 09.10.2014

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дісна» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Муракамі» про стягнення 7485, 26 грн., з яких: 6503, 23 грн. - основний борг, 444, 85 грн. - пеня, 69,37 грн. - 3% річних та 467, 81 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору поставки № 131/13 від 25.04.2013 поставив відповідачу визначений договором товар, втім відповідач, в порушення умов даного договору, свої зобов'язання по оплаті поставленого товару належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість, що зумовило нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.09.2014 порушено провадження у справі №910/19041/14 та призначено справу до розгляду.

13.10.2014 позивач через відділ діловодства суду подав клопотання, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 444, 85 грн. - пені, 69, 37 грн. - 3% річних та 467, 81 грн. - інфляційних втрат.

Поданим клопотанням позивач фактично відмовився від стягнення основного боргу, втім оскільки вказане клопотання не оформлено у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України та за відсутності доказів направлення іншій стороні, суд не приймає його до розгляду.

14.10.2014 відповідач через відділ діловодства суду подав письмовий відзив, в якому проти позову заперечив, з підстав того, що він повідомив позивача про дострокове розірвання договору, у зв'язку з чим останній відповідно до п. 4.3 договору повинен був здійснити вивіз залишку товару, однак позивач не виконав умови даного договору, а отже стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат не відповідає п. 7.3 договору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.11.2014 строк вирішення спору у справі №910/19041/14 продовжено на п'ятнадцять днів.

11.11.2014 позивач через відділ діловодства суду подав заперечення на відзив, в яких зазначив, що відповідач направив повідомлення про дострокове розірвання договору 25.04.2014, а тому вважає такі дії відповідача односторонньою зміною умов договору.

В судовому засіданні 24.11.2014 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив стягнути з відповідача лише пеню, 3% річних та інфляційні втрати, оскільки основний борг сплачено під час розгляду справи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив в повному обсязі.

В судовому засіданні 24.11.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, які приймали участь під час розгляду справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

25.04.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дісна» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Майстер Муракамі» (покупець) укладено договір поставки № 131/13, відповідно до умов якого постачальник поставляє і передає у власність покупця товар, відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець приймає цей товар та оплачує його на умовах і в порядку, визначених даним договором.

Асортимент та вартість товару, що може бути поставлений згідно цього договору, визначається у специфікації (додаток до даного договору) (п. 1.2 договору).

Моментом здійснення поставки товарів постачальником є підписання уповноваженою особою покупця супроводжувальної первинно обліково-видаткової документації і право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару переходить до покупця в момент підписання відповідальною особою покупця видаткової (товарно-транспортної) накладної (п.п. 2.6, 2.7 договору).

В свою чергу, покупець здійснює розрахунок з постачальником за поставлений товар не пізніше 25 календарних днів з моменту набуття права власності на поставлений товар (п. 5.2 договору з урахуванням протоколу розбіжностей).

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2014 (п. 8.1 договору).

На виконання умов даного договору, позивач у період з 26.04.2013 по 26.02.2014 передав уповноваженому представнику відповідача узгоджений товар на загальну суму 156540, 61 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які підписані уповноваженими особами сторін без заперечень, а саме: №РН-0012756 від 26.04.2013 на суму 11691,38 грн., № РН-0016779 від 30.05.2013 на суму 8889, 16 грн., № РН-0017034 від 31.05.2013 на суму 1293,73 грн., № РН-0018624 від 14.06.2013 на суму 27449, 35 грн., № РН-0019698 від 21.06.2013 на суму 2312, 50 грн., № РН-0020356 від 27.06.2013 на суму 850, 61 грн., № РН-0022076 від 12.07.2013 на суму 8898, 62 грн., №РН-0022753 від 18.07.2013 на суму 17861, 50 грн., №РН-0026828 від 22.08.2013 на суму 7496, 86 грн., № РН-0027682 від 30.08.2013 на суму 9020, 59 грн., №РН-0029571 від 16.09.2013 на суму 19291, 32 грн., № РН-0031054 від 27.09.2013 на суму 655,63 грн., №РН-0032570 від 10.10.2013 на суму 4806, 67 грн., № РН-0033715 від 21.10.2013 на суму 3695, 40 грн., №РН-0034490 від 25.10.2013 на суму 1311, 26 грн., № РН-0035929 від 06.11.2013 на суму 2135,81 грн., №РН-0037908 від 20.11.2013 на суму 10660,68 грн., №РН-0039133 від 22.11.2013 на суму 2602,02 грн., №РН-0038807 від 27.11.2013 на суму 5820, 84 грн., №РН-0005658 від 28.02.2014 на суму 9796, 68 грн. та товарно-транспортними документами.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки визначених товарів.

Відповідач же, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором щодо оплати поставленого товару, оплату належним чином не здійснив, внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду з даним позовом утворилася заборгованість за поставлений товар в сумі 6503, 23 грн., з урахуванням часткового повернення товару.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 5.2 договору, з урахуванням протоколу розбіжностей, визначено, що покупець здійснює розрахунок з постачальником за поставлений товар не пізніше 25 календарних днів з моменту набуття права власності на поставлений товар.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В той же час, в процесі розгляду справи основний борг в сумі 6503, 23 грн. був погашений відповідачем, що підтверджується платіжними дорученнями: №75 від 11.09.2014 на суму 500,00 грн., № 80 від 18.09.2014 на суму 500, 00 грн., № 82 від 18.09.2014 на суму 200, 00 грн. та №90 від 23.09.2014 на суму 5303,23 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За умовами п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами, у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Враховуючи викладене, а також те, що сплата основного боргу в сумі 6503, 23 грн. відповідачем здійснена після подання позову (09.09.2014) та порушення провадження у даній справі (11.09.2014), провадження у справі в цій частині підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що покупець відповідає за несвоєчасну оплату шляхом сплати постачальнику пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за поставлений йому товар, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 7.2 договору, позивачем, нараховано за період з 26.03.2014 по 04.08.2014 та заявлено до стягнення пеню в сумі 444,85 грн.

Окрім того, оскільки у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано за період з 26.03.2014 по 04.08.2014 та заявлено до стягнення з відповідача за прострочення оплати 3% річних в сумі 69, 37 грн. та інфляційні втрати в розмірі 467, 81 грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, а посилання відповідача на те, що нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат не відповідає п.7.3 договору, яким передбачено, що в разі, якщо постачальником порушуються умови поставки, повернення, вивозу та обміну товару або умови надання відповідних корегуючи документів, покупець призупиняє виконання грошових зобов'язань на період дії таких обставин, при цьому відповідальність, передбачена умовами договору, на покупця не поширюється, до уваги судом не приймається, оскільки доказів наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності у відповідності до зазначеного пункту договору відповідачем суду не надано.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 05.05.2014 відповідач надіслав позивачу листа №22-04/14 від 22.04.2014 про дострокове розірвання договору поставки № 131/13 з 25.04.2014.

Частинами 1, 3 статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Договором поставки № 131/13 від 25.04.2013 право на односторонню відмову від договору не встановлено, втім визначено, що у випадку встановлення недоцільності або неможливості подальшого співробітництва або встановлення неминучого настання негативних результатів, зацікавлена сторона вносить пропозицію про дострокове розірвання договору (п. 9.2 договору).

При цьому, договір відповідно до п.п. 9.5, 9.6 вважається достроково розірваним за умови взаємної згоди сторін, про що складається відповідна угода, а також, за умови, якщо між сторонами відсутні грошові зобов'язання і дотримано умови подання заяви (повідомлення про розірвання договору), хоча й відповіді (заперечень, зауважень) на неї в зазначені строки надано не було.

В даному випадку, письмової угоди про розірвання договору матеріали справи не містять і підстав вважати договір розірваним у відповідності до п. 9.6 також немає, так як на дату направлення відповідачем позивачу листа про розірвання договору, між сторонами існували грошові зобов'язання.

Викладене спростовує доводи відповідача про порушення позивачем п. 4.3 договору, щодо строку вивезення товару в зв'язку з достроковим розірванням договору.

До того ж, під час розгляду справи відповідач не надав належних доказів наявності у нього спірного товару, а надані акти контрольної перевірки інвентаризації цінностей не можуть бути прийняті до уваги, оскільки за їх змістом неможливо ідентифікувати, що визначений в них товар є саме товаром, який поставив позивач ідентифікуючи його за штрихкодами.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник з його вини і сплата основного боргу здійснена після порушення провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, п.1.1 ч.1 ст.ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 6503, 23 грн.

2. В іншій частині позовні вимоги задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Муракамі» (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 32А; ідентифікаційний код 38039720) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дісна» (01015, м. Київ, вул. Лаврська, буд. 16; ідентифікаційний код 31566495) 444 (чотириста сорок чотири) грн. 85 коп. - пені, 69 (шістдесят дев'ять) грн. 37 коп. - 3% річних, 467 (чотириста шістдесят сім) грн. 81 коп. - інфляційних втрат та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.11.2014.

Суддя Т.В. Васильченко