Постанова

від 25.11.2014 по справі 910/11793/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2014 р. Справа№ 910/11793/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

при секретарі судового засідання - Куценко К.Л.

від прокуратури: Боса І.В. - посвідчення № 002722 від 05.09.2012р.;

від позивача 1: Асіпцова О.В. - представник за довіреністю № 02/894 від 10.04.2012р.;

від позивача 2: Федорчук О.В. - представник за довіреністю № 2813 від 07.11.2013р.

від відповідача: Сайко Ю.В. - представник за дорученням б/н від 07.04.2014р.,

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2014р.

у справі № 910/11793/14 (суддя - Пукшин Л.Г.)

за позовом Прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі

1. Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації

2. Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санта-Р"

про визнання недійсним договору та зобов'язання звільнити приміщення.

В судовому засіданні 25.11.2014р. оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - позивач 1) та Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - позивач 2) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Санта-Р» (далі - відповідач) про визнання недійсним договору та зобов'язання звільнити приміщення, а саме:

- визнати недійсним договір оренди нерухомого майна (нежитлових будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Голосіївського району міста Києва № 30-08 від 18.03.2008р., укладений між Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією та ТОВ «Санта-Р»;

- зобов'язати ТОВ «Санта-Р» повернути нежитлове приміщення у СЗШ № 85, загальною площею 194 кв. м., за адресою: проспект 40-річчя Жовтня, 36 у місті Києві.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.08.2014р. в позові відмовлено. Стягнуто з Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 218,00 грн.; стягнуто з Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 218,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що за змістом спірного договору вбачається, що він укладений на підставі вільного волевиявлення, не суперечить законодавству, не порушує права і охоронювальні законом інтереси громадян або суб'єктів господарювання, сторони досягли істотних його умов, а тому, в розумінні вимог ст. 638, 655 - 697 ЦК України, статтей 180, 181 ГК України дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання його недійсним, а відповідно, й відсутність зобов'язання звільнити приміщення.

Не погодившись з прийнятим рішенням Господарського суду міста Києва від 13.08.2014р., Заступник прокурора міста Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2014р. у даній справі та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, в неповному обсязі з'ясував обставин справи, не надав належної оцінки наявним у справі доказам.

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник посилається на те, що відповідно до норм чинного законодавства приміщення навчальних закладів забороняється передавати в оренду для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом. Так, скаржник також вказує на те, що об'єкт оренди спірного договору (нежитлове приміщення навчального закладу) використовується відповідачем, зокрема, для діяльності, яка не пов'язана з навчально-виховним процесом, а використовується для розміщення аварійної дільниці сантехнічної служби ДНЗ та ЗСШ Голосіївського району м. Києва.

У наданому відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує на те, що у відповідності до ч. 1 ст. 61 Закону України "Про освіту" фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування, а згідно ч. 4 ст. 61 вказаного Закону, окрім іншого, є доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання. Відтак, відповідач вважає, що укладення спірного договору та його зміст не суперечить законодавству та жодним чином не порушує права і охоронювані законом інтереси позивачів, а навпаки було джерелом отримання доходів для балансоутримувача об'єкту оренди.

Представник від прокуратури та представники позивачів 1-2 у судовому засіданні 25.11.2014р. підтримали вимоги апеляційної скарги, просили скасувати рішення місцевого суду у даній справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, раніше подані письмові пояснення підтримали.

У судовому засіданні 25.11.2014р. представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, зазначив, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, раніше подані відзив на апеляційну скаргу та письмові пояснення підтримав.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, та заперечень на неї, оглянувши оригінали документів, заслухавши пояснення представників учасників апеляційного провадження, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як правильно з'ясовано судом першої інстанції, 18 березня 2008 року між Голосіївською районною у м. Києві радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Санта-Р" було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 30-08 (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в користування на умовах оренди нежитлове приміщення, яке є комунальною власністю територіальної громади Голосіївського району міста Києва, знаходиться за адресою: пр. 40-річчя Жовтня, 36 і розташоване на 1 поверсі СЗШ № 85, площею 194,0 кв.м. та використовується для аварійної дільниці сантехнічної служби ДНЗ та ЗСШ Голосіївського району.

Згідно з пунктами 5.1., 5.2. договору термін дії договору встановлюється з 18.03.2008р. до 18.02.2011р. Після закінчення терміну дії договору, договір оренди припиняє свою дію та в разі відмови орендодавця продовжити термін його дії, орендар зобов'язаний звільнити приміщення згідно умов п.2.13. цього договору.

Пунктом 2 рішення VI сесії VI скликання Київської міської ради від 09.09.2010р. № 7/4819 «Про питання організації управління районами в місті Києві» було припинено з 31.10.2010р. шляхом ліквідації, зокрема, Голосіївську районну у місті Києві раду (сторону спірного договору). В зв'язку з відсутністю в ЄДРПОУ станом на день прийняття рішення у даній справі вказаної юридичної особи, остання не залучається до справи в якості співвідповідача за вимогою про визнання недійсним договору.

В подальшому на підставі рішення Київської міської ради від 02.12.2010р. № 284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва", розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації" від 10.12.2010р. № 1112 "Про питання організації управління районами в місті Києві) та розпорядження Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 19.07.2011р. № 541 "Про внесення змін до розпорядження Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 06.04.2011р. № 261 "Про забезпечення життєдіяльності Голосіївського району міста Києва у сферах управління віднесених до повноважень Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації" 19 липня 2011р. укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди, відповідно до якої орендодавцем за договором виступило Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - орендодавець, позивач-2), а нежитлове приміщення, що передається в оренду є комунальною власністю територіальної громади Голосіївського району м. Києва та передане до сфери управління Голосіївської районної в м. Києві адміністрації.

В подальшому, 25.10.2011р. сторонами укладено додаткову угоду № 01-11 до договору № 30-08 від 18.03.2008р., якою вони продовжили строк його дії до 31.03.2012р.

Місцевим господарським судом встановлено, що середня загальноосвітня середня школа № 85 Голосіївського району міста Києва є навчальним закладом, а також є комунальною власністю територіальної громади Голосіївського району міста Києва.

Відповідно до розпорядження Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації № 209 від 28.03.2011р. балансоутримувачем спірних приміщень, за якими закріплено контроль освітньої діяльності у Голосіївському районі м. Києва, та такими, що погоджують надання в орендне користування приміщень шкільних та позашкільних навчальних закладів є Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації.

Відтак, доводи відповідача про відсутність порушення прав і охоронюваних законом інтересів позивачів при розгляді позовних вимог, зокрема, щодо недійсності спірного договору, не приймаються в розумінні статті 1 ГПК України, оскільки є безпідставними. Посилання відповідача на листування і погодження умов оренди позивачами не є належними доказами в розумінні статті 34 ГПК України для відмови з цих підстав у задоволенні позовних вимог, виходячи з предмету позовної вимоги - визнання недійсним правочину.

Разом з цим, судом апеляційної інстанції на підставі статті 101 ГПК України встановлено, що нежитлове приміщення що є об'єктом оренди розташоване на першому поверсі СЗШ № 85 та складається з диспетчерської - 16,2 кв.м., офісних приміщень - 87,27 кв.м., складські приміщення - 21,23 кв.м.).

Підставою звернення з позовом про недійсність договору у даній справі є те, що спірний договір оренди укладений з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Закону України «Про освіту».

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову в позові та вважає їх помилковими, виходячи з наступного.

Приписами ст.215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину складають як права та обов'язки, про набуття, зміну, припинення яких домовилися учасники правочину.

Так, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до абз.5 ч.2 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (крім пам'яток культурної спадщини, нерухомих об'єктів, які знаходяться на території історико-культурних заповідників), а також об'єкти, включені до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", які випускають підакцизну продукцію, крім цілісних майнових комплексів, які випускають підакцизну продукцію, переданих в оренду до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 29 червня 2004 року.

При цьому, згідно з ч.2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. Загальнодержавне значення мають: об'єкти освіти, крім навчальних закладів, майно яких вноситься до статутного капіталу публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету.

Частиною 2 ст. 18 Закону України "Про освіту" визначено, що навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Згідно з ч. 5 ст. 18 України "Про освіту" діяльність навчальних закладів розпочинається за наявності ліцензії на здійснення діяльності, пов'язаної з наданням послуг для одержання освіти і підготовкою фахівців різних рівнів кваліфікації. Ліцензія видається у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 61 вказаного Закону встановлено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.

Додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання. Разом з цим, лише надана законодавцем можливість мати додаткове фінансування не пов'язується з автоматичною можливістю укладання договору в порушення, зокрема, норм статті 63 цього ж Закону.

Так, у відповідності до ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Згідно з п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється. Ці норми затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України №63 від 14.08.01 та розповсюджуються на загальноосвітні навчальні заклади І, І-ІІ, І-ІІІ ступенів, спеціалізовані школи І, ІІ, ІІІ ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, які проектуються, будуються, реконструюються та ті, що функціонують незалежно від типу, форм власності та підпорядкованості.

Таким чином, законодавство визначає чітку заборону щодо здачі в оренду об'єктів освіти підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом.

Як вбачається з матеріалів справи, всупереч наведеним нормам законодавства спірний договір оренди укладено з метою розміщення аварійної дільниці сантехнічної служби ДНЗ та ЗСШ Голосіївського району м. Києва, а не для освітніх цілей, а відтак договір оренди № 30-08 від 18.03.2008р. нерухомого майна не відповідає вищевикладеним нормам матеріального права та в силу ч.1 ст. 203 ЦК України повинен бути визнаний недійсним.

Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів (відповдної ліцензії) на надання освітніх послуг відповідачем.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Статтею 34 ГПК України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, суд апеляційної інстанції, погоджується з встановленими у рішенні місцевого господарського суду обставинами, що дії по укладенню між сторонами спірного договору, спрямовані на передачу майна в користування за платню, тобто, в оренду для розміщення аварійної дільниці сантехнічної служби ДНЗ та ЗСШ Голосіївського району.

Проте, встановлене не спростовує доводів апелянта, що всупереч вказаним законодавством нормам матеріального права (зокрема, ст. 63 Закону України «Про освіту»), спірний договір укладений для розміщення аварійної дільниці сантехнічної служби ДНЗ та ЗСШ Голосіївського району, а не для освітніх цілей. (Аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду у справах № 8/5025/2227/11 від 14.11.2012р., № 910/17883/13 від 15.10.2014р., № 910/4113/14 від 04.09.2014р. ).

Щодо застосування до спірних правовідносин Постави Кабінету Міністрів України від 27.08.2010р. № 796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної властності" суд відзначає наступне. Так, вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, тоді як Закон України "Про освіту" забороняє використання об'єктів освіти, що фінансуються з бюджету не за призначенням.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна № 30-08 від 18.03.2008р., укладеного між Голосіївською районною в місті Києві радою та ТОВ «Санта-Р».

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину. Правові наслідки недійсних правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших.

А тому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення вимоги скаржника про зобов'язання ТОВ «Санта-Р» повернути нежитлове приміщення у СЗШ № 85, загальною площею 194 кв. м., за адресою: проспект 40-річчя Жовтня, 36 у місті Києві.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Заступника прокурора міста Києва підлягає задоволенню, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене при неправильному застосуванні норм матеріального права (п. 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України). Викладене є підставою для скасування такого рішення з прийняттям нового рішення про задоволення позову повністю (п. 2, ч.1 ст. 103 ГПК України).

Відповідно до п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на відповідача як за розгляд справи в суді першої інстанції, так і за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 33-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2014р. у справі № 910/11793/14 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2014р. у справі № 910/11793/14 скасувати з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Визнати недійсним договір оренди нерухомого майна (нежитлових будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Голосіївського району міста Києва № 30-08 від 18.03.2008р., укладений між Голосіївською районною в місті Києві радою та ТОВ «Санта-Р».

Зобов'язати ТОВ «Санта-Р» повернути Управлінню освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації нежитлове приміщення у СЗШ № 85, загальною площею 194 кв. м., за адресою: проспект 40-річчя Жовтня, 36 у місті Києві.

3. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Санта-Р" (код ЄДРПОУ 25268525, адреса: 01042, м. Київ, вул. Чигоріна, будинок 57) в доход державного бюджету України 2436,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 1218,00 грн. судового збору - за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 910/11793/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст складено 28.11.2014 р.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім