Постанова

від 18.11.2014 по справі 910/5761/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2014 р. Справа№ 910/5761/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Копитової О.С.

суддів: Доманської М.Л.

Разіної Т.І.

при секретарі судового засідання - Атарщіковій А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Елістер Проджект"

на рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2014 року

по справі № 910/5761/14 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом підприємства "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів"

до 1) товарної біржі "Правопорядок";

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Цифрова типографія

"Гринвич";

3) товариства з обмеженою відповідальністю "Елістер Проджект"

про визнання недійсним результатів аукціону з продажу майна, договорів купівлі-продажу,

за участю представників:

від апелянта (відповідача 3): Дундуков В.В. - керівник

від позивача: Бутко Т.Р., доручення б/н від 05.05.2014;

Скрипський В.Р. довіреність б/н від 23.04.2014;

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.06.2014 у справі № 910/5761/14 позовні вимоги підприємства "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" (надалі по тексту підприємство, позивач) задоволено повністю. В частині позовних вимог до товарної біржі "Правопорядок" провадження по справі припинено. Визнано недійсними результати аукціону з продажу адміністративної будівлі в літері "П" загальною площею 916,9 кв., що знаходиться в місті Києві по вулиці Фрунзе, будинок 60, які були проведені 05.04.2011 р. та оформлені Протоколом №1 проведення аукціону. Визнано недійсним договір купівлі-продажу адміністративної будівлі в літері "П" загальною площею 916,9 м.кв., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 60, укладений 07.04.2011 р. між підприємством "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" та товариством з обмеженою відповідальністю "Цифрова типографія "Гринвич" (надалі по тексту ТОВ «Грінвич»), відповідач 2), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мартиросян I.E., зареєстрованого в реєстрі за № 636. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна - адміністративної будівлі" в літері "П" загальною площею 916,9 м.кв., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 60 від 20.05.2011 р. укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Цифрова типографія "Гринвич" та товариством з обмеженою відповідальністю "Елістер Проджект". Витребувано з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю "Елістер Проджект"(нададлі по тексту ТОВ «Елістер Проджект», відповідач 3, апелянт, скаржник) на користь підприємства "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" адміністративну будівлю в літері "П" загальною площею 916,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 60.

Обґрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції з посиланням на приписи Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вказав, що ліквідатором спірне майно було виставлене на аукціон без проведення його інвентаризації, проведена оцінка майна не затверджувалася його керівником. При цьому, на дату оцінки та виконання звіту оцінювач Вовк І.М. не мав права на виконання звіту про оцінку внаслідок простроченого свідоцтва про підвищення кваліфікації. Крім того, в рецензії на звіт про незалежну оцінку майна - нежилої адміністративної будівлі від 14.03.2012 встановлено відсутність будь-яких обґрунтувань величини поправки на ліквідність у - 30%, що призвело до суттєвого зниження отриманого результату вартості об'єкту та реалізацію його за більш ніж вдвічі заниженою ціною і взагалі, звіт про незалежну оцінку майна - нежилої адміністративної будівлі (літера П) загальною площею 916,9 кв.м., виконаний ПП "Центр оцінки та юридичної допомоги" оцінювачем Вовком І.М. станом на 22.02.2011 не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, щодо підставності позовних вимог в частині визнання недійсними результатів аукціону. Крім того, господарський суд першої інстанції визнав обґрунтованими доводи позивача про наявність підстав для визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірного майна. Суд зазначив, що ліквідатор діючи від імені підприємства "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів " здійснив продаж нерухомості з метою проведення розрахунків з кредитором, який таким не являвся на момент здійснення відчуження нерухомості, що підтверджено постановою Харківського апеляційного господарського суду в межах справи про банкрутство позивача, з чого на думку місцевого суду випливає, що спірний договір купівлі-продажу був укладений в зв'язку з помилкою щодо обставин, які мають істотне значення для справи і відповідно згідно абз. 2 ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України визнав його недійсним. Також, в зв'язку з визнанням недійсними результатів аукціону та договору від 07.04.2011 року суд визнав недійсним і договір від 20.05.2011 року. Крім, того, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про набуття ТОВ "Елістер Проджект" права користування на спірне майно у встановленому законом порядку, суд прийшов до висновку щодо задоволення позовних вимог в частині витребування майна із чужого незаконного володіння. Провадження по справі в частині позовних вимог до Товарної біржі «Правопорядок» припинено в зв'язку з ліквідацією останньої. Також судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача 3 про припинення провадження по справі на підстав п.2,4 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Елістер Проджект" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати частково оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким припинити провадження у справі за позовними вимогами підприємства "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" про визнання недійсним договору купівлі-продажу адміністративної будівлі в літері "П" загальною площею 916,9 м.кв., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 60, укладений 07.04.2011 між підприємством "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" та ТОВ "Цифрова типографія "Гринвич" та договору купівлі-продажу нерухомого майна - адміністративної будівлі" в літері "П" загальною площею 916,9 м.кв., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 60 від 20.05.2011 укладений між ТОВ "Цифрова типографія "Гринвич" та ТОВ "Елістер Проджект" та відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними результатів аукціону з продажу адміністративної будівлі в літері "П" загальною площею 916,9 м.кв., що знаходиться в місті Києві по вулиці Фрунзе, будинок 60, які були проведені 05.04.2011 та оформлені протоколом №1 проведення аукціону.

Під час розгляду апеляційної скарги апелянт подав заяву про збільшення вимог та просив скасувати оспорюване рішення в повному обсязі та припинити провадження ще й і в частині вимог щодо витребування з незаконного володіння ТОВ «Елістер Проджект» на корись позивача адміністративної будівлі в літері "П" загальною площею 916,9 м.кв., що знаходиться в місті Києві по вулиці Фрунзе, будинок 60.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги з урахуванням заяви про збільшення вимог у апеляційній скарзі, скаржник вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосування норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що місцевим господарським судом оскаржуване рішення прийняте без розгляду клопотання апелянта про припинення провадження у справі на підставі ч. 2, 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, в провадженні господарського суду Харківської області перебувала справа №5023/1482/12 за позовом підприємства "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" до ТОВ "Цифрова типографія "Гринвич" та ТОВ "Елістер проджект" про визнання недійсними договору купівлі-продажу від 07.04.2011 адміністративної будівлі, укладеного між позивачем та ТОВ "Цифрова типографія "Гринвич", а також договору купівлі-продажу адміністративної будівлі від 20.05.2011, укладеного між ТОВ "Цифрова типографія "Гринвич" та ТОВ "Елістер проджект".

Скаржник зазначає, що в ході розгляду справи № 5023/1482/12 підприємство "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" змінювало предмет позову та просило визнати таким, що не відбувся аукціон з продажу у справі про банкрутство підприємства "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" № Б-39/161-09 адміністративної будівлі (літ. П), загальною площею 916,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 60 та визнати недійсним протокол проведення аукціону № 1 від 05 квітня 2011 року адміністративної будівлі (літ. П), загальною площею 916,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 60; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 07.04.2011 року адміністративної будівлі (літ. П), загальною площею 916,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 60 між підприємством "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" та ТОВ "Цифрова типографія «Гринвич»; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 20.05.2011 року адміністративної будівлі (літ. П), загальною площею 916,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 60 між ТОВ "Цифрова типографія «Гринвич» та ТОВ "Елістер проджект".

При цьому, позивач відмовився від вказаного позову і ухвалою господарського суду Харківської області від 26.04.2012 по справі № 5023/1482/12, прийнято відмову позивача від позову та припинено провадження у справі на підставі п.4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, апелянт зазначає, що позивач в подальшому повторно подав подібний позов і ухвалою господарського суду Харківської області від 04.07.2013 по справі №922/2389/13, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.08.2013, припинено провадження у справі на підставі ч.2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки підприємство "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" звернулося до місцевого господарського суду з повторним позовом, щодо вирішення спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

З урахуванням викладених обставин скаржник наголошує на тому, що провадження по справі в частині розгляду вказаних вимог повинно було припинено господарським судом, натомість суд прийняв рішення про задоволення позовних вимог.

Також, скаржник з посиланням на п. 10. постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вважає, що вимога позивача про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину, а підприємство "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" не є стороною оскаржуваного договору купівлі-продажу від 20.05.2011. На думку апелянта не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Крім того, апелянт вважає, що приймаючи оскаржуване рішення в частині визнання недійсними результатів аукціону з продажу адміністративної будівлі в літ "П" загальною площею 916,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 60, який було проведено 05.04.2011 та оформлено відповідним протоколом, місцевий господарський суд не взяв до уваги наявну в матеріалах справи копію сертифікату оцінювача Вовка І.М. чинного на момент здійснення оцінки, а також відповідь Фонду державного майна України надану на запит суду про те, що на момент виконання звіту про оцінку спірного майна сертифікат оцінювача Вовка І.М. був дійсний. На думку скаржника проведений аукціон не суперечить приписам законодавства.

В заяві про збільшення вимог скаржник наголошує на тому, що ні на момент порушення провадження в цій справі, ні на момент прийняття оскаржуваного рішення адміністративна будівля літ "П" загальною площею 916,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 60 ТОВ "Елістер Проджект" не належала і відповідно господарський суд прийняв рішення відносно майна, яке не належало жодній зі сторін у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2014 колегією суддів у складі: головуючого судді - Копитової О.С., суддів: Гарник Л.Л., Остапенка О.М. відновлено ТОВ "Елістер Проджект" строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2014 по справі № 910/5761/14; прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 16.09.2014.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому підприємство "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів", просить рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2014 по справі № 910/5761/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Обґрунтовуючи свій відзив в частині припинення провадження по справі, позивач зазначає, що підстави позовів, що розглядались господарським судом Харківської області та справи № 910/5761/14 є різними і відповідно підстав для припинення провадження по справі не вбачається. Справа № 5023/1482/12 за позовом підприємства до ТОВ «Цифрова типографія «Гринвич» та ТОВ «Елістер проджект» про визнання договорів купівлі-продажу недійсними розглядалась з підстави, передбаченої ст. 223 Цивільного кодексу України (вчинення правочину фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, за межами її цивільної дієздатності без згоди піклувальника), тоді як підстави позову по справі № 910/5761/14 обґрунтовані порушенням порядку продажу майна банкрута відповідно до вимог ст. 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом», а також ст. 229 Цивільного кодексу України, юридичними фактами для застосування якої є постанова Харківського апеляційного господарського суд від 06.12.2011 по справі № 6-39/161-09 та постанова Дзержинського районного суду м. Києва від 04.02.2013 в кримінальній справі щодо зловживання довірою (шахрайства) та підробки документів, та в зв'язку з витребуванням майна з чужого незаконного володіння. Позов в справі № 922/2389/13 подавався з підстав передбачених ст. 230 Цивільного кодексу України та взагалі зазначена справа по суті не розглядалась. За таких обставин позивач вважає, що діюче законодавство не позбавляє його права повторно звернутись до господарського суду з позовом до тих же сторін, з тим же предметом але з інших підстав.

По суті позовних вимог та доводів апеляційної скарги в цій частині позивач вказує, що в рішенні судом встановлено, і це не оскаржується відповідачем 3, недійсність договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між позивачем та ТОВ «Цифрова типографія «Гринвич» з підстав, передбачених ч.3 ст. 203, ст. 215, ст. 229 Цивільного кодексу України і відповідно суд дійшов вірного висновку про те, що адміністративна будівля в літері «П» загальною площею 916,9 м.кв., що знаходиться в місті Києві по вулиці Фрунзе, будинок 60, підлягає витребовуванню у ТОВ «Елістер Проджект» незалежно від визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20.05.2011, укладеного між ТОВ «Цифрова типографія «Гринвич» та ТОВ «Елістер Проджект».

Щодо визнання недійсним аукціону, позивач зазначає, що звіт про незалежну оцінку майна - нежилої адміністративної будівлі (літера П) загальною площею 916,9 кв.м., виконаний ПП "Центр оцінки та юридичної допомоги" станом на 22.02.2011 не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна. І даний факт не залежить від дійсності чи недійсності сертифіката оцінювача Вовка І.М.

Крім того, позивач вважає, що посилання апелянта на те, що постанова Дзержинського районного суду м. Харкова від 04.02.2013 якою встановлено, - вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст.190 Кримінального кодексу України - набуття права на майно, а саме: нежилу адміністративну будівлю за адресою м. Київ, вул. Фрунзе, 60 в літері «П», шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно в особливо великих розмірах (стр. 8 вказаної постанови); - вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України - тобто підробка офіційного документа, не підлягає застосуванню, оскільки не є вироком, є лише неправильним розумінням скаржника поняття вироку в кримінальній справі.

Під час розгляду апеляційної скарги представниками позивача було заявлено клопотання про витребування доказів у фірми Сплит Групп Лимитед та з державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно права власності на адміністративну будівлю в літері "П" загальною площею 916,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 60.

Ухвалою суду від 16.09.2014 розгляд апеляційної скарги відкладено на 30.09.2014 та витребувано з Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві засвідчені копії реєстраційної справи щодо об'єкту нерухомості, а саме адміністративної будівлі в літері "П" загальною площею 916,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 60.

Розгляд апеляційної скарги відкладався.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 у зв'язку із перебуванням суддів Гарник Л.Л. та Остапенка О.М. у відпустці, склад колегії було змінено та доручено здійснювати розгляд справи колегії у складі: головуючого судді - Копитової О.С., суддів: Разіної Т.І., Сотнікова С.В.

Ухвалою суду від 14.10.2014 колегією суддів справу прийнято до свого провадження.

Ухвалою суду від 14.10.2014 розгляд апеляційної скарги відкладено на 28.10.2014 та повторно направлено судовий запит до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2014 у зв'язку із перебуванням суддів Разіної Т.І. та Сотнікова С.В. на навчанні в Національній школі суддів України, склад колегії було змінено та доручено здійснювати розгляд справи колегії у складі: головуючого судді - Копитової О.С., суддів: Гарник Л.Л., Доманської М.Л.

Ухвалою суду від 28.10.2014 колегією суддів справу прийнято до свого провадження.

Враховуючи, що станом на 28.10.2014 відповідь з Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві на повторний судовий запит не надходила ухвалою суду від 28.10.2014 розгляд апеляційної скарги було відкладено на 18.11.2014.

03.11.2014 до загального відділу суду від Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві надійшла відповідь на запит суду до якої додано копії документів з реєстраційної справи № 75298680000 відкритої приватним нотаріусом Колядою Т.Ю. Згідно даних державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на нежитлову будівлю літ. «П» загальною площею 916,9 кв.м. за адресою: м. Київ, вул.. Фрунзе, 60, проведена 05.06.2013 приватним нотаріусом Юдіною І.Г. за ТОВ «Агрофірма життя 2010» та 18.07.2014 приватним нотаріусом Колядою Т.Г. за компанією Спліт Груп Лімітед.

За таких обставин, згідно отриманих даних, станом на дату розгляду апеляційної скарги, власником спірного приміщення є компанія Спліт Груп Лімітед, однак, як вбачається з матеріалів, право власності на вказане майно зазначена особа набула 18.07.2014 року, тоді як рішення господарським судом було прийнято 11.06.2014 року. За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для залучення компанії Спліт Груп Лімітед до участі у справі на стадії апеляційного перегляду рішення господарського суду м. Києва від 11.06.2014 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 у зв'язку із перебуванням судді Гарник Л.Л. на лікарняному, склад колегії було змінено та доручено здійснювати розгляд справи колегії у складі: головуючого судді - Копитової О.С., суддів: Доманської М.Л., РазіноїТ.І.

Ухвалою суду від 18.11.2014 колегією суддів справу прийнято до свого провадження.

В судовому засіданні 18.11.2014 представник апелянта просив колегію суддів задовольнити подану апеляційну скаргу з урахуванням доповнень до неї в повному обсязі.

Представники позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечували та просили залишити рішення господарського суду м. Києва без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому представники позивача просили задовольнити подану ними заяву про забезпечення позову.

Під час судового розгляду представниками позивача подавались заяви про забезпечення позову.

В заяві про забезпечення позову від 14.08.2014 року позивач просив суд апеляційної інстанції накласти арешт на нерухоме майно, а саме на адміністративну будівлю загальною площею 916,9 м.кв., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 60, літера "П, та належить на праві власності ТОВ «Агрофірма життя 2010» та накласти заборону на розпорядження ТОВ «Агрофірма життя 2010» зазначеним майном та зобов'язати реєстраційну службу провести державну реєстрацію вказаних обтяжень.

В заяві від 15.09.2014 року позивач просив апеляційний суд накласти арешт на нерухоме майно, а саме на адміністративну будівлю загальною площею 916,9 м.кв., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 60, літера "П, що належить на праві власності фірмі Спліт Груп Лімітед та накласти заборону на розпорядження фірмі Спліт Груп Лімітед зазначеним майном та зобов'язати реєстраційну службу провести державну реєстрацію вказаних обтяжень.

Судом відмовлено в задоволенні зазначених заяв позивача, оскільки відповідно до ст. 67 Господарського процесуального кодексу України накладення арешту можливо лише на майно, що належить відповідачу і у відповідності до зазначеного арешту накладення заборони вчиняти відповідачу дії щодо розпорядження зазначеним майном, тоді як ні ТОВ «Агрофірма життя 2010», ні фірма Спліт Груп Лімітед не є відповідачами по зазначеній справі.

В судове засідання призначене на 18.11.2014 представники інших сторін не з'явились, причини неявки суду не повідомили, відзивів на апеляційну скаргу не надали. Про дату, час і місце проведення повідомлені належним чином.

18.11.2014 року колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги з урахуванням заяви про збільшення вимог у апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, що з'являлись в судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою господарського суду Харківської області від 04.10.2010 по справі № Б-39/161-09 підприємство "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" визнано банкрутом, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Телитченка А.О. та зобов'язано останнього надати суду ліквідаційний баланс банкрута та звіт ліквідатора.

Відповідно до акту №1 від 07.11.2010 ліквідатором Телитченко А.О. включено до ліквідаційної маси банкрута - адміністративну будівлю загальною площею 916,9 м.кв., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 60, літера "П", власником якої згідно договору купівлі-продажу адміністративного будинку від 02.12.2003 є підприємство "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів".

При цьому, 22.02.2011 ліквідатором укладено угоду з ПП "Центр оцінки та юридичної допомоги", згідно умов якої складено висновок про вартість майна та визначено вартість нерухомого майна станом на 22.02.2011 в розмірі 3 997 700 грн.

В подальшому, між ліквідатором та товарною біржею "Правопорядок" укладено угоду б/н від 28.02.2011 на організацію та проведення аукціону з продажу адміністративної будівлі.

Оголошення про проведення торгів з продажу майна банкрута було опубліковано у газеті "Правопорядок-біржовий вісник" від 01.03.2011, строк подачі заявок до 01.04.2011.

Заявки на прийняття участі у торгах було подано двома претендентами ПП "ТПО Олем 2010" (31.03.2011) та TOB "Цифрова типографія "Гринвич" (01.04.2011).

Відповідно до протоколу № 1 від 05.04.2011 року складеного за результатами аукціону з продажу адміністративної будівлі проведеного на товарній біржі "Правопорядок", переможцем з ціною 4 397 470,00 грн. визнано TOB "Цифрова типографія "Гринвич".

За результатами проведеного аукціону, підприємством "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" в особі ліквідатора, та TOB "Цифрова типографія "Гринвич" 07.04.2011 укладено договір купівлі-продажу зазначеної адміністративної будівлі (літера "П") площею 916,9 м.кв., по вул. Фрунзе, будинок 60, що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мартиросян I.E.

В подальшому, право власності на вищезазначене майно перейшло до ТОВ "Елістер Проджект" в результаті укладеного між ним та ТОВ «Цифрова типографія «Гринвич» договору купівлі-продажу вказаної адміністративної будівлі від 20.05.2011.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що 05.06.2013 року зазначене майно зареєстроване за ТОВ «Агрофірма життя 2010» згідно свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 19 від 05.06.2013 року.

18.07.2014 року зазначене майно зареєстроване за компанією Спліт Груп Лімітед, що є нерезидентом, на підставі договору купівлі -продажу нежитлової будівлі з відстроченням платежу реєстровий № 556 від 18.07.2014 року.

Звертаючись до місцевого господарського суду з позовною заявою, позивач зазначав, що організація спірного аукціону з реалізації адміністративної будівлі (літера "П") площею 916,9 м.кв., по вул. Фрунзе, будинок 60, проведена з порушенням порядку та умов його проведення, визначеного Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", а при укладенні договорів не дотримано загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що є підставою, для визнання недійсними результатів аукціону щодо продажу майна та договорів купівлі-продажу майна.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище постановою господарського суду Харківської області від 04.10.2010 по справі № Б-39/161-09 підприємство "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" визнано банкрутом, в зв'язку з чим його майно мало реалізовуватись згідно з приписами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Оскільки продаж майна позивача було здійснено у квітні 2011 року, до вказаних правовідносин мають застосовуватись положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діяла на той час.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Згідно ст. 29 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. У разі продажу майна на аукціоні вартість майна, що визначається шляхом його оцінки, є початковою вартістю.

Для здійснення оцінки майна арбітражний керуючий має право залучати на підставі договору суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання з оплатою їх послуг за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом, або реалізації його майна, якщо інше не встановлено комітетом кредиторів.

Як убачається з матеріалів справи під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатором виявлено майно боржника - нерухоме майно, а саме адміністративна будівля (літера "П") площею 916,9 м.кв., по вул. Фрунзе, будинок 60. Зазначене майно було включено ліквідатором до ліквідаційної маси боржника та здійснена його оцінка.

При цьому для проведення оцінки ліквідатором було залучено приватне підприємство «Центр оцінки та юридичної допомоги» з яким було укладено відповідну угоду.

За результатами оцінки було складено висновок про вартість майна в якому оцінка вказаного майна визначена в розмірі 3 997 700 грн.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. При цьому продаж майна підприємств-банкрутів, заснованих на державній власності, здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про приватизацію державного майна" та інших нормативно-правових актів з питань приватизації.

У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Як убачається з матеріалів справи після виявлення майна банкрута, проведення його оцінки, ліквідатором було розпочато процес його реалізації, зокрема забезпечено через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна, а саме в виданні Правопорядок - біржовий вісник № 7-0(44) від 01.03.2011 року здійснено відповідну публікацію, яка містить, зокрема відомості про порядок продажу майна банкрута (аукціон), найменування майна, його характеристики, місцезнаходження майна, його початкову вартість, строки та умови для подання заявок для участі в аукціоні, тощо.

Згідно матеріалів справи початковою вартістю майна була визначена його вартість встановлена за результатами оцінки (3 997 700 грн.), що відповідає вимогам ст. 29 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

За таких обставин колегія суддів не вбачає порушень при проведенні процедури реалізації майна боржника, шляхом проведеного аукціону, що могли б стати підставою для визнання його результатів недійсними.

Доводи позивача щодо того, що ліквідатором при реалізації спірного приміщення не було отримано згоди комітету кредиторів, проведена оцінка майна не затверджувалась його керівництвом, тощо, по-перше, ні підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, матеріали справи не містять жодного протоколу засідання комітету кредиторів боржника в справі про банкрутство, а по-друге, з моменту введення ліквідаційної процедури, відповідно до ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» повноваження керівника (органів управління) боржника виконує саме ліквідатор, а керівник звільняється з займаної посади у відповідності до п.2 ст. 23 закону.

Щодо невідповідності оголошення про проведення торгів, що було опубліковано в газеті «Правопорядок-біржовий вісник, 01.03.2011 року положенням ст. 15 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", інформація про об'єкти, що підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом, повинна містити такі відомості: назву об'єкта приватизації, його місцезнаходження; обсяг та основну номенклатуру продукції (робіт, послуг), у тому числі експортної; кількість та склад робочих місць; баланс активів і пасивів, рентабельність за останні три роки; відомості про будівлі (споруди, приміщення) та земельну ділянку, на якій розташований об'єкт, умови користування ними; обсяги викидів та скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, утворення і розміщення відходів, стан земельної ділянки, стан природоохоронного обладнання та споруд, сплату екологічних зборів та платежів (у разі їх наявності), інші екологічні відомості; початкову ціну, умови продажу та експлуатації об'єкта; суму грошових коштів, що має вноситися покупцями, у розмірі 10 відсотків початкової ціни об'єкта; назву банку, адресу та номер рахунку, відкритого для розрахунків за придбані об'єкти приватизації; кінцевий термін прийняття заяви на участь в аукціоні, конкурсі; час та місце особистого ознайомлення з об'єктом; час та місце проведення аукціону, конкурсу; адресу, номер телефону, час роботи служби по організації аукціону, конкурсу; іншу інформацію, яку визначає орган приватизації.

Зазначена інформація публікується не пізніш як за 20 календарних днів до дати проведення аукціону, конкурсу в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, місцевих друкованих виданнях та інших виданнях, визначених органами приватизації.

Відповідно, що преамбули зазначеного закону він регулює правовий механізм приватизації цілісних майнових комплексів невеликих державних підприємств шляхом їх відчуження на користь одного покупця одним актом купівлі-продажу і відповідно детально регулює питання щодо порядку проведення аукціонів саме зазначених підприємств, а продаж майна в ліквідаційній процедурі в рамках справи про банкрутство регулюється з урахування специфіки самої процедури банкрутства та вимог Закону україни «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

На думку колегії суддів не зазначення в оголошенні про проведення аукціону всіх відомостей визначених ст. 15 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств», як то відомостей про баланс активів і пасивів, рентабельність за останні три роки, тощо при здійсненні продажу нежитлового приміщення боржника в процедурі ліквідації, не є підставою для визнання результатів зазначеного аукціону недійсним.

При цьому слід зазначити, що строки встановлені для здійснення публікації були дотримані.

В позовній заяві позивач, як на одну з підстав для визнання недійними результатів аукціону посилається на той факт, що згідно звіту про незалежну оцінку майна, здійснену на звернення Начальника відділу СУ ГУМВС України в Харківській області встановлено, що експерт -оцінювач Вовк І.М. не мав права виконувати звіт про оцінку, оскільки його свідоцтво про підвищення кваліфікації оцінювача МФ № 2841-ПК від 11.02.2009 року було прострочено.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, зокрема листа Фонду державного майна України від 16.05.2014 року № 10-36-6004, станом на 22.02.2011 року посвідчення про підвищення кваліфікації Вовка І.М. від 11.02.2009 року МФ № 2841-Пк було чинне. Більш того, в матеріалах справи наявна копія посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ № 5908-ПК від 10.02.2011 року (термін дії 2 роки) видана Вовку І.М. за напрямками оцінки, зокрема за спеціалізаціями в межах напряму «Оцінка нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості)».

За таких обставин колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині визнання недійсними результатів аукціону за наведених позивачем обставин не підлягають задоволенню в силу викладеного вище, а висновки місцевого суду в цій частині є помилковими і відповідно рішення господарського суду в цій частині підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 07.04.2011 року встановлено наступне.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище, оспорюваний позивачем договір було укладено між ліквідатором боржника арбітражним керуючим Телитченко А.О. та ТОВ «Цифрова типографія «Гринвич», відповідно до п. 1.1 якого за цим договором продавець в порядку встановленому для виконання постанови господарського суду Харківської області від 04.10.2010 року по справі № Б-39/161-09 передав майно у власність покупця (подав), а покупець, прийняв у власність майно від продавця (купив). Майно, що відчужується за цим договором складається з адміністративної будівлі (літера "П") загальною площею 916,9 кв.м., що знаходиться за адресою по вул. Фрунзе, будинок № 60 (п.1.2).

Тобто, реалізація зазначеного майна здійснювалась ліквідатором в рамках провадження по справі про банкрутство боржника для задоволення вимог кредиторів, що звернулись до боржника з відповідними вимогами.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, тобто, дії осіб, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Способом захисту цивільних прав, згідно ст. 16 Цивільного кодексу України є, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно приписів ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Так, будь-який правочин реалізується суб'єктом через його відповідне зовнішнє волевиявлення. Однак форма зовнішнього волевиявлення може виявитися неадекватною внутрішній волі суб'єкта правочину внаслідок неправомірних дій контрагента чи третіх осіб, внаслідок юридично значущої помилки у сприйнятті суб'єктом правочину його очікуваного юридичного результату.

Неправомірні ж дії третіх осіб можуть знайшти своє вираження як у вигляді активної поведінки так і шляхом повідомлення про обставини, яких насправді немає: повідомлення недостовірних відомостей щодо наявності заборгованості, надання підробних документів щодо права на набуття права власності на об'єкт нерухомості, та використання підробних документів про право на вчинення відповідного правочину. За таких обставин дії особи не можуть об'єктивно відображати внутрішню волю суб'єкта цивільних правовідносин досягти бажаного юридичного результату, а відтак, згідно ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правові наслідки недотримання цієї вимоги закону передбачені, в тому числі, ст. 229 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Так, у ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України розкривається зміст помилки, яка може призвести до недійсності правочину. Згідно з нею помилка - це неправильне сприйняття особою істотних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був вчинений. Оскільки в цьому випадку волевиявлення особи не відповідає її справжньому наміру, такий правочин визнається недійсним. Так, помилка може виникнути внаслідок необачності або самовпевненості учасників правочину, неправильного розуміння сторонами одна одної в ході переговорів, помилкового тлумачення закону, дій третіх осіб тощо.

Так, 06.12.2011 року постановою Харківського апеляційного господарського суду у справі №6-39/161-09 про визнання банкрутом підприємства "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" за заявою учасника провадження у справі про банкрутства - засновника банкрута ГО "Координаційна рада міських громадських організацій інвалідів міста Києва" про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду у вказаній справі від 04.05.2011 р. в частині задоволення скарги Радика І.Л. та зобов'язання ліквідатора підприємства "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" - арбітражного керуючого Телитченка А.О. внести відомості до реєстру вимог кредиторів підприємства "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" про зміну кредитора ФОП Лазуренка О.В. з вимогами у розмірі 12 700 000,00 грн. до підприємства "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" на кредитора Радика Івана Львовича з вимогами у розмірі 12 700 000,00 грн. до підприємства "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів"; відмовлено Радику І.Л. в задоволенні його скарги щодо включення в реєстр кредиторів з вимогами у розмірі 12 700 000,00 грн. до підприємства "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів".

Також постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.12.2011 р. зобов'язано ліквідатора підприємства "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" - Телитченка А.О. внести відомості до реєстру вимог кредиторів підприємства "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" про виключення кредитора Радика І.Л. з вимогами у розмірі 12 700 000,00 грн. до підприємства "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" та про виключення кредитора ФОП Лазуренка О.В. з вимогами у розмірі 12 700 000,00 грн. до підприємства "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів".

Як убачається з матеріалів справи кошти в розмірі 4 397 470 грн. за які було реалізовано спірне майно були направлені на розрахунки саме з кредитором Радиком І.Л., який як встановлено зазначеною постановою не мав права на їх отримання.

Крім того, постановою Дзержинського районного суду м. Києва від 04.02.2013 року, якою встановлено вчинення злочину, передбаченого ст. 190 ч. 4 Кримінального кодексу України - набуття права на майно, а саме: нежилу адміністративну будівлю за адресою м. Київ, вул. Фрунзе, 60 в літері "П", шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно в особливо великих розмірах, вчинення злочину, передбаченого ст. 358 ч. 1 Кримінального кодексу України - тобто підробка офіційного документа, а саме: договору від 05.09.2010 р. про уступку права вимоги по договору поруки №1-п від 26.12.2008 р., згідно якого було передано право вимоги до позивача на суму 12 700 000,00 грн., що були частково задоволені за рахунок продажу об'єкту нерухомості по договору купівлі-продажу від 07.04.2011 р., вчинення злочину, передбаченого ст. 358 ч. 4 Кримінального кодексу України - тобто використання завідомо підробного документа, а саме: договору від 05.09.2010 року про уступку права вимоги по договору поруки №1-п від 26.12.2008 року, згідно якого було передано право вимоги до позивача на суму 12 700 000 грн., що були частково задоволені за рахунок продажу об'єкту нерухомості по договору купівлі-продажу від 07.04.2011 року, фактично встановлені обставини, які свідчать про те, що і саме провадження по справі про банкрутство боржника було ініційовано фіктивно, з використанням підробних документів за умові відсутності реальної заборгованості у боржника перед кредитором Лазуренко А.В., який в подальшому свою неіснуючу заборгованість передав Радику І.Л.

Тобто, ліквідатор, діючи від імені підприємства "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" в рамках справи про банкрутство здійснив продаж нерухомості з метою проведення розрахунків з кредитором, який таким не являвся на момент здійснення відчуження нерухомості, що і підтверджено вищезазначеною постановою Харківського апеляційного господарського суду в межах справи про банкрутство позивача, а також постановою Дзержинського районного суду м. Києва від 04.02.2013 року.

Як визначено в абз. 2 ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. Так, відповідно до ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом. Тобто, в межах проведення процедури ліквідації підприємства однією з істотних умов договору купівлі-продажу нерухомості є мета або мотив, задля яких здійснюється реалізація такої нерухомості. В даному випадку - це задоволення вимог кредиторів. Оскільки на момент укладення правочину від 07.04.2011 року фактично не було кредиторських вимог по відношенню до позивача, то спірний договір купівлі-продажу був укладений в зв'язку з помилкою щодо обставин, які мають істотне значення:

помилка щодо обов'язку ліквідатора розрахуватися з кредиторами позивача (неіснуючими кредиторами);

помилка щодо мотивів правочину, який є обов'язковим відповідно до ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

А тому правочин, укладений в зв'язку з помилкою, що має істотне значення, підлягає визнанню недійсним.

Враховуючи викладене, зокрема той факт, що при укладенні спірного договору купівлі-продажу мав місце вплив третьої особи, на волевиявлення ліквідатора, який діяв від імені позивача, що виявився в шахрайських діях та підробкою документів, які встановлені постановою Дзержинського районного суду Харківської області від 04.02.2013, а оскаржуваний договір купівлі-продажу від 07.04.2011 не був би укладений за умови, відсутності порушеної відносно боржника справи про банкрутство, або якщо ліквідатору були відомі дійсні обставини, що встановлені постановою Дзержинського районного суду Харківської області, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання договору купівлі-продажу від 07.04.2011 недійсним.

Щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20.05.2011 року, укладеного між ТОВ "Цифрова типографія "Гринвич" та ТОВ "Елістер Проджект", колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як убачається з матеріалів справи, звертаючись з позовними вимогами в цій частині позивач не визначав окремих підстав для визнання вказаного договору недійсним, а пов'язував його з підставами, що вказувались відносно договору купівлі -продажу від 07.04.2011 року.

В даному випадку колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача з використанням правового механізму, установленого ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України. Такий спосіб захисту можливий лише шляхом подання віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 338 Цивільного кодексу України.

За таких обставин колегія суддів вважає безпідставними висновки суду першої інстанції щодо визнання недійсним вказаного договору і не вбачає підстав для задоволення вимог в цій частині.

Крім того, слід зазначити, що в позовній заяві сам позивач з посиланням на ст. 388 Цивільного кодексу України зауважував на поданні віндикаційного позову до відповідача 3 стосовно витребування майна з його незаконного володіння, однак, при цьому, помилково, ще й ставив вимогу про визнання недійсним договору.

Щодо вимог в частині витребування спірного майна у ТОВ «Елістер Проджект».

Як вказано вище права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом подання віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 388 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Обґрунтовуючи свої вимоги в цій частині, позивач наголошує, що майно вибуло з його володіння не з його волі і відповідно є підстави для витребування його у ТОВ «Елістер-Проджект».

Під час розгляду апеляційної скарги встановлено, що станом і на дату звернення позивача з позовом (01.04.2014 року) і станом на дату прийняття господарським судом рішення від 11.06.2014 року ТОВ «Елістер-Проджект» не був власником спірного майна.

Судом встановлено, що 05.06.2013 року зазначене майно зареєстроване за ТОВ «Агрофірма життя 2010» згідно свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 19 від 05.06.2013 року.

18.07.2014 року зазначене майно зареєстроване за компанією Спліт Груп Лімітед, що є нерезидентом України, на підставі договору купівлі -продажу нежитлової будівлі з відстроченням платежу реєстровий № 556 від 18.07.2014 року.

За таких обставин, ТОВ «Елістер-Проджект» не може бути відповідачем в справі в частині вимог позивача щодо витребування з чужого незаконного володіння майна - нежитлової адміністративної будівлі за адресою м. Київ, вул. Фрунзе, 60 в літері "П" на що не звернув увагу господарський суд при прийняття рішення про задоволення позовних вимог в цій частині. Вимог до іншої особи, яка станом на час розгляду справи в суді першої інстанції була власником спірного майна позивачем не заявлялось.

Відповідно позовні вимоги до ТОВ «Елістер-Проджект» в цій частині не підлягають задоволенню, в зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Як убачається з матеріалів справи, а саме витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 18758841 від 30.05.2014 року державним реєстратором Подільського району м. Києва проведено державну реєстрацію припинення товарної біржі «Правопорядок» у зв'язку із визнанням її банкрутом.

Згідно п. 6 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано.

Статтею 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Відповідно до абз. 2 ч. 6 ст. 39 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи є датою припинення юридичної особи.

З урахуванням встановлених фактів судом першої інстанції правомірно припинено провадження в частині позовних вимог до товарної біржі «Правопорядок».

Щодо доводів скаржника в частині припинення провадження по справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Обґрунтовуючи свої доводи апелянт зазначає, про наявність підстав для припинення провадження щодо частини вимог на підставі ч. 2, 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, в провадженні господарського суду Харківської області перебувала справа №5023/1482/12 за позовом підприємства "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" до ТОВ "Цифрова типографія "Гринвич" та ТОВ "Елістер проджект" про визнання недійсними договору купівлі-продажу від 07.04.2011 адміністративної будівлі, укладеного між позивачем та ТОВ "Цифрова типографія "Гринвич", а також договору купівлі-продажу адміністративної будівлі від 20.05.2011, укладеного між ТОВ "Цифрова типографія "Гринвич" та ТОВ "Елістер проджект".

Скаржник зазначає, що в ході розгляду справи № 5023/1482/12 підприємство "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" змінювало предмет позову та просило визнати таким, що не відбувся аукціон з продажу у справі про банкрутство підприємства "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" № Б-39/161-09 адміністративної будівлі (літ. П), загальною площею 916,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 60 та визнати недійсним протокол проведення аукціону № 1 від 05 квітня 2011 року адміністративної будівлі (літ. П), загальною площею 916,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 60; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 07.04.2011 року адміністративної будівлі (літ. П), загальною площею 916,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 60 між підприємством "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" та ТОВ "Цифрова типографія «Гринвич»; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 20.05.2011 року адміністративної будівлі (літ. П), загальною площею 916,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 60 між ТОВ "Цифрова типографія «Гринвич» та ТОВ "Елістер проджект".

При цьому, позивач відмовився від вказаного позову і ухвалою господарського суду Харківської області від 26.04.2012 по справі № 5023/1482/12, прийнято відмову позивача від позову та припинено провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, апелянт зазначає, що позивач в подальшому повторно подав подібний позов і ухвалою господарського суду Харківської області від 04.07.2013 по справі №922/2389/13, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.08.2013, припинено провадження у справі на підставі ч.2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки підприємство "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" звернулося до місцевого господарського суду з повторним позовом, щодо вирішення спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, колегією суддів встановлено, що підставою для звернення підприємства «Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів» до господарського суду Харківської області (справа № 5023/1482/12) про визнання недійсним договору купівлі-продажу адміністративної будівлі за адресою м. Київ, вул. Фрунзе, 60 в літері "П" від 07.04.2011 року та договору від 20.05.2011 року, була ст. 223 Цивільного кодексу України.

Що стосується звернення позивача до місцевого господарського суду по справі № 922/2389/13, то позов заявлявся з підстав передбачених приписами ст. 230 Цивільного кодексу України, а саме, визнання недійсним договорів внаслідок обману.

При цьому, підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду міста Києва (справа № 910/5761/14) було порушення порядку продажу майна банкрута встановленого приписами ст. 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом», а також з підстав, передбачених ст. 229 Цивільного кодексу України, а саме, визнання недійсним правочину внаслідок помилки.

За таких обставин, доводи відповідача 3 викладені в апеляційній скарзі щодо наявності підстав для припинення провадження по справі у відповідності до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України не підтвердились під час розгляду справи.

Також колегія суддів в повному обсязі погоджується з висновком місцевого суду про відсутність підстав для припинення провадження по справі № 910/5761/14 в зв'язку з наявністю прийнятих судових рішень по справі № 5011-10/348-2012, що розглядалась господарським судом м. Києва. В справі № 5011-10/348-2012 підприємство "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" в особі ліквідатора Телитченка А.О. виступало в якості відповідача по справі, крім того, в якості підстав для задоволення позовних вимог ст. 229 Цивільного кодексу України не визначалась, позивач обґрунтовував свої вимоги відсутністю необхідного обсягу цивільної дієздатності у ліквідатора підприємства "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" Телитченка А.О. для укладення договору та укладенням договору під впливом обману.

Враховуючи викладені обставини, колегією суддів не встановлено підстав для застосування положень п. 2, 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України та припинення провадження по справі у вказаній частині, оскільки належних доказів в розумінні чинного законодавства скаржником не надано, а відтак, апеляційна скарга в цій частині не підлягає задоволенню.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду скасуванню в частині визнання недійсними результатів аукціону з продажу адміністративної будівлі в літері "П" загальною площею 916,9 м.кв., що знаходиться в місті Києві по вулиці Фрунзе, будинок 60, які були проведені 05.04.2011 року та оформлені Протоколом №1 проведення аукціону; визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна - адміністративної будівл" в літері "П" загальною площею 916,9 м.кв., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 60 від 20.05.2011 року, укладеного між ТОВ "Цифрова типографія "Гринвич" та ТОВ "Елістер Проджект"; витребування з незаконного володіння ТОВ "Елістер Проджект» на користь підприємства "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" адміністративної будівлі в літері "П" загальною площею 916,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 60. В іншій частині рішення господарського суду залишається без змін.

Відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

При цьому, у відповідності ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Позивач, у відповідності до п. 19 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи, що колегією суддів прийнято рішення про часткове скасування рішення місцевого суду, то розподіл судових витрат за розгляд апеляційної скарги підлягає пропорційному розподіленню між сторонами, так, за вимогу в частині відмови в задоволенні апеляційної скарги (задоволення позовних вимог) судовий збір покладається на апелянта (відповідача), а в іншій частині, незважаючи на звільнення позивача від сплати судового збору, у відповідності до ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відшкодовується апелянту позивачем.

В зв'язку з прийняттям постанови про часткове скасування рішення господарського суду судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача 2 та відповідача 3 за розгляд справи в суді першої інстанції розподіляється між ними пропорційно розміру задоволених вимог.

В даному випадку колегія суддів зважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення про повне задоволення позовних вимог було не вірно вирішено питання про відшкодування судового збору за позовну вимогу майнового характеру (витребування майна з незаконного володіння), однак, враховуючи, що суд апеляційної інстанції в цій частині в задоволенні позовних вимог відмовив підстав для додаткового стягнення судового збору не вбачається.

При цьому, судом встановлено, що апелянтом за розгляд апеляційної скарги сплачено судовий збір в розмірі більшому ніж встановлено законодавством, замість 38 367 грн. (36 540 грн. майнові вимоги ( 50% максимального розміру встановленого законом), 1 827 грн. за немайнові вимоги) сплачено 46 827 грн. За таких обставин, за вирахуванням судового збору, що покладений апеляційним судом за розгляд апеляційної скарги на апелянта, поверненню з Державного бюджету України підлягає 8 460 грн.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Елістер Проджект" задовольнити частково.

Скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2014 року по справі № 910/5761/14 щодо задоволення позовних вимог в частині:

- визнання недійсними результати аукціону з продажу адміністративної будівлі в літері "П" загальною площею 916,9 м.кв., що знаходиться в місті Києві по вулиці Фрунзе, будинок 60, які були проведені 05.04.2011 та оформлені протоколом №1 проведення аукціону;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна - адміністративної будівлі" в літері "П" загальною площею 916,9 м.кв., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 60 від 20.05.2011 укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Цифрова типографія "Гринвич" та товариством з обмеженою відповідальністю "Елістер Проджект";

- витребування з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю "Елістер Проджект" (61166, м. Харків, пр. Леніна, 5, к. 1-А; ідентифікаційний код 36758130) на користь підприємства "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 21; ідентифікаційний код 32209626) адміністративну будівлю в літері "П" загальною площею 916,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 60.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду від 11.06.2014 року залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Цифрова типографія "Гринвич" (62442, Харківська область, Харківський район, с. Циркуни, МЖК "Інтернаціоналіст", б. 39, кв. 65; ідентифікаційний код 36875405) судовий збір в розмірі 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. в дохід спеціального фонду Державного бюджету України, що передбачений для зарахування судового збору.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Елістер Проджект" (61166, м. Харків, пр. Леніна, 5, к. 1-А; ідентифікаційний код 36758130) судовий збір в розмірі 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. в дохід спеціального фонду Державного бюджету України, що передбачений для зарахування судового збору.

Стягнути з підприємства "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 21; ідентифікаційний код 32209626) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Елістер Проджект" (61166, м. Харків, пр. Леніна, 5, к. 1-А; ідентифікаційний код 36758130) судовий збір за розгляд апеляційної скарги в розмірі 37 758 (тридцять сім тисяч сімсот п'ятдесят вісім) грн.

Доручити господарському суду м. Києва видати відповідні накази.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Елістер Проджект" (61166, м. Харків, пр. Леніна, 5, к. 1-А; ідентифікаційний код 36758130) з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір за розгляд апеляційної скарги в розмірі 8 460 (вісім тисяч чотириста шістдесят) грн.

Матеріали справи № 910/5761/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.С. Копитова

Судді М.Л. Доманська

Т.І. Разіна