Постанова

від 24.11.2014 по справі 910/15445/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2014 р. Справа№ 910/15445/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Ткаченка Б.О.

Шевченка Е.О.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:Сопільник Д.В., за довіреністю;

відповідача 1:не з'явився;

відповідача 2:не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний будинок "АМСТОР"

на рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2014

у справі № 910/15445/14 (суддя: Трофименко Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК ФАКТОРИНГ"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний будинок "АМСТОР" ;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "МОРСЬКА ПЕРЛИНА" ;

про стягнення 70145,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.08.2014 у справі № 910/15445/14 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю"Торговельний будинок"АМСТОР" та Товариства з обмеженою відповідальністю "МОРСЬКА ПЕРЛИНА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК ФАКТОРИНГ" 64986 грн. 12 коп. - суму основної заборгованості, 480 грн. 71 коп. - 3% річних, 4679 грн. 00 коп. - інфляційних нарахувань та 1827 грн. 00 коп. - судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговельний будинок "АМСТОР" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний будинок "АМСТОР" суми основної заборгованості, 3% річних, інфляційних нарахувань та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2014, прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 03.11.2014р.

03.11.2014 відповідач 2 в судове засідання не з'явився, повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 розгляд справи відкладено на 24.11.2014.

24.11.2014 відповідач 1 та відповідач 2 в судове засідання не з'явились, повноважних представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 99 ГПК України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви (ч. 1 ст. 69 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Суд вважає, що зазначені обставини не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду справи відповідач 1 та відповідач 2 повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає можливим, відповідно до ст. 75 ГПК України, здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників відповідача 1 та відповідача 2.

24.11.2014 представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив суд рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2014 у справі № 910/15445/14 залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

08.12.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельний будинок "Амстор" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Морська перлина" було укладено договір постачання № 581 (надалі - договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується на власний ризик виготовити та поставити товар під знаком для товарів та послуг "добра Vвигода", право власності на який належить покупцю на підставі заявки № m 2011 18604 від 23.11.2011р., а покупець зобов'язується прийняти та оплатити виготовлений та поставлений постачальником товар за ціною визначеною у специфікації (п. 4.1. договору).

В п. 2.6. договору сторони погодили, що право власності на товар відбувається в момент підписання уповноваженими особами товарної або товарно-транспортної накладної. Датою поставки є дата, зазначена на штампі покупця "приймання товару".

Згідно п. 4.4. договору, покупець зобов'язався здійснити розрахунок за товари в платіжні дні покупця (кожен робочий вівторок та четвер), які настануть після спливу 45 календарних днів з дати поставки товарів.

Відповідно до п. 4.6. договору, загальна сума договору складається з суми усіх накладних, якими отримувався товар.

Пунктом 11.1. договору встановлено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами та діє до 31.12.2012 року. Разом із тим, відповідно до п. 11.2. цього ж договору, у випадку, якщо за 30 днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про намір розірвати договір, то термін дії договору автоматично пролонгується кожного разу на кожний календарний рік.

На виконання умов договору, постачальник здійснив поставку товару покупцю на підставі товарної накладної № РН-0000027 від 21.02.2014р. на суму 64986,12 грн. разом з ПДВ.

Однак, за твердженням позивача покупець за товар з продавцем не розрахувався, в зв'язку з чим у останнього наявна заборгованість в розмірі 64986,12 грн.

12.03.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК Факторинг" (Фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МОРСЬКА ПЕРЛИНА" (Клієнт) було укладено генеральний договір факторингу № 141-13 Ф, за умовами якого в порядку та на умовах визначених цим договором, фактор зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язується відступити факторові своє право грошових вимог до боржника, найменування та реквізити яких вказуються у Додаткових угодах до цього договору, які є його невід'ємною частиною (надалі - Боржник) та здійснювати факторові плату за користування фінансуванням.

В п. 2.2. генерального договору факторингу визначено, клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до боржників за продукцію, поставлену з умовою відстрочки платежу або інших умовах вказаних у додаткових угодах до цього договору.

25.02.2014 між фактором та клієнтом було підписано Додаткову угоду № 88 до генерального договору факторингу № 141-13 ФФ від 12.03.2013р., за умовами якої клієнт відступає факторові майбутню грошову вимогу до боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" (боржник) за грошовими зобов'язаннями, які виникли відповідно до договору постачання № 381 від 08.12.2011р.

Пунктом 1.2. даної додаткової угоди встановлено, що сума грошового зобов'язання боржника згідно вказаного основного договору складає 64986,12 грн., разом з ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК "Факторинг" направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний будинок "Амстор" повідомлення про відступлення права грошової вимоги, а тому за переконанням позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Факторинг" має достатні підстави для стягнення з відповідачів існуючого боргу та санкцій.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Оскільки між сторонами по справі склались господарські правовідносини, то за змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки наявні в матеріалах справи первинні документи містять всі обов'язкові реквізити, що фіксують факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, а тому є всі підстави для покладення на відповідача 1 обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар.

Частиною 1 статті 513 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

Відповідно до п. 9.3. Генерального договору факторингу, Клієнт відповідає перед Фактором за невиконання або неналежне виконання Боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання Фактором. При цьому Клієнт та Боржник несуть перед Фактором солідарну відповідальність до повного виконання зобов'язань перед фактором, відповідно до умов основного договору з узгодженими сторонами додатками.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Оскільки між сторонами по справі склались господарські правовідносини, то за змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язань.

З огляду на вищевстановлене, місцевий господарський суд при прийняті оскаржуваного рішення дійшов обґрунтованого висновку, що заборгованість відповідачів за договором на постачання доведено позивачем, в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України, а тому заборгованість в розмірі 64986,12 грн. підлягає стягненню.

Крім того, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідачів 4679,00 грн. інфляційних та 480,71 грн. - 3% річних.

Частиною 1 ст. 530 передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з приписами статей 610 і 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та річних.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 1 жовтня 2014 року справа № 6-113 цс 14).

Отже, місцевим господарським судом обґрунтовано задоволено вимогу позивача про стягнення з відповідачів 4679,00 грн. інфляційних та 480,71 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Суд відзначає, що в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України скаржник не надав ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції докази які б підтверджували його вимоги та заперечення.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2014 у справі № 910/15445/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний будинок "АМСТОР" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2014 у справі № 910/15445/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/15445/14 повернути до господарського суду міста Києва

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Б.О. Ткаченко

Е.О. Шевченко