Постанова

від 25.11.2014 по справі 910/24083/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2014 р. Справа№ 910/24083/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Дідиченко М.А.

при секретарі: Мельниченко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача : Петруньок І.В. (довіреність без номера від 01.01.2014 року);

від відповідача: Лопатюк Л.П. (довіреність без номера від 02.06.2013 року);

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства «Несін» на рішення господарського суду м. Києва від 29.01.2014 року

у справі № 910\24083\13 (суддя: Куркотова Є.Б.)

за позовом комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва

до приватного підприємства «Несін»

про стягнення 29 264, 82 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2013 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою, в якій просив стягнути з приватного підприємства «Несін» основний борг в сумі 24 031,76 грн., інфляційну складову боргу -2 381,89 грн., три відсотки річних 1 130,67 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.01.2014 року позовні вимоги задоволено: стягнуто на користь позивача з приватного підприємства «Несін» на користь комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва заборгованість у розмірі 24031,76 грн.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач без укладення з позивачем договору на надання житлово-комунальних послуг, користувався комунальними послугами без достатніх підстав та задовольнив позовні вимоги в частині стягнення вартості фактично спожитої теплової енергії та холодної води у сумі 24 031,76 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 29.01.2014 року, в задоволені позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим. Відповідач не був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, а відтак позбавлений можливості надати обґрунтовані пояснення по справі. Окрім того, при винесенні рішення не було враховано, що згідно з рішенням господарського суду м. Києва у справі № 910\7481\13 на користь позивача було стягнуто заборгованість по наданим комунальним послугам.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12 вересня 2014 року клопотання приватного підприємства «Несін» про поновлення строку подання апеляційної скарги задоволено та призначено справу до слухання на 14.10.2014 року.

В подальшому розгляд справи неодноразово відкладався.

В судовому засіданні, 25 листопада 2014 року представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Представник позивача вказав, що рішення Господарського суду м. Києва від 29.01.2014 року є законним та обґрунтованим, підстави для скасування відсутні.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи приватне підприємство "Несін" є власником нежитлового приміщення загальною площею 81,2 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Перемоги, 9 (а.с. 97-100)

Згідно з поясненнями позивача - Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва надавало відповідачу послуги з теплопостачання та водовідведення у спірний період (з 01.09.2008 по 01.01.2012) без укладання відповідного договору, проте відповідач за отримані послуги не розрахувався.

У зв'язку з несплатою коштів за надані послуги позивач у червні 2009 року звертався з претензією про оплату заборгованості 5566 грн (а.с.36), у квітні 2010 року про оплату заборгованості 12 053,53 грн. (а.с. 37) та у серпні 2010 року про сплату 11 409,48 грн. (а.с.38) та з пропозицією укласти договір на надання комунальних послуг.

Окрім того, позивач останній раз направив керівнику приватного підприємства «Несін» претензію від 13.02. року за № 237 (а.с. 118) про сплату заборгованості в розмірі 24031,75 грн.

У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості в розмірі 24 031,76 грн. за період з вересня 2008 року по січень 2012 року ( позадоговірні відносини) позивач змушений був звернутись до суду з позовом про стягнення основного боргу та штрафних санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, про стягнення боргу в сумі 24031,76 грн., суд першої інстанції прийшов до висновку, що наявність боргу підтверджена належними доказами, тому вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статтею 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальник підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію). А споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах та технічних умовах.

Відповідно до абз.2 п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 ( далі Правила) система оплати послуг (щомісячна або авансова) та форма оплати послуг (готівкова або безготівкова) визначається у договорі між споживачем та виконавцем.

Позивач, згідно до статуту (а.с. 29) є комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва та мета діяльності якого визначена відповідно до п.4.1 зазначеного статуту.

Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, у відповідача виникла заборгованість по сплаті за надані комунальні послуги, а саме з опалення, постачання холодної та гарячої води в період з 01.09.2008 року по 01.01.2012 року в сумі 24.031,76 грн. В зазначений період, як видно з матеріалів справи та не заперечувалось представником позивача, договори про забезпечення надання комунальних послуг, щодо надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, водовідведення, електропостачання між сторонами не укладались.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Звертаючись з позовом, про стягнення заборгованості про надані послуги, позивач посилається на те, що надані послуги були прийняті відповідачем відповідно до актів прийому здачі виконаних робіт, які підписані та скріплені печатками обох сторін. Проте, період заборгованості становить з 01.09.2008 року по 01.01.2012 року ( час укладення договору про надання комунальних послуг), а відповідно до матеріалів справи надані акти прийому передачі виконаних робіт від 31 березня 2009 за період з 01 березня 2009 по 31 березня 2009 року на суму 1013,52 грн.(а.с.40); акт прийому -здачі виконаних робіт від 31 жовтня 2008 року за період з 01 жовтня по 31 жовтня 2008 року на суму 72 грн. (а.с.41); акт прийому-здачі виконаних робіт від 27 листопада 2008 року за період з 01 листопада по 30 листопада 2008 року на суму 110,83 грн.(а.с.42) та акт прийому -здачі виконаних робіт від 31 грудня 2008 року за період з 01 грудня по 31 грудня 2008 року на суму 72 грн., при цьому відповідно до вищезазначених актів міститься посилання на договір № 8\7 від 01.06.2007 року, який між сторонами не укладався. Окрім того, в матеріалах справи містяться докази погашення за вищевказаний період суми заборгованості за надані послуги в розмірі 5 496, 83 грн. Також колегія суддів зазначає, що акти прийому передачі спожитих послуг за весь період користування з 01 вересня 2008 року по 01.01.2012 року на повну суму заборгованості в розмірі 24 031,76 грн. в підтвердження надання та отримання послуг позивачем надані не були.

Не є належним доказом наявності заборгованості лист претензія від 13.02.2012 року за № 237 (а.с. 118), оскільки позивач не надав доказів його отримання відповідачем, а відповідно до гарантійного листа за вихідним № 1 від 2012 року (а.с.119), зважаючи на наявність рішення господарського суду від 03.09.2013 року про стягнення заборгованості в розмірі 7 982,42 грн., 607,19 грн. 3 відсотків річних за договором №339\12 від 01.01.2012 року, не видно яку саме суму боргу заборгованості по оплаті комунальних послуг просив реструктурізувати відповідач.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доказів в підтвердження надання та отримання комунальних послуг з опалення, постачання холодної та гарячої води на суму заборгованості 24 031, 76 грн. позивачем надано не було, а відтак відсутні підстави для стягнення боргу.

Зазначене узгоджується з висновком господарського суду міста Києва від 03.09.2013 року по справі № 910\7481\13 (а.с.156-159) за позовною заявою Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва до приватного підприємства «Несін» про стягнення заборгованості 38 824,62 грн., що набуло чинності.

Отже, суд першої інстанції при прийнятті оскарженого рішення наведеного не врахував, не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи натомість, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, виніс помилкове рішення.

Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 29.01.2014 року у справі № 910\24083\13 скасуванню .

Керуючись ст. ст. 49, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Несін» на рішення господарського суду міста Києва від 29.01.2014 у справі № 910\24083\13 задовольнити .

Рішення господарського суду міста Києва від 29.01.2014 у справі № 910\24083\13 скасувати , в задоволені позовних вимог Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва відмовити.

Матеріали справи № 910\24083\13 повернути господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Дідиченко