Ухвала

від 25.11.2014 по справі 811/3252/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

25 листопада 2014 рокусправа № 811/3252/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року в адміністративній справі

за позовом Приватного підприємства «Олдер»

до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в :

ПП «Олдер» у жовтні 2013 року звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області № 0001692201 та № 0007622201 від 19 вересня 2013 року; зобов'язати Світловодську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області скасувати нарахування пені по податку на доходи фізичних осіб шляхом проведення коригування даних облікової картки платника податків в сторону зменшення на суму 1259,21 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду та прийняту нову постанову, якою у задоволені позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Світловодською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області у період з 05.08.2013 по 23.08.2013 було проведено планову виїзну перевірку приватного підприємства «Олдер» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено Акт № 64/2200/34395724 від 02.09.2013.

На підставі висновків акту відповідачем 19 вересня 2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001692201, яким ПП «Олдер» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 5063193,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1265798,55 грн. та № 00007622201, яким ПП «Олдер» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників за основним платежем на суму 7040,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2270,00 грн.

Також податковим органом по особовому рахунку ПП «Олдер» була нарахована пеня по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1259,21 грн.

За висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки, позивачем неправомірно включено до декларації з ПДВ за липень 2013 року податковий кредит у розмірі 17042,02 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Торговий дім «Євротех» за серпень 2012 року та у розмірі 2000,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «ОСГ Рекорд Менеджмент» за жовтень 2012 року, оскільки угоди, укладені ПП «Олдер» з ТОВ «Торговий дім «Євротех» та ТОВ «ОСГ Рекорд Менеджмент», не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи між ПП «Олдер» та ТОВ «Торговий дім «Євротех» було укладено договір поставки шин, ободної стрічки та автошин, на виконання якого були виписані податкові та видаткові накладні, рахунки на оплату, акти прийому-передачі, а також проведено оплату товару, що підтверджується копією виписок з розрахункового рахунку позивача.

Придбані ТМЦ були використані у власній господарській діяльності підприємства, що підтверджується актами списання, копії яких також містяться в матеріалах справи.

Колегія суддів встановила, що вказані первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства, що також не спростовується апелянтом.

Вищезазначені договори не було визнано недійсними в судовому порядку.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт здійснення ПП «Олдер» господарських операцій з ТОВ «Торговий дім «Євротех» підтверджується належними та достатніми первинними документами бухгалтерського обліку, що є підставою для віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару (послуг), до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Щодо податкового кредиту за операціями з ТОВ «ОСГ Рекорд Менеджмент» судом встановлено, що позивачем у періоді, що перевірявся, останній не декларувався, що свідчить про безпідставність висновків податкового органу.

Також перевіркою встановлено, що ПП «Олдер» перераховано ТОВ «Українські аграрні інвестиції», при наявності фактів невідшкодування контрагентам-постачальникам, зокрема, ТОВ «Агропромислова компанія «Маїс», СТОВ «Селянська спілка ім. Шевченка», ТОВ «Агротехсоюз», сум ПДВ, за рахунок яких сформовано податковий кредит спеціальних (скорочених) податкових декларацій, що свідчить про неправомірне використання зі спеціального рахунку сум ПДВ, що несплачені до бюджету в наслідок отримання податкової пільги, а саме не за призначенням та (або) всупереч умовам та цілям її надання у сумі 4783461,66 грн.

Проте суд знаходить необґрунтованими такі висновки податкового органу з огляду на наступне.

Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, рибальства регулюється статтею 209 Податкового кодексу України.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів(послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей (п. 209.2. ст.209 ПК України).

Підпунктом 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України визначено, що до виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, зокрема, відносять товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

При цьому колегія суддів зазначає, що чинне податкове законодавство не містить жодних вимог щодо черговості використання коштів зі спеціального рахунку для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а тому перерахування позивачем коштів ТОВ «Українські аграрні інвестиції» в рахунок оплати придбаних мінеральних добрив, засобів захисту рослин та насіння свідчить про використання коштів за цільовим призначенням.

Щодо посилання апелянта на неправомірність включення ПП «Олдер» до скороченої декларації за 2011 та 2012 роки податкових зобов'язань по операціям з реалізації сільськогосподарської продукції з земель, орендованих на території Глинської сільської ради, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пункту 209.6 статті 209 Податкового кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів(послуг) становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів(послуг), поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Пунктом 209.7 статті 209 Податкового кодексу України визначено, що сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів(послуг) у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари(послуги), питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів(послуг), то: а) на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку; б) орган державної податкової служби виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після закінчення наступних 12 послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею; в) таке підприємство вважається платником зазначеного податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення (п. 209.11 ст. 209 ПК України ).

Відповідно до пункту 308.4 статті 308 Податкового кодексу України дохід сільськогосподарського товаровиробника, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29-2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції, включає доходи, зокрема, отримані від реалізації продукції рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах), та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що визначальним для перебування платника податку на спеціальному режимі оподаткування є безпосереднє вироблення (надання) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах та їх поставка в кількості не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів(послуг), що поставляються таким підприємством протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

При цьому закон не ставить в залежність визнання продукції сільськогосподарською та такою, що належить до власного виробництва підприємства від державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, достатнім є саме безпосереднє вирощування, відгодовування, вилов або збирання (заготівля) товарів, зазначених у товарних групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТЗЕД, а також надання послуг, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування.

Окрім того єдиною підставою для визначення платником податку своїх податкових зобов'язань з ПДВ на загальних засадах є поставка протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарських товарів (послуг), питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів (послуг).

Таким чином, враховуючи, що ПП «Олдер» здійснює діяльність у сфері сільського господарства, на яку поширюється дія спеціального режиму оподаткування та яка відповідає вимогам, встановленим податковим законодавством України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірного відображення позивачем сум ПДВ у скороченій податковій декларації.

Жодних доводів на спростування висновків суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області № 0007622201 від 19 вересня 2013 року, яким ПП «Олдер» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників за основним платежем на суму 7040,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2270,00 грн., а також щодо зобов'язання відповідача скасувати нарахування пені по податку на доходи фізичних осіб шляхом проведення коригування даних облікової картки платника податків в сторону зменшення на суму 1259,21 грн., апелянтом не наведено.

Враховуючи сукупність викладених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року в адміністративній справі № 804/3252/14 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 28 листопада 2014 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова