Ухвала

від 30.06.2015 по справі 811/3252/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2015 року м. Київ К/800/520/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представника позивача - Мичка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014

та постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.12.2013

у справі № 811/3252/13-а

за позовом Приватного підприємства «Олдер»

до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Олдер» звернулось до суду з позовом, з урахуванням уточнення позовних вимог, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 19.09.2013 № 0001692201 та № 0007622201; зобов'язання відповідача скасувати нарахування пені по податку на доходи фізичних осіб шляхом проведення коригування даних облікової картки платника податків у сторону зменшення на суму 1 259,21 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.12.2013, яка залишена без змін ухвалою дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення; зобов'язано відповідача скасувати нарахування пені по податку на доходи фізичних осіб шляхом проведення коригування даних облікової картки платника податків в бік зменшення на суму 1 259,21 грн.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні, як необґрунтованої, а судові рішення судів обох інстанцій залишити без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної перевірки ПП «Олдер» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012, складено акт № 64/2200/34395724 від 02.09.2013, в якому зафіксовано порушення, зокрема: п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкових зобов'язань за загальною формою декларації за грудень 2011 року в сумі 175 142 грн. та грудень 2012 року в сумі 85 547 грн. та завищення суми податкових зобов'язань за грудень 2011 року в сумі 172 142 грн. та за грудень 2012 року в сумі 85 547 грн.; п. п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту (за даними скороченої декларації) в розмірі 95 384 грн., зокрема, але не виключно, за серпень 2012 року в сумі 17 042 грн. та за жовтень 2012 року в сумі 2 000 грн.; п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, в результаті чого використано зі спеціального рахунка суми податку на додану вартість, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання всього на суму 4 783 461,66 грн.; п. 173.1 ст. 173 Податкового кодексу України, а саме: податковим агентом виплачені кошти (доходи) фізичній особі без сплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 8 800 грн.; п. 51.1 ст. 51, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме: подано звіт за формою 1 ДФ з недостовірними даними - не відображено суму нарахованого податку на доходи фізичних осіб за ІV квартал 2011 року в розмірі 8 800 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 19.09.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001692201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6 328 991,55 грн., в т.ч.: 5 063 193 грн. основного платежу та 1 265 798,55 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 00007622201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників у розмірі 9 310 грн., в т.ч.: 7 040 грн. основного платежу та 2 270 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Також податковим органом по особовому рахунку ПП «Олдер» була нарахована пеня по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1 259,21 грн.

За висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки, позивачем неправомірно включено до декларації з ПДВ за липень 2013 року податковий кредит у розмірі 17 042,02 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Торговий дім «Євротех» за серпень 2012 року та у розмірі 2 000 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «ОСГ Рекорд Менеджмент» за жовтень 2012 року, оскільки угоди, укладені ПП «Олдер» з ТОВ «Торговий дім «Євротех» та ТОВ «ОСГ Рекорд Менеджмент», не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Матеріалами справи встановлено, що 20.08.2013 до Світловодської ОДПІ позивачем подано податкову декларацію з ПДВ (скорочена) за липень 2013 року, в якій задекларовано податковий кредит в розмірі 190 084 грн., до складу якого включено, зокрема, ПДВ у сумі 17 042,02 грн. за податковими накладними виданими ТОВ «Торговий дім «Євротех» по придбанню шини, ободної стрічки та автошини. Даний товар позивачем оприбутковано відповідно до видаткових накладних.

Також в судовому порядку встановлено, що між ПП «Олдер» та ТОВ «Торговий дім «Євротех» було укладено договір поставки шин, ободної стрічки та автошин, на виконання якого були виписані податкові та видаткові накладні, рахунки на оплату, акти прийому-передачі, а також проведено оплату товару, що підтверджується виписками з розрахункового рахунку позивача.

Придбані ТМЦ були використані у власній господарській діяльності підприємства, що підтверджується актами списання.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно положень п. п. 201.1, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За встановлення в судовому порядку фактичного здійснення господарських операцій ПП «Олдер» з ТОВ «Торговий дім «Євротех», що підтверджено належним чином оформленими первинними документами, позивачем правомірно віднесено суми податку на додану вартість, сплачені в ціні товару (послуг), до податкового кредиту спірного періоду.

Щодо податкового кредиту за операціями з ТОВ «ОСГ Рекорд Менеджмент», то судами обох інстанцій встановлено, що позивачем у періоді, що перевірявся, останній не декларувався, що свідчить про безпідставність висновків податкового органу.

Також перевіркою встановлено, що ПП «Олдер» перераховано ТОВ «Українські аграрні інвестиції», при наявності фактів невідшкодування контрагентам-постачальникам, зокрема, ТОВ «Агропромислова компанія «Маїс», СТОВ «Селянська спілка ім. Шевченка», ТОВ «Агротехсоюз», сум ПДВ, за рахунок яких сформовано податковий кредит спеціальних (скорочених) податкових декларацій, що свідчить про неправомірне використання зі спеціального рахунку сум ПДВ, що несплачені до бюджету в наслідок отримання податкової пільги, а саме не за призначенням та (або) всупереч умовам та цілям її надання у сумі 4 783 461,66 грн.

Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, рибальства регулюється статтею 209 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Згідно з абз. а) пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 зазначеного Кодексу для цілей цієї статті застосовуються такі терміни: виробничі фактори, за рахунок яких сформовано податковий кредит: товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

Судами вірно зазначено, що чинне податкове законодавство не містить жодних вимог щодо черговості використання коштів зі спеціального рахунку для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а тому перерахування позивачем коштів ТОВ «Українські аграрні інвестиції» в рахунок оплати придбаних мінеральних добрив, засобів захисту рослин та насіння свідчить про використання коштів за цільовим призначенням.

Щодо посилань податкового органу на неправомірність включення ПП «Олдер» до скороченої декларації за 2011 та 2012 роки податкових зобов'язань по операціям з реалізації сільськогосподарської продукції з земель, орендованих на території Глинської сільської ради, то відповідно до пункту 209.6 статті 209 Податкового кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів(послуг) становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Пунктом 209.7 статті 209 Податкового кодексу України визначено, що сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то: а) на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку; б) орган державної податкової служби виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після закінчення наступних 12 послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею; в) таке підприємство вважається платником зазначеного податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення. (п. 209.11 ст. 209 ПК України).

Відповідно до п. 308.4 ст. 308 Податкового кодексу України дохід сільськогосподарського товаровиробника, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29-2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції, включає доходи, зокрема, отримані від реалізації продукції рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах), та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях.

Аналізуючи наведені норми права можна дійти висновку, що визначальним для перебування платника податку на спеціальному режимі оподаткування є безпосереднє вироблення (надання) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах та їх поставка в кількості не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), що поставляються таким підприємством протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

При цьому закон не ставить в залежність визнання продукції сільськогосподарською та такою, що належить до власного виробництва підприємства від державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, достатнім є саме безпосереднє вирощування, відгодовування, вилов або збирання (заготівля) товарів, зазначених у товарних групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТЗЕД, а також надання послуг, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування.

Окрім того єдиною підставою для визначення платником податку своїх податкових зобов'язань з ПДВ на загальних засадах є поставка протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарських товарів (послуг), питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів (послуг).

Таким чином, враховуючи, що ПП «Олдер» здійснює діяльність у сфері сільського господарства, на яку поширюється дія спеціального режиму оподаткування та яка відповідає вимогам, встановленим податковим законодавством України, слід погодитись з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірного відображення позивачем сум ПДВ у скороченій податковій декларації.

Також, як встановлено матеріалами справи, 10.10.2011 між ПП «Олдер» (покупець) та громадянином України ОСОБА_1 (продавець) укладено договір купівлі-продажу автомобіля марки МERSEDES-BENS, модель SPRINTER, тип: пасажирський В, 2006 року випуску, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1.

Податок на доходи фізичних осіб в розмірі 1% утримано та сплачено податковим агентом у встановленому порядку, в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2011 року відображено відповідне нарахування та сплату .

Згідно з п. 173.3 ст. 173 Податкового кодексу України у разі якщо стороною договору купівлі-продажу об'єкта рухомого майна є юридична особа чи фізична особа - підприємець, така особа вважається податковим агентом платника податку та зобов'язана виконати всі визначені цим розділом функції податкового агента. При цьому податковий агент утримує податок за ставками, визначеними відповідно до пунктів 173.1 або 173.2 цієї статті з урахуванням інформації про черговість продажу рухомого майна, зазначеної платником податку у договорі купівлі-продажу чи в окремій заяві.

Як виняток з положень пункту 173.1 цієї статті, під час продажу одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера не частіше одного разу протягом звітного податкового року доходи продавця від зазначених операцій оподатковуються за ставкою 1 відсоток (п. 173.2 ст. 173 ПК України).

Згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про правила дорожнього руху» від 10.10.2001 № 1306 встановлено, що легковий автомобіль - автомобіль з кількістю місць для сидіння не більше дев'яти, з місцем водія включно, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів та їх багажу із забезпеченням необхідного комфорту та безпеки.

Згідно свідоцтва про реєстрацію вищевказаного автомобіля кількість сидячих місць з місцем водія становить 9.

Таким чином, автомобіль МERSEDES-BENS відноситься до класу легкових автомобілів, а податок з доходів фізичних осіб мав бути сплачений за ставкою 1%, а тому податковим органом неправомірно донараховане грошове зобов'язання податковим повідомленням-рішенням № 0007622201 від 19.09.2013 в частині грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в розмірі 7 040 грн. основного платежу та 1 760 грн. (7 040 грн. х 25%) штрафних (фінансових) санкцій.

Протиправність визначення грошового зобов'язання з ПДФО до сплати в сумі 7 040 грн. основного платежу свідчить також про безпідставність позиції щодо подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2011 року з недостовірними даними (не відображенням суми ПДФО в розмірі 8 800 грн.), що свідчить про протиправність нарахування штрафних санкцій податковим повідомленням-рішенням № 0007622201 від 19.09.2013 в сумі 510 грн., а тому воно в цій частині також підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача скасувати нарахування пені по податку з доходів фізичних осіб шляхом проведення коригування даних облікової картки платника податків в бік зменшення на суму 1 259,21 грн. слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що ПП «Олдер» на підставі акту перевірки № 64/2200/34395724 від 02.09.2013 нараховано пеню по податку з доходів фізичних осіб, з огляду на визначення податковим повідомленням-рішенням № 0007622201 від 19.09.2013 податкового зобов'язання.

Відповідно до п. 129.2 ст. 129 Податкового кодексу України у разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов'язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня за період заниження такого грошового зобов'язання (його частини) скасовується.

З огляду на наявність встановлених в судовому порядку підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 0007622201 від 19.09.2013, скасуванню також підлягає і нарахована пеня в сумі 1 259,21 грн. шляхом зобов'язання податкового органу відкоригувати її в бік зменшення.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014 та постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.12.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний