Ухвала

від 24.11.2014 по справі 1006/1931/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1006/1931/2012 Головуючий у І інстанції Міланіч А.М. Провадження № 22-ц/780/6186/14 Доповідач у 2 інстанції Воробйова Н.С. Категорія 26 24.11.2014

УХВАЛА

Іменем України

24 листопада 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Воробйової Н.С.

суддів: Верланова С.М., Березовенко Р.В.

при секретарі Бобко О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 19 вересня 2014 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Бородянського районного суду від 14 травня 2012 року було задоволено позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором, звернення стягнення на нерухоме майно та стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у розмірі 406 268,68 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 609,50 грн.

25 травня 2012 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» були надіслані виконавчі листи на виконання даного рішення.

10 вересня 2014 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду із заявою про поновлення строку для пред»явлення до виконання виконавчого листа на стягнення з відповідача ОСОБА_3 грошових коштів.

Заяву обгрунтовував тим, що банком своєчасно подано заяву до суду про видачу виконавчого листа на підставі рішення Бородянського районного суду від 14 травня 2012 року. Після його отримання було встановлено, що виконавчий лист судом першої інстанції, яким було винесено рішення, оформлений з помилками. Зокрема , в порушення вимог закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі не були зазначені дані щодо дати та року народження боржника, його номер ІНН. Щодо рішення суду про те, що в рахунок погашення кредитної заборгованості ОСОБА_3 звернуто стягнення на нерухоме майно, що належало ОСОБА_4 , то у виконавчому листі зазначено не було, а надіслано лише виконавчий лист про стягнення з відповідача - 2 судових витрат, про що банк повідомив суд 08 червня 2012 року; даний лист отриманий судом 14 червня 2012 року, але залишений без реагування. У зв»язку з чим, банк не зміг пред»явити виконавчий лист до виконання та вимушений був звернутися до суду з заявою про внесення виправлень до виконавчого листа. Ухвалою Бородянського районного суду від 21 серпня 2014 року до виконавчого листа було внесено виправлення, зазначено ІНН боржника ОСОБА_3 та дату його народження. Щодо рішення суду в частині звернення стягнення на майно відповідачки ОСОБА_4, то, незважаючи на лист банку, який був раніше, а саме, 14 червня 2012 року отриманий судом, суд 14 серпня 2014 року на повторну вимогу позивача надіслав позивачу виконавчий лист, в якому неповно виклав резолютивну частину судового рішення та зазначив боржником ОСОБА_4

У зв»язку з чим, позивач звернувся до суду із заявою про виправлення помилки у виконавчому листі. Ухвалою від 17 вересня 2014 року Бородянським районним судом внесено виправлення до виконавчого листа від 14 серпня 2014 року.

З урахування зазначених обставин, позивач просив поновити пропущений строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання .

Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 19 вересня 2014 року відмовлено в задоволені заяви.

В апеляційній скарзі апелянт просив скасувати ухвалу суду першої інстанції як необґрунтовану та постановити нову ухвалу про задоволення заяви.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

По справі встановлено, що 25 травня 2012 року на адресу стягувача були направлені виконавчі листи на виконання даного рішення зі строком пред'явлення їх до виконання до 25 травня 2013 року. Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення вказані виконавчі листи було отримано ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 1 червня 2012 року (а.с.76).

Відмовляючи у задоволені заяви про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, суд виходив з того, що заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання, а зазначені в заяві причини не можна вважати підставою для задоволення заяви.

Проте даний висновок суду не є безспірним.

Згідно ст. 371 ЦПК України стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Як видно з матеріалів справи, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором, звернення стягнення на нерухоме майно в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором (а.с.3, 7).

Рішенням Бородянського районного суду від 14 травня 2012 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за кредитним договором №014/6003/85/56053 від 30 травня 2007 року у розмірі 406268,68 грн. та судові витрати. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014/6003/85/56053 від 30 травня 2007 року, укладеним між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 звернуто стягнення на нерухоме майно - земельну ділянку площею 0,25 га, яка належить ОСОБА_4 на праві власності та знаходиться на території с.Поташня Бородянського району шляхом продажу даної земельної ділянки на прилюдних торгах на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції (а.с.72).

13 червня 2012 року банк звернувся до суду із заявою про видачу виконавчого листа на підставі рішення Бородянського районного суду від 14 травня 2012 року, яке набрало чинності 25 травня 2012 року. Заява отримана банком 15 червня 2012 року (а.с.77).

В матеріалах справи міститься виконавчий лист виданий 25 травня 2012 року, в якому викладено резолютивна частина рішення суду про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості, у рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на майно, що належить ОСОБА_4 Виконавчий лист оформлено на боржника ОСОБА_3 Видано також виконавчий лист від 25 травня 2012 року, про стягнення з ОСОБА_4 витрат по сплаті судового збору ( а.с.79,80).

Оскільки зазначені виконавчі листи не у повному обсязі відповідали вимогам закону України «Про виконавче провадження» та рішенню суду, банком 08 червня 2012 року на ім»я суду надіслано лист, в якому стягував звертав увагу суду на те, що на адресу банку надішли виконавчі листи видані на ім»я боржника ОСОБА_3 про стягнення боргу у сумі 406268,68 грн. та на ім»я ОСОБА_4 про стягнення судового збору, проте відповідно до рішення суду у рахунок погашення заборгованості у сумі 406268,68 грн. було звернуто стягнення на нерухоме майно, що належить ОСОБА_4

У зв»язку з чим, банк просив надіслати на ім»я банку виконавчий лист на ім»я ОСОБА_4 про звернення стягнення на нерухоме майно в рахунок погашення заборгованості, що належало останній відповідно до резолютивної частини рішення суду (а.с.77). Даний лист отримано судом 15 червня 2012 року.

Будь-які докази про те, що на ім»я стягувача згідно з його зверненням був надісланий виконавчий лист в матеріалах справи відсутні.

В подальшому, у виконавчий лист на підставі ухвал Бородянського районного суду неодноразово вносилися виправлення. При цьому, в результаті внесених виправлень, 14 серпня 2014 року зміст виконавчих листів було змінено (скорочено резолютивну частину рішення суду від 14 травня 2012 року (а.с.112-113), у виконавчому листі про стягнення судових витрат з ОСОБА_4 в графі «боржник» зазначено ОСОБА_3 (а.с.98) .

Зазначеним вище обставинам суд першої інстанції належної оцінки не дав, та не встановив, коли і яким чином були видані виконавчі листи згідно з рішенням Бородянського районного суду від 14 травня 2012 року, коли в них було внесено зміни, чому зміст виконавчих листів, видача яких датована 25 травня 2012 року відрізняються за своїм змістом. Не з»ясував також суд ту обставину, чи пред»являвся стягувачем до виконання виконавчий лист щодо звернення стягнення на нерухоме майно ОСОБА_4 шляхом продажу його на прилюдних торгах.

Зазначені обставини мають суттєве значення для вирішення питання щодо оцінки поважності пропущення строку стягувачем для пред»явлення виконавчого документа, виданого судом до виконання.

В силу п.3 ч. 1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я(прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

На думку колегії, зазначеним вимогам виконавчі листи, видані на підставі рішення Бородянського районного суду від 14 травня 2012 року не відповідають.

Крім того, вирішуючи питання про відсутність підстав для поновлення позивачу строку для пред»явлення виконавчого документу до виконання, суд не звернув увагу, зокрема на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини правило регулювання строків для подання звернень та скарг, має безумовне значення для належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту. Обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справах «Герін проти Франції»; «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії»).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду не відповідає вимогам ЦПК України, а тому не може бути залишена без змін та підлягає скасуванню з передачею питання до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 307 , 312 ЦПК України , колегія судів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» - задовольнити частково.

Ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 19 вересня 2014 року скасувати. Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: