50/92
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 50/92
15.04.09
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер - Пак"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Новапак Плюс"
про стягнення 90 345,20 грн.
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники:
Від позивача Капаловска Н.Є.(дов. від 20.01.2009)
Від відповідача Білоусов С.В.(директор)
Святогор О.А.(дов. від 17.03.2009)
ОБСТАВИНИ СПРАВИ :
Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості по договору поставки № 0106-1 від 01.06.2007 у розмірі 90 345,20 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.02.2009 порушено провадження у справі №50/92 та призначено її до розгляду на 27.02.2009.
Представник відповідача в судове засідання 27.02.2009 не з'явився, витребувані судом докази не подав, але через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю уповноваженого представника прибути в судове засідання.
В судове засідання прибув представник позивача та дав пояснення по справі.
Розгляд справи було відкладено на 18.03.2009.
18.03.2009 в судове засідання прибули представники позивача та відповідача і дали додаткові пояснення по справі.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечив.
Представник позивача подав зміни до позовної заяви, відповідно до яких просить суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 78 770,14 грн., пеню - 9 105,93 грн., втрати від інфляції - 8 012,00 грн., 3% річних -1 107,09 грн., витрати на оплату держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу сумі. Суд прийняв до уваги дані зміни.
Представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи для проведення звірки взаєморозрахунків між сторонами. Суд задовольнив дане клопотання та відклав розгляд справи на 03.04.2009.
03.04.2009 в судове засідання прибули представники позивача та відповідача і дали додаткові пояснення по справі.
Представник відповідача подав довідку про розбіжності, які допущені позивачем під час обрахування суми основного боргу. В даній довідці відповідач зазначає, що сума боргу відповідача перед позивачем складає 40 732,34 грн. з урахуванням часткової оплати боргу відповідачем та відповідно до акту звірки взаєморозрахунків від 20.03.2009. Крім того, відповідач зазначає, що сторонами укладено ще один акт взаємозвірки розрахунків за період з 01.01.2009 по 20.03.2009, у відповідно з яким розмір заборгованості становить на користь відповідача 25 855,20 грн., тобто відповідач має переплату. Проти позову заперечив та просив відмовити в його задоволенні.
Представник позивача подав уточнення позовних вимог, відповідно до яких просить стягнути з відповідача 40 732,34 грн. та зазначив, що додаткових угод про зміну умов зазначеного договору чи мирової угоди, затвердженої господарським судом між сторонами договору немає, отже жодних змін до чинного договору сторонами не вносилося. Позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити відповідно до наданих уточнень. Суд прийняв дані уточнення позивача до уваги.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
01.06.2007 між товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер - Пак" (далі-позивач, продавець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "Новапак Плюс" (далі-відповідач, покупець за договором) було укладено договір поставки № 0106-1(далі –договір).
Згідно пункту 1.1. договору продавець зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах даного договору картонні кутники, далі - товар.
На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 144 714,97 грн., а саме:
09.09.2008 по довіреності від 08.09.2008 № 2, що видана на ім'я Близнюка Юрія Володимировича (дійсна до 18.09.2008), згідно видаткової накладної № ІП-0000239 та на виконання умов зазначеного вище договору позивачем відвантажено, а відповідачем отримано у власність кутник картонний формату 35x35x2x1750 у кількості 10001,250 метрів погонних (м. п.) та кутник картонний формату 80x80x5x1600 у кількості 2400,00 м. п. всього на суму 12 480,76 грн.
10.09.2008 по тій же довіреності та згідно видаткової накладної № ІП-0000244 відповідач отримав кутник картонний формату 50x50x4x2200 у кількості 22000,00 м. п. на суму 37 398,24 грн.
17.09.2008 по довіреності від 17.09.2008 № 25, виданої на ім'я Близнюк Ю.В. (дійсна до 27.09.2008) та згідно видаткової накладної №ІП-0000252 відповідачем отримано кутник формату 45x45x4x2000 - 10000,00 м. п., формату 50x50x5x1200 - 3000,00 м. п., формату 45x45x4x1160 - 580,00 м. л., формату 35x35x2x1750 - 10001,25 м. п., формату 45x45x4x1280 - 640,00 м. п., всього на суму 23 565,46 грн.
19.09.2008 по тій же довіреності та згідно видаткової накладної № ІП-0000253 відповідач отримав кутник картонний 045x45x5x1800 у кількості 27000,00 м. п. на суму 31317,84 грн.
30.09.2008 по довіреності № 54 від 30.09.2008, виданої на ім'я Близнюк Ю.В. (дійсна 10.10.2008), видатковій накладній ШП-0000268 отримано відповідачем кутник формату 35x35x2x1750 у кількості 20002,500 м. п. на суму 12001,50 грн.
08.10.2008 року по тій же довіреності та згідно видаткової накладної № ІП-
0000284 відповідач отримав кутник формату 45x45x4x1400 у кількості 2100,00 м. п. на суму 2 435,83 грн.
Вищевказані накладні та довіреності на отримання товару приймаються судом у якості належного доказу виконання поставки товару відповідачу та прийняття його останнім.
Відповідно до п. 3.1. договору оплата товару здійснюється покупцем за кожну партію товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок покупця, згідно виставленого продавцем рахунку, в термін не пізніше 30-ти календарних днів з моменту отримання товару.
Однак, в порушення умов договору відповідач лише частково розрахувався за поставлений позивачем товар і станом на день подачі позовної заяви заборгованість відповідача становила 78 797,97 грн., що підтверджується матеріалами справи.
Після звернення позивача з даним позовом до суду відповідач частково сплатив заборгованість по договору і станом на день розгляду справи його заборгованість становить 40 732,34 грн., що підтверджується матеріалами справи.
Відповідач зазначив, що сторонами укладено ще один акт взаємозвірки розрахунків за період з 01.01.2009 по 20.03.2009, відповідно до якого розмір заборгованості становить на користь відповідача 25 855,20 грн., тобто відповідач має переплату. В підтвердження викладеного відповідач надав суду вказаний акт звірки взаєморозрахунків. Однак, суд дослідивши матеріали справи, встановив, що зазначений акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2009 по 20.03.2009 укладений відповідно до усних домовленостей між позивачем та відповідачем, предметом же спору по даній справі є стягнення з відповідача заборгованості по укладеному між сторонами письмовому договору поставки № 0106-1 від 01.06.2007. Таким чином, суд не приймає акт взаємозвірки розрахунків за період з 01.01.2009 по 20.03.2009 в якості доказу виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.
Крім того, суд не приймає в якості доказу виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором укладений сторонами графік погашення заборгованості вих. № 23, оскільки у вказаному графіку не зазначено, що він являється невід'ємною частиною договору поставки № 0106-1 від 01.06.2007 та навіть не вказано підстав виникнення заборгованості зазначеної в ньому.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.
Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 40 732,34 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 40 732,34 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 8012,00 грн. інфляційних витрат та 1100,79 грн. - три проценти річних від простроченої суми за увесь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в сумі 9 054,10 грн. за період прострочення.
Сторонами погоджено, та викладено у п. 5.3. договору, що у випадку прострочення оплати суми боргу за отриманий товар протягом терміну обумовленого п. 3.1. договору, тобто протягом 30 календарних днів, відповідач зобов'язується сплатити позивачу пеню. При укладенні договору та визначенні його умов воля сторін була направлена, зокрема, на те, що розмір пені (п. 5.3) має бути обраховано виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України (НБУ), що діяла протягом періоду прострочки оплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору (п. 5.3.), а тому позовні вимоги в частині стягнення пені за період прострочення, вказаний в розрахунку, підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача в сумі 9 054,10 грн.
В судовому засіданні сторони надали належним чином оформлені докази часткової оплати відповідачем суми основного боргу.
Згідно з п. 1.1. ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Частиною 2 статті 80 ГПК України встановлено, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
Розглянувши докази позивача про сплату відповідачем частини основного боргу, дослідивши матеріали справи, суд вважає за доцільне припинити провадження у справі в частині стягнення суми 38 065,63 грн. основного боргу. При цьому суд враховує, що дане припинення провадження у справі не суперечить вимогам чинного законодавства і не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі у відповідності до уточнених позовних вимог позивача.
Згідно частини другої п.5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995р. “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів” якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати пов'язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд м. Києва, -
ВИРІШИВ:
1. Припинити провадження в частині стягнення основного боргу в розмірі 38 065,63 грн.
2. В іншій частині позов задовольнити.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Новапак Плюс" (вул. Голосіївська, 7, кор. 1/263, м. Київ, 03039, р/р № 2600015111 в ВАТ «РайфайзенБанк «Аваль»м. Київ, МФО 300335, код ЄДРПОУ 34423557) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер - Пак" (вул. Д.Галицького, 74а, м. Жидачів, Львівська обл., 81700, р/р № 2600001087088 в ПЛФ ВАТ «Кредобанк», МФО 325365, код ЄДРПОУ 35056392) основний борг в сумі 40 732 (сорок тисяч сімсот тридцять дві) грн. 34 коп., 3% річних в сумі 1 100(одна тисяча сто) грн. 79 коп., інфляційні втрати в розмірі 8 012(вісім тисяч дванадцять) грн. 00 коп., пеню в розмірі 9 054(дев'ять тисяч п'ятдесят чотири) грн. 10 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 970(дев'ятсот сімдесят)грн. 25 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення може бути оскаржене у десятиденний термін в порядку, визначеному законодавством України.
6. Копію рішення розіслати сторонам.
Суддя Головатюк Л.Д.
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 15.04.2009 |
Оприлюднено | 31.07.2009 |
Номер документу | 4164680 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Головатюк Л.Д.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні