Постанова

від 24.11.2014 по справі 925/928/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2014 р. Справа№ 925/928/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Лобаня О.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 24.11.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства «Золотоніське лісове господарство» на рішення господарського суду Черкаської області від 04.08.2014

у справі №925/928/14 (суддя Скиба Г.М.)

за позовом державного підприємства «Одеська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Одеська дирекція залізничних перевезень»

до державного підприємства «Золотоніське лісове господарство»

про стягнення 31 905,00 грн. штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 04.08.2014 у справі №925/928/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з державного підприємства «Золотоніське лісове господарство» на користь державного підприємства державного підприємства «Одеська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Одеська дирекція залізничних перевезень» 31 905,00 грн. штрафу, 1 827,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, державне підприємство «Золотоніське лісове господарство» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позову.

В своїх доводах заявник посилався на те, що рішення суду першої інстанції прийняте із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, та висновки суду є такими, що не відповідають обставинам справи.

Ухвалою від 18.08.2014 Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів - головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Лобань О.І., Федорчук Р.В. прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №925/928/14 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Відповідно до розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2014 у зв'язку з перебуванням судді Лобаня О.І. у відпустці, змінено склад судової колегії на: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Гаврилюк О.М., Лобань О.І.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання щодо розгляду апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду сторін було попереджено, що неявка їх представників без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.

Представник відповідача брав участь в судовому засіданні та надав свої пояснення, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Черкаської області від 04.08.2014 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким відмовити в позові повністю.

Згідно з ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в січні 2014 року ДП «Золотоніське лісове господарство» (вантажовідправник) зі станції Золотоноша 1 Одеської залізниці на станцію Одеса-Застава 1 Одеської залізниці відвантажило на адресу ТОВ «Транс Конкорд» (вантажоодержувач) за залізничною накладною №40218570 у вагоні №68149525 (далі - вагон) вантаж - «пиловочник всяких порід дерева» (далі - вантаж).

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів (ст. 5 Статуту).

Відповідно до ст. 37 Статуту, під час здавання вантажів для перевезення, відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником, з відображенням способу визначення у накладній.

Як вбачається з матеріалів справи, вагон завантажено та відправлено відповідачем, умовно визначивши масу вантажу (нетто) 60 000,00 кг, про що зазначено у залізничній накладній №40218570 (а.с. 20).

Статтею 24 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

29.01.2014 на проміжній станції ім. Т. Шевченка Одеської залізниці проведено комісійне зважування вагону на 150-тонних вагах, під час якого встановлено, що маса вантажу у вагоні не відповідає масі вказаній відправником у накладній №40218570, про що складено комерційний акт АА № 073670/34/13 від 29.01.2014 та акт загальної форми № 62 (а. с. 16-18).

З комерційного акта АА № 073670/34/13 від 29.01.2014 вбачається, що фактично вага брутто у вагоні складає 73650 кг, тара за документом 22200 кг, нетто 51450 кг, тобто на 8550 кг менше ніж вказано у накладній.

В комерційному акті також містяться відомості про те, що при перевірці виявлено навантаження вантажу у два штабелі, розміщені в стик, ув'язані трьома обв'язками дроту 6 мм у дві нитки. Слідів втрат вантажу немає. Вагон завантажено до повної вмістимості.

При повторному переваженні вагону на станції призначення Одеса Застава 1 - вага підтвердилась.

Статтею 24 Статуту також встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Місцевим господарським судом встановлено, що в зв'язку з виявленим порушенням, позивач на підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України, нарахував відповідачу штраф в розмірі 31 905,00 грн.

У червні 2014 державне підприємство «Одеська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Одеська дирекція залізничних перевезень» звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до державного підприємства «Золотоніське лісове господарство» про стягнення штрафу в розмірі 31 905,00 грн. за неправильно зазначену у накладній масу вантажу.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що перевізник скористався своїм правом на контрольне переважування вантажу з допомогою тензонометричних вагів. Виявивши невідповідність фактичної ваги вантажу з зазначеною в накладній вантажовідправником, складено комерційний акт і перевізник нарахував штраф у розмірі 5-кратної провізної плати.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги державного підприємства «Одеська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Одеська дирекція залізничних перевезень» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі ст. 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (ст. 307 ГК України).

Статтею 23 Статуту залізниць України встановлено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відповідно до п.п. 2.1-2.2 розділу 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 визначено, що вантажовідправником заповнюються, зокрема, такі графи комплекту перевізних документів, як то «Маса вантажу визначена відправником» - заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Зазначаються маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом), а також «Спосіб визначення маси». При цьому, правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 «Правила оформлення перевізних документів», своїм підписом підтверджує представник відправника.

Згідно зі ст. 37 Статуту залізниць України тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником.

Відповідно до п. 9 Правил видачі вантажів приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644 Лісоматеріали й дрова повинні пред'являтися до перевезення із зазначенням у накладній таких даних: в разі перевезення в спеціальних контейнерах або в пакетах - кількості контейнерів або пакетів; в разі перевезення з використанням верхньої звуженої частини обрису навантаження («шапки») - кількості основних штабелів, їх висоти і кількості штабелів, укладених у «шапці»; в разі перевезення лісоматеріалів і дров у критих вагонах - кількості штабелів; в інших випадках - кількості штабелів і їх висоти.

Маса лісоматеріалів і дров визначається відправником умовно.

Згідно з п. 5.5 розділу 5 «Правил оформлення перевізних документів», якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України.

Пунктом 3.18 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 №04-5/225 «Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» встановлено, що в разі виявлення недостачі в окремому вагоні, норму природної втрати та граничне розходження визначення маси нетто слід застосовувати саме щодо цього вагона, а не до загальної маси всього маршруту або групи вагонів. Якщо у пункті відвантаження масу вантажу визначено шляхом зважування, а у пункті одержання - за обміром або навпаки, то у вирішенні спорів, пов'язаних з недостачею вантажу, слід виходити з того, що зважування є більш точним способом визначення маси вантажу.

Оскільки накладна є письмовою формою договору перевезення вантажу, що укладається вантажовідправником із залізницею, згідно зі статтею 24 Статуту, а вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, то й відповідачем за позовами про стягнення штрафу за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача має бути відправник вантажу.

В той же час, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не забороняє вантажовідправнику визначати масу лісоматеріалів та дров - умовно.

Як вбачається з накладної №40218570 вагон завантажено та відправлено відповідачем. При цьому, вага лісоматеріалів визначена відповідачем, згідно з таблицею «Вес и объем древесины разних пород» (ГОСТ 3243-46), умовно, 60000 кг.

Пунктом 22 Правил видачі вантажів передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що спосіб зважування вантажу проведений відповідачем «умовно», як зазначено в накладній №40218570, відповідає вимогам чинного законодавства, в зв'язку з чим, вимоги позивача є необґрунтованими.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 06.08.2014 у справі №911/866/14.

Крім того, за результатом проведеного дослідження Навчально-науковим інститутом лісового і садово-паркового господарства Національного університету біоресурсів і природокористування України надано наукове роз'яснення від 13.10.2014 №49, відповідно до якого встановлено наступне.

Показники природної цільності деревини характеризуються значною мінливістю, що пов'язано із нагромадженням вологи у деревині, кількість якої залежить від кліматичних умов регіону, типу лісорослинних умов, а також природних умов в період заготівлі та зберігання заготовленої деревини.

Маса одного метра кубічного свіжезрубаної соснової деревини коливається у межах від 895 до 923 кг, отже коефіцієнт маси деревини є умовним, тобто не може бути усталеним.

При визначенні об'єму соснових колод похибка може бути різною, зокрема за ГОСТ 2708-05 вона не повинна перевищувати - 6%, а для ДСТУ 4020-2-2001 ця похибка знаходиться - 4,5%. Так, для одного вагону (близько 50 куб.м.) це на рівні 2,5 куб.м., або близько 2158 - 2223 кг.

При зниженні рівні вологості до 20% межа мінливості маси вантажу (68,37 куб.м.) у вагоні №68149525, без врахування маси реквізитів могла становити від 50 856 кг до 52 544 кг.

Отже, за результатом наукового дослідження науковці Навчально-науковим інституту лісового і садово-паркового господарства Національного університету біоресурсів і природокористування України дійшли висновку, що використання відповідачем показників щільності для встановлення вагових характеристик заготовленої лісопродукції є цілком обґрунтованим та правомірним. Щодо претензій ДП «Одеська залізниця», то науковцями зазначено, що порівнювати можна тільки порівнювальні параметри, а тому співставлення показників прямого зважування лісопродукції та їх маси встановленої через показники щільності, в даному випадку є некоректним.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що навіть з урахуванням недостачі маси вантажу відповідачем було сплачено вартість перевезення за 60 000 кг, тому позивач мав отримати зайву суму провізної плати, тому зменшення ваги вантажу не завдало жодних збитків позивачу.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з доводами скаржника щодо неправомірності складання комерційного акта АА № 053670/34/13 (форми ГУ-22) від 29.01.2014, оскільки, невідповідність маси вантажу, яка була визначена відповідачем «умовно» фактичній масі було встановлено на станції ім. Т.Г.Шевченка, про що було складено акт загальної форми №62 від 29.01.2014, з огляду на приписи ст. 129 Статуту залізниць України та Наказ Мінтрансу №334 від 28.05.2002, складання позивачем акта загальної форми виключає складання комерційного акта, відтак, комерційний акт не може бути прийнятий як належний та допустимий доказ у справі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем - державним підприємством «Золотоніське лісове господарство» надано докази та належним чином доведено правомірність вимог апеляційної скарги про скасування рішення місцевого господарського суду від 04.08.2014.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду Черкаської області від 04.08.2014 прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга державного підприємства «Золотоніське лісове господарство» на рішення господарського суду Черкаської області від 04.08.2014 підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати і прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити повністю.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу державного підприємства «Золотоніське лісове господарство» на рішення господарського суду Черкаської області від 04.08.2014 у справі №925/928/14 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 04.08.2014 у справі №925/928/14 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити повністю.

3. Стягнути з державного підприємства «Одеська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Одеська дирекція залізничних перевезень» (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 17, код ЄДРПОУ 25426332) на користь державного підприємства «Золотоніське лісове господарство» (19736, Черкаська область, Золотоніський район, с. Вільхи, код ЄДРПОУ 00993366) 913,50 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Черкаської області.

5. Справу №925/928/14 повернути до господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Гаврилюк

О.І. Лобань