Постанова

від 18.11.2014 по справі 31/216

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2014 р. Справа№ 31/216

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Коротун О.М.

за участю представників сторін

від позивача: Басурова О.А. - представник за дов. б/н від 10.11.2014р.;

від відповідача: Вітковський В.С. - представник за дов. №06-5/199 від 27.08.2014р.,

розглянувши апеляційну скаргу Виробничого кооперативу "Контакт-90"

на ухвалу Господарського суду м. Києва від 10.10.2014 року

у справі № 31/216 (суддя: Картавцева Ю.В.)

за заявою Виробничого кооперативу "Контакт-90"

про зміну способу виконання рішення суду

за позовом Виробничого кооперативу "Контакт-90"

до Комунального підприємства "Київпастранс"

про стягнення 3 184 905, 60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Виробничий кооператив "Контакт-90" (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київпастранс" ( далі - відповідач) про стягнення суми заборгованості за укладеним між сторонами договором підряду у сумі 3 184 905, 60 грн. та пені у розмірі 325 533, 02 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2010р. у справі № 31/216 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства "Київпастранс" на користь Виробничого кооперативу "Контакт-90", - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 3 184 905, 60 гривень основного боргу, 757 641, 69 гривень інфляційних та 151 411, 54 гривень процентів річних, 25 500 гривень державного мита та 236 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення господарського процесу.

02.07.2010 р. на виконання Господарського суду міста Києва від 09.06.2010р. у справі № 31/216 було видано відповідні накази.

01.10.2014р. відділом діловодства Господарського суду міста Києва від Виробничого кооперативу "Контакт-90" отримано Заяву б/н від 01.10.2014 р. про зміну способу виконання судового рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2014 р. у задоволенні заяви Виробничого кооперативу "Контакт-90" б/н від 01.10.2014 р. про зміну способу виконання судового рішення, відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Виробничий кооператив "Контакт-90" звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.10.2014р., та винести нову, якою змінити спосіб та порядок виконання рішення Господарського суду міста Києва №31/216 від 09.06.2010р., а саме:

Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" на користь Виробничого кооперативу "Контакт-90", - 3 184 905,60 грн. основного боргу, 757641, 69 грн. інфляційних та 151 411, 54 грн. процентів річних, 25500 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення господарського процесу шляхом звернення стягнення на майно комунального підприємства "Київпастранс ".

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, зокрема ст. 219 Господарського кодексу України.

Крім того, скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про те, що зміна способу виконання рішення по справі (звернення стягнення на майно божника) поставить під загрозу нормальний порядок надання боржником послуг з перевезення пасажирів.

Також, скаржник зазначив, що п. 4.4 статуту Комунального підприємства «Київпастранс» встановлено, що підприємство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах належного йому майна згідно законодавства України.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 03.11.2014 р. апеляційну скаргу Виробничого кооперативу "Контакт-90" було прийнято до провадження.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 10.10.2014р. підлягає без змін, а апеляційна скарга Виробничого кооперативу "Контакт-90" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2010р. у справі № 31/216 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства "Київпастранс" на користь Виробничого кооперативу "Контакт-90", - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 3184 905, 60 грн. основного боргу, 757 641, 69 грн. інфляційних та 151 411, 54 грн. процентів річних, 25500 грн. державного мита та 236 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення господарського процесу.

02.07.2010 р. на виконання Господарського суду міста Києва від 09.06.2010р. у справі №31/216 видано відповідні накази.

16.08.2010р. державним виконавцем відділу ДВС було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження №20831896 з виконання Наказу Господарського суду міста Києва від 02.07.2010 р.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, з моменту відкриття виконавчого провадження у даній справі минуло більше трьох років. Протягом цього періоду не було виконано рішення суду та відповідно не стягнуто з відповідача на користь позивача кошти згідно Наказу по справі №31/216 від 02.07.2010 р., відповідачем також не визначено інші можливі способи виконання судового рішення по справі.

Заявник в свою чергу, неодноразово звертався з заявами до ВДВС щодо вчинення виконавчих дій на виконання відповідних наказів Господарського суду міста Києва. У своїй відповіді державний виконавець повідомив, що 11.01.2012 р. в рамках зведеного виконавчого провадження було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів відповідача та направлено на виконання до фінансових установ.

Згідно відповідей з фінансових установ, кошти на рахунках відповідача відсутні або ж рахунки боржника закрито.

26.05.2014р. направлено до ГУ ДКСУ у м. Києві постанову про арешт коштів на рахунках відкритих у даній фінансовій установі. 12.06.2014 р. в порядку ст.ст. 11, 52, 65, 66 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем винесено платіжні вимоги по рахунках відповідача, щодо списання коштів в рамках суми боргу. Зазначені вимоги були повернені без виконання у зв'язку із відсутністю коштів на рахунках відкритих в комерційних банках.

Заявник зважаючи на вищевикладене, звернувся до суду першої інстанції із зазначеною заявою про зміну способу виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Як вбачається, з листа Державного виконавця відділу ДВС Подільського районного управління юстиції у місті Києві від 18.09.2014р., адресованого ВК "Контакт 90", в рамках зведеного виконавчого провадження, державним виконавцем з метою забезпечення належного виконання рішення органами державної виконавчої служби, керуючись ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" 11.01.2012р. було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

30.10.2012р., 13.12.2013р. державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника та направлено на виконання до фінансових установ, згідно відомостей з фінансових установ, кошти на рахунках боржника відсутні або ж рахунки боржника закрито.

12.06.2014 р. в порядку ст.ст.11, 52, 65, 66 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем винесено платіжні вимоги по рахунках боржника щодо списання коштів в рамках суми боргу.

Зазначені вимоги були повернені без виконання у зв'язку із відсутністю коштів на рахунках відкритих в комерційних банках. Списання з рахунків відкритих в органах ДКС України в м. Києві органами ДВС України не виявляється можливим, порядок списання зазначених коштів передбачений постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011р. "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників".

13.06.2014р. керуючись ст.ст. 5, 11, 90 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем повторно направлено до реєструючих органів вимоги щодо надання інформації про майновий стан боржника.

30.07.2014р. направлено вимогу щодо надання інформації до Головного управління статистики у м. Києві.

15.09.2014р. державним виконавцем повторно направлено платіжну вимогу щодо списання з рахунків боржника коштів.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, виконавче провадження по примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва від 02.07.2010 р. у справі 31/216 триває. Виконавчий документ суду Заявнику у встановленій ЗУ "Про виконавче провадження" процедурі не повернутий. Державним виконавцем вчиняються дії з метою забезпечення належного виконання рішення суду.

Крім того, згідно частини 8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів.

Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне посилання скаржника, що виняток, вказаний в вищенаведеній нормі, міститься в статті 66 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 219 Господарського кодексу України, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України "Про виконавче провадження", у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно".

Згідно ст. 219 Господарського кодексу України за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами. Засновники суб'єкта господарювання не відповідають за зобов'язаннями цього суб'єкта, крім випадків, передбачених законом або установчими документами про створення даного суб'єкта.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, дані норми встановлюють правило звернення стягнення на майно юридичних осіб загалом, однак не містить посилання на порядок стягнення майна з юридичних осіб комунальної форми власності, а отже - не може бути застосована в контексті ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Крім того, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про те, що зміна способу виконання рішення по справі (звернення стягнення на майно божника) поставить під загрозу нормальний порядок надання боржником послуг з перевезення пасажирів, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.2 Статуту Комунального підприємства "Київпастранс", майно підприємства є комунальною власністю територіальної громади міста Києва і закріплено за Підприємством власником або уповноваженим ним органом на праві господарського відання.

Згідно із п.3.1. Статуту, підприємство створене з метою забезпечення надання послуг з перевезення пасажирів наземним автомобільним та електротранспортом (тролейбус, трамвай, фунікулер), перевезення пасажирів та багажу залізничним транспортом внутрішнього сполучення (міські залізничні перевезення), підвищення якості транспортних послуг, забезпечення належного функціонування міського наземного транспорту загального користування та створення сприятливих умов для його розвитку.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з твердженням відповідача 2, що звернення стягнення на майно, що належить на праві власності територіальній громаді міста Києва, може поставити під загрозу нормальний порядок надання відповідних послуг.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно п. 7.2 постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 17.10.2012, № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Зокрема, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що матеріали справи не містять а заявником не було надано належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про наявність виключних обставин для задоволення спірної заяви.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

Доводи апелянта щодо неправильного застосування норм матеріального права не знайшли свого підтвердження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийнята господарським судом ухвала відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни ухвали, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, ухвала Господарського суду міста Києва від 10.10.2014р. у справі №31/216 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Виробничого кооперативу "Контакт-90" - задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Виробничого кооперативу "Контакт-90" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.10.2014р. у справі №31/216 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №31/216 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Гаврилюк

О.М. Коротун