Постанова

від 01.12.2014 по справі 17/291

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2014 р. Справа № 17/291

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М.

при секретарі: Полубояриній Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Погосян С.Г., за дов. № 642 від 24.03.2014 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС", м. Енергодар Запорізької області (вх.№3788 З/3-10) на ухвалу господарського суду Запорізької області від 23.10.2014 року за скаргою Публічного акціонерного товариства "ТОКМАЦЬКИЙ КОВАЛЬСЬКО-ШТАМПУВАЛЬНИЙ ЗАВОД" на дії (бездіяльність) відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області у справі №17/291

за позовом Відкритого акціонерного товариства "ТОКМАЦЬКИЙ КОВАЛЬСЬКО-ШТАМПУВАЛЬНИЙ ЗАВОД", м. Токмак Запорізької області

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС", м. Енергодар Запорізької області

про стягнення 255210,21 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.05.2004 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 15.06.2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2014 року у справі №17/291 стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" на користь Відкритого акціонерного товариства "ТОКМАЦЬКИЙ КОВАЛЬСЬКО-ШТАМПУВАЛЬНИЙ ЗАВОД" 255210,21 грн. боргу, 1700 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

На виконання вказаного судового рішення був виданий наказ №17/291 від 24.06.2004 року, який на даний час перебуває на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області та входить до складу зведеного виконавчого провадження №24782704.

01.08.2014 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області винесено постанову про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу №17/291 від 24.06.2004 року про стягнення з ДП НАЕК "Енергоатом" в особі ВП ЗАЕС на користь ВАТ "ТОКМАЦЬКИЙ КОВАЛЬСЬКО-ШТАМПУВАЛЬНИЙ ЗАВОД" боргу.

Публічне акціонерне товариство "ТОКМАЦЬКИЙ КОВАЛЬСЬКО-ШТАМПУВАЛЬНИЙ ЗАВОД" не погодилось з постановою про зупинення виконавчого провадження та звернулось до господарського суду Запорізької області з відповідною скаргою, в який просить вказану вище постанову скасувати.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.10.2014 року (суддя Т.М. Шевченко) скаргу Публічного акціонерного товариства "ТОКМАЦЬКИЙ КОВАЛЬСЬКО-ШТАМПУВАЛЬНИЙ ЗАВОД" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області задоволено частково. Постанову заступника начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області від 01.08.2014 про зупинення виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 24.06.2004 року №17/291 про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" на користь Публічного акціонерного товариства "ТОКМАЦЬКИЙ КОВАЛЬСЬКО-ШТАМПУВАЛЬНИЙ ЗАВОД" 257028,21 грн. визнано недійсною. Відмовлено Публічному акціонерному товариству "ТОКМАЦЬКИЙ КОВАЛЬСЬКО-ШТАМПУВАЛЬНИЙ ЗАВОД" у задоволенні скарги в частині зобов'язання державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області здійснити заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області у справі №17/291.

Відповідач з ухвалою суду першої інстанції не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що судом при прийнятті оскаржуваної ухвали не в повному обсязі з'ясовані обставини, які мають значення для справи, невірно застосовані норми процесуального права, просить скасувати дану ухвалу суду.

Позивач в судове засідання 27.11.2014 року не з'явився, однак на адресу суду направив клопотання (від 26.11.2014 року вх.№11268), в якому просить відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв'язку хворобою представника позивача.

Розглянувши вище зазначене клопотання позивача, враховуючи, що діюче законодавство не обмежує сторін певним колом осіб, які можуть представляти їх інтереси в суді, у зв'язку з чим учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідність участь у судовому засіданні іншого представника, колегія суддів вирішила у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи відмовити

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Аналогічні вимоги ст. 27 Господарського процесуального кодексу України покаладено також і на третіх осіб.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи колегія суддів зазначає, що ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Відповідач та Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області своїх представників в судове засідання, яке відбулося 27.11.2014 року не направили, про причини неявки суд не сповістили, про час та місце розгляду скарги належним чином повідомлялися, про що свідчить штамп на зворотному боці ухвали про призначення до розгляду апеляційної скарги, яка є належним доказом повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 2.6.1, 2.6.11, 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Крім того, матеріали справи містять поштове повідомлення від 21.10.2014 року про вручення представнику відповідача та уповноваженій особі відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області 24.11.2014 року рекомендованого поштового відправлення.

За висновками суду апеляційної інстанції, незважаючи на те, що позивач, відповідач та відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області своїх представників у судове засідання 27.11.2014 року не направили, у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Згідно з положеннями ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

За змістом ч.1 ст.116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом.

Згідно з ч.1, п.1 ч.2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Рішення, ухвали, постанови суду, які не виконуються боржником добровільно у встановлений строк та у яких допущено негайне виконання, виконуються примусово органами Державної виконавчої служби, що входять до системи органів Міністерства юстиції України, в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

За приписами ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, наказ від 24.06.2004 року у справі №17/291 має обов'язкову силу на всій території України, та є підставою для примусового виконання рішення господарського суду державною виконавчою службою.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення (норма статті чинна на момент відкриття виконавчого провадження).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», (чинна станом на 27.07.2004 року) державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до відділу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

За приписами ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії (в редакції на 27.07.2004 року).

Як встановлено судом попередньої інстанції, на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області знаходиться наказ господарського суду Запорізької області № 17/291 від 24.06.2004 року про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" на користь Відкритого акціонерного товариства "ТОКМАЦЬКИЙ КОВАЛЬСЬКО-ШТАМПУВАЛЬНИЙ ЗАВОД" боргу у розмірі 257028,21 грн.

01 . 08 . 2014 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області на підставі п. 15 частини першої ст.ст. 37 , 39 Закону України "Про виконавче провадження" винесена постанова про зупинення виконавчого провадження за ВП №3258333 у зв'язку з включенням ДП "НАЕК "Енергоатом" (боржника по справі) до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" .

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, на думку скаржника, внесення божника до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" є безумовною підставою для зупинення виконавчого провадження. У зв'язку з цим, скаржник вважає, що судом попередньої інстанції безпідставно скасовано постанову ВДВС про зупинення виконавчого провадження ВП №3258333.

Апеляційний господарський суду вважає вказане твердження Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" помилковим з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом та Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст. 11 названого Закону); зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (ч.1 ст. 6 Закону).

За приписами ст.2 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» сферою дії вказаного Закону є відносини, пов'язані з проведенням комплексу заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу. Дія цього Закону поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2005 року №1163 "Про затвердження порядку ведення реєстру підприємців паливно-енергетичного комплексу, що беруть участь у процесі погашення заборгованості та користування його даними" Міністерство палива та енергетики України визначено держателем реєстру, який приймає рішення про затвердження переліку підприємств ПЕК, що прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості, а також про їх виключення з реєстру.

Станом на час розгляду скарги стягувача (позивача) Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" включено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу (копія виписки з Реєстру підприємств ПЕК, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" знаходиться в матеріалах справи).

Процедура погашення заборгованості підприємствами

паливно-енергетичного комплексу діє до 01.01.2016 року (ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу").

Відповідно до підпункту 3.7 ст.3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно - енергетичного комплексу" на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства із стягнення заборгованості , яка виникла до 1 січня 2013 року, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів, та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, яка виникла до 1 січня 2011 року, і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України.

Зазначена норма Закону є імперативною і кореспондується з нормами п. 15 ст. 37 та ч. 2 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до яких виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" до закінчення строку дії такої процедури.

Тобто, зупинення виконання судового рішення з викладеної підстави, пов'язане лише з волею держави, i незалежно від фінансового стану боржника та стягувача у виконавчому провадженні, блокує реалізацію конституційної засади судочинства щодо обов'язковості виконання судового рішення, оскільки кінцевий строк закінчення процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу багато разів переносився на більш тривалий термін.

Крім того, необхідно прийняти до уваги приписи Конвенції про захист прав людини i основоположних свобод 1950 року, зокрема, її статті 6, яка покладає на державу обов'язок вирішити справу в межах розумного строку. При цьому, згідно з прецедентною практикою Європейського суду, вимоги щодо розумності строків поширюються не лише на розгляд справ у суді, але й на строки примусового виконання судового рішення.

Враховуючи зазначене, вбачається, що не може бути виправданим невиконання діючим підприємством судових рішень та звільнення боржника від відповідальності за це, у зв'язку з самим лише фактом включення останнього державою до певного переліку або інші чинники.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року №18-рп/2012 у справі №1-26/2012 положення пункту 15 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" слід розуміти так, що:

- обов'язкове зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень здійснюється лише щодо стягнення заборгованості яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії та щодо учасників розрахунків, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу";

- внесення юридичної особи, незалежно від форми власності, до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, не є підставою для зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень щодо стягнення з неї заборгованості, яка не стосується неповних розрахунків за енергоносії і не визначена Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

З наведеного вбачається, що обов'язкове зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень здійснюється лише щодо стягнення заборгованості, яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії та щодо учасників розрахунків, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Конституційний Суд України вважає, що перелік підстав, за яких не зупиняється виконавче провадження, наведений в абзаці шостому пункту 3.7 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", не є вичерпним, оскільки підприємства паливно-енергетичного комплексу, внесені до Реєстру, залишаються суб'єктами господарських, трудових та інших правовідносин, не пов'язаних з розрахунками за енергоносії.

Отже, внесення юридичної особи, незалежно від форми власності, до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, не є підставою для зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень щодо стягнення з неї заборгованості, яка не стосується неповних розрахунків за енергоносії і не визначена Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" у розмірі основного боргу в сумі 255210,00 грн. є наслідком задоволення позовних вимог Відкритого акціонерного товариства "ТОКМАЦЬКИЙ КОВАЛЬСЬКО-ШТАМПУВАЛЬНИЙ ЗАВОД" про стягнення заборгованості за договором уступки права вимоги №56/УТ від 01.12.2000 року, яка утворилась внаслідок невиконання відповідачем умов договору комісії від 22.10.1998 року по поставці продукції.

Отже, за своєю правовою природою вказане боргове зобов'язання не стосується неповних розрахунків за енергоносії та не визначено Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

За таких обставин, предмет спору по справі №17/291 не підпадає під поняття заборгованості у розумінні п.1.4 ст.1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Тобто, для зупинення виконавчого провадження щодо стягнення з відповідача суми грошових коштів за наказом №17/291 від 20.05.2004 року на підставі п.15 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» у заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області були відсутні законні підстави.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верхового Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарги на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» передбачено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Відповідно до пункту 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

В процесі примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області № 17/291 від 06.05.2004 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області встановлено, що стягувач змінив найменування юридичної особи: з Відкритого акціонерного товариства "ТОКМАЦЬКИЙ КОВАЛЬСЬКО-ШТАМПУВАЛЬНИЙ ЗАВОД" на Публічне акціонерне товариство "ТОКМАЦЬКИЙ КОВАЛЬСЬКО-ШТАМПУВАЛЬНИЙ ЗАВОД".

Постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області від 28.02.2014 року було змінено сторону у виконавчому провадженні №3258333 з Відкритого акціонерного товариства "ТОКМАЦЬКИЙ КОВАЛЬСЬКО-ШТАМПУВАЛЬНИЙ ЗАВОД" на Публічне акціонерне товариство "ТОКМАЦЬКИЙ КОВАЛЬСЬКО-ШТАМПУВАЛЬНИЙ ЗАВОД".

З огляду на викладене, вбачається що суд попередньої інстанції правомірно та на законних підставах відмовив Публічному акціонерному товариству "ТОКМАЦЬКИЙ КОВАЛЬСЬКО-ШТАМПУВАЛЬНИЙ ЗАВОД" у задоволенні скарги в частині зобов'язання державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області здійснити заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області у справі №17/291.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Запорізької області від 23.10.14 року прийнята при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм процесуального права та відсутні підстави для її скасування, в зв'язку з чим, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 22, 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 23.10.2014 року по справі №17/291 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 01 грудня 2014 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.