Постанова

від 27.11.2014 по справі 826/15053/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 листопада 2014 року № 826/15053/14

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., при секретарі Хрімлі К.О., за участю представників сторін:

від позивача: Кривошей О.І. (дов. від 03.09.2014р.)

від відповідача: Гайдай В.М.. (дов. від 17.04.2014р. №1289/9/26-59-10-19)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕК «СИСТЕМА» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення форми «Р» від 09.07.2014р. №0009832202.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 27.11.2014 року в 10 год. 11 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕК «СИСТЕМА» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (надалі також - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0009832202 форми «Р» від 09 липня 2014 року прийняте ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві;

- судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що спірне податкове повідомлення - рішення не відповідає дійсним обставинам справи, у зв'язку з чим має бути скасовано у судовому порядку.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів необґрунтованості та безпідставності.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню підлягає з огляду про наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем на підставі наказу від 16.06.2014р. №480 та направлення від 16.06.2014р. №1566/2202, пп.75.1.2 п.75 ст. 75, п.п. 78.1.1. пп.78.1.4 п.78.1. ст.78, ст.82 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) проведено позапланову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ЕК «Система»» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ЕКО-СТРОЙ-ГРАД» (код за ЄДРПОУ 38227174) за період січень 2014 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 20.06.2014р. №1174/2659/2202/38130206 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЕК «Система» (код за ЄДРПОУ 38130206) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах ПП «ЕКО-СТРОЙ-ГРАД» (код за ЗДРПОУ 38227174) за період січень 2014р.».

Перевіркою встановлено порушення п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п. 201.6, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1 679 555грн., в т.ч по періодах: січень 2014р. - 1 679 555грн.

26 червня 2014 року на Акт перевірки ТОВ «ЕК «Система» подало Заперечення за №26/06-14, яке, згідно вих. №8729/10/2659/2202 від 07.07.2014р., залишено без задоволення, а Акт перевірки - без змін.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 09 липня 2014 року.

Позивач не погоджуючись із правомірністю спірного податкового повідомлення - рішення звернувся з даним позовом суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п.п.21.1.1., 21.1.2., 21.1.4. п.21.1. ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, крім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумління виконання покладених н контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваний законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Як вже було встановлено судом, відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ЕК «Система»» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ЕКО-СТРОЙ-ГРАД» (код за ЄДРПОУ 38227174) за період січень 2014 року.

Фактичні обставини справи свідчать, що ПП «ЕКО-СТРОЙ-ГРАД» (Постачальник) в особі директора Степанова Л.В., та ТОВ «ЕК «Система» (Покупець), в особі директора Адамовського Б.М., укладено:

- Договір від 02.12.2013р. №10100, предметом якого є постачання товару (опорні конструкції та елементи кріплення для КРПЕ типу GТ01-1 комплект, опорні конструкції та елементи кріплення елегазового струмопроводу-1 комплект)

- Договір № 10203 від 27.12.2013р., предметом якого є постачання товару (комплект елементів крпіалення до трансформатора типу НOSV 40000/123,40 МВА).

В ході перевірки відповідач дійшов до висновку про те, що документи фінансово-господарської діяльності, виписані ПП «ЕКО-СТРОЙ-ГРАД» для ТОВ «ЕК Система» протягом перевіряємого періоду не мають юридичної сили первинних документів (не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положенню «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року) та не можуть бути підставою для відображення в регістрах бухгалтерського та податкового обліку та у податковій звітності.

При цьому, такі доводи відповідача ґрунтується на висновках, викладених у акті ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 01.04.2014р. №1809/15-53-22-3/38227174 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «ЕКО-СТРОЙ-ГРАД» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період січень 2014 року - лютий 2014 року».

Суд критично ставиться до таких тверджень відповідача, з огляду про наступне.

Згідно договору від 02.12.2013р. №10100, постачальник «Еко-Строй-Град» зобов'язувався поставити Покупцю - ТОВ «ЕК «Система» Опорні конструкцій та елементів кріплення елегазового струмопроводу у кількості 1 комплект та Опорних конструкцій та елементів кріплення для КРПЕ типу GN01* у кількості 1 комплект, а останній - прийняти та оплатити вказаний товар).

Факт виконання даного договору підтверджується Специфікацією №1 до Договору №10100 від 02.12.2013р., Специфікацією №2 до Договору №10100 від 02.12.2013р., Акт приймання - передачі кошторисної документації до Договору №10100 від 02.12.2013р. складений 20.12.2013р., Видаткова накладна (далі -ВН) №2261 від 31.01.2014р., Податкова накладна (далі -ПН) №2261 від 31.01.2014р., Товарно-транспортна накладна (далі - ТТН) №2261 від 31.01.2014р., ВН №2182 від 30.01.2014р., ПН №2182 від 30.01.2014р., ТТН №2182 від 30.01.2014р., Платіжне доручення (далі - ПД) №202 від 11.02.2014р на 436 380, 00 грн., ПД №205 від 18.02.2014р на 100,00 грн., Договір про відповідальне зберігання №02/12/13 від 02 грудня 2013 р. між ТОВ «ЕК «Система» та ТОВ «Черноморспеценергомонтаж» щодо зберігання вказаних ТМЦ. (який зокрема підтверджує наявність складських приміщень у Покупця (ТОВ «ЕК «Система») з приводу зберігання ТМЦ отриманих від ПП «Еко-Строй-Град»); Акт приймання передачі товару на відповідальне зберігання №2 складений 31 січня 2014 року, про отримання на зберігання Опорних конструкцій та елементів кріплення елегазового струмопроводу у кількості 1 комплект на суму 1937 420,00 грн.; Акт приймання передачі товару на відповідальне зберігання №1 складений 30 січня 2014 року, про отримання на зберігання Опорних конструкцій та елементів кріплення для КРПЕ типу ОТОЇ* у кількості 1 комплект на суму 2 030 580,00 грн.

За умовами Договору №10203 від 27.12.2013р. Постачальник - ПП «Еко-Строй-Град» зобов'язався поставити Покупцю - ТОВ «ЕК «Система» Комплект елементів кріплення для трансформатора типу НOSV 40000/123,40 МВА)*, а останній - прийняти та оплатити вказаний товар.

Виконання вказаного договору підтверджується Актом приймання - передачі робочої та кошторисної документації до Договору №10203 від 27.12.2013р. складений 13.01.2014р., ВН №2270 від 24.02.2014р., ПН №1953 від 31.01.2014р., ПН №1656 від 23.01.2014р., ТТН №2270 від 24.02.2014р., ПД №183 від 27.01.2014р. на 3 306 801, 00 грн., ПД №2 від 22.01.2014р. на суму 2 802 532, 00 грн., Договір про відповідальне зберігання №02/12/13 від 02 грудня 2013 р. між ТОВ «ЕК «Система» та ТОВ «Черноморспеценергомонтаж» щодо зберіганні* вказаних ТМЦ. (підтверджує наявність складських приміщень ТОВ «ЕК «Система» з приводу зберігання ТМЦ отриманих від ПП «Еко-Строй-Град»), Акт приймання передачі товару на відповідальне зберігання №3 складений 24 лютого 2014 року, про отримання на зберігання Комплекту елементів кріплення для трансформатора типу НOSV 40000/123,40 МВА* у кількості 1 комплект на суму 6 109 333,00 грн.

Як встановлено частиною 1 ст. 9 вказаного Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Разом з тим, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: • назву документа (форми); • дату і місце складання; • назву підприємства, від імені якого складено документ; • зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; • посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: • назва підприємства, установи, від імені яких складений документ; • назва документа (форми); • код форми; • дата і місце складання; • зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі); • посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Документ може бути підписаний із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення (пункт 2.5 вказаного Положення).

Фактичні обставини справи свідчать, до виконання договірних зобов'язань позивача з його контрагентом - «Еко-Строй-Град» підтверджується належним чином оформленими первинними документами, долученими до матеріалів судової справи.

Поряд з цим, суд не погоджується з доводами відповідача про нікчемність господарських операцій між ТОВ «ЕК «Система» та ПП «Еко-Строй-Град», з огляду про наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання цієї вимоги вважається підставою недійсності правочину (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо: - його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемність правочинів встановлена ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 220, ч. 2 ст. 221, ч. 1 ст. 224, абз. 2 ч. 1 ст. 226, ч. 1 ст. 228 ЦК України тощо); - він не визнаний судом недійсним.

При цьому, суд звертає увагу на те, що в акті звірки не міститься жодних посилань на факти порушень норм ЦК України стосовно нікчемності - недійсність прямо встановлену законом, окрім невстановленого порушення публічного порядку.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Таким чином до правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, відносяться правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу, землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, доказом якої може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 207 ГК України встановлює, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд звертає увагу на те, що органи державної податкової служби не наділені повноваженнями визнавати нікчемними, недійсними, такими, що суперечать моральним засадам суспільства, правочини, укладені між суб'єктами господарювання та роботи відповідні висновки в актах перевірок.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що відповідачем не прийнято до уваги принцип презумпції правомірності правочину, визначеного на законодавчому рівні ст. 204 ЦК України.

Разом з тим, відповідач в обґрунтування порушення у діях позивача норм податкового законодавства покликався на те, що в межах розслідування кримінального провадження №32014160000000077, встановлено в період січня-лютого 2014 року невстановлені особи, діючі від імені службових осіб ТОВ «Велсант», код 38226998, ТОВ «Ніктайс», код 38438682, ТОВ «Тонлесап», код 38953301, ТОВ «Аксон-Груп», код 38295684, ПП «Топ Трейдінг», код 38438310, ТОВ «Паріс-Палац», код 37296116, ТОВ «Авесбуд», код 38643497, ТОВ «Спецбілд», код 38945620, ТОВ «Левиском», код 38350912, ТОВ «Еко-Буд-Монтаж», код 38351999, ТОВ «Міртон», код 38785806, ТОВ «Апріор Сервіс», код 38438745, ПП «Еко-Срой-Град», код 38227174, ТОВ «Диссар», код 38643460, ТОВ «Топ Трейдінг», код 38967665, ТОВ «Бізнес Карго», код 38945919, ТОВ «Інкатрейд», код 38981873, ТОВ «Інтерія ЛТД», код 38018040, ТОВ «Гранд Стройгефест», код 8644030, ТОВ «Дейтрон», код 38787117, ТОВ «Навал-Груп», код 37607196, ТОВ «Мрія-2010», код 37224942, ТОВ «Енком-Юг», код 37607196, та використовуючи реєстраційні дані та реквізити вищевказаних підприємств, не маючи у своєму розпорядженні основних засобів, виробничих потужностей, транспорту, виробничих та складських приміщень, трудових ресурсів необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності, проводили сумнівні фінансові операції, які мають ознаки безтоварних, чим сприяли третім особам (підприємствам-покупцям реального сектору економіки) у штучному формуванні податкового кредиту з ПДВ та отриманні податкової вигоди у вигляді заниження суми ПДВ, що підлягала б сплаті до бюджету, внаслідок чого можливі втрати бюджету складають суму у розмірі понад 1,3 млрд. грн.

Суд критично ставиться до таких аргументів як доказів вчинення позивачем порушень законодавства, з огляду про наступне.

Як встановлено статтею 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер.

При цьому, відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосування незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, в даному разі для перевірки законності здійснених донарахувань оспорюваних сум податкових зобов'язань позивачеві, дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання цих операцій.

Суд звертає увагу на те, що приписами чинного законодавства України не передбачено можливість посилання податкового органу в ході проведення перевірки одного суб'єкта господарювання на акти перевірок інших суб'єктів господарювання, оскільки законом на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Водночас, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджет, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, в межах розгляду справи встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду від 07 травня 2014 року по справі № 815/2266/14 та постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2014р.: визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту (Податковий блок аналітична система співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань) в розрізі контрагентів на підставі Акту № 1809/15-53-22-3/38227174 від 01.04.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Еко-строй-град» ЄДРПОУ 38227174, щодо підтвердження взаємовідносин з контрагентами, реальності та повноти відображення в обліку за період січень-лютий 2014 року та зобов'язано Державну податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області вилучити з діючих електронних автоматизованих систем співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту (Податковий блок аналітична система співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань) в розрізі контрагентів інформацію, внесену на підставі Акту № 1809/15-53-22-3/382271 від 01.04.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Еко-строй-град», код за ЄДРПОУ 38227174, щодо підтвердження взаємовідносин з контрагентами, їх реальності та повноти відображення в обліку за період: січень-лютий 2014 року».

Як встановлено ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Згідно п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198. 6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового

кредиту.

Оскільки в межах розгляду справи належність здійснення та виконання господарських правовідносин позивача за перевіряємий період по його контрагенту підтверджується первинною документацією позивача, оформленою відповідно до приписів чинного законодавства України, доводи відповідача про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕК «СИСТЕМА» п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п. 201.6, п.201.10 ст.201 ПК України спростовані належними та допустимими доказами.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення представників позивача та відповідача, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення №0009832202 форми «Р» від 09 липня 2014 року та як наслідок наявність підстав для його скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність спірного податкового повідомлення - рішення.

Керуючись ст. ст. 69-71, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0009832202 форми «Р» від 09 липня 2014 року прийняте ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Судові витрати в розмірі 487, 20 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕК «СИСТЕМА» з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур