Ухвала

від 10.02.2015 по справі 826/15053/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15053/14 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

10 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

за участю представника позивача - Кривошей О.І., представника відповідача - Лисого В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЕК «СИСТЕМА» до державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕК «СИСТЕМА» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовам до державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.07.2014р. №0009832202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, як прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «ЕК «Система»» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ЕКО-СТРОЙ-ГРАД» за період січень 2014 року.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 20.06.2014р. №1174/2659/2202/38130206, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п. 201.6, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1 679 555грн., в т.ч по періодах: січень 2014р. - 1 679 555грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень, державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0009832202 від 09 липня 2014 року .

Не погоджуючись з вказаним рішенням податкового органу позивач звернувся до суду про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є безпідставним і підлягає скасуванню як протиправне.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведеного вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та валових витрат є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, який зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ПП «ЕКО-СТРОЙ-ГРАД» (Постачальник) в особі директора Степанова Л.В., та ТОВ «ЕК «Система» (Покупець), в особі директора Адамовського Б.М., укладено:

- Договір від 02.12.2013р. №10100, предметом якого є постачання товару (опорні конструкції та елементи кріплення для КРПЕ типу GТ01-1 комплект, опорні конструкції та елементи кріплення елегазового струмопроводу-1 комплект);

- Договір від 27.12.2013р. № 10203, предметом якого є постачання товару (комплект елементів кріплення до трансформатора типу НOSV 40000/123,40 МВА).

Так, згідно договору від 02.12.2013р. №10100, постачальник «Еко-Строй-Град» зобов'язувався поставити покупцю - ТОВ «ЕК «Система» опорні конструкцій та елементів кріплення елегазового струмопроводу у кількості 1 комплект та опорних конструкцій та елементів кріплення для КРПЕ типу GN01* у кількості 1 комплект, а останній - прийняти та оплатити вказаний товар.

Реальність виконання вказаної угоди підтверджують наступні первинні та розрахункові документи: специфікації до договору, акт приймання - передачі кошторисної документації, видаткова та податкова накладна, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення.

За умовами договору №10203 від 27.12.2013р. постачальник - ПП «Еко-Строй-Град» зобов'язався поставити покупцю - ТОВ «ЕК «Система» комплект елементів кріплення для трансформатора типу НOSV 40000/123,40 МВА)*, а останній - прийняти та оплатити вказаний товар.

Реальність виконання вказаної угоди підтверджують наступні первинні та розрахункові документи: акт приймання - передачі робочої та кошторисної документації, податкова накладна, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення.

Крім того, позивачем надано договір про відповідальне зберігання №02/12/13 від 02 грудня 2013 р. між ТОВ «ЕК «Система» та ТОВ «Черноморспеценергомонтаж» щодо зберігання вказаних ТМЦ (який зокрема підтверджує наявність складських приміщень у Покупця (ТОВ «ЕК «Система») з приводу зберігання ТМЦ отриманих від ПП «Еко-Строй-Град»); акти приймання передачі товару на відповідальне зберігання.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Колегія суддів також зазначає, що договори, укладені між позивачем та його контрагентом в судовому порядку не оспорювалися, недійсними (фіктивними) не визнавалися, їх зміст не суперечить вимогам чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договорів, були сфальсифікованими, як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку з виявленими порушеннями складання завідомо неправдивих документів звітності.

Відповідач, в обґрунтування правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень, посилається на те, що в межах розслідування кримінального провадження №32014160000000077, встановлено , що в період січня-лютого 2014 року невстановлені особи, діючі від імені службових осіб ТОВ «Велсант», ТОВ «Ніктайс», ТОВ «Тонлесап», ТОВ «Аксон-Груп», ПП «Топ Трейдінг», ТОВ «Паріс-Палац», ТОВ «Авесбуд», ТОВ «Спецбілд», ТОВ «Левиском», ТОВ «Еко-Буд-Монтаж», ТОВ «Міртон», ТОВ «Апріор Сервіс», ПП «Еко-Срой-Град» , ТОВ «Диссар», ТОВ «Топ Трейдінг», ТОВ «Бізнес Карго», ТОВ «Інкатрейд», ТОВ «Інтерія ЛТД», ТОВ «Гранд Стройгефест», ТОВ «Дейтрон», ТОВ «Навал-Груп», ТОВ «Мрія-2010», ТОВ «Енком-Юг» та використовуючи реєстраційні дані та реквізити вищевказаних підприємств, не маючи у своєму розпорядженні основних засобів, виробничих потужностей, транспорту, виробничих та складських приміщень, трудових ресурсів необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності, проводили сумнівні фінансові операції, які мають ознаки безтоварних, чим сприяли третім особам (підприємствам-покупцям реального сектору економіки) у штучному формуванні податкового кредиту з ПДВ та отриманні податкової вигоди у вигляді заниження суми ПДВ, що підлягала б сплаті до бюджету, внаслідок чого можливі втрати бюджету складають суму у розмірі понад 1,3 млрд. грн.

Однак, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на дані факти, оскільки вказана обставина не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від знаходження його за юридичною адресою, фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Враховуючи, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ПП «Еко-Строй-Град» останнє було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платникаом податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Що стосується доводів відповідача про нікчемність спірних договорів, судам слід врахувати, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки, чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Крім того, відповідно до ст. 62 Конституції України вина особи у вчиненні злочину повинна бути підтверджена обвинувальним вироком суду.

На момент розгляду справи ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції, обвинувальний вирок, який би зафіксував вину посадових осіб ПП «Еко-Строй-Град» у здійсненні фіктивного підприємництва, відсутній.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, а тому суд першої інстанції дійшов правильних висновків про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.В. Федотов

Ухвалу в повному тексті виготовлено 16.02.2015 року.

.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.