Рішення

від 17.06.2009 по справі 51/156

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/156

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  51/156

17.06.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркс Груп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альманахтрейдфіш»

про стягнення 57548,15 грн.

                                                                                                               Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Гнидко М.В.

від відповідача: Дубко Р.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 57 548,15 грн. за договором суборенди нежитлових приміщень від 17.11.08 р. № 1/А-0543, з яких: 47 812, 60 грн. основного боргу, 9 735, 55 грн. штрафних санкцій.  Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати відповідно до умов зазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.09 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.03.09 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі розгляду справи представник позивача подав клопотання про зміну розміру позовних вимог та уточнення розрахунку штрафних санкцій, відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача борг зі сплати суборендної плати в розмірі 45 826, 72 грн., борг з оплати комунальних послуг та експлуатаційних витрат у розмірі 1 985, 88 грн., а також за порушення виконання грошового зобов'язання –пеню в сумі 1 753,19  грн., штраф у сумі 12 900,57 грн., інфляційні нарахування в сумі 1247,06 грн., 3 % річних в сумі 183,13 грн. Суд прийняв вищезазначену заяву до розгляду.

У процесі провадження у справі представник позивача пояснив суду, що грошові кошти у розмірі 16 600, 24 грн., перераховані Товариством з обмеженою відповідальністю «Муніципальна Будівельна Компанія»в рахунок орендної плати за договором суборенди від 17.11.08 р. № 1/А-0543, були повернуті відправникові. При цьому, позивачем не надано доказів на підтвердження вищезазначених обставин.

У процесі провадження у справі відповідач надав суду відзив на позов, в якому проти позову заперечує з тих підстав, що відповідач здійснив оплату за суборенду приміщення за січень 2009 р., також відповідачем на виконання п. 8.7.1.2. договору була перерахована гарантійна сума у розмірі 12 277, 64 грн., що відповідає розміру плати за суборенду за один місяць, а оплата за суборенду за січень 2008 р. у розмірі 16 600, 24 грн. була перерахована на рахунок позивача Товариством з обмеженою відповідальністю «Муніципальна Будівельна Компанія». При цьому, у січні 2009 року відповідачем були вивезені належні йому речі, тому з січня 2009 року він фактично не користується орендованим приміщенням, а тому, на його думку, у нього відсутня заборгованість перед позивачем по орендним платежам.

Розгляд справи неодноразово переносився через нез'явлення у судове засідання представника відповідача, неналежне виконання сторонами вимог суду та необхідність витребування нових доказів у справі.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 17.06.09 р. за згодою представників сторін, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.11.08 р. між сторонами був укладений договір суборенди нежитлових приміщень № 1/А-0543 (надалі –договір), за умовами якого позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти у платне строкове користування (в суборенду) приміщення загальною площею 77,6 кв.м. (з яких: 40,4 кв.м. –площа офісних приміщень, 37,2 кв.м. –площа загального користування), що знаходяться в будинку за адресою: м.Київ, вул. Урицького, 45, літера «Б».

Пунктом 3.1. договору передбачено, що термін користування приміщенням починається з моменту підписання акту приймання-передачі орендованого приміщення  і складає 365 календарних днів, крім випадків, зазначених у п. 3.1.2. договору.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв зазначене вище приміщення, що підтверджується актом прийому-передачі приміщення в суборенду від 01.12.08 р. (копія –у матеріалах справи). Таким чином, термін користування приміщенням  визначений з 01.12.08 р. до 30.11.09 р.

          Пунктом 8.2. договору  передбачено, що орендна плата за кожен місяць складається з базової плати за суборенду та визначається за відповідною формулою, яку наведено у договорі та додаткової плати за суборенду. Додаткова плата за суборенду приміщення є компенсацією експлуатаційних витрат (освітлення майданчику, установлення пунктів зовнішньої охорони будинку на території, плата за землю, обслуговування всіх інженерних систем будинку протягом всього терміну суборенди, обслуговування (мийка) фасадів, знешкодження побутових відходів, послуги сантехніка, електрика, теплотехніка, столяра, прибиральниць, освітлення території, промів, сходів, й інші адміністративні витрати, прибирання майданчику (крім приміщення) за виключенням лише тих витрат  з обслуговування приміщення, які відповідно до ст. 4, п. 6.8.2. та інших пунктів договору покладено на відповідача.

          Пункт 8.4. договору визначає, що суборендар компенсує орендарю витрати на комунальні послуги (електроенергію, опалення, водопостачання тощо) на підставі виставлених позивачем рахунків, згідно отриманих від позивача розрахунків фактичних витрат, а також у випадку встановлення позивачем лічильників –на підставі їх показників.

Пункт 8.6. договору передбачає, що відповідач зобов'язаний сплачувати плату за суборенду не пізніше строку зазначеного в договору, незалежно від факту одержання ним зазначених рахунків. При неотриманні  відповідачем зазначених рахунків, плата за суборенду розраховується відповідачем самостійно відповідно до п. 8.2. договору.

Пунктом 8.7. договору встановлено, що суборендар повинен перерахувати орендарю протягом 5-ти календарних днів від дня набуття чинності цим договором авансом перший платіж у розмірі плати за суборенду за перший місяць суборенди по договору.

Згідно з п. 8.7.1.5. договору починаючи з другого місяця суборенди плата за суборенду за кожний наступний місяць перераховується відповідачем позивачу авансовим платежем не пізніше 10-го числа кожного календарного місяця, за який здійснюється оплата на підставі отриманого рахунку від позивача.

Листом № 22/01.09 р. від 22.01.09 р. відповідач запропонував позивачу розірвати договір суборенди нежитлових приміщень від 17.11.08 р. № 1/А-0543 у зв'язку з фактичним збільшенням розміру орендної плати згідно з п. 11.3. договору, тобто за взаємною згодою сторін.

Як зазначає позивач і наведена обставина не спростована відповідачем, останній згоди на розірвання договору від 17.11.08 р. № 1/А-0543 не надав.

Позивач стверджує, що відповідач не виконує належним чином свої зобов'язання за договором суборенди нежитлових приміщень від 17.11.08 р. щодо сплати суборендних платежів, а також щодо компенсації комунальних послуг та експлуатаційних витрат, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача 45 826, 72 грн. боргу зі сплати суборендної плати та 1 985, 88 грн. боргу з оплати комунальних послуг та експлуатаційних витрат.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору від 17.11.08 р. № 1/А –0543, суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками він є договором піднайму, а тому до нього, в силу вимог ст. 774 ЦК України, застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 774 ЦК України).

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору від 17.11.08 р. № 1/А-0543 щодо сплати суборендних та комунальних платежів, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України. та ст. 193 Господарського кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів законодавства.

Суд не враховує твердження відповідача про відсутність у нього заборгованості за січень - лютий 2009 року, з підстав звільнення ним з січня 2009 року орендованого приміщення та невикористання останнього виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 2, 3, 4 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору, або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Таким чином, оскільки сторони не досягли згоди щодо розірвання договору № 1/А-0543, а термін користування визначений до 30.11.09 р., відповідач зобов'язаний був належним чином виконувати свої зобов'язання, передбачені цим договором, зокрема щодо сплати суборендних платежів.

У своєму відзиві на позов відповідач зазначає, що на виконання п. 8.7.1.2. договору ним була перерахована гарантійна сума у розмірі 12 277, 64 грн., що відповідає розміру плати за суборенду за один місяць, а тому, на думку позивача, може бути зарахована в якості суборендної плати.

При цьому, суд відзначає, що у відповідності до положень п 8.7.1.3. договору, зарахування гарантійної суми на погашення заборгованості по платі за оренду, здійснюється лише на підставі заяви позивача, надісланої відповідачу.

Однак, в матеріалах справи відсутні відомості щодо надіслання позивачем такої заяви, а отже, відсутні підстави для зарахування гарантійного платежу у розмірі 12 277,64 грн. в рахунок погашення заборгованості за суборенду приміщення.

Крім того, відповідач стверджує, що  оплата за суборенду за січень 2008 р. у розмірі 16 600, 24 грн. була перерахована на рахунок позивача Товариством з обмеженою відповідальністю «Муніципальна Будівельна Компанія».

Разом з тим, наведені відповідачем обставини не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи, оскільки як вбачається з виписки із банківського рахунку позивача від 26.01.09 р., виписки з банківського рахунку ТОВ «Муніципальна Будівельна Компанія»від 26.01.09 р., останнім на рахунок позивача були перераховані грошові кошти в якості сплати за комунальні послуги за грудень 2008 року відповідно до договору від 01.10.07 р. № 1/А-0177 в сумі 932,10 грн., суборендної плати за січень 2009 року згідно з договором від 11.11.08 р. № 1/А-0543 в сумі 16 600,24 грн.

Приймаючи до уваги, що заборгованість відповідача перед позивачем виникла на підставі договору суборенди нежитлових приміщень від 17.11.08 р. № 1/А-0543, а грошові кошти, перераховані ТОВ «Муніципальна Будівельна Компанія»в рахунок сплати за договорами від 01.10.07 р. № 1/А-0177, від 11.11.08 р. № 1/А-0543, суд дійшов висновку, що зазначені грошові кошти в сумі 16 600,24 грн. на виконання умов договору від 17.11.08р. № 1/А-0543 сплачені не були.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Відповідачем не наведено достатніх доказів на підтвердження відсутності його вини у порушенні зобов'язання.

За таких обставин суд вважає, що позивачем цілком правомірно заявлено вимоги про стягнення з відповідача боргу зі сплати суборендних платежів за період з грудня 2008р. до лютого 2009 р. в розмірі 45 826, 72 грн. та боргу з оплати за комунальні послуги і  експлуатаційні витрати за період з жовтня до грудня  2008 р. в розмірі 1 985, 88 грн.

У зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати суборендної плати за грудень 2008 року, січень, лютий 2009 року, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1 753,19  грн. та штраф у сумі 12 900,57 грн.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 10.1. договору сторони погодили, що у випадку затримок з боку відповідача в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених договором, на користь позивача, відповідач сплачує пеню в розмірі офіційно встановленої подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожний день прострочення від суми заборгованості, але в будь-якому випадку не більш встановленої чинним законодавством.

Пунктом 10.1.1. договору передбачено, що якщо період прострочення виконання грошових зобов'язань перевищує 10 календарних днів, то відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 30 % від простроченої суми грошового зобов'язання.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 1 753,19  грн. та штрафу у сумі 12 900,57 грн. визнаються правомірними та підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування у сумі 1247,06 грн., 3 % річних в сумі 183,13 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.  Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до  розрахунку позивача, розмір інфляційних нарахувань - 1247,06 грн., 3 % річних –183,13 грн.

Розрахунки надані позивачем, перевірено судом та встановлено, що вони відповідають положенням чинного законодавства України, у зв'язку з чим визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Однією з основних умов, за якої господарський суд приймає заяву до розгляду, є факт надходження державного мита до державного бюджету України.

Суд відзначає, що звертаючись до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркс Груп»в якості доказу сплати державного мита було надано платіжне доручення № 4090 від 05.02.09 р. на суму 575,48 грн.

У процесі розгляду справи позивач на підставі ст. 22 ГПК України збільшив розмір позовних вимог до 63 896,55 грн. та сплатив 62,86 грн. державного мита, що підтверджується платіжним дорученням № 5088 від 10.04.09 р.

Відповідно до ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" розмір ставки держмита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України становить 1% ціни позову, але не менше шести неоподаткованих мінімумів доходів громадян (не менше 102 грн.) та не більше 1500 неоподаткованих мінімумів, а із позовних заяв немайнового характеру ставка державного мита встановлюється в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За подачу вищезазначеної уточненої позовної заяви, відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” позивач повинен був сплатити з вимоги майнового характеру 1 % від ціни позову, тобто 638,96 грн., в той час як ним сплачено лише 638,34 грн.

У разі, якщо позивач на підставі частини четвертої статті 22 ГПК України до прийняття рішення зі справи збільшив розмір позовних вимог і не сплатив державне мито зі збільшеної суми, господарський суд повинен стягнути з позивача суму недоплаченого державного мита в доход державного бюджету (п. 4.2.  роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»від 04.03.98 р. № 02-5/78).

Таким чином, суд дійшов висновку, що з позивача в доход Державного бюджету України підлягає стягненню недоплачене державне мито в сумі 0,62 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись  ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альманахтрейдфіш»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12, ідентифікаційний код 35945958) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркс Груп»(01004, м. Київ, Бессарабська площа, буд. 7, літера А, ідентифікаційний код 34980420) 45 826 (сорок п'ять тисяч вісімсот двадцять шість) грн. 72 коп. боргу зі сплати суборендної плати, 1 985 (одну тисячу дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 88 коп. боргу з оплати комунальних послуг та експлуатаційних витрат,  1 753 (одну тисячу сімсот п'ятдесят три) грн. 19 коп. пені, 12 900 (дванадцять тисяч дев'ятсот) грн. 57 коп. штрафу,  1247 (одну тисячу двісті сорок сім) грн. 06 коп. інфляційних нарахувань, 183 (сто вісімдесят три) грн. 13 коп. 3 % річних, 6 38 (шістсот тридцять вісім) грн. 96 коп., 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркс Груп» (01004, м. Київ, Бессарабська площа, буд. 7, літера А, ідентифікаційний код 34980420) в доход Державного бюджету України 0 (нуль) грн. 62 коп. державного мита.

4.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                          Пригунова А.Б.

Дата підписання 07.07.09 р.

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ-30,вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ВСТУПНА ТА РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНИ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№51/156                                                                                                                      17.06.09 р.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркс Груп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альманахтрейдфіш»

про стягнення 57548,15 грн.

                                                                                                               Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Гнидко М.В.

від відповідача: Дубко Р.В.

Керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альманахтрейдфіш»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12, ідентифікаційний код 35945958) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркс Груп»(01004, м. Київ, Бессарабська площа, буд. 7, літера А, ідентифікаційний код 34980420) 45 826 (сорок п'ять тисяч вісімсот двадцять шість) грн. 72 коп. боргу зі сплати суборендної плати, 1 985 (одну тисячу дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 88 коп. боргу з оплати комунальних послуг та експлуатаційних витрат,  1 753 (одну тисячу сімсот п'ятдесят три) грн. 19 коп. пені, 12 900 (дванадцять тисяч дев'ятсот) грн. 57 коп. штрафу,  1247 (одну тисячу двісті сорок сім) грн. 06 коп. інфляційних нарахувань, 183 (сто вісімдесят три) грн. 13 коп. 3 % річних, 6 38 (шістсот тридцять вісім) грн. 96 коп., 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркс Груп» (01004, м. Київ, Бессарабська площа, буд. 7, літера А, ідентифікаційний код 34980420) в доход Державного бюджету України 0 (нуль) грн. 62 коп. державного мита.

4.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                          Пригунова А.Б.