Постанова

від 17.10.2014 по справі 826/8348/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17 жовтня 2014 року 14 год. 30 хв. № 826/8348/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про скасування рішень.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 13 червня 2014 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" (далі - позивач) до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 25 січня 2014 року № 0000093720, від 07 квітня 2014 року № 0000253720 та № 0000263720, від 09 квітня 2014 року № 0000144050, № 0000154050, № 0000164050, № 0000174050 та № 0000184050, від 15 квітня 2014 року № 0000204050 та № 0000214050, від 30 квітня 2014 року № 0000313720 та № 0000323720, від 05 травня 2014 року № 0000333720 та №0000343720.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірок позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Ухвалою суду від 16 червня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю.

У судовому засіданні 04 серпня 2014 року представником позивача надано суду письмову заяву про зміну позовних вимог, а саме, окрім задоволення раніше заявлених вимог, також про скасування податкових повідомлень-рішень від 12 червня 2014 року № 0000473720 та № 0000483720.

Вказану заяву судом, відповідно до ч. 1 ст. 137 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

У судовому засіданні 01 вересня 2014 року представником позивача заявлено письмове клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представники відповідача не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 04 липня 2014 року, додаткових поясненнях, наданих суду у судовому засіданні 04 серпня 2014 року, додаткових письмових запереченнях, наданих суду у судовому засіданні 11 серпня 2014 року, а також письмових доказах на їх обґрунтування, наданих суду протягом судового розгляду справи. Пояснили, що оскаржувані рішення є правомірними та не підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірок позивача порушень ним податкового законодавства.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 01 вересня 2014 року судом, згідно з ч. 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Поряд з цим, 10 жовтня 2014 року від законного представника позивача до суду через канцелярію надійшла письмова заява про зміну позовних вимог (уточнення позовних вимог) у зв'язку з допущеною технічною помилкою (опискою), а саме позовні вимоги викладено у наступній редакції: скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 січня 2014 року № 0000093720, від 07 квітня 2014 року № 0000253720 та № 0000263720, від 09 квітня 2014 року № 0000144050, № 0000154050, № 0000164050, № 0000174050 та № 0000184050, від 15 квітня 2014 року № 0000204050 та № 0000214050, від 30 квітня 2014 року № 0000313720 та № 0000323720, від 05 травня 2014 року № 0000333720 та № 0000343720, від 29 травня 2014 року № 0000413720 та №0000423720, від 12 червня 2014 року № 0000473720 та № 0000483720 (далі - оскаржувані рішення) .

Вказану заяву судом, згідно з ч. 1 ст. 137 КАС України, також прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем 09 січня 2014 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 09 січня 2014 року складено акт № 6/40-50/37-10/31454383 камеральної перевірки даних позивача задекларованих у податковій звітності з ПДВ щодо суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за листопад 2013 року (далі - акт перевірки № 6) , відповідно до висновків якого, позивачем:

- завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення у розмірі 235697,00 грн. за жовтень 2013 року, чим порушено п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 ПК України;

- завищено суму бюджетного відшкодування у розмірі 235697,00 грн. за листопад 2013 року, яка підлягає зменшенню, чим порушено п. 200.4 ст. 200 ПК України.

На підставі акту перевірки № 6, 25 січня 2014 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення № 0000093720, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 235697,00 грн. суми завищення бюджетного відшкодування та у розмірі 117848,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами ) (далі - оскаржуване рішення, прийняте на підставі акту перевірки № 6) .

У зв'язку з надходженням постанови начальника першого ВКР СУ ФР Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 26 вересня 2013 року відповідачем у період з 13 березня по 19 березня 2014 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 26 березня 2014 року складено акт № 11/25-10-40-5/31454383 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "Побережне" (код 32172607) (далі - ТОВ "Побережне") , за період з 01 січня 2013 року по 30 вересня 2013 року (далі - акт перевірки № 11) , відповідно до висновків якого, позивачем:

- неправомірно віднесено до складу валових витрат у 2013 році витрати пов'язані з придбанням товарів у ТОВ "Побережне", які не спричиняють реального настання правових наслідків на суму 992417 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 188559,00 грн., чим порушено пп. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України;

- занижено податок на прибуток за 2013 рік у загальному розмірі 188559,00 грн., чим порушено пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України;

- завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення у розмірі 198483,00 грн. за лютий 2013 року, чим порушено п. 185.1 ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 ПК України;

- завищено суму бюджетного відшкодування у розмірі 198483,00 грн. за березень 2013 року, чим порушено пп. 14.1.18 п. 14 ст. 14, п. 200.4 ст. 200 ПК України.

На підставі акту перевірки № 11, 09 квітня 2014 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення: № 0000144050, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 188559,00 грн. за основним платежем та у розмірі 47139,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000154050, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 198483,00 грн. суми завищення бюджетного відшкодування та у розмірі 99241,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами ) (далі - оскаржувані рішення, прийняті на підставі акту перевірки № 11) .

Також у зв'язку з надходженням постанови начальника першого ВКР СУ ФР Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 26 вересня 2013 року відповідачем у період з 13 березня по 19 березня 2014 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 26 березня 2014 року складено акт № 12/28-10-40-5/31454383 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з фермерським господарством "Скутельник А.О." (код 34276610) (далі - ФГ "Скутельник А.О.") за період з 01 січня 2013 року по 30 вересня 2013 року, (далі - акт перевірки № 12) , згідно з висновками якого, позивачем:

- неправомірно віднесено до складу валових витрат у 2013 році витрати пов'язані з придбанням товарів у ФГ "Скутельник А.О.", які не спричиняють реального настання правових наслідків на суму 15382996,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 2922769,00 грн. за 2013 рік, чим порушено пп. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України;

- завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення у розмірі 1012464,00 грн. за серпень 2013 року, у розмірі 2064135,00 грн. за вересень 2013 року, чим порушено п. 185.1 ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 ПК України;

- завищено суму бюджетного відшкодування у розмірі 1012464,00 грн. за вересень 2013 року, чим порушено пп. 14.1.18 п. 14 ст. 14, п. 200.4 ст. 200 ПК України.

На підставі акту перевірки № 12, 09 квітня 2014 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення: № 0000164050, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2922769,00 грн. за основним платежем та у розмірі 730692,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000174050, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1012464,00 грн. суми завищення бюджетного відшкодування та у розмірі 506232,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000184050, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 2064135,00 грн. (далі - оскаржувані рішення, прийняті на підставі акту перевірки № 12) .

У зв'язку з надходженням постанови старшого слідчого з ОВС СУ ФР ГУ Міндоходів у Вінницькій області від 02 жовтня 2013 року відповідачем у період з 12 березня по 25 березня 2014 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 31 березня 2014 року складено акт № 14/28-10-40-5/31454383 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з фермерським господарством "Агро-Макс і Ко" (код 34416995) (далі - ФГ "Агро-Макс і Ко") за період з 01 січня 2011 року по 01 жовтня 2013 року (далі - акт перевірки № 14) , відповідно до висновків якого, позивачем:

- неправомірно віднесено до складу валових витрат у 2012 році витрати пов'язані з придбанням товарів у ФГ "Агро-Макс і Ко", які не спричиняють реального настання правових наслідків на суму 10505573,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 2206170,00 грн. за 2012 рік, чим порушено пп. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України;

- завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення у розмірі 334207,00 грн. за вересень 2012 року, у розмірі 539656,00 грн. за жовтень 2012 року, у розмірі 1227252,00 грн. за листопад 2012 року, чим порушено п. 185.1 ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 ПК України;

- завищено суму бюджетного відшкодування у розмірі 334207,00 грн. за жовтень 2012 року, у розмірі 539656,00 грн. за листопад 2012 року, у розмірі 1227252,00 грн. за грудень 2012 року, чим порушено пп. 14.1.18 п. 14 ст. 14, п. 200.4 ст. 200 ПК України.

На підставі акту перевірки № 14, 15 квітня 2014 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення: № 0000204050, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2206170,00 грн. за основним платежем та у розмірі 1103085,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000214050, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 2101115,00 грн. суми завищення бюджетного відшкодування та у розмірі 1050557,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (далі - оскаржувані рішення, прийняті на підставі акту перевірки № 14) .

Відповідачем у період з 04 березня по 21 березня 2014 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 21 березня 2014 року складено акт № 318/28-10-37-20/31454383 про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за грудень 2013 року (далі - акт перевірки № 318) , згідно з висновками якого, позивачем:

- завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення у розмірі 26311237,00 грн. за жовтень 2013 року, у розмірі 9114584,00 грн. за листопад 2013 року, у розмірі 3498375,00 грн. за грудень 2013 року, чим порушено п. 185.1 ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 ПК України;

- завищено заявлену суму бюджетного відшкодування у розмірі 35425821,00 грн. за грудень 2013 року, чим порушено пп. 14.1.18 п. 14 ст. 14, п. 200.4 ст. 200 ПК України.

На підставі акту перевірки № 318, 07 квітня 2014 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення: № 0000253720, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 35425821,00 грн. суми завищення бюджетного відшкодування та у розмірі 17712910,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000263720, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 3498375,00 грн. (далі - оскаржувані рішення, прийняті на підставі акту перевірки № 318) .

За результатами розгляду скарги позивача 05 червня 2014 року Міністерством доходів і зборів України рішенням № 10157/6/99-99-10-01-15, оскаржувані рішення, прийняті на підставі акту № 318, скасовано в частині порушень, пов'язаних із завищенням податкового кредиту по податкових накладних, отриманих від товариства з обмеженою відповідальністю "АС Південь-Транс" (податкова накладна від 30 вересня 2013 року № 67), товариства з обмеженою відповідальністю "Октан" (податкова накладна від 31 жовтня 2013 року № 5/2), селянського фермерського господарства "Явір" (податкова накладна від 04 листопада 2013 року № 2/2), селянського фермерського господарства "Кам'янське" (податкова накладна від 19 листопада 2013 року № 16/2), приватного підприємства "Модигал" (податкова накладна від 21 листопада 2013 року № 4, № 7), в іншій - залишено без змін.

На підставі акту перевірки № 318 та рішення про результати розгляду скарги, 12 червня 2014 року відповідачем прийнято нові оскаржувані рішення: № 0000473720, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 35068496,00 грн. суми завищення бюджетного відшкодування та у розмірі 17534248,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000483720, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 3302414,00 грн. (далі - оскаржувані рішення, прийняті на підставі рішення про результати розгляду скарги) .

Також відповідачем у період з 03 квітня по 16 квітня 2014 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 16 квітня 2014 року складено акт № 401/28-10-37-20/31454383 про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за січень 2014 року (далі - акт перевірки № 401) , відповідно до висновків якого, позивачем:

- завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення у розмірі 3498375,00 грн. за грудень 2013 року, у розмірі 564987,00 грн. за січень 2014 року, чим порушено п. 185.1 ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 ПК України;

- завищено заявлену суму бюджетного відшкодування у розмірі 3498375,00 грн. за січень 2014 року, чим порушено пп. 14.1.18 п. 14 ст. 14, п. 200.4 ст. 200 ПК України.

На підставі акту перевірки № 401, 30 квітня 2014 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення: № 0000313720, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 3498375,00 грн. суми завищення бюджетного відшкодування та у розмірі 1749187,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000323720, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 564987,00 грн. (далі - оскаржувані рішення, прийняті на підставі акту перевірки № 401) .

Відповідачем у період з 28 березня 2014 року по 17 квітня 2014 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 17 квітня 2014 року складено акт № 406/28-10-37-20/31454383 про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за вересень 2012 року - жовтень 2013 року (далі - акт перевірки № 406) , згідно з висновками якого, позивачем:

- завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення у розмірі 750435,00 грн. за вересень 2012 року, у розмірі 57387,00 грн. за жовтень 2012 року, у розмірі 6117,00 грн. за лютий 2013 року, у розмірі 69753,00 грн. за серпень 2013 року, у розмірі 4635535,00 грн. за вересень 2013 року, чим порушено п. 185.1 ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 ПК України;

- завищено суму податкового кредиту та занижено суму позитивного значення та занижено суми ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет у розмірі 76780,00 грн. за липень 2013 року, чим порушено п. 185.1 ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України;

- завищено заявлену суму бюджетного відшкодування у розмірі 750435,00 грн. за жовтень 2012 року, у розмірі 57387,00 грн. за листопад 2012 року, у розмірі 6117,00 грн. за березень 2013 року, у розмірі 69753,00 грн. за вересень 2013 року, у розмірі 4635535,00 грн. за жовтень 2013 року, чим порушено пп. 14.1.18 п. 14 ст. 14, п. 200.4 ст. 200 ПК України.

На підставі акту перевірки № 406, 05 травня 2014 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення: № 0000333720, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 5519227,00 грн. суми завищення бюджетного відшкодування та у розмірі 2759613,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000343720, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 76780,00 грн. за основним платежем та у розмірі 38390,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (далі - оскаржувані рішення, прийняті на підставі акту перевірки № 406) .

Відповідачем у період з 28 квітня 2014 року по 19 травня 2014 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 19 травня 2014 року складено акт № 532/28-10-37-20/31454383 про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за лютий 2014 року (далі - акт перевірки № 532) , відповідно до висновків якого, позивачем:

- завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення у розмірі 1148156,00 грн. за січень 2014 року, у розмірі 169801,00 грн. за лютий 2014 року, чим порушено п. 185.1 ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 ПК України;

- завищено заявлену суму бюджетного відшкодування у розмірі 1148156,00 грн. за лютий 2014 року, чим порушено пп. 14.1.18 п. 14 ст. 14, п. 200.4 ст. 200 ПК України.

На підставі акту перевірки № 532, 29 травня 2014 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення: № 0000413720, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1148156,00 грн. суми завищення бюджетного відшкодування та у розмірі 574078,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000425720, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 169801,00 грн. (далі - оскаржувані рішення, прийняті на підставі акту перевірки № 532) .

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних норм та обставин.

Так, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.1, 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) , контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Стосовно прийняття відповідачем оскаржуваних рішень суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки № 6 вбачається, що позиція відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства ґрунтується на обставинах, виявлених у ході проведення перевірки контрагента позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Войтикс" (код 38693472) (далі - ТОВ "Войтикс") .

Зокрема, відповідачем взято до уваги обставини, виявлені у ході перевірки ТОВ "Войтикс" та зазначені в акті від 24 грудня 2013 року №156/11-23-22-06/38693472 Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Войтикс" при взаємовідносинах з СФГ "Агросвіт" (код 31373048) за вересень 2013 року, стосовно відсутньої можливості підтвердити факт реалізації насіння соняшника від СФГ "Агросвіт" контрагенту позивача, оскільки ним не декларувалось податкового кредиту по придбанню насіння соняшника, а тому подальша його реалізація також не підтверджується.

Враховуючи вище викладені обставини, встановити факт реалізації товарів (робіт, послуг) від СФГ "Агросвіт" на ТОВ "Войтикс" та в подальшому контрагенту - покупцю (позивач) за рахунок викладених в акті перевірки та встановлених в ході судового розгляду справи обставин, судом не має можливості.

Щодо посилань позивача на неправомірність прийняття оскаржуваних рішень на підставі акту № 11 суд зазначає наступне.

З акту перевірки № 11 вбачається, що позивач перебував у взаємовідносинах із ТОВ "Побережне", на підтвердження чого позивачем до перевірки надано первинні документи.

В той же час, до відповідача від Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області надійшли акти від 26 листопада 2013 року № 1066/2203/32172607 про проведення документальної виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ "Побережне" за період з 01 січня 2013 року по 31 серпня 2013 року та від 29 січня 2014 року № 161/2203/32172607 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Побережне" щодо документального підтвердження господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку із платниками податків за період з 01.09.2013 по 31.12.2013, зі змісту яких встановлено відсутність підприємства та його посадових осіб за податковою адресою, товариство має стан платника 8 - "до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням", а також відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

Крім того, відповідно до постанови начальника першого ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів у Вінницькій області від 26 вересня 2013 року про призначення перевірки, у ТОВ "Побережне" відсутні власні або орендовані фонди для вирощування сільськогосподарської продукції. Підприємство не несло витрат по закупівлі сільськогосподарської продукції у інших підприємств, не зберігало власну вирощену або придбану продукцію, не вирощувало, не збирало, не транспортувало сільськогосподарську продукцію, оскільки відсутні витрати на посівний матеріал, мінеральні добрива, засоби захисту рослин, тощо.

Також матеріали справи містять лист начальника першого ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів у Вінницькій області, згідно з яким, ОСОБА_1, який є засновником та директором контрагента позивача ТОВ "Побережне" та одночасно підписантом в первинних документах, перебував під вартою в СІЗО № 3 м. Дніпропетровська з 01 серпня 2013 року, а з 16 жовтня 2013 року відбуває покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України, відповідно до вироку Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2013 року.

З огляду на вище викладених норм та обставин, суд критично ставиться до тверджень позивача на реальність фінансового-господарських взаємовідносин із ТОВ "Побережне".

Щодо правомірності оскаржуваних рішень, прийнятих на підставі акту № 12 суд виходить з наступного.

У ході розгляду справи встановлено, що позивач у перевіряємий період перебував у відносинах із ФГ "Скутельник А.О.".

Зокрема, відповідач зазначає, що фактично контрагент не міг забезпечити виконання всіх умов договірних зобов'язань перед позивачем, з огляду на наступне.

Згідно з постановою слідчого про призначення перевірки, протягом 2012 року ФГ "Скутельник А.О." сільськогосподарської діяльності фактично не здійснювало, так як сума доходу сільськогосподарського товаровиробника, отриманого від реалізації сільгосппродукції власного виробництва складає 5 600 грн., крім того, не декларувало в податкових деклараціях по ПДВ податковий кредит, а отже підприємство не несло витрат по закупівлі сільськогосподарської продукції у інших підприємств.

Також, відповідачем в ході перевірки було враховано акт від 05 лютого 2014 року № 003/2201/34276610 про неможливість проведення зустрічної звірки ФГ "Скутельник А.О." щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, зі змісту якого встановлено, що фактично контрагент позивача не міг здійснювати господарську діяльність з вирощування зернових та технічних культур, що підтверджується отриманою інформацією, а саме:

- листом від 27 листопада 2013 року № 1/-30/2361 Державного земельного агентства у Могилів-Подільському районі Вінницької області про відсутність на території м. Могилів у власності чи користуванні даного підприємства земельних ділянок;

- листом від 22 листопада 2013 року № 490 Могилів-Подільського МРЕВ ДАІ про відсутність зареєстрованих транспортних засобів за даних підприємством;

- інформаційною довідкою від 29 листопада 2013 року Державної реєстраційної служби Могилів-Подільського міськрайонного управління юстиції у Вінницькій області про відсутність у Державному реєстрі речових прав відомостей на нерухоме майно;

- твердження ФГ "Скутельник А.О." про суборенду земельної ділянки у ТОВ "Агро-Овен", спростовується відповіддю ТОВ "Агро-Овен" від 16 жовтня 2013 року про відсутність взаємовідносин із ФГ "Скутельник А.О.".

Таким чином, суд приходить до висновку, що посилання позивача на фактичне здійснення господарської діяльності із ФГ "Скутельник А.О." спростовується вище викладеним нормами та обставинами.

Також представники позивача зазначають, що оскаржувані рішення, прийняті на підставі акту № 14, підлягають скасуванню у зв'язку з їх протиправністю.

Таке твердження позивача спростовується наступним.

У ході розгляду справи судом встановлено, що позивач у перевіряємий період перебував у взаємовідносинах із ФГ "Агро-Макс і Ко", на підтвердження чого до перевірки надано оригінали та копії договорів, рахунків до сплати, видаткових та податкових накладних, копії товарно-транспортних накладних, реєстри оплати.

Як зазначено в постанові слідчого про призначення перевірки, в провадженні СУ ФР ГУ Міндоходів у Вінницькій області знаходяться матеріали досудового розслідування № 32013010000000194 відносно службових осіб ФГ "Агро-Макс і Ко" за фактом умисного ухилення від сплати податків в значних розмірах, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

Крім того, матеріали справи містять докази на підтвердження позиції відповідача щодо правомірності прийняття оскаржуваних рішень, а саме:

- акт від 20 вересня 2013 року № 8/22/34416995 Жмеринської ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області про відсутність за податковою адресою підприємства та його посадових осіб;

- лист від 19 листопада 2013 року № 3927/10/22-011 управління Держземагентства у Жмеринському районі Вінницької області, відповідно до якого, площа земель за ФГ "Агро-Макс і Ко" постійно змінювалась, а 01 січня 2013 року була зареєстрована угода про розірвання договору оренди;

- рапорт оперуповноваженого Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області з доданими до нього довідками від 24 вересня 2013 року № 626 та від 25 вересня 2013 року № 696 Виконавчого комітету Кам'яногірської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, згідно з якими, офісного приміщення, техніки та найманих працівників та вулиці Травневої на якій зареєстровано господарство на території сільської ради не має;

- відповідь від 24 жовтня 2013 року б/н начальника технічного нагляду сількогосподарського управління у Жмеринському районі, в якій зазначено, що за період з 01 жовтня 2010 року по 01 жовтня 2013 року сількогосподарська техніка ФГ "Агро-Макс і Ко" не реєструвалась та на обліку в Державній сількогосподарській інспекції у Вінницькій області не перебуває;

- інформаційну довідку від 27 листопада 2013 року Реєстраційної служби Жмеринського міськрайонного управління юстиції Вінницької області про відсутність у Державному реєстрі речових прав відомостей на нерухоме майно за даним господарством;

- лист від 25 жовтня 2013 року № 765 Жмеринського центру з надання послуг пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, обслуговування про те, що за період з 01 жовтня 2010 року по 01 жовтня 2013 року за ФГ "Агро-Макс і Ко" автотранспорт не реєструвався та на обліку не значиться.

Крім того, судом з'ясовано, що відповідачем у ході перевірки також було використано матеріали перевірки ФГ "Агро-Макс і Ко", з яких вбачається відсутність у господарства технічної, матеріальної та економічної можливості здійснення господарської діяльності.

Відтак, враховуючи вище викладені норми та обставини, суд приходить висновку, що позовні вимоги в даній частині не підлягають задоволенню.

Що стосується законності оскаржуваних рішень, прийнятих на підставі акту № 318 суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Згідно з п. 60.4 ст. 60 ПК України, у випадках, визначених пп. 60.1.3 і 60.1.5 п. 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Отже, у випадку зменшення контролюючим органом суми грошового зобов'язання визначеного в податковому повідомленні-рішенні, таке податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання.

Як встановлено судом та уже зазначено вище, оскаржувані рішення, прийняті на підставі акту № 318, рішенням Міністерства доходів і зборів України від 05 червня 2014 року № 10157/6/99-99-10-01-15 були скасовані в частині порушень, з урахуванням чого відповідачем винесено та надіслано позивачу нові податкові повідомлення-рішення від 12 червня 2014 року № 0000473720 та № 0000483720.

За цих обставин та відповідно до пп. 60.1.3 п. 60.1, п. 60.4 ст. 60 ПК України, оскаржувані рішення, прийняті на підставі акту № 318 є відкликаними, а тому не мають юридичної сили і не породжують взаємних прав та обов'язків сторін.

Відсутність порушеного права чи інтересу позивача, яке б підлягало судовому захисту чи поновленню, є підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в постанові від 16 липня 2014 року № К/800/45247/13.

Щодо правомірності оскаржуваних рішень, прийнятих на підставі рішення про результати розгляду скарги, суд виходить з наступного.

В акті перевірки № 318 зазначено, що у перевіряємий період позивачем укладено ряд договорів із товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Укрпостач", товариством з обмеженою відповідальністю "Аскара", СФГ "Агросвіт", товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Валант", товариством з обмеженою відповідальністю "Парліс", товариством з обмеженою відповідальністю "Лозанна-Юг" (далі - скорочені назви організаційно-правових форм) , ТОВ "Войтикс" на поставку товару.

Як вбачається із матеріалів справи, під час проведення перевірки позивача, відповідачем використано матеріали перевірок контрагентів позивача, на підставі яких зроблено висновки про здійснення товариствами діяльності, пов'язаної з наданням податкової вигоди третім особам (кінцевим покупцям).

Зокрема, з наданих відповідачем актів перевірок контрагентів позивача встановлено, що господарські операції не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських, приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності із позивачем.

Також з аналізу матеріалів справи та фактичних обставин, судом встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2013 року включено податкову накладну, виписану товариством з обмеженою відповідальністю "Верна" (далі - ТОВ "Верна" ) (ідентифікаційний код 242840320312) від 31 жовтня 2013 року № 300 у сумі 260000,00 грн., крім того ПДВ 52000,00 грн.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послух, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Згідно з вище викладеними нормами, позивач мав змогу перевірити дані на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних та подати скаргу в разі відсутності реєстрації податкової накладної разом з декларацією за грудень місяць, коли виписана податкова накладна, проте позивач даним правом не скористалося.

Як передбачено п.п. 201.1, 201.4 ст. 201, п. 202.1 ст. 202 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Звітним (податковим) періодом з податку на додану вартість є один календарний. Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Таким чином, системний аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що покупець товарів/послуг, тобто позивач, мав право подати заяву із скаргою на постачальника, який не зареєстрував накладну до декларації за звітний податковий період у якому саме складено таку податкову накладну.

Крім того, в силу наведених вимог закону обов`язковою умовою виникнення у платника податку - покупця права на податковий кредит є власне факт реєстрації платником податку - продавцем податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, незалежно від перевірки покупцем цієї обставини.

У той же час, відповідно до п. 13 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246, з метою отримання інформації, що міститься у Реєстрі, покупець складає запит за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення в електронному вигляді у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому Державною податковою службою, та надсилає його засобами телекомунікаційного зв'язку Державній податковій службі.

На запит покупця стосовно надання інформації, що міститься у Реєстрі, видається, зокрема, про податкову накладну та/або розрахунок коригування - витяг з Реєстру.

Отже, чинним законодавством передбачена можливість перевірки покупцем наявність реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас, як встановлено судом, позивач не скористався своїм правом перевірити відповідні відомості, тим самим взявши на себе ризик негативних наслідків своєї бездіяльності, зокрема, таких як неможливість документально підтвердити право на податковий кредит.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 21 серпня 2013 року № К/9991/80168/12.

Враховуючи вище викладені норми та обставини, судом встановлено, що позивачем в порушення п. 33.1 ст. 33, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 202.1 ст. 202 ПК України включено до складу податкового кредиту за грудень 2013 року суму ПДВ в розмірі 52000,00 грн., по заяві зі скаргою на постачальника (по податковій накладній, не зареєстрованій в ЄРПН), перша подія по яких сталася в жовтні 2013 року.

Щодо правомірності оскаржуваних рішень, прийнятих на підставі акту перевірки № 406, суд виходить з наступного.

Судом з'ясовано, що у перевіряємому періоді позивачем укладено ряд договорів із контрагентами - постачальниками, які мають ознаки нікчемності, зокрема, з ТОВ "Аскара", ТОВ "Дельта-ВВВ", ТОВ "Югас", ТОВ "Войтикс", ТОВ "Агрометал-Трейд", ТОВ "Фірма "Укрфріт".

З акту перевірки № 406 вбачається, що відповідачем були використано матеріали перевірок зазначених контрагентів, а саме:

- акт від 29 листопада 2013 року № 132/11-23-22-06/36023200 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Дельта-ВВВ" з питань правильності визначення та повноти сплати до бюджету сум ПДВ та податку на прибуток за операціями з ТОВ "Канівські Ниви", СФГ "Гордієнко Анатолія Анатолійовича", СФГ "Мрія" та ТОВ "Яромір" за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року;

- акт від 18 листопада 2013 року № 1480/26-53-22-01-21-31923328 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Югас" з питань правильності обчислення податкових зобов'язань з контрагентами - покупцями та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Проффком" по ПДВ за період з 01 вересня 2012 року по 31 грудня 2012 року;

- акт від 21 листопада 2013 року № 2058/26-56-22-01-03/21561978 про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "Фірма Укрфіт" з питань дотримання вимог податкового законодавства з ТОВ "Перітус Альянс" за період з 01 липня 2013 року по 31 серпня 2013 року;

- акт від 28 січня 2014 року № 18/11-23-22-06/38758327 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Аскара" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ та доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток по взаємовідносинах з СФГ "Вероніка" за період із 01 липня 2013 року по 31 жовтня 2013 року, з СФГ "Агросвіт" за період з 01 жовтня 2013 року по 31 жовтня 2013 року;

- акт від 24 грудня 2013 року № 156/11-23-22-06/38693472 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Войтикс" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ та доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток по взаємовідносинах з СФГ "Агросвіт" за вересень 2013 року;

- акт від 25 грудня 2013 року № 209/2200/37530438 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Агрометал-Трейд" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо відображення правових відносин з контрагентом ФГ "Клава" за період з 01 лютого 2013 року по 28 лютого 2013 року.

Згідно з вище описаними актами, вбачається відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), підприємства не знаходяться за юридичною адресою.

Отже, суд погоджується з доводами відповідача, що позивач документально мав фінансово-господарські операції з постачальниками, які не мали змоги реалізовувати товар.

Щодо позовних вимог про скасування оскаржуваних рішень прийнятих на підставі акту перевірки № 401, слід зазначити наступне.

Із системного аналізу матеріалів справи та фактичних обставин судом з'ясовано, що позивачем до складу податкового кредиту за січень 2014 року включено податкову накладну, отриману від ТОВ "Агрополіс" (ідентифікаційний код 308344119168) від 30 грудня 2013 року № 159/2 у сумі 399460,33 грн., крім того ПДВ 79892,07 грн., незареєстровану у Єдиному реєстрі податкових накладних та не віднесену до податкових зобов'язань ТОВ "Агрополіс" у декларації з ПДВ та, відповідно, реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2013 року.

Враховуючи норми податкового законодавства, а саме п. 33.1 ст. 33, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 202.1 ст. 202 ПК України, суд прийшов до висновку, що позивачем в порушення даних норм, включено до складу податкового кредиту за січень 2014 року суму ПДВ в розмірі 79892,07 грн., по заяві зі скаргою на постачальників (по податковим накладним, не зареєстрованим в ЄРПН), перша подія по яких сталася в грудні 2013 року.

Також з аналізу акту перевірки № 401, вбачається, що позивач мав взаємовідносини із ТОВ "Лозанна-Юг" на підставі укладених договорів на поставку соняшника.

Перевіркою встановлено, що на виконання договорів контрагентом було виписано позивачу податкові накладні на загальну суму 2910568,05 грн., в тому числі ПДВ 485094,68 грн.

Крім того, як зазначено в акті № 401, до відповідача надійшли матеріали перевірки "Лозанна-Юг", відповідно до висновків якої, операції вказаного товариства з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками не містять розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів.

Як з'ясовано судом у ході розгляду справи, залишок від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за грудень 2013 року відображено в рядку 21.1 декларації за січень 2014 року, що призвело до завищення залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, за вирахування суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 22) декларації за січень 2014 року на суму 3498375,00 грн., чим завищено заявлену в січні 2014 року суму бюджетного відшкодування у розмірі 3498375,00 грн.

Щодо оскаржуваних рішень прийнятих на підставі акту перевірки № 532, суд зазначає наступне.

З акту перевірки № 532, вбачається, що в перевіряємий період позивач перебував у взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю перебувало "Палада Плюс" (далі - ТОВ "Палада Плюс" ) та приватним підприємством "Таврія-Агро-Н" (далі - ПП "Таврія-Агро-Н" ) на підставі укладених договорів на поставку сої та соняшника.

Перевіркою встановлено, що на виконання договорів контрагентами, а саме ТОВ "Палада Плюс" виписано позивачу податкові накладні на загальну суму 3499016,60 грн., в тому числі ПДВ 583169,44 грн. та ПП "Таврія-Агро-Н" - на загальну суму 1018803,95 грн., в тому числі ПДВ 169800,68 грн.

Крім того, до відповідача надійшли матеріали перевірки контрагентів позивача ПП "Таврія-Агро-Н" та ТОВ "Палада Плюс", згідно з висновками яких, операції даних підприємств з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками не містять розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів.

Також з акту перевірки вбачається, що залишок від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за січень 2014 року відображено в рядку 21.1 декларації за лютий 2014 року, що призвело до завищення залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, за вирахування суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 22) декларації за лютий 2014 року на суму 1148156,00 грн., чим завищено заявлену в лютому 2014 року суму бюджетного відшкодування у розмірі 1148156,00 грн.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44, пп. 14.1.27, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, п. 185.1 ст. 185, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 149, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.200.1, 200.3, 200.4 ст.200 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Тобто, з вище викладених норм вбачається, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу витрат та податкового кредиту відповідних сум є: придбання товарів, робіт та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку у зв'язку з таким придбанням, з урахуванням рівня звичайних цін; наявність податкових накладних, виданих особою, яка зареєстрована платником ПДВ.

Відповідно до ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п.п. 2.1, 2.2, 2.4 розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення) , первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Отже, витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, про що також зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11.

У постанові Верховного Суду України від 01 вересня 2009 року № 21-1258во09 зазначено, що необхідно приймати до уваги факт наявності фінансово-господарських зв'язків з підприємствами, діяльність яких має ознаки "фіктивності".

У ході судового розгляду справи представником позивача надано суду копії наступних документів: договорів; рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних; актів здачі-прийняття робіт (надання послуг); платіжних доручень; банківських виписок; ТТН; складських квитанцій. Також надано копії документів, оформлених за результатами фінансово-господарської діяльності із третіми особами.

Будь-яких інших первинних документів представниками позивача у ході судового розгляду справи не надано.

Поряд з цим, відповідно до спільного наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 02 грудня 1995 року № 488/346 (далі - наказ № 488/346) , затверджено типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля та введено їх у дію з 01 січня 1996 року:

- "Подорожній лист вантажного автомобіля", ф. № 2;

- "Подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні", ф. № 1 (міжнародна);

- "Товарно-транспортна накладна", ф. № 1-ТН;

- "Талон замовника", ф. № 1-ТЗ.

Вважати обов'язковим застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності (п. 2 наказу № 488/346).

Відповідно до п.п. 11.1, 11.5 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року (далі - Правила ), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспорті накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Відповідно до п. 11.6. Правил, після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Згідно з розділом 1 вказаних Правил, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського: оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 27 березня 2013 року № К/800/7365/13.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20 березня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", узагальнюючи висновки, що містяться у проаналізованих постановах Верховного Суду України, наголошено на тому, що відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції.

Водночас, позивачем не надано жодних товарно-транспортних накладних чи інших транспортних документів на підтвердження факту доставки (вивозу) товару від ТОВ "Побережне".

При тому, що згідно з укладеними позивачем із контрагентом ТОВ "Побережне" договорів, поставка здійснювалась на умовах EXW, тобто покупець, у даному випадку позивач здійснює імпортні формальності для вивозу товару, а також забезпечує доставку товару до місця призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 37, ст. 46 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво, просте складське свідоцтво, складську квитанцію.

Після видачі зерна володільцям складських документів на зерно зернові склади повинні погасити прийняті складські документи на зерно шляхом відмітки на складському документі - "погашено". Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис. Погашені складські документи зберігаються зерновим складом протягом трьох років.

З аналізу вище викладених норм вбачається, що доказом того, що з елеваторів було здійснено вивезення саме того зерна, що було придбане у контрагентів є відповідні складські квитанції з відміткою "погашено".

З цього приводу суд зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що саме з відповідних елеваторів здійснювалося вивезення та подальша обробка і продаж зерна, яке було придбане у контрагентів, а саме позивачем не надано складських квитанцій, які б свідчили про фактичне існування переданого зерна та його перебування на зберіганні на спеціалізованому підприємстві-елеваторі.

Поряд з цим, матеріали справи містять ряд документів, зокрема договори складського зберігання зерна, договори переробки, договори складського зберігання сільськогосподарської продукції, договори складського зберігання, приймання, сушіння, очищення та відпуску зерна, з яких судом не можливо встановити, що вони стосуються саме того товару, який був придбаний у вище перелічених контрагентів та в подальшому експортований.

Щодо тверджень позивача про неправомірність використання відповідачем в ході проведення перевірки актів перевірок його контрагентів суд зазначає наступне.

Згідно з абз. 1 п. 3 розділу 1 наказу Державної податкової адміністрації України № 984 від 22 грудня 2010 року, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Враховуючи зазначене, відповідач правомірно використовував, як доказову базу, податкову інформацію, яка надійшла від регіональних контролюючих органів, у вигляді актів перевірок.

Крім цього, відповідно до п. 83.1 ст. 83 ПК України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотримання яких покладений на контролюючі органи.

Як передбачено, ч. 1 ст. 16 Закону України "Про інформацію", податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Джерела отримання податкової інформації, яка може бути використана контролюючими органами для забезпечення їх діяльності визначені ст. 72 ПК України.

Зокрема, згідно з пп. 72.1.5 п. 72.1 ст. 72 ПК України, контролюючими органами використовується інформація - за результатами податкового контролю.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що використання відповідачем під час проведення перевірки та складання за її результатами висновку, інформації викладеної в актах перевірок (звірок) інших платників податків є правомірним.

Таким чином, системно проаналізувавши викладені норми та обставини, враховуючи при цьому факт ненадання представниками позивача суду доказів, які б свідчили про реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, хоча про необхідність їх надання наголошувалось у кожному судовому засіданні, суд прийшов до висновку про правомірність прийняття оскаржуваних рішень.

До того ж, виявлені у ході перевірок та з'ясовані судом обставини, викликають у суду сумнів щодо достовірності та добросовісності складання документів, копії яких містяться у матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вище викладених норм та обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про скасування рішень відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Поряд з цим, відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, справляється судовий збір у розмірі 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", з 01 січня 2014 року установлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1218,00 грн.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд".

2. Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" (код за ЄДРПОУ 31454383) решту судового збору у розмірі 4384,80 грн. (Чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок) на рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва за наступними платіжними реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі міста Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у місті Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, рахунок отримувача 31218206784007, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин