Рішення

від 24.11.2014 по справі 914/3199/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2014 р. Справа № 914/3199/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Кітаєвої С.Б., при секретарі Кравець В.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за первісним позовом :

позивача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор», м. Луцьк,

до відповідача 1 : Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження», смт.Золочів Харківської області

до відповідача 2 : Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗНГ-ЛП», Львівська область, Пустомитівський район, сільрада Солонківська, траса Київ-Чоп , КМ 553,

про : стягнення з відповідача 1: основного боргу в сумі 147 638,30 грн.; пені в розмірі 25 823,29 грн.; штрафу в розмірі 117 508,63 грн.; дев»ятнадцяти процентів річних за користування чужими коштами в розмірі 38 366,20 грн.; збитків спричинених несвоєчасним проведенням розрахунків за товар та зміною курсу доллара США до гривні в розмірі 256 489,41 грн. ; солідарно з відповідача 2: 1 000 грн. 00 коп. суми заборгованості .

за зустрічним позовом :

Позивача за зустрічним позовом , відповідача-1 за первісним позовом : Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження», смт.Золочів Харківської області

до відповідача 1 за зустрічним позовом , позивача за первісним позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор», м.Луцьк

до відповідача 2 за зустрічним позовом , відповідача 2 за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗНГ-ЛП», Львівська область, Пустомитівський район, сільрада Солонківська, траса Київ-Чоп , КМ 553,

про визнання недійсним договору поруки.

за зустрічним позовом:

Позивача за зустрічним позовом , відповідача-1 за первісним позовом : Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження», смт.Золочів Харківської області

до відповідача 1 за зустрічним позовом , позивача за первіснеим позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор», м.Луцьк

до відповідача 2 за зустрічним позовом , відповідача 2 за первісним позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗНГ-ЛП», Львівська область, Пустомитівський район, сільрада Солонківська, траса Київ-Чоп , КМ 553,

про визнання недійсним п.6.2.3 Генерального договору поставки нафтопродуктів від 05 квітня 2014 року №40.

За участю представників:

від ТзОВ «Золотий екватор»: Сесюк Ю.П. - представник (довіреність в матеріалах справи);

від C/Г ТзОВ «Відродження»: не з'явився;

від ТзОВ «ЗНГ-ЛП»: не з'явився.

Представнику позивача за первісним позовом ( відповідача 1 за зустрічними позовами) роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник позивача не наполягає на фіксуванні судового процесу технічними засобами.

Суть спору : Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор», м.Луцьк, до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження», смт.Золочів Харківської області та до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗНГ-ЛП», Львівська область , Пустомитівський район, сільрада Солонківська, траса Київ-Чоп, км.553, про стягнення з відповідача 1: 761 425,83 грн. заборгованості, з якої : 323 238,30 грн. основний борг,25 823.29 грн. пеня, 38 366,20 грн. дев'ятнадцять відсотків річнихза користування чужими коштами, 117 508,63 грн. двадцять п'ять відсотків штрафу, 256 489,41 грн. збитків, спричинених несвоєчасним проведення розрахунків за товар та зміною курсу валют; солідарно з відповідача 2: 1 000 грн. 00 коп. суми заборгованості за договором поруки .

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.09.2014 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 15.10.2014 року. Вимоги до сторін висвітлені в ухвалі суду.

Позивач отримав ухвалу суду про порушення провадження у справі 18.09.2014 року, що підтверджується наявним у справі повідомленням №79014 0919805 0 про вручененя рекомендованої поштової кореспонденції ; відповідач 1 - отримав ухвалу суду від 11.09.2014 року - 19.09.2014 року, що підтверджується наявним у справі повідомленням №79014 0919806 9 про вручення рекомендованої поштової кореспонденції. Ухвала суду скерована відповідачу 2 повернута до суду без вручення адресату з відміткою органу зв»язку причини невручення «за закінченням терміну зберігання».

Розгляд справи 15.10.2014 року відкладено на 24.10.2014 року з підстав, викладених в відповідній ухвалі суду у справі.

З підстав, наведених в ухвалі суду від 24.10.2014 року розгляд справи відкладався на 03.11.2014 року.

24.10.2014 року за вх.№3925 в суді зареєстровано зустрічну позовну заяву позивача за зустрічним позовом, відповідача 1 за первісним позовом : Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» до відповідача 1 за зустрічним позовом, позивача за первісним позовом , Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор» та до відповідача 2 за зустрічним позовом, відповідача 2 за первісним позовом, Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗНГ-ЛП» про визнання недійсним договору поруки .

Ухвалою від 27.10.2014 року зустрічну позовну заяву прийнято для спільного розгляду з первісним позовом. Розгляд зустрічного позову призначено до спільного розгляду з первісним позовом в судовому засіданні на 03.11.2014 року.

З підстав, зазначених в ухвалі від 03.11.2014 року суд продовжив строк розгляду справи на п»ятнадцять днів з 10.11.2014 року, задоволивши клопотання представника позивача за первісним позовом, розгляд справи відклав на 14.11.2014 року.

07.11.2014 року за вх.№4103 в суді зареєстровано зустрічну позовну заяву позивача за зустрічним позовом, відповідача 1 за первісним позовом : Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» до відповідача 1 за зустрічним позовом, позивача за первісним позовом , Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор» та до відповідача 2 за зустрічним позовом, відповідача 2 за первісним позовом, Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗНГ-ЛП» про визнання недійсним п.6.2.3 Генерального договору поставки нафтопродуктів від 05 квітня 2014 року №40.

Відповідно до ст.60 ГПК України відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов»язаний з первісним.

Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Як вбачається з матеріалів справи, зустрічний позов подано на тій стадії судового процессу, що не виключало прийняття його до розгляду для спільного розгляду з первісним позовом за дотримання інших умов, передбачених ст.60 ГПК України.

Ухвалою від 10.11.2014 року зустрічну позовну заяву прийнято для спільного розгляду з первісним позовом. Розгляд зустрічного позову призначено до спільного розгляду з первісним позовом в судовому засіданні на 14.11.2014 року.

13.11.2014 року за вх.№49163/14 в суді зареєстровано подане позивачем за первісним позовом (ТзОВ «Золотий екватор») клопотання , у якому позивач підтверджує поставку відповідачу 1 товару на суму 119 2875,54 грн. ( наводить перелік видаткових накладних). Стверджує , що станом на 13.11.2014 року відповідач 1 сплатив частину основного боргу в сумі 175600,00 грн, що підтверджує витягами з банківських виписок; підтверджує, що станом на 13.11.2014 року несплаченими є :

Відповідачем 1 : основний борг в сумі 147 638,30 грн.; пеня в розмірі 25 823,29 грн.; штраф в розмірі 117 508,63 грн.; проценти річних за користування чужими коштами в розмірі 38 366,20 грн.; збитки спричинені несвоєчасним проведенням розрахунків за товар та зміною курсу долара США до гривні в розмірі 256 489,41 грн;

Відповідачем 2: сума поруки в розмірі 1 000,00 грн.

Відтак, посилаючись на ч.4 ст.22 ГПК України, позивач за первісним позовом просить прийняти уточнення позовних вимог до позовної заяви та долучити її до матеріалів справи.

Зменшити суму позову у справі в частині стягнення основного боргу за поставлені нафтопродукти в сумі 175 600,00 грн.

Стягнути з відповідача 1 на користь позивача основний борг в сумі 147 638,30 грн.; пеню в розмірі 25 823,29 грн.; штраф в розмірі 117 508,63 грн.; дев»ятнадцять процентів річних за користування чужими коштами в розмірі 38 366,20 грн.; збитки спричинені несвоєчасним проведенням розрахунків за товар та зміною курсу доллара США до гривні в розмірі 256 489,41 грн . та стягнути солідарно з відповідача 2 користь позивача суму поруки 1 000,00 грн. Судові витрати розділити відповідно до ст.49 ГПК України.

14.11.2014 р.за вх.№49165/14 в суді зареєстровано Відзив ТзОВ «Золотий екватор» на зустрічні позовні заяви, з підстав наведених у якому у задоволенні зустрічних позовних заяв позивач за первісним позовом просить відмовити повністю.

З підстав, наведених в ухвалі суду від 14.11.2014 року розгляд справи відкладався на 24.11.2014 року.

24.11.2014 р. за вх.№50833/14 в суді зареєстровано клопотання представника позивача за первісним позовом про долучення до матеріалів справи документів, які підтверджують часткові платежі відповідача 1 за отриманий товар.

В судове засідання 24.11.2014 року з»явився представник позивача за первісним позовом (відповідача 1 за зустрічними позовами), який позовні вимоги у зменшеному розмірі підтримав та просив задоволити з підстав, наведениху позовній заяві , наданих суду поясненнях.

Відповідно до п.3.10 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із наступними змінами та доповненнями) передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи із якої і вирішується спір,- з обов»язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Відповідно до п.3.11 вказаної Постанови пленуму ВГСУ, ГПК, зокрема стаття 22 цього Кодексу , не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення», або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог тощо. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позивачем позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінити її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об»єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Суд, виходячи із змісту клопотання ( вх..№49163/144 від 13.11.14 р.) а також змісту раніше поданої позивачем позовної заяви (вх.№3305 від 09.09.2014 р.) та конкретних обставин справи, розцінює клопотання позивача за первісним позовом ( вх..№49163/14 від 13.11.14 р.) як заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач-1 в черговий раз у судове засідання 24.11.2014р. явки повноважного представника не забезпечив, вимог попередніх ухвал суду не виконав, відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідач-2 також вкотре у судове засідання 24.11.2014р. явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, відзиву на позов не надав. Поштова кореспонденція з ухвалою про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи повернулась з відміткою: "за закінченням терміну зберігання", яка надсилалась судом на адресу: 81131, Львівська область, Пустомитівський район, сільрада Солонківська, ТРАСА КИЇВ-ЧОП, КМ 553, що зазначена позивачем у позовній заяві та вбачається з Витягу з офіційного сайту ДП Інформаційно-ресурсний центр http://irc.gov.ua щодо відповідача -2. Ухвали суду по справі надіслані відповідачу-2 за належною адресою (докази в матеріалах справи). Відтак, відповідач-2 належно повідомлявся про час та місце проведення судового засідання.

Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача-2 про час та місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідачі не скористалися своїм правом подання відзиву на первісну позовну заяву ( відповідач 2 також - на зустрічні позовні заяви) та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції .

У зв'язку з тим, що відповідачі не використали наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідачів не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

05.04.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор» (надалі - позивач, продавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Відродження» (надалі - відповідач-1, покупець) укладено Генеральний договір поставки нафтопродуктів №40 (надалі - договір), за умовами якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця нафтопродукти в кількості та асортименті, що передбачені в Додатках до договору (надалі - товар), а покупець - прийняти товар від продавця та оплатити його загальну вартість на умовах договору.

Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - сторін за договором, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Вказаний договір за своєю правовою природою, основними та не основними (другорядними) ознаками є договором поставки, який укладено відповідно до статті 712 ЦК України.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до пункту 1.2. договору одиниця виміру кількості товару та кількість поставки кожної партії товару, визначається сторонами в додатках, що є невід'ємними частинами договору.

Згідно пункту 1.4. договору право власності на товар переходить від продавця до покупця на умовах, викладених в пункті 2.1даного договору.

Розділом 2 договору встановлено умови поставки товару, розділом 3 - ціну товару і загальну суму договору.

Так, відповідно до пункту 2.1. договору товар постачається покупцю по-частково (товарними партіями) автомобільним транспортом на умовах FCA (Інкотермс-2010) - завантажено в автомобільний транспорт покупця з резервуарів нафтобаз. Адреси резервуарів нафтобаз вказуються сторонами в додатках до договору. Товар за даним договором може постачатись на умовах СРТ (Інкотермс-2010) - перевезення оплачене за реквізитами вказаними покупцем, про що зазначається сторонами в додатках до договору. Датою поставки вважається дата товарно-транспортної накладної.

Згідно пункту. 2.2. договору об'єми та строки поставок кожної окремої партії товару узгоджується сторонами додатково в додатках до договору. Розмір мінімальної товарної партії- 1 бензовоз (автоцистерна).

Пунктом 3.1. договору визначено, що ціна за одиницю виміру кількості товару погоджується сторонами в додатках до договору. Ціна товару включає податки та обов'язкові платежі, передбачені чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 3.2. договору сторони погодилися, що ціна за одиницю товару, оплата за який здійснюється покупцем на умовах відтермінування, вираховується та встановлюється за наведенною у данному пункті договору формою.

У пункті 3.3. договору сторони дійшли згоди про те, що у випадку збільшення курсу купівлі долара США по відношенню до гривні на міжбанківській валютній біржі станом на дату оплати покупцем вартості товару, порівняно з курсом купівлі долара США станом на дату підписання сторонами відповідного додатку до договору ціна товару підлягає коригуванню відповідно до порядку та умов викладених в цьому пункті.

Коригування гривневої вартості товару не вважається зміною умов договору та не потребує укладення додаткових угод. Покупець самостійно здійснює перерахунок ціни товару при здійсненні оплати за наступною формулою:

S(нова)=(К1/К0)*S1,де

S(нова) - змінена ціна товару, що підлягає сплаті постачальнику покупцем за отриманий товар;

S1 - ціна в гривнях за товар, визначена сторонами на момент підписання додатку до договору;

К1 - курс купівлі долара США по відношенню до гривні на дату проведення покупцем оплати вартості поставленого товару;

К0 - курс купівлі долара США по відношенню до гривні на дату підписання відповідного додатку до договору.

При цьому сторони визначили, що для здійснення розрахунків по договору Сторони застосовують курс купівлі долара США на міжбанківському валютному ринку України на початок торгової сесії, що відображається на ресурсі мережі Інтернет www.udinform.com (російськомовна версія) у розділі «Межбанк» «Украинский рынок Fогех» у таблиці «Статистика» у стовпчику «Открытие» в рядку «USD/UAH» і відповідає значенню «АSК».

Відповідно до п.3.3 Договору, загальна сума Договору становить суму вартості товару, поставленного протяггом терміну дії данного Договору, згідно Додатків до данного Договору.

Розділом 4 договору визначено умови здійснення платежів, розділом 6 - відповідальність сторін.

Так, відповідно до пунктів 4.1. та 4.2. договору розрахунки між сторонами здійснюються в українській національній валюті - гривнях. Вид розрахунків - безготівковий. Форма розрахунків - платіжним дорученням.

Розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 42 банківського дня з моменту поставки товару, якщо інший строк (термін) оплати не визначено у додатках, що є невід'ємними частинами договору.

Пунктом 4.3. договору сторонами погоджено, що зобов'язання покупця по оплаті товару вважаються виконаними з моменту надходження грошових коштів за кожну окрему партію товару на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідно до пункту 6.1. договору за порушення умов договору винна сторона несе відповідальність в повному обсязі, яка полягає у відшкодуванні спричинених нею витрат (збитків) іншій стороні в тому числі неотриманий прибуток, в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Пунктами 6.2.1. та 6.2.2. договору встановлено, що покупець за даним договором несе відповідальність, а саме: за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов договору сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. У випадку якщо термін прострочення покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 15 календарних днів, покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 25 % від суми заборгованості, протягом 5 робочих днів із дня одержання відповідного письмової вимоги продавця.

Пунктом 6.2.3 договору визначено, що за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов договору продавець має право стягнути з покупця проценти за користування чужими коштами в розмірі 19% річних від неоплаченої вартості товару. Проценти підлягають сплаті за весь період прострочення покупцем зобов'язання.

Відповідно до пункту 6.2.4 договору за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов договору продавець має право стягнути завдані збитки, спричинені несвоєчасним проведенням розрахунків за товар та зміні курсу долара США до гривні, які обраховуються за формулою:

S = (CxA0 / A1) - C, де

S - завдані збитки, які підлягають сплаті покупцем;

А0 - вартість долара США у гривнях на день пред'явлення вимоги;

А1 - вартість долара США у гривнях на дату поставки товару;

С - вартість поставленого але неоплаченого товару відповідно до умов договору.

При цьому сторони приймають курс долара США до гривні, встановлений Національним банком України.

У пунктах 6.4. та 6.5. договору сторони прийшли до взаємної згоди, що нарахування штрафних санкцій (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язань за договором не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, і такі штрафні санкції (пені, штрафи) продовжують нараховуватися до дати повного виконання стороною відповідних прострочених зобов'язань за договором. Сторони даним договором встановлюють термін позовної давності на стягнення неустойки (штрафу, пені) тривалістю 3 (три) роки.

Відповідно до пункту 9.2. договору всі спори, що виникатимуть з даного договору будуть вирішуватись шляхом переговорів. У випадку недосягнення згоди, спір підлягає вирішенню у господарському суді згідно чинного законодавства України.

Відповідно до п.9.15 , даний Договір набуває сили з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2013 р., але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов»язань.

На виконання умов Генерального договору поставки нафтопродуктів від 05.04.2013 року №40 сторонами 15.04.2013 року, 30.04.2013 року, 13.05.2014 року, 22.05.2013 р, 26.09.2013р.,28.10.2013 року, 18.11.2013 року, 27.11.2013 року, 06.12.2013 року укладено додатки №№1-9 до Генерального договору поставки, у яких визначено асортимент, кількість, ціну, вартість, умови та строки поставки і оплати окремих партій товару за договором. Вказані додатки до договору підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб - сторін договору (належним чином завірена копія додатків до договору в матеріалах справи).

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, видатковими накладними від 16.04.2013 року №4762, від 03.05.2013 року №5776, від14.05.2013 року №6070, від 22.05.2013 року №КИЙ0006590, від 27.09.2013 року №8299, від 29.10.2013 року №10946, від 20.11.2013 року №12703, від 27.11.2013 року №13065, від 06.12.2013 року №13899 на підставі Довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від 11.04.2013 р. №8, від 30.04.2013 року №19, від 13.05.2013 року №22, від 21.05.2013 р. №27, від 26.09.2013 р. №44, від 28.10.2013 року №47, від 18.11.2013 року №48, від 27.11.2013 р.оку №52, від 6.12.2013 року №55 передав, а відповідач-1 прийняв товар за договором на загальну суму

1 192 875,54 коп. (належним чином завірені копії видаткових накладних та довіреностей в матеріалах справи).

Відповідач-1 своїх зобов'язань з оплати поставленого за договором товару не виконав, сплатив на користь позивача 868 637,24. Також відповідач 1 сплатив позивачу 19 вересня 2013 року штрафні санкції на загальну суму 10 828,28 грн. Штрафні санкції були погоджені сторонами та нараховані та сплачені за несвоєчасний розрахунок за товар за період з 13 червня 2013 року по 27 серпня 2013 року. Факт оплати коштів підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, копії яких долучено до матеріалів справи.

Факт оплати відповідачем 1 суми :879 465,52 грн (868 637,24 грн. за товар + 10 ,828,28 грн.) підтверджується Довідкою ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень» від 16.07.2014 року вих. №125-0/32-62 з банківського рахунку позивача; банківськими виписками позивача.

Вказану часткову оплату поставленого за договором товару позивачем зараховано як погашення штрафних санкцій за порушення строку і порядку оплати поставленого за договором товару в розмірі 10 828,28 грн., а також як сплату заборгованості за поставлений товар , після чого заборгованість відповідача-1 перед позивачем з оплати поставленого за договором товару становила 323 238,30 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача-1 із вимогою вих.№329 від 07.08.2014 року про погашення суми заборгованості за поставлений за договором товар , пені, штрафу,19% річних за користування чужими коштами, збитків ( на загальну суму 762 425,83 грн.). Відповідачем-1 вказану вимогу залишено без відповіді та реагування (належним чином завірена копія вимоги та доказів її надсилання на адресу відповідача в матеріалах справи).

07.05.2013 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗНГ-ЛП» (надалі - відповідач-2, поручитель) укладено Договір поруки №05, за умовами якого поручитель зобов'язувався перед кредитором солідарно відповідати за виконання зобов'язань боржника - сільськогосподарського ТзОВ «Відродження», ідентифікаційний код 30773463, юридична адреса :62203, Харківська область, Золочівський район, смт.Золочів, вул.Піонерська, буд.40) , які виникають з умов Генерального договору поставки нафтопродуктів від 05.04.2013 року №40 в розмірі 1 000 грн. 00 коп., включаючи обов'язкові грошові зобов'язання з повернення суми основної заборгованості за отримані боржником нафтопродукти.

Зазначений договір укладено в письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає статтям 207, 208 ЦК України, а в силу статті 204 ЦК України є правомірним правочином.

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками зазначений договір є договором поруки, відповідно до статті 553 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Згідно пункту 2.1. договору поруки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань по договору, кредитор має право звернутись до поручителя із вимогами про виконання поручителем зобов'язань у повному обсязі, а поручитель зобов'язується у повному обсязі виконати за боржника його зобов'язання перед кредитором. Ці вимоги є обов'язковими до виконання протягом двох календарних днів з моменту отримання поручителем від кредитора письмового повідомлення про невиконання боржником своїх зобов'язань за договором поставки.

Пунктом 2.2. договору поруки встановлено, що поручитель зобов'язаний виконати перед кредитором зобов'язання за боржника в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів в сумі заборгованості боржника, вказаної у вимозі в межах суми поруки (пункт 1.2. договору поруки), в рахунок погашення такої заборгованості, за реквізитами та у строки, вказаними у договорі поруки.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. договору поруки даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання та оформляється додатковою угодою про розірвання даного договору.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача-2 із вимогою вих.№332 від 08.08.2014 р.про перерахування суми поруки. Відповідачем-2 вказану вимогу залишено без відповіді та реагування (належним чином завірена копія вимоги та доказів її надсилання на адресу відповідача в матеріалах справи).

13.11.2014 року позивачем подано до суду заяву (вх. №49163/14), в якій, у зв'язку із частковим погашенням відповідачем суми основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача-1 на користь позивача 147 638,30 грн. суми основної заборгованості, 25 823,29 грн. пені, 117 508,63 грн. штрафу, 38 366,20 грн. дев'ятнадцяти відсотків річних за користування чужими коштами, 256 489,41 грн. збитків, спричинених несвоєчасним проведення розрахунків та зміною курсу валют; солідарно з відповідача 2: 1 000 грн. 00 коп. суми поруки.

Доказів погашення заявленої до стягнення заборгованості матеріали справи не містять.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між позивачем та відповідачем-1 виникли договірні зобов'язання на підставі Генерального договору поставки нафтопродуктів №40 від 05.04.2013р. в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари)в сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Генеральним договором поставки нафтопродуктів №40 від 05.04.2013р. щодо поставки відповідачу1 товару.

У свою чергу відповідач-1 своїх зобов'язань за Генеральним договором поставки нафтопродуктів №40 від 05.04.2013р. щодо повної оплати вартості поставленого товару не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем.

Суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу за Договором в сумі 147 638,30 грн., оскільки такі обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до п.6.1. Договору за порушення умов даного Договору винна Сторона несе відповідальність в повному обсязі, яка полягає у відшкодуванні спричинених нею витрат (збитків) іншій Стороні в тому числі неотриманий прибуток, в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Пунктом 6.2.1. та 6.2.2. Договору, за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов договору сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. У випадку якщо термін прострочення покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 15 календарних днів, покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 25 % від суми заборгованості, протягом 5 робочих днів із дня одержання відповідного письмової вимоги продавця.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями, згідно з ч.1 статтею 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало були виконати.

Однак укладеним між сторонами Договором встановлено інше.

Так, пунктом 6.4. Договору сторонами погоджено, що нарахування штрафних санкцій (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язань за договором не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, і такі штрафні санкції (пені, штрафи) продовжують нараховуватися до дати повного виконання стороною відповідних прострочених зобов'язань за договором.

Суд, здійснивши перерахунок пені прийшов до висновку, що стягненню підлягає пеня в сумі 25 823,29 грн. за вказаний період у поданому позивачем розрахунку, в межах заявлених позовних вимог.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України, в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Така позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2012року №06/5026/1052/2011 та відображено в інформаційному листі Вищого господарського суду №01-06/908/2012 від 13.07.2012р.

Згідно приписів статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, враховуючи статтю 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Заявлений позивачем до стягнення штраф у розмірі 25% в сумі 117 508,63 грн. підлягає стягненню.

Також, позивач просить суд стягнути 30 224 грн. 82 коп. 19% річних за користування чужими коштами, нарахованих у відповідності до п.6.2.3. Договору.

Відповідно до частини першої статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Приписами частини другої вказаної статті визначено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.6.2.3 Генерального договору на поставку нафтопродуктів №40 від 05 квітня 2013 року, за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного договору, продавець має право стягнути з покупця проценти за користування чужими коштами в розмірі 19% річних від неоплаченої вартості товару. Проценти підлягають сплаті за весь період прострочення покупцем зобов»язання.

Суд здійснивши перевірку нарахування 19 % річних за користування чужими коштами, встановив що стягненню підлягає сума 38 366,20 грн., в межах заявлених позовних вимог, за вказаний період у поданому позивачем розрахунку.

Окрім того, позивач просить суд стягнути 256 489,41 грн. збитків, спричинених несвоєчасним проведенням розрахунків за Товар та зміні курсу долара США до гривні.

За приписами статті 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно з частинами першою, другою статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Зазначена норма кореспондується з положеннями частини другої статті 198 Господарського кодексу України.

Таким чином, вираження у договорі грошового еквіваленту в іноземній валюті, що підлягає сплаті у гривні не суперечить чинному законодавству (п.10 оглядового листа від 29.04.2013 № 01-06/767/2013 Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Відповідні роз'яснення дані також у п.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Пунктом 3.3. Договору сторони дійшли згоди про те, що у випадку збільшення курсу купівлі долара США по відношенню до гривні на міжбанківській валютній біржі станом на дату оплати покупцем вартості товару, порівняно з курсом купівлі долара США станом на дату підписання сторонами відповідного Додатку до договору ціна товару підлягає коригуванню відповідно до порядку та умов викладених в цьому пункті.

Коригування гривневої вартості товару не вважається зміною умов договору та не потребує укладення додаткових угод. Покупець самостійно здійснює перерахунок ціни товару при здійсненні оплати за наступною формулою:

S(нова)=(К1/К0)*S1, де

S (нова) - змінена ціна товару, що підлягає сплаті постачальнику покупцем за отриманий товар; S1 - ціна в гривнях за товар, визначена сторонами на момент підписання додатку до договору; К1 - курс купівлі долара США по відношенню до гривні на дату проведення покупцем оплати вартості поставленого товару; К0 - курс купівлі долара США по відношенню до гривні на дату підписання відповідного додатку до договору.

При цьому сторони визначили, що для здійснення розрахунків по договору Сторони застосовують курс купівлі долара США на міжбанківському валютному ринку України на початок торгової сесії, що відображається на ресурсі мережі Інтернет www.udinform.com (російськомовна версія) у розділі "Межбанк" "Украинский рынок Fогех" у таблиці "Статистика" у стовпчику "Открытие" в рядку "USD/UAH" і відповідає значенню "АSК".

Так, пунктом 6.2.4. Договору встановлено, що за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного договору Продавець має право стягнути завдані збитки, спричинені несвоєчасним проведенням розрахунків за Товар та зміні курсу долара США до гривні, які обраховуються за формулою:

S = (C x A0 / A1) - C, де

S - завдані збитки, які підлягають сплаті покупцем; А0 - вартість долара США у гривнях на день пред'явлення вимоги; А1 - вартість долара США у гривнях на дату поставки товару; С - вартість поставленого але неоплаченого товару відповідно до умов договору.

При цьому сторони приймають курс долара США до гривні, встановлений Національним банком України.

Суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 256 489,41 грн. суми грошових коштів, спричинених несвоєчасним проведенням розрахунків за Товар та зміні курсу долара США до гривні, що є компенсацією кредиторові відсутності в його обороті грошових коштів, які мали бути йому сплачені у визначений договором період.

Згідно з п.4.3. Договору зобов'язання Покупця по оплаті Товару вважаються виконаними з моменту надходження грошових коштів за кожну окрему партію товару на розрахунковий рахунок Продавця.

Що стосується позовних вимог позивача про стягнення з відповідача-2 1000,00 грн. заборгованості, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Частиною 1 статті 554 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно з п.2.1. Договору поруки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань по договору, кредитор має право звернутись до поручителя із вимогами про виконання поручителем зобов'язань у повному обсязі, а поручитель зобов'язується у повному обсязі виконати за боржника його зобов'язання перед кредитором. Ці вимоги є обов'язковими до виконання протягом двох календарних днів з моменту отримання поручителем від кредитора письмового повідомлення про невиконання боржником своїх зобов'язань за договором поставки.

Після отримання повідомлення позивача про невиконання відповідачем-1 умов Генерального договору відповідач-2 не виконав свого зобов'язання за Договором поруки.

Відтак, вимога позивача про солідарне стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 1 000 грн. 00 коп. є обґрунтованою.

Відповідачем 1 за первісним позовом (СТОВ «Відродження») подано зустрічний позов про визнання недійсним договору поруки № 05 від 07 травня 2013 року, обґрунтовуючи його тим, що про існування договору поруки позивач за зустрічним позовом не знав і не був повідомлений; право на його укладення не було передбачено Генеральним договором поставки нафтопродуктів №40 від 05.04.13р. виходячи з його змісту; договір поруки оформлено з метою зміни підсудності судової справи, що свідчить про недобросовісність позивача за первісним позовом; договір поруки є удаваним правочином, факт укладення такого договору поруки суперечить ч.1 ст.548 ЦК України. Позивач за зустрічним позовом не надавав згоди ні ТзОВ «Золотий екватор» ані ТОВ «ЗНГ-ЛП» на укладення договору поруки; договір поруки не спрямований на реальне настання правових наслідків; виходячи зі змісту Генерального договору поставки нафтопродуктів №40 від 05.04.2013 року, укладеного між ТзОВ «Золотий екватор» та СТОВ «Відродження», не вбачається встановленого пункту або статті згідно якої ТОВ «Золотий екватор» має право на забезпечення виконання зобов»язання саме порукою.

Позивач за зустрічним позовом вважає, що вказане свідчить, про порушення його прав , порушення відповідачами положень ст. 203 Цивільного кодексу України відносно невідповідності умов спірного договору поруки Цивільному кодексу України , що є підставою для визнання угоди недійсною відповідно до ст. 215 ЦК України.

Представник ТзОВ "Золотий екватор" в судовому засіданні просить відмовити в задоволенні зустрічної позовної заяви , вважає , що твердження позивача за зустрічним позовом про невідповідність оспорюваного договору нормам чинного законодавства за відсутності при цьому порушених прав та інтересів останнього, не є підставою для визнання такого договору недійсним в судовому порядку, оскільки відповідно до приписів ст. 1 ГПК України особа звертається до суду саме за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.

Виходячи із змісту п. 9.9 Генерального договору поставки нафтопродуктів №40, згода продавця для позивача за зустрічним позовом необхідна для договорів відступлення прав вимоги, однак, не потрібна для укладення договору поруки, що не є ідентичним договором відступлення права вимоги.

Відповідач 1 за зустрічним позовом вважає, що укладений договір поруки не порушує встановленні законом права та інтереси позивача за зустрічним позовом, які б надавали йому підставу звернутись до суду з позовом, оскільки оспорюванний договір поруки було укладено в інтересах позивача, в забезпечення виконання останнім зобов'язань за Генеральним договором поставки нафтопродуктів №40, а тому по суті є підставою для відмови в задоволенні зустрічного позову.

Розглянувши зустрічний позови по суті, проаналізувавши документи додані до справи, заслухавши пояснення представника відповідача 1 за зустрічним позовом , враховуючи фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку, що в зустрічному позові необхідно відмовити, виходячи з наступного:

Сільськогосподарське ТзОВ "Відродження" просить визнати недійсним договір поруки №05 від 07 травня 2013 року, укладений між ТзОВ «Золотий екватор» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗНГ-ЛП» (поручитель) як такий, що суперечить положенням чинного законодавства, порушує права та законні інтереси Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження», проти чого заперечує ТзОВ "Золотий екватор", що є причиною спору.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, чинним законодавством визначено, що договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.

Згідно параграфу 3 Глави 49 ЦК України порука є видом забезпечення виконання зобов'язання, зокрема, договору купівлі - продажу. Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Законодавством України не передбачено та зі змісту правовідносин поруки не випливає обов'язку кредитора або поручителя за договором поруки отримувати згоду боржника на укладення такого договору.

Виходячи із положень статей 553, 554, 626 Цивільного кодексу України договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем, порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язання не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються.

Тобто, договір поруки не покладає на боржника якогось нового обов'язку, крім того, який він вже має перед кредитором по основному зобов'язанню, а лише створює ймовірність переходу прав та обов'язків останнього до поручителя у разі невиконання ним зобов'язання, забезпеченого порукою. Водночас договір поруки не є підставою заміни боржника у зобов'язанні; відповідальність поручителя настає тільки у разі невиконання зобов'язання боржником та є солідарною із відповідальністю боржника.

Крім того, наслідком виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, відповідно до ч. 2 ст. 556, п. 3 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України може бути заміна кредитора у зобов'язанні, що згідно з ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Умовами Генерального договору поставки нафтопродуктів №40 не встановлено заборону на заміну кредитора у зобов'язанні за відсутності згоди покупця.

Згідно п. 9.9 договору Генерального договору поставки нафтопродуктів сторони домовились, що саме покупець ( а ним є СТОВ «Відродження») не має права передавати право вимоги за цим договором третім особам без письмової згоди продавця ( тобто, ТзОВ «Золотий екватор»).

Укладений між відповідачами договір поруки не створює обов'язків для будь - яких інших осіб, крім сторін за цим договором, в тому числі не передбачає виникнення або, навпаки, припинення будь - яких прав та обов'язків боржника ( СТОВ «Відродження»).

Суд, оцінивши спірний договір поруки з точки зору наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, дійшов висновку про те, що зміст оспорюваного договору відповідає вимогам закону, договором поруки передбачені всі необхідні умови: місце та дата його укладання, розмір відповідальності, порядок виконання зобов'язання поручителем, строк дії договору; порядок та форма спірного договору поруки відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому відсутні правові підстави для визнання його недійсним. Твердження СТОВ "Відродження" про те, що оспорюваний договір поруки не спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки направлений лише на зміну підсудності господарського спору за вказаним вище договором поставки, судами відхилено як необґрунтоване.

Відповідачем 1 за первісним позовом подано також зустрічну позовну заяву (вх.№4103 від 07.11.14 р. ) про визнання недійсним п.6.2.3 Генерального договору поставки нафтопродуктів від 05 квітня 2014 року №40.

Даний позов позивач за зустрічним позовом мотивує тим, що п.6.2.3 Генерального договору поставки нафтопродуктів не відповідає вимогам ч.1 ст.203 ЦК України та актам цивільного законодавства.

СТОВ «Відродження» вважає, що 19 відсотків, які передбачені п.6.2.3 договору, як плата за користування чужими грошовими коштами, за своєю правовою природою підпадають під визначення неустойки, а саме пені згідно ст.549 ЦК України, яка встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання.

Оскільки п.6.2.1 договору передбачена відповідальність про сплату пенеі за прострочення виконання грошового зобов»язання, яка відповідає положенням Закону України «Про відповідальність за прострочення виконання грошового зобов»язання». Застосування подвійної відповідальності за одне порушення, є неправомірним. На думку позивача за зустрічним позовом зазначене дає підстави вважати , що умовами договору передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов»язання покупцем, що не узгоджується з приписами ст.61 Конституції України відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж саме правопорушення.

Розглянувши зустрічний позов по суті, проаналізувавши документи додані до справи, заслухавши пояснення представника відповідача 1 за зустрічним позовом , враховуючи фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку, що в зустрічному позові необхідно відмовити, виходячи з наступного:

Стаття 627 ЦК України визначає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п.п.6.2.3 п.6.2 Генерального договору поставки нафтопродуктів №40 від 05 квітня 2013 року, за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного договору продавець має право стягнути з покупця проценти за користування чужими коштами в розмірі 19% річних від неоплаченої вартості товару. Проценти підлягають сплаті за весь період прострочення покупцем зобов»язання.

В п.п.6.2.1 п.6.2 укладеного сторонами Генерального договору поставки нафтопродуктів №40 від 05 квітня 2013 року передбачено, що за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного договору покупець за даним договором сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Згідно з частиною п»ятою статті 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений , до дня його фактичної оплати.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов»язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Генеральним договором поставки нафтопродуктів №40 від 05 квітня 2013 року встановлено, що у разі несвоєчасного проведення розрахунків за отриманий товар у відповідності до умов даного договору продавець має право стягнути з покупця проценти за користування чужими коштами в розмірі 19% річних від неоплаченої вартості товару. Проценти підлягають сплаті за весь період прострочення покупцем зобов»язання.

Таким чином , пеню необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, що є платою саме за користування коштами, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов»язання. Передбачені Генеральним договором поставки нафтопродуктів №40 від 05 квітня 2013 року проценти не є неустойкою (пенею, штрафом), а є саме процентами за користування коштами відповідно до частини п»тої статті 694 ЦК України та стягується незалежно від наявності вини боржника. Зазначені проценти за своєю правовою природою є боргом, тому зменшення їх розміру є неможливим.

Такої позиції притримується Вищий господарський суд України у постанові від 25.09.2012 р. №32/5005/3471/2012.

Із врахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову і визнання недійсним п.6.2.3 Генерального договору поставки нафтопродуктів від 05 квітня 2014 року №40.

Відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За вимогами пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру стягується судовий збір в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, немайнового характеру - один розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2014 р. складав 1218,00 грн.

За подання на розгляд до господарського суду позовної заяви про стягнення 762 425,83 грн. заборгованості згідно генерального договору поставки нафтопродуктів (позовна заява зареєстрована 09.09.2014 р. за вх..№3305) платіжним дорученням №3331 від 12.08.2014 року позивач ( ТзОВ «Золотий екватор») сплатив в доход держбюджету України 15 248,53 грн. судового збору ( повинен був сплатити 15 248,52 коп.)

Згідно заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, яка поступила до суду 13.11.2014 року ( вх..№49163/14) позивач просив стягнути на його користь з відповідача 1 585 825,83 грн. заборгованості та солідарно з відповідачів 1000,00 грн. заборгованості. Таким чином, виходячи із ціни позову, у зв»язку із поданою заявою про зменшення розміру позовних вимог, позивач мав сплатити 11 736,52 грн. судового збору.

Статтею 7 Закону України «Про судовий збір» врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду. Зокрема, сума судового збору підлягає поверненню у випадку, зазначеному в частині четвертій статті 22 ГПК України (зменшення позивачем розміру позовних вимог).

Із врахуванням наведеного, в порядку передбаченому ст..7 Закону України «Про судовий збір», позивачу підлягає поверненню з держбюджету України 3 512,02 грн. судового збору , у зв»язку із зменшенням розміру позовних вимог.

У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем за первісним позовом судовий збір у розмірі 11 736,52 грн. слід покласти на відповідачів-1,2 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, оскільки спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем-1 взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого за Договором товару та відповідачем-2 з виконання взятих на себе зобов'язань за договором поруки.

Судовий збір, сплачений позивачем за зустрічними позовами покладається на нього.

З огляду на викладене, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та ст.ст.1, 2, 12, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82, 84,85,116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" (62203, Харківська область, Золочівський район, смт. Золочів, вул..Піонерська, буд.40; ідентифікаційний код юридичної особи 30773463) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" (43010, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кременецька, буд. 38; ідентифікаційний код юридичної особи 37425075) 147 638,30 грн. суми основного боргу, 25 823,29 грн. пені, 117 508,63 грн. штрафу, 38 366,20 грн. 19% річних за користування чужими коштами, 256 489,41 грн. суми грошових коштів, спричинених несвоєчасним проведенням розрахунків за Товар та зміні курсу долара США до гривні, та 11 716,52 грн. судового збору.

3. Стягнути солідарно з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" (62203, Харківська область, Золочівський район, смт. Золочів, вул..Піонерська, буд.40; ідентифікаційний код юридичної особи 30773463) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗНГ-ЛП" (81131, Львівська область, Пустомитівський район, сільрада Солонківська, траса Київ-Чоп, км. 533; ідентифікаційний код юридичної особи 32060207) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" (43010, Волинська область, м.Луцьк, вул. Кременецька, буд. 38; ідентифікаційний код юридичної особи 37425075) 1 000,00 основного боргу та 20 грн. 00 коп. судового збору.

4. Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

5. В задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору поруки №05 від 07 травня 2013 року відмовити повністю.

6 . В задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним п.6.2.3 Генерального договору поставки нафтопродуктів від 05 квітня 2014 року №40 відмовити повністю.

7. В порядку, встановленому ст..7 Закону України «Про судовий збір» повернути позивачу, Товариству з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" (43010, Волинська область, м.Луцьк, вул. Кременецька, буд. 38; ідентифікаційний код юридичної особи 37425075) 3 512,02 грн. судового збору, у зв»язку із зменшенням розміру позовних вимог.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 24.11.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.Повний текст рішення, враховуючи вихідні дні 29.11.14р. та 30.11.2014р. виготовлено 02.12.2014 року.

Суддя Кітаєва С.Б.