Постанова

від 21.10.2014 по справі 804/15220/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2014 р. Справа № 804/15220/14 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ніколайчук С.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВКО» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

18.09.2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «АВКО» (далі - ТОВ «АВКО») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 10.02. 2014 р. № 0006681502 про збільшення суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 102 713,70 грн. (сто дві тисячі сімсот тринадцять гривень сімдесят копійок, з яких 97 822,57 грн. (дев'яносто сім тисяч вісімсот двадцять дві гривні п'ятдесят сім копійок) - основний платіж, 4 891,13 грн. (чотири тисячі вісімсот дев'яносто одна гривня тринадцять копійок) - штрафна санкція та від 25.03.2014 р. № 0007321502 про застосування штрафної санкції у розмірі 19 564,51 грн. (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот шістдесят чотири гривні п'ятдесят одна копійка), як такі, що прийняті ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі акту камеральної перевірки податкової звітності з орендної плати за землю (про виявлення помилок (порушень)) від 05.02.2014 року за № 444/04-66-15-02/24987844, висновки якого не грунтуються на нормах діючого законодавства та стягнути на користь ТОВ «АВКО» з державного бюджету України суму сплаченого судового збору в розмірі 244,57 грн. (двісті сорок чотири тисячі п'ятдесят сім копійок).

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення про сплату суми податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб та про застосування штрафної санкції є протиправними та підлягають скасуванню у зв'язку з тим, що у ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області не було достатніх правових підстав для нарахування грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб. Зазначає, що оскільки у відповідності до норм чинного законодавства України були задекларовані та сплачені суми орендної плати за земельну ділянку у розмірі, визначеному відповідно до умов нотаріально посвідченого договору оренди землі, укладеного із Дніпропетровською міською радою. Зокрема, орендна плата була визначена сторонами цього договору в розмірі, передбаченому нормативними актами, що діяли на час його укладення, а саме у розмірі 1 відсотка нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Вказує, що визначення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою в порядку та у спосіб, встановлений нормативними актами України, не може здійснюватися іншим способом, ніж способом внесення змін в договір оренди земельної ділянки. При цьому, жодних змін до вказаного Договору оренди землі, зокрема, в частині розміру орендної плати з моменту його укладення та на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення сторонами не вносилося.

Ухвалою суду від 22.09.2014 р. відкрито провадження по справі №804/15220/14 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 07.10.2014 р.

В подальшому розгляд справи відкладався на 14.10.14р. та 21.10.14 р.

Представниками позивача та відповідача надані до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

В наданих до суду запереченнях відповідач просить суд відмовити в задоволенні даного адміністративного позову, посилаючись на те, що за результатами перевірки позивача встановлено порушення п. 276.3 ст. 276 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого позивачем занижено розмір орендної плати за земельну ділянку. Зазначив, що податкові повідомлення-рішення були прийняті правомірно, оскільки висновки, викладені в акті перевірки обґрунтовуються встановленими перевіркою фактичними обставинами, також зазначає, що податкова інспекція при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а отже, підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки, який є невід'ємною частиною договору оренди землі, втратив чинність 01.01.2011 р. у зв'язку з прийняттям ПК України. Враховуючи зазначене, на думку представника відповідача, позивач повинен був застосовувати під час розрахунку розміру орендної плати коефіцієнт, який визначений п. 276.3 ст. 276 ПК України.

Враховуючи клопотання позивача та податкового органу про розгляд справи без участі їх представників, строки розгляду та вирішення справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд вважає за можливе вирішити спір за відсутності сторін, у письмовому провадженні, за наявними у справі доказами відповідно до вимог ч. 4, ч. 6 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:

повноваження, компетенція контролюючих органів, обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється ПК України. Органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: загальність оподаткування; рівність усіх платників перед законом; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; презумпція правомірності рішень платника податку; фіскальна достатність; соціальна справедливість; економічність оподаткування; нейтральність оподаткування; стабільність; рівномірність та зручність сплати; єдиний підхід до встановлення податків та зборів. Зазначені принципи спрямовані на недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації.

Судом встановлено, що на підставі п. 19.3. ст. 19 прим. 1, п.п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 та п. 75.1. ст. 75 ПК України податковим органом проведено камеральну перевірку за звітний період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р. податкових декларацій з орендної плати за землю на 2011 рік, 2012 рік, 2013 рік платника орендної плати за землю ТОВ «АВКО», код ЄДРПОУ 24987844.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 05.02.2014 р. № 444/04-66-15-02/24987844 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення п. 276.3. ст. 276 ПК України, в результаті чого позивачем занижено грошове зобов'язання з орендної плати за землю на 102 713,70 грн. - 97 822,57 грн. - основний платіж (32606,81 грн. - за 2011 рік, 32607,88 грн. - за 2012 рік, 32607,88 грн. - за 2013 рік), 4 891,13 грн. - штрафна санкція).

На підставі Акта перевірки податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення форми Р:

- від 10.02.2014 р. № 0006681502, яким ТОВ «АВКО» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «орендна плата з юридичних осіб» на суму 102 713,70 грн., в тому числі за основним платежем - 97 822,57 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4 891,13 грн.;

- від 25.03.2014 р. № 0007321502, яким до ТОВ «АВКО» застосовані штрафні санкції у сумі 19 564,51 грн.

ТОВ «АВКО» податкові повідомлення-рішення від 10.02.2014 р. № 0006681502 та від 25.03.2014 р. № 0007321502 25.04.2014 р. оскаржило до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

17.06.2014 р. Головним управлінням Міндоходів у Дніпропетровській області прийнято рішення за № 2694/10/04-36-10-08-09, яким скаргу ТОВ «АВКО» залишено без задоволення.

Скаргу Позивача від 08.07.2014 р. до Державної фіскальної служби України на податкові повідомлення-рішення від 10.02.2014 р. № 0006681502 та від 25.03.2014 р. № 0007321502 задоволено частково, а саме: скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.02.2014 р. № 0006681502 в частині збільшення грошового зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб за земельну ділянку за основним платежем у сумі 2 717, 23 грн. і в частині застосування штрафних санкцій у сумі 4 074, 85 грн., в іншій частині залишено без змін, та в зазначеній частині рішення, прийняте за результатом розгляду скарги (рішення Державної фіскальної служби України від 29.08.2014 р. № 2584/6/99-99-10-01-02-15).

Суд вважає, що в акті перевірки податковим органом був зроблений неправомірний висновок про заниження грошового зобов'язання з орендної плати за землю у податкових деклараціях з орендної плати за землю за період з 01.01.2011 р. по 30.12.2013 р. в сумі 97 822,57 грн. з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Згідно з пунктом «в» ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до ст. 2 Закону України від 3 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю», який був чинний на час укладення договору оренди землі та додаткового договору до договору оренди землі (далі - Закон № 2535-XII), використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 р. № 161-XIV (далі - Закон № 161-XIV) орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Граничний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлено Законом № 161-XIV та є обов'язковим при укладанні відповідних договорів.

Згідно зі ст. 13 Закону № 2535-ХІІ підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

З матеріалів справи та наданих письмових доказів вбачається, що 23.09.2008 р. на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про оренду землі», Земельного кодексу України, між Дніпропетровською міською радою та ТОВ «АВКО» було укладено договір оренди землі (далі - Договір) на п'ятнадцять років, відповідно до якого ТОВ «АВКО» є орендарем земельної ділянки площею 0,0747 га за кадастровим номером 1210100000:07:459:0023, що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Боброва, 3.

28.01.2009 р. між Дніпропетровською міською радою та ТОВ «АВКО» було укладено додатковий договір до договору оренди землі (далі - Додатковий договір). Пунктом 3 Додаткового договору пункт 4.1. Договору викладено у наступній редакції - річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється в грошовій формі у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України «Про оренду землі».

Ч. 4 ст. 21 Закону 161-V в редакції, що діяла на час укладення Додаткового договору, визначалось, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».

Відповідно до п. 2 Додаткового договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2 052 781,10 грн., що підтверджується довідкою про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки № 16 від 12.01.2009 р., яка є невід'ємною частиною до Додаткового договору.

Згідно з п. 4.2. Договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, що визначаються у встановленому порядку (п. 4.6. Договору).

Відповідно до п. 1.2. Договору цільове використання земельної ділянки за цим договором (УКЦВЗ) 1.11.6 (інша комерційна діяльність).

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що цільове призначення земельної ділянки: землі історико-культурного призначення».

Судом також встановлено, що позивачем та Дніпропетровською міською радою складено розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена станом на 20.01.2009 р., що є невід'ємною частиною Додаткового договору до договору оренди землі від 23.09.2008 р., про що безпосередньо зазначено у п. 9 Додаткового договору. Відповідно до примітки до зазначеного розрахунку, у разі змін в діючому законодавстві дійсний розрахунок втрачає чинність.

Згідно із ст. 15 Закону № 161-XIV істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону № 161-XIV розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

До набрання чинності ПК України при розрахунку орендної плати на земельну ділянку застосовувались положення Закону № 2535-XII.

Ст. 7 Закону № 2535-XII встановлено, що ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюється у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій статті та частини другій статті 6 цього Закону.

Згідно з ч. 9 ст. 7 Закону № 2535-XII при визначенні розміру податку за земельні ділянки, зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими будівлями і спорудами, розташованими на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, що не пов'язані з функціональним призначенням цих об'єктів, застосовуються такі коефіцієнти до відповідного земельного податку, встановленого частинами першою та другою цієї статті, зокрема, місцевого значення - 1,5.

Відповідно до п. 274.1. ст. 274 ПК України ставка податку на земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

П. 276.3. ст. 276 ПК України визначено, що податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, справляється у розмірі, обчисленому відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу із застосуванням таких коефіцієнтів місцевого значення - 1,5.

Тобто, із набранням чинності ПК України, не змінились ставки орендної плати, коефіцієнти за використання земельних ділянок на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів порівняно із Законом України «Про плату за землю», а також те, що саме договір оренди земельної ділянки є підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку. Таким чином, зміст правових норм залишився той самий.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена, який є невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки є чинним і на час розгляду справи, не зважаючи на зміни законодавства.

Ст. 21 Закону № 161-XIV та ст. 8 Закону № 2535-ХІІ передбачено внесення змін у розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності.

П. 288.1 ст. 288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Разом із тим, ст. 30 Закону № 2535-ХІІ встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

При цьому, ст. 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Суд зазначає, що державна податкова служба відповідно до ст. 2 Закону України від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» була наділена повноваженнями зі здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством, проте ініціативою вносити зміни в договори оренди землі відповідно до статей 12, 80, 83 Земельного кодексу України, ст. 21 Закону України «Про оренду землі», статті 30 Закону України «Про плату за землю» наділена одна зі сторін цих договорів, якою у справі, що розглядається, є міська рада - орган місцевого самоврядування, через яку відповідною територіальною громадою реалізовано право власності на передану в оренду земельну ділянку, що знаходиться у комунальній власності.

Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

Хоча зміна розміру земельного податку згідно із Законом № З09-VI є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичні зміни орендної плати та, відповідно, донарахування ДПІ суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 11.06.2013 р. по справі № 21-443а12 та по справі № 21-166а13.

Як встановлено судом, станом на час проведення камеральної перевірки будь-яких доповнень чи змін до договору оренди землі в частині застосування спірного коефіцієнту сторони не вносили.

Враховуючи те, що сторони у розрахунку розміру орендної плати, який є невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки не застосували коефіцієнт 1,5 до ставки земельного податку - за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах історико-культурного призначення місцевого значення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, а також те, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки, то суд доходить до висновку, що позивач повинен сплачувати оренду плату за землю у відповідності до умов договору оренди землі.

Отже, акт перевірки не свідчить про порушення позивачем вимог ПК України, що могло б стати підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань по орендній платі з юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даній справі відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, суду не надано доказів законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, у той час як позивачем подано переконливі докази в обґрунтування своєї позиції, з аналізу яких судом зроблено вичерпні висновки.

В зв'язку з наведеним суд відзначає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржувані в даній справі рішення відповідача з урахуванням наведеної норми, суд дійшов висновку, що відповідачем при їх прийнятті невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.

Позивачем під час подання адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 244,57 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1685 від 15.09.2014 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір сплачений згідно платіжного доручення № 1685 від 15.09.2014 р. у розмірі 244,57 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АВКО» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 10.02.2014 р. № 0006681502 про збільшення суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 102 713,70 грн. (сто дві тисячі сімсот тринадцять гривень сімдесят копійок (97 822,57 грн. - основний платіж, 4 891,13 грн. - штрафна санкція).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 25.03.2014 р. № 0007321502 про застосування штрафної санкції у розмірі 19 564,51 грн. (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот шістдесят чотири гривні п'ятдесят одна копійка).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВКО» (код ЄДРПОУ 24987844) суму судового збору в розмірі 244,57 грн., сплачену Товариством з обмеженою відповідальністю «АВКО» згідно платіжного доручення № 1685 від 15.09.2014 р.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя С.В. Ніколайчук