Постанова

від 15.06.2015 по справі 804/15220/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 червня 2015 рокусправа № 804/15220/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - Поліщук К.В. дов від 08.06.2015

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21жовтня 2014 року

у справі № 804/15220/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АВКО»

до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВКО» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

від 10.02.2014 № 0006681502 про збільшення суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 102 713,70 грн., з яких 97 822,57 грн. основний платіж, 4 891,13 грн. штрафна санкція

від 25.03.2014 № 0007321502 про застосування штрафної санкції у розмірі 19 564,51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача не було достатніх правових підстав для нарахування грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб. Позивачем у відповідності до норм чинного законодавства України задекларовані та сплачені суми орендної плати за земельну ділянку у розмірі, визначеному відповідно до умов нотаріально посвідченого договору оренди землі, укладеного з Дніпропетровською міською радою. Орендна плата визначена сторонами цього договору в розмірі, передбаченому нормативними актами, що діяли на час його укладення, а саме: у розмірі 1 відсотка нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Визначення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою в порядку та у спосіб, встановлений нормативними актами України, не може здійснюватися іншим способом, ніж способом внесення змін в договір оренди земельної ділянки. Жодних змін до вказаного договору оренди землі, зокрема, в частині розміру орендної плати з моменту його укладення та на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення сторонами не вносилося.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2014 адміністративний позов задоволено. Постанову суду мотивовано тим, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки, тому позивач повинен сплачувати оренду плату за землю у відповідності до умов договору оренди землі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначає, у даних правовідносинах правильно застосовувати норму ст.276 ПК України, яка має вищу юридичну силу відносно ст.30 Закону України «Про оренду землі», ст.632 ЦК України, та не суперечить ст.ст. 651, 654 ЦК України, оскільки вказані норми передбачають застосування інших випадків, встановлених законом. Тим більш, що пунктом 3 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України встановлено, що в разі, якщо законодавчими актами передбачені інші правила справляння податків, зборів, що регулюються цим кодексом, застосовуються правила цього Кодексу. Висновки, викладені в акті перевірки, обґрунтовуються встановленими перевіркою фактичними обставинами, податковий орган при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством. Розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки, який є невід'ємною частиною договору оренди землі, втратив чинність 01.01.2011 у зв'язку з прийняттям ПК України.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржувану постанову суду першої інстанції обґрунтованою та правомірною, зазначає, що сторони - Дніпропетровська міська рада та ТОВ «АВКО» у розрахунку розміру орендної плати, який є невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки, не застосували коефіцієнт 1,5 до ставки земельного податку - за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах історико-культурного призначення місцевого значення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки, отже позивач повинен сплачувати оренду плату за землю у відповідності до умов договору оренди землі. При цьому, відповідач не вправі втручатися у відносини сторін договору оренди та нараховувати суми грошового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями на підставі норм Податкового кодексу України, ігноруючи умови договору оренди землі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарга підлягає задоволенню, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 23.09.2008 між Дніпропетровською міською радою (Орендодавець) та ТОВ «АВКО» (Орендар) укладений договір оренди землі строком п'ятнадцять років, за умовами якого ТОВ «АВКО» є орендарем земельної ділянки площею 0,0747 га за кадастровим номером 1210100000:07:459:0023, що розташована за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Боброва, 3 (а. с.24-30).

Згідно п.4.2 Договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Відповідно до п.1.2 Договору цільове використання земельної ділянки за цим договором (УКЦВЗ) 1.11.6 (інша комерційна діяльність).

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що цільове призначення земельної ділянки: землі історико-культурного призначення.

28.01.2009 між Дніпропетровською міськрадою та ТОВ «АВКО» укладений додатковий договір до договору оренди землі (а. с.34-37), яким пункт 4.1. Договору викладено у наступній редакції - річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється в грошовій формі у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України «Про оренду землі».

Згідно п.2 Додаткового договору та довідки про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки № 16 від 12.01.2009 (а.с.33), яка є невід'ємною частиною Додаткового договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2052781,10 грн.

Відповідачем - ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська проведено камеральну перевірку за звітний період з 01.01.2011 по 31.12.2013 податкових декларацій з орендної плати за землю на 2011 рік, 2012 рік, 2013 рік платника орендної плати за землю ТОВ «АВКО», код ЄДРПОУ 24987844, за результатами якої складено акт від 05.02.2014 №444/04-66-15-02/24987844 (а. с.12-14).

Даним актом зафіксовано, що в порушення вимог п.п.16.1.6 п.16.1 ст.16, п.276.3 ст.276 ПК України, Товариством занижено розмір податкового зобов'язання по орендній платі за землю за 2011 рік у розмірі 32 606,81 грн., 2012 рік у розмірі 32 607,88 грн., 2013 рік у розмірі 32 607,88 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення форми Р:

- від 10.02.2014 № 0006681502, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «орендна плата з юридичних осіб» на суму 102 713,70 грн., в тому числі за основним платежем - 97 822,57 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4 891,13 грн. (а. с.16);

- від 25.03.2014 № 0007321502, яким до ТОВ «АВКО» відповідно до абз.2 п.123.1 ст.123 ПК України застосовані штрафні санкції у сумі 19 564,51 грн. (а. с.17).

ТОВ «АВКО», не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржило їх в адміністративному порядку.

Рішенням від 17.06.2014 № 2694/10/04-36-10-08-09 Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області скаргу ТОВ «АВКО» залишено без задоволення (а. с.18-21).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 29.08.2014 № 2584/6/99-99-10-01-02-15 скаргу товариства задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.02.2014 № 0006681502 в частині збільшення грошового зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб за земельну ділянку за основним платежем у сумі 2717,23 грн. і в частині застосування штрафних санкцій у сумі 4074, 85 грн., в іншій частині - залишено без змін.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Згідно ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

За позицією відповідача позивачем неправомірно сформовано показники податкових декларації з плати за землю за 2011 рік, 2012 рік та 2013 рік на підставі укладеного Договору оренди землі від 23.09.2008, без урахування коефіцієнту 1,5, визначеного ст.276 ПК України.

Колегія суддів вважає таку позицію податкового органу правомірною з огляду на наступне.

На час укладення договору діяв Закон України «Про плату за землю» від 03.07.92 №2335-ХІІ, який втратив чинність з 01.01.2011 згідно з Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI.

З 01.01.2011 питання оподаткування земельних ділянок та сплати орендної плати за землю урегульоване Податковим кодексом України.

Відповідно до пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підпунктом 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.54.1. ст.54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пп.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою

Відповідно п.288.7 ст.288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

З наведених норм вбачається, що орендна плата за землю за своєю правовою природою є податком, контроль за справлянням якого, а отже і відповідністю розміру чинному законодавству, покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.288.1 ст.288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

За правилами пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

У відповідності до пп.276.3.3 п.276.3 ст.276 ПК України, яка діяла на час спірних правовідносин), податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, справляється у розмірі, обчисленому відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу із застосуванням таких коефіцієнтів: місцевого значення - 1,5.

Зокрема, відповідно до п.274.1 ст.274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273 ,276 цього Кодексу.

Враховуючи те, що плату за землю у формі орендної плати за землі комунальної та державної власності віднесено до загальнодержавних податків і зборів згідно переліку статті 9 ПК України, розмір орендної плати за вказані ділянки є нормативно-регульованою ціною із визначеними мінімальною та максимальною межами.

Отже, починаючи з 01.01.2011, на адміністрування орендної плати та відносини, що виникають при оренді земельної ділянки комунальної та державної власності, поширюються приписи Податкового кодексу України з усіма правилами обрахування орендної плати та наслідками недотримання порядку нарахування та справляння даного обов'язкового платежу.

Підставою для нарахування вказаного податку є дані державного земельного кадастру (п.286.1 ст.286 ПК України).

Базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІІ Податкового кодексу, а у разі якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок (п.п.271.1.1, 271.1.2 п.271 ст.271 ПК України).

За визначенням п.п.14.1.125 п.14.1 ст.14 ПК України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу ХІІІ Податкового кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Відповідно до ч.5 ст.5 Закону України «Про оцінку земель» від 11.12.2003 № 1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

З положень статті 15 Закону № 1378-IV вбачається, що підставою для проведення оцінки земель є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

За приписами ч.2 ст.18 Закону № 1378-IV нормативна грошова оцінка земель в межах населених пунктів проводиться не рідше, ніж один раз на 5-7 років.

При цьому, не зважаючи на двосторонній характер укладеного договору оренди, законодавець не передбачив можливості для орендаря впливати на порядок проведення оцінки орендованої земельної ділянки або на її результати.

Відповідно до ст.23 Закону № 1378-IV технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

За приписами ст.ст.125, 126 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав і посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

За визначенням, наведеним у статті 13 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.98 № 161-XIV, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння та користування на певний строк, а орендар - використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно ч.1 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 затверджено Типовий договір оренди землі, з пункту 9 якого вбачається, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності вноситься у грошовій формі та зазначається у відсотках нормативної грошової оцінки земельної ділянки або розміру земельного податку.

Також з пункту 13 Типового договору оренди землі вбачається, що розмір орендної плати за землю переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках, передбачених законом.

Позивачем не заперечується, що у поданих деклараціях з орендної плати на землю ним вказувався розмір орендної плати у 2011, 2012 та 2013 роках без урахування коефіцієнту, який визначений у п.276.3 ст.276 ПК України у розмірі 1,5 - за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах історико-культурного призначення місцевого значення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів.

З аналізу наведених норм випливає, що положення договору оренди земельної ділянки, які суперечать Податковому кодексу України в частині визначення розміру орендної плати, не можуть застосовуватись та мати пріоритет над нормами вказаного Кодексу, оскільки орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності належить до загальнодержавних податків, порядок нарахування та сплати якого регламентований положеннями Податкового кодексу України.

Тобто, враховуючи законодавче закріплення мінімального та максимального розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, колегія суддів вважає, що після набрання чинності Податковим кодексом України позивач мав самостійно перерахувати величину орендної плати на поточний рік з урахуванням відповідних приписів ПК України та розміру грошової оцінки земельних ділянок.

Наведене свідчить про наявність у відповідача законних підстав для збільшення товариству грошового зобов'язання з за платежем «орендна плата з юридичних осіб».

Згідно абз.2 п.123.1 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, колегія суддів вважає необґрунтованим задоволення судом першої інстанції позовних вимог ТОВ «АВКО» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми Р від 10.02.2014 № 0006681502 і від 25.03.2014 № 0007321502.

Відповідно до положень ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції у даній справі з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову ТОВ «АВКО».

Керуючись ст.195, ст.196, ст.198, ст.ст.202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року у справі № 804/15220/14 скасувати, прийняти нову постанову.

В позові відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко