Постанова

від 26.11.2014 по справі 820/15672/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2014 р. Справа № 820/15672/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Вовченко І.В

представника відповідача Губської В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2014р. по справі № 820/15672/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрроспромпостач"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрроспромпостач" , з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області , в якому просив суд, скасувати податкові повідомлення - рішення №0002762201, №0002772201, №0002782201 від 26.08.2014 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2014 року адміністративний позов задоволено.

Податковий орган, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі міста Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області складено акт від 13.08.14 № 3190/20-30-22-01/30753075 "Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрроспромпостач" (код ЄДРПОУ 30753075) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.12 до 31.12.13, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.12 до 31.12.13 року".

В акті містяться висновки про порушення позивачем пункту 138.2, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ), в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 220 396,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2012 року у сумі 36 212,00 грн., за 2013 рік у сумі 184 184,00 грн. та про порушення п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість всього у сумі 106 576,26 грн., у тому числі за червень 2013 року у сумі 88 204,00 грн., за серпень 2013 року у сумі 18 373,00 грн.

На підставі акту перевірки 26 серпня 2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002762201, яким збільшено податок на прибуток в сумі 193 275,00 грн., податкове повідомлення-рішення № 0002782201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість в сумі 159 865,50 грн., податкове повідомлення рішення №0002772201 від 26.08.14 в сумі 137 319,00 грн, яким збільшив податок на прибуток в сумі 137 319,00 грн.

Фактичною підставою для винесення податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті від 13.08.14 № 3190/20-30-22-01/30753075 висновки відповідача, що позивач повинен був визначати звичайну ціну реалізації власної вирощеної продукції за методом "витрати плюс", тобто товариство повинно було продавати полуницю в жовтні 2012р. за ціною 214,19 грн./кг. (без ПДВ), в листопаді 2012р. за ціною 138,49 грн./кг. (без ПДВ), в травні 2013р. за ціною 165,41 грн./кг. (без ПДВ), в червні 2013р. за ціною 107,66 грн./кг. (без ПДВ), в липні 2013р. за ціною 295,95 грн./кг. (без ПДВ), а салат за ціною 114,99 грн./кг. та неправомірності включення до складу валових витрат підприємства витрат за господарськими взаємовідносинами з Фірмою "СЕНС Консалтінг" ТОВ та ФО-П ОСОБА_2 за відсутністю звітів виконавців.

Задовольняючи адміністративний позо, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Колегія суддів частково погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців основними видами діяльності ТОВ "Укрроспромпостач" є вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників, діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металом та промисловими хімічними речовинами, надання інших комерційних послуг, оптова торгівля металом та металевими рудами, відходами та брухтом, неспеціалізована оптова торгівля.

За період з 01.10.12 до 31.08.13 ТОВ "Укрроспромпостач" здійснювало реалізацію власної вирощеної продукції (полуниці - 1-го, 2-го, 3-го ґатунку та салату) ФО-П ОСОБА_3 (код НОМЕР_3) на загальну суму 74 836,48 грн., у тому числі ПДВ 12 475,25 грн., згідно наступних видаткових накладних від 02.10.12 №113, від 04.10.12 № 114, від 08.10.12 № 115, від 11.10.12 № 116, від 12.10.12 №117, від 15.10.12 № 118, від 17.10.12 № 119, від 18.10.12 № 120, від 22.10.12 № 124, від 24.10.12 № 125, від 26.10.12 № 126, від 29.10.12 № 127, від 31.10. 12 № 128, від 01.11.12 № 131, від 05.11.12 № 132, від 08.11.12 № 133, від 12.11.12 № 134, від 28.11.12 № 135, від 30.05.13 № 46, від 06.06.13 № 53, від 1306.13 №62, від 26.06.13 № 66, від 29.08.13 № 102, від 27.08.13 № 101, податкових накладних №29 від 31.10.12., №5 від 30.11.12., №12 від 28.03.13, №17 від 26.06.13, №3 від 03.07.13, №7 від 08.07.13, №13 від 12.07.13, №17 від 16.07.13, №20 від 19.07.13, №24 від 23.07.13, №27 від 29.07.13, №28 від 31.07.13, №7 від 27.08.13, №8 від 29.08.13.

Розрахунки між контрагентами проведені у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками від 28.03.13, 08.07.13, 05.08.13, 18.10.13, 02.06.14, 03.06.14, 06.06.14, 12.06.14, 19.06.14, 23.06.14, 24.06.14, 01.07.14 та прибутковими касовими ордерами №59 від 27.12.12, №60 від 28.12.12, №11 від 05.07.13, №12 від 07.08.13, №13 від 03.09.13, №15 від 01.10.13, №6 від 22.05.14, №7 від 23.06.14.

Як вбачається з фактичних обставин справи ціна на продукцію з 02.04.12р складала: полуниця 1-го ґатунку - за 1 кг 33,33 грн, 40,00 грн з ПДВ;полуниця 2-го ґатунку - за 1 кг 15,00 грн, 18,00 грн з ПДВ;полуниця 3-го ґатунку - за 1 кг 12,00 грн, 14,40 грн з ПДВ; салат - за 1 кг 15,00 грн, 18,00 грн з ПДВ; з 20.05.12. складала: полуниця 1-го ґатунку - за 1 кг 19,00 грн, 22,80 грн з ПДВ; полуниця 2-го ґатунку - за 1 кг 15,00 грн, 18,00 грн з ПДВ; полуниця 3-го ґатунку - за 1 кг 12,50 грн, 15,00 грн з ПДВ; з 01.07.13. складала: полуниця 1-го ґатунку - за 1 кг 25,00 грн, 30,00 грн з ПДВ; полуниця 2-го ґатунку - за 1 кг 20,83 грн, 25,00 грн з ПДВ; полуниця 3-го ґатунку - за 1 кг 15,83 грн, 19,00 грн з ПДВ; з 16.07.13. складала: полуниця 1-го ґатунку - за 1 кг 27,50 грн, 33,00 грн з ПДВ; полуниця 2-го ґатунку - за 1 кг 23,33 грн, 28,00 грн з ПДВ; полуниця 3-го ґатунку - за 1 кг 15,83 грн, 19,00 грн з ПДВ. Середня ціна реалізації полуниці в 2012р. складала - 24,13 грн. з ПДВ, в 2013 році складала - 23,31 грн. з ПДВ.

Порядок застосування звичайної ціни виходячи з приписів п. 2 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового Кодексу України та п. 8 Підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, врегульовані п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який діяв до 01.01.2013р. та ст. 39 Податкового кодексу України з 01.01.2013 р.

В силу приписів п.п. 1.20.1 п.1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно з приписами підпункту 1.20.2 пункту 1.20 ст. 1 цього ж Закону, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Отже, Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що звичайною ціною є договірна ціна, що відповідає рівню справедливих ринкових цін, якщо не встановлено протилежне.

Згідно п. 14.1.71 ст. 14 Податкового кодексу України, звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

В пункті 39.2 Податкового кодексу України зазначено, що визначення звичайної ціни у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснюється за одним з методів, вказаних в цьому пункті. Встановлюються такі методи визначення звичайної ціни: а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу); б) ціни перепродажу; в) "витрати плюс"; г) розподілення прибутку; ґ) чистого прибутку. При визначенні звичайної ціни згідно з методами, встановленими цим пунктом, використовується інформація про ціни в операціях між непов'язаними особами у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). При цьому умови визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціни, які отримуються в результаті застосування методів, встановлених цим пунктом.

За методом "витрати плюс" застосовується ціна, що складається з собівартості готової продукції (товарів, робіт, послуг), яку визначає продавець, і відповідної націнки, звичайної для відповідного виду діяльності за співставних умов. Мінімальний розмір націнки може бути визначено на законодавчому рівні (пункт 39.6. Податкового кодексу України).

Відповідно до абз. 3 п.п. 39.3.1.5 п. 39.3 статті 39 Податкового кодексу України, в редакції на час розгляду справи, дозволяє, платнику податку використовувати будь-який метод, який він обґрунтовано вважає найбільш прийнятним, однак у разі, коли існує можливість застосування і методу порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу), і будь-якого іншого методу, застосовується метод порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу).

Як вбачається з матеріалів справи, реалізація товару ФОП ОСОБА_3 здійснювалась за аналогічними цінам, які не відрізняються більше ніж на 20 % від звичайної ціни, за якою здійснювалась реалізація іншим суб'єктам господарювання, що підтверджується первинними документами, щодо реалізації полуниці та салату ТОВ "Восторг" та ТОВ "Рокфор Маркет", в період з 01.10.12р. - 31.08.13р.

За офіційними даними головного управління статистики у Харківській області, які розміщенні на офіційному сайті в мережі Інтернет http://www.kh.ukrstat.gov.ua/index.php/arkhiv-seredni-tsiny-realizatsii-silskohospodarskoi-produktsii-u-2012-rik, http://www.kh.ukrstat.gov.ua/index.php/scrcgp2013, середні ціни реалізації ягоди за період з січня по квітень 2012 року, без ПДВ, дотацій, транспортних, експедиційних та накладних витрат склали 3,9 грн., за 1 кг. та з січня по липень 2013 році, без ПДВ, дотацій, транспортних, експедиційних та накладних витрат, склали 6,3 грн. за 1 кг. http://www.kh.ukrstat.gov.ua/index.php/scrcgp2013.

Якщо врахувати податок на додану вартість та витрати на транспорт ринкова вартість ягоди в 2012 року склала 12,70 грн., в 2013 року склала 17,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, висока собівартість полуниці та салату пропорційно отриманому позивачем врожаю, виникла в результаті не врожайності вищезазначеної продукції.

Відповідно до приписів підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Відповідно до пункту 39.14 Податкового кодексу України, обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.

Аналогічний обов'язок щодо доведення правомірності та обґрунтованості доводів, які стали підставами для винесення спірного рішення покладено на відповідача як суб'єкта владних повноважень частиною 2 ст.71 КАС України.

Відповідно до правил належності та допустимості доказів, які викладені законодавцем у ст.70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч.1 ст.70); обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ч.4 ст.70).

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що в акті перевірки податковим органом не викладено фактичних даних, які б засвідчували неможливість застосування методу порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу), встановлення інформації про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами або продажу іншим суб'єктам господарювання зазначеного товару за цінами розрахованими податковим органом.

Приймаючи до уваги первинні документи позивача за взаємовідносинам з ФО-П ОСОБА_3, офіційні данні головного управління статистики у Харківській області, колегія суддів дійшла висновку, що ціна за якою позивач поставляв власну продукцію ФО-П ОСОБА_3, відповідає рівню справедливих ринкових цін, які склались на ідентичну сільськогосподарську продукцію. В матеріалах адміністративної справи відсутні будь-які докази, які б доводили зворотне.

Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду України від 28 лютого 2011 року у справі № 21-13а11 за позовом Дочірнього підприємства "Пілснер Україна" до Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Щодо формування валових витрат по взаємовідносинам з фірмою "Сенс консалтинг", ТОВ та ФО-П ОСОБА_2, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (ПК України), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

-витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

-інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

-крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст. 138 ПК України).

Згідно з п.138.4 ст. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Також, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виходячи з викладеного вище, витрати на оплату юридичних та консультаційних послуг включаються до складу витрат підприємства за умови дотримання вимог п. 138.2 ст. 138 Кодексу.

Тобто, у позивача виникає право на зменшення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на суму понесених витрат у процесі здійснення реальної підприємницької діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарських операцій.

Між ТОВ "Укроспромпостач" (довіритель) та Фірмою "СЕНС Копсалтінг" ТОВ (Повірений) укладено договір доручення від 28.12.2012 року №10-2012, згідно якого повірений зобов'язується за усними замовленнями довірителя надавати йому за плату будь-які види юридичні послуги, пов'язані з наданням таких послуг. Чітке визначення юридичних дій, які належить вчинити Повіреному, визначається у виданих на підставі цього договору довіреностях. Довіреності надаються на всіх фізичних осіб-виконавців (надалі - уповноважені представники), запропонованих Повіреним.

Згідно додатку № 1 до договору №10-2012 від 28.12.2012 року встановлено, що абонентська плата за кожний місяць починаючи з січня 2013 року складає 50000,00 грн. Абонентська плата - щомісячний платіж, який сплачується довірителем незалежно від обсягу отриманих послуг. (п. 1 договору)

На виконання умов договору ТОВ "Укрроспромпостач" отримало від Фірми "СЕНС Консалтінг" ТОВ акт виконаних робіт - послуг №10 від 31.12.2013 року на надання послуг загальні - абонплата за обслуговування, період 01.01.2013 -31.12.2013 всього на суму 600000,0 грн. (50000,0 грн. х 12), без ПДВ.

Оплату за отримані послуги ТОВ "Укрроспромпостач" не здійснено, у зв'язку з чим лічиться кредиторська заборгованість перед Фірмою "СЕНС Консалтінг" ТОВ у сумі 600 000,00 грн.

Між ТОВ "Укрроспромпостач" та ФО-П ОСОБА_2 укладено договір №23-3 від 23.03.12р. на надання за плату консультаційних послуг. Згідно п.3.1 договору замовник виплачує виконавцю плату за надані ним послуги виходячи з фактично наданого обсягу послуг, визначеного в акті здавання-приймання наданих послуг. Загальна вартість цього договору не може перевищувати 80200,00 грн.

Факт надання послуг підтверджується актами № 1 від 28.12.12р., №2 від 17.06.13р., №3 від 03.07.13р. на загальну суму 75000,00 грн. без ПДВ, які підписані уповноваженими особами, в яких зазначено, що послуги надані в повному обсязі, згідно з договором і підлягають оплаті. Претензій за фактом, обсягом та якістю немає.

Розрахунки проведені у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Згідно даних бухгалтерського обліку зроблено бухгалтерську проводку: Д-т 92 "Адміністративні витрати", К-т 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" на суму 600000,0 грн. та 75000,00 грн. За даним податкового обліку суму юридичних послуг у розмірі 600000,0 грн. підприємством віднесено за 2013 рік до складу адміністративних витрат та суму консультаційних послуг у загальній сумі 75 000,0 грн. віднесено до складу адміністративних витрат, у т.ч. за 4 квартал 2012 року у сумі 30 000,0 грн., за 2013 рік у сумі 45 000,0 грн.

Проте, з наданих до перевірки підприємства позивача документів не можливо достовірно встановити факт отримання послуг від фірми "Сенс консалтинг", ТОВ та ФО-П ОСОБА_2

Так, позивачем не представлено до перевірки доказів ведення ділової переписки у процесі замовлення та отримання послуг, переліку наданих консультацій, претензій із зазначенням відповідних осіб, яким вони надавались, інформацію щодо отримання послуг в усному, письмовому вигляді, або доказів їх отримання у електронному вигляді, звіти щодо наданих послуг, докази використання наданих послуг в господарській діяльності та отримання позитивного економічного ефекту від укладення договорів.

До того ж, з матеріалів справи вбачається, що консультаційні послуги, отримані від ФО-П ОСОБА_2, надавались також в юридичній сфері в один і той же проміжок часу з фірмою "Сенс консалтинг", ТОВ, що в свою чергу викликає питання доцільності та раціональності одночасного укладання кількох договорів щодо надання юридичних послуг.

Зважаючи на те, що отримання послуг з проведення юридичного та консультаційного обслуговування від фірми "Сенс консалтинг", ТОВ та ФО-П ОСОБА_2, не доведено під час проведення перевірки, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок податкового органу щодо безпідставного віднесення до складу валових витрат, понесених позивачем за зазначеними вище договорами про надання послуг.

Відповідно до п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України, у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Всупереч п.44.7 ст.44 Податкового кодексу України підприємством позивача не було надано до контролюючого органу всіх необхідних документів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вбачає підстави для часткового скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нової постанови в цій частині.

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2014р. по справі № 820/15672/14 скасувати в частині скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0002762201 від 26.08.2014 р.

Прийняти нову постанову в цій частині, якою у задоволені позову відмовити.

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О. Судді (підпис) (підпис) Бондар В.О. Калитка О.М. Повний текст постанови виготовлений 01.12.2014 р.