Постанова

від 01.12.2014 по справі 925/920/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2014 року Справа № 925/920/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Карабаня В.Я.,

суддів Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.,

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивачів: у засідання не прибули,

від відповідача: Сторчоус О.В., довіреність,

розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Золотоніське лісове господарство"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2014р.

у справі № 925/920/14 Господарського суду Черкаської області

за позовом Державного підприємства "Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень"

до Державного підприємства "Золотоніське лісове господарство"

про стягнення 31 450 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Державного підприємства "Золотоніське лісове господарство" про стягнення штрафу за неправильно зазначену в накладній масу вантажу в сумі 31450 грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.08.2014р. (суддя Довгань К.І.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Чорногуза М.Г., Агрикової О.В., Рудченка С.Г.), позов задоволено.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, Державне підприємство "Золотоніське лісове господарство" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, заявило вимоги про скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, а також ухвалення нового рішення про відмову в позові у повному обсязі.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що у січні 2014 року зі станції Золотоноша Одеської залізниці відповідачем було відправлено вагон №66690066 з вантажем "Пиловочник різних порід деревини", станція призначення - Одеса-Застава 1 Одеської залізниці, одержувач - ТОВ "Транс Конкорд". У накладній №40270985 зазначено, що навантаження вагону здійснювалося засобами відправника (відповідача у справі), масу вантажу зазначено 57000 кг, правильність внесених до накладної відомостей підтверджено підписом представника вантожовідправника у відповідності до п. 2.3 правил оформлення перевізних документів.

01.02.2014р. при перевірці маси вантажу на станції ім. Т. Шевченка Одеської залізниці на тензометричних вагах встановлено, що вага у вагоні №66690066 брутто - 78000 кг, тара з документа - 22000 кг, нетто - 55800 кг, що складає різницю проти ваги, яка зазначена у документі в сторону зменшення на 1200 кг, про що складено комерційний акт АА № 053678/41/15 (форми ГУ-22) від 01.02.2014р., підписаний заступником начальника станції Сінічкіним Є.О. та працівниками станції Філіцькою Л.В. і Згонником В.В., та акт загальної форми № 74 від 01.02.2014р.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. за №457 затверджено Статут залізниць України, яким визначено обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом; та регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

У ст. 6 Статуту залізниць України накладна визначена як основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Відповідно до положень ст.ст. 23, 24 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів); форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом. Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Зокрема, в силу ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 188 Статуту залізниць України передбачено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. Якщо через порушення відправником Правил перевезення небезпечних вантажів сталася аварія, збитки відшкодовуються відправником.

Згідно зі ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

З огляду на викладені правові норми, встановивши обставини складання комерційного акта АА № 053678/41/15 від 01.02.2014р. та акта загальної форми № 74 від 01.02.2014р. щодо невідповідності ваги вантажу у вагоні № 66690066 даним, зазначеним у перевізних документах, у бік зменшення на 1200 кг, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу за вказане порушення в розмірі 31450 грн., що дорівнює п'ятикратному розміру провізної плати вагону - 6290 грн.

При цьому суди першої та апеляційної інстанцій на підставі встановлених обставин відхилили доводи відповідача щодо порушення позивачем порядку складання комерційного акта, а також щодо несправності ваговимірювальної техніки.

Разом з тим, суди встановили, що визначення маси вантажу відправником проводилося на станції Золотоноша 1 умовним способом, а на станції ім. Т.Шевченка Одеської залізниці контрольне зважування вагону здійснювалося посадовими особами відповідача на 150-тонних статичних тензометричних вагах.

Відповідно до положень ст. 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса; загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом; маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо); маса вантажів визначається відправником; спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Згідно з п. 9 Правил приймання вантажів до перевезення, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. за №644, лісоматеріали й дрова повинні пред'являтися до перевезення із зазначенням у накладній таких даних: у разі перевезення в спеціальних контейнерах або в пакетах - кількості контейнерів або пакетів; у разі перевезення з використанням верхньої звуженої частини обрису навантаження ("шапки") - кількості основних штабелів, їх висоти і кількості штабелів, укладених у "шапці"; у разі перевезення лісоматеріалів і дров у критих вагонах - кількості штабелів; в інших випадках - кількості штабелів і їх висоти. Маса лісоматеріалів і дров визначається відправником умовно.

Правилами видачі вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. за №644, у п. 22 передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення; зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення.

Оскільки поняття "як правило" не виключає можливості визначення маси вантажу як на станції призначення, так і на попутній станції іншим способам ніж той, що було застосовано на станції відправлення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що проведення контрольної перевірки маси вантажу здійснено без порушення Статуту залізниць України та Правил видачі вантажів. При цьому судом не з'ясовано наявність певних обставин, які зумовили необхідність застосування позивачем виключення із загального правила щодо перевірки маси вантажу тим самим способом, який було визначено на станції відправлення, з урахуванням вимог ст. 37 Статуту залізниць України та п. 9 Правил приймання вантажів до перевезення.

За висновком судів попередніх інстанцій, факт розходження даних про масу ватажу, вказаних у перевізних документах, з даними, виявленими при зважуванні на тензометричних вагах підтверджується належними та допустимими доказами.

Тобто при задоволенні позовних вимог про стягнення з позивача штрафу суди виходили лише з факту розходження даних про масу вантажу, визначених шляхом застосування різних способів, не врахувавши, що положеннями ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України передбачена відповідальність саме за неправильне зазначення відправником у накладній маси вантажу.

Фактичні ж обставини щодо неправильного зазначення відповідачем у накладній №40270985 маси вантажу з урахуванням обраного ним способу визначення цієї маси судами першої та апеляційної інстанцій не досліджені. Зокрема, судами не з'ясовано, на підставі яких норм відповідачем здійснювався розрахунок маси відповідного вантажу, чи дотримано ним відповідних вимог при здійсненні такого розрахунку з урахуванням передбаченої похибки тощо.

Суди не надали правової оцінки доводам відповідача щодо виникнення різниці між відповідними даними про масу вантажу саме через використання різних способів її визначення, а також у зв'язку з природними властивостями деревини як матеріалу, зокрема, водопоглинанням, що може істотно впливати на вагу лісоматеріалів. Оскаржувані судові рішення не містять висновків щодо того, чи відповідає похибка у визначенні ваги встановленим чинним законодавством межам, а також нормативам ГОСТ тощо.

За відсутності встановлення вказаних обставин висновок судів першої та апеляційної інстанції про наявність правових підстав для притягнення відповідача до відповідальності за неправильне зазначення ним у накладній маси вантажу є передчасним.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору в справі вимог ст.ст. 4 3 , 4 7 , 43, 84, 105 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи, тому рішення і постанова підлягають скасуванню як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Оскільки касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів, наданих сторонами у справі, а право оцінки доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин.

Керуючись ст.ст. 108, 111 5 , 111 7 , 111 9-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Золотоніське лісове господарство" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 14.08.2014р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2014р. у справі №925/920/14 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя Карабань В.Я.

Судді Жаботина Г.В.

Ковтонюк Л.В.