Постанова

від 18.11.2014 по справі 910/13747/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2014 р. Справа№ 910/13747/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Гончарова С.А.

при секретарі Філімонова І.Є.

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2014р. (повний текст підписано - 12.09.2014р.)

у справі №910/13747/14 (суддя - Гулевець О.В.)

за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Бізнес Групп Консалтінг"

про стягнення 35168,02 грн.

визнав подані матеріали достатніми для прийняття апеляційної скарги до провадження, а клопотання про відновлення строку для подання апеляційної скарги обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані вимоги Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Бізнес Групп Консалтинг" (далі - відповідач) про стягнення 21235,37 грн. заборгованості за Договором про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів № 1982 від 01.10.2012р., з яких: 19044,52 грн. - основний борг, 396,29 грн. - пеня, 1654,58 грн. - інфляційні втрати, 139,98 грн. - 3 % річних.

09.09.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Комунального підприємства "Київжитлимоспецексплуатація" надійшлf заява про збільшення позовних вимог,в якій позивач просив суд стягнути з відповідача 35168,02 грн. заборгованості, з яких: 19044,52 грн. - основний борг, 14422,06 грн. - пеня, 1520,81 грн. - інфляційні втрати, 180,63 грн. - 3 % річних.

Рішенням господарського суду м. Києва по справі № 911/13747/14 від 09.09.2014 р. позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Бізнес Групп Консалтинг" (03115, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 104-Б, код ЄДРПОУ 21610079) на користь Комунального підприємства "Київжитлимоспецексплуатація" (01034, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51-А, код ЄДРПОУ 03366500) 19044 (дев'ятнадцять тисяч сорок чотири) грн. 52 коп. - основного боргу, 1556 (одну тисячу п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 63 коп. - пені, 180 (сто вісімдесят) грн. 63 коп. - 3% річних, 1520 (одну тисячу п'ятсот двадцять) грн. 81 коп. - інфляційних втрат, 1158 (одну тисячу сто п'ятдесят вісім) грн. 63 коп. - судового збору. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні стягнення заявлених позивачем сум пені, мотивовано не можливістю застосування відповідальності передбаченої договором з огляду на перевищення нарахованої позивачем суми пені розміру подвійної облікової ставки Національного банку, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 09.09.2014 року № 910/13747/14 в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2014 року було відновлено скаржнику строк для подачі апеляційної скарги, прийнято її та порушено провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А. Розгляд апеляційної скарги призначено на 18.11.2014 року.

Апелянт в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 09.09.2014 року № 910/13747/14 в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача в судове засідання 18.11.2014 року не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вірно встановлено судом першої інстанції 01.10.2012р. між Комунальним підприємством "Київжитлимоспецексплуатація" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Бізнес Групп Консалтинг" було укладено Договір № 1982 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, та їх абонентських уводів (далі - Договір), предметом якого є надання послуг на теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат; обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою: прос. Перемоги, 104 літ. Б в м. Києві.

Згідно п. 2.1. Договору, при виконанні умов цього Договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому законом порядку, Положенням про Держенергоспоживнагляд, діючими правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж (далі - Правилами), нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Відповідно умов договору, позивач взяв на себе зобов'язання, розподіляти надану енергопостачальною організацією в цілому на будинок теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення (під час опалювального сезону), в кількості та в обсягах , що відповідають технічній документації будинку та площі, займаній споживачем (Звернення-доручення); надавати послуги по розрахунковому обслуговуванню абонентів з енергопостачальною організацією за спожиту теплову енергію (Додаток № 1), проводити засобами Дирекції як структурного підрозділу підприємства технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем опалення, абонентських уводів згідно з доданою калькуляцією (п. 2.2.1., п. 2.2.2.).

Згідно положень договору, відповідач зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у звернені-дорученні, не допускаючи їх перевищення; виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в Додатках №1, 2 до цього Договору.

Порядок розрахунків за теплову енергію сторони погодили у Додатку № 2 до Договору.

Пунктом 2 Додатку № 2 до Договору визначено, що споживач щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у підприємства (за адресою: м. Київ, вул. Артема, 58/2-Д, договірно-розрахунковий відділ) акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки споживач повертає підприємству), розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період (за вимогою споживача), платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії за попередній та поточні місяці та технічного обслуговування, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт.

Згідно з п. 3 Додатку № 2 до Договору, сплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами, споживач виконує не пізніше 23 числа поточного місяця.

Пунктом 2.3.6 Договору встановлено, що споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати (сплачувати) на розрахунковий рахунок дирекції вартість спожитої теплової енергії та технічного обслуговування теплосистеми.

У зв'язку з тим, що КП "Київжитлоспецексплуатація" (Дирекція по експлуатації нежилих будинків) є балансоутримувачем будинку № 104 літ. Б пр-ту. Перемоги в м. Києві та займається технічним обслуговуванням систем теплопостачання у згаданому будинку, між ПАТ "Київенерго" та позивачем було укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №8885090 від 03.01.2008р.

Позивач надає відповідачу послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді на підставі Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №8885090 від 03.01.2008р., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому виконаного опалення та технічного обслуговування за спірний період та розрахунками нарахувань.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що у період з січня 2014р. по квітень 2014р. у відповідача виникла заборгованість за фактично спожиті послуги, які надає позивач, у розмірі 19044,52 грн.

Станом на 25.08.2014р. заборгованість відповідача перед позивачем за фактично спожиті послуги у період з січня 2014р. по квітень 2014р. складає 19044,52 грн., а також позивачем здійснено нарахування 14422,06 грн. - пені, 1520,81 грн. - інфляційні втрати, 180,63 грн. - 3 % річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як було достовірно встановлено місцевим господарським судом та не спростовано стороною відповідача по справі у останнього перед позивачем утворилася заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді у період з січня 2014р. по квітень 2014р у розмірі 19044,52 грн. З огляду на відсутність будь-якої доказової бази на підтвердження протилежного, колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про необхідність задоволення позовних вимог в цій частині.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте колегія суддів не погоджується з правовою позицією місцевого господарського суду про відсутність законодавчих підстав для нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму пені, що стягнута за рішенням Господарського суду Київської області від 30.11.2012 у справі № 15/090-12, за період прострочки з дати набрання рішенням законної сили по момент звернення поповича з даним позовом до суду, з огляду на наступне.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.11.2012 N 5011-32/5219-2012). Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010 N 10/25, від 04.07.2011 N 13/210/10, від 12.09.2011 N 6/433-42/183, від 14.11.2011 N 12/207, від 23.01.2012 N 37/64».

Як вбачається з матеріалів справи позивачем заявлено до стягнення з відповідача 180,63 грн. 3% річних та 1520,81 грн. інфляційних втрат.

Здійснивши перевірку розрахунку позивача щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд вірно задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Натомість колегія суддів категорично відноситься до правової позиції місцевого господарського суду щодо необхідності застосування до спірних відносин ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» у вирішенні питання щодо визначення розміру пені.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 14422,06 грн. - пені, що нарахована у періоди з 24.02.2014р. по 23.08.2014р., з 24.03.2014р. по 25.08.2014., з 24.04.2014р. по 25.08.2014р., 24.05.2014р. по 25.08.2014р., 1520,81 грн. - інфляційні втрати, що нараховані березня 2014р. по липень 2014р., з квітня 2014р. по липень 2014., з травня 2014р. по липень 2014р., червня 2014р. по липень 2014р., та 180,63 грн. - 3 % річних, що нараховані у періоди з 24.02.2014р. по 25.08.2014р., з 24.03.2014р. по 25.08.2014., з 24.04.2014р. по 25.08.2014р., 24.05.2014р. по 25.08.2014р., (в редакції заяви про збільшення позовних вимог).

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із п. 3.4 Додатку № 2 до Договору, у випадку несплати за користування послугами, вказаними у цьому договорі, до кінця розрахункового періоду підприємство нараховує споживачу пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожен день прострочки платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року N 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" встановлено, що за несвоєчасну оплату послуг споживач сплачує пеню в установлених законом та договором розмірах (пункт 23).

Зазначений Закон був чинним станом на момент укладення договору та є чинним на момент розгляду справи.

Отже, цей Закон є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини, що виникають при несвоєчасному внесенні плати за комунальні послуги суб'єктами підприємницької діяльності.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Нормою частини 1 статті 1 Закон України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено законну неустойку за порушення грошового зобов'язання у сфері відносин з надання житлово-комунальних послуг. Кредитор має право на стягнення цієї законної неустойки у тому числі й за відсутності у договорі умови про неустойку.

Отже як вбачається з вищенаведеного, судом першої інстанції було неправомірно застосовано ЗУ «Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань», оскільки в спірних договірних правовідносинах щодо розрахунку пені застосуванню підлягає саме положення ЗУ «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій».

Здійснивши перевірку розрахунку позивача щодо нарахування пені колегія суддів дійшла висновку, що розрахунок є арифметично вірним, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволення у заявленому позивачем обсязі.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення Господарського суду м. Києва від 09.09.2014р. у справі № 910/13747/14 частковому скасуванню.

У зв'язку з задоволенням апеляційної скарги позивача, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 09.09.2014р. у справі № 910/13747/14 скасувати частково.

3. Прийняти нове рішення, яким:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Бізнес Групп Консалтинг" (03115, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 104-Б, код ЄДРПОУ 21610079) на користь Комунального підприємства "Київжитлимоспецексплуатація" (01034, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51-А, код ЄДРПОУ 03366500) 19044 (дев'ятнадцять тисяч сорок чотири) грн. 52 коп. - основного боргу, 14422 (чотирнадцять тисяч чотириста двадцять дві) грн. 06 коп. - пені, 180 (сто вісімдесят) грн. 63 коп. - 3% річних, 1520 (одну тисячу п'ятсот двадцять) грн. 81 коп. - інфляційних втрат.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Бізнес Групп Консалтинг" (03115, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 104-Б, код ЄДРПОУ 21610079) на користь Комунального підприємства "Київжитлимоспецексплуатація" (01034, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51-А, код ЄДРПОУ 03366500) судовий збір у розмірі 1827,00 грн. (тисяча вісімсот двадцять сім гривень) за розгляд позовної заяви.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Бізнес Групп Консалтинг" (03115, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 104-Б, код ЄДРПОУ 21610079) на користь Комунального підприємства "Київжитлимоспецексплуатація" (01034, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51-А, код ЄДРПОУ 03366500) судовий збір у розмірі 913, 50 грн. (дев'ятсот тринадцять гривень п'ятдесят копійок) за розгляд апеляційної скарги.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду м. Києва.

5. Матеріали справи № 910/13747/14 повернути до Господарського суду м. Києва.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді Є.Ю. Шаптала

С.А. Гончаров