Рішення

від 01.07.2009 по справі 50/308

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

50/308

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  50/308

01.07.09

За позовом     закритого акціонерного товариства "Форум - ДС"

до                     товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Реда"

про                  стягнення 449 891,94 грн.

Суддя   Головатюк Л.Д.

Представники:

від позивача                 Снєжинський О.С.(дов. від 08.12.2008)

від відповідача       Науменко С.В.(дов. від 18.02.2009)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги закритого акціонерного товариства «Форум –ДС»до товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Реда»про стягнення заборгованості в розмірі  449 891,94 грн. за невиконання грошового зобов'язання за договором поставки № 80П-09/02 від 01.02.2008.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.04.2009 порушено провадження у справі № 50/308 та призначено її до розгляду на 20.05.2009.

Представник відповідача в судове засідання 20.05.2009 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Проте, через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про зобов'язання позивача провести звірку взаєморозрахунків станом на 20.05.2009. Суд задовольнив дане клопотання.

В судове засідання прибув представник позивача, дав пояснення по справі та подав клопотання про розгляд справи у більш тривалий термін, ніж це передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Суд задовольнив дане клопотання.

В зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи було відкладено на 19.06.2009.

19.06.2009 в судове засідання прибули представники сторін та надали пояснення по суті спору. В судовому засіданні було оголошено перерву до 01.07.2009 для подання додаткових доказів.

В судове засідання 01.07.2009 прибули представники сторін,  дали пояснення по справі та подали додаткові докази. Представник позивача надав суду заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 402 317,39 грн. основного боргу, 37 415,49 грн. - збитків від інфляції, 2 375,35 грн. - 3% річних та пеню в розмірі 2 375,35 грн., відповідно до акту звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 31.12.2008.

Представник відповідача заявив клопотання, відповідно до якого просить суд зменшити розмір штрафних санкцій. При дослідженні матеріалів справи, суд прийшов до висновку, що клопотання відповідача є необґрунтованим та таким що не відповідає умовам договору та нормам чинного законодавства, а тому задоволенню не підлягає.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2008 закрите акціонерне товариство «Форум-ДС»(далі –позивач, постачальник за договором) та товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Реда»(далі –відповідач, покупець за договором) уклали договір поставки № 80П-09/02 (далі - договір).

Відповідно до умов п.1.1. зазначеного договору постачальник зобов'язався поставити товарний бетон та розчин (далі - товар), а  покупець - приймати та своєчасно оплачувати переданий товар за цінами, обумовленими сторонами в “Протоколі узгодження цін”, який є невід'ємною частиною даного договору. Аналогічні обов'язки сторін встановлені умовами п. 6.1.1. та п. 6.2.1. договору.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що поставка товару здійснюється партіями  по факту отримання відповідних заявок покупця.

Поставка товару здійснюється згідно заявок покупця відповідно до Офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати “Інкотермс 2000” на умовах вказаних в заявці із урахуванням особливостей, що випливають із умов даного договору(п. 4.1. договору).

Згідно з умовами  п. 4.4 договору перехід права власності на товар відбувається після передачі партії товару та підписання представником покупця відповідної товарно-транспортної (видаткової) накладної в кінцевому пункті поставки товару, в разі самовивозу- після передачі партії товару перевізнику.

Відповідно до положень розділу 5  договору сторони закріпили порядок проведення розрахунків за договором. Ціна на товар, що поставляється за даними договором встановлюється в українських гривнях та зазначається в “Протоколі узгодження цін” та в рахунках-фактури. Сторони домовились, що оплата за товар здійснюється на умовах 100% попередньої оплати, але з урахуванням того, що якщо товар було відпущено покупцю на суму, що перевищує отриману попередню оплату, таку поставку сторони вважають поставкою з відстрочкою платежу на строк 5 календарних днів з дати отримання товару. Покупець зобов'язаний провести остаточний розрахунок за поставлений товар протягом 5 календарних днів з дати отримання товару. Отже сторони цим погодили, що постачальник не зобов'язаний виконувати поставку товару до моменту повного розрахунку за фактично поставлені партії товару та здійснення 100% попередньої оплати за наступні партії товару, і звільняється від відповідальності за нездійснення та/або несвоєчасне здійснення поставок відповідно до заявок покупця.

Як встановлено судом, на виконання умов договору, позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 3 245 513,95 грн. відповідно до видаткових накладних:

№ 85 від 29.02.2008 на загальну суму 61 934,14 грн.;

№ 179 від 21.03.2008 на загальну суму 40 408,21 грн.;  

№ 499 від 30.06 2008 на загальну суму 862 591,30 грн.;  

№ 605.1 від 14.07.2008 на загальну суму 15 745,32 грн.;  

№ 605 від 14.07.2008 на загальну суму 730 864,32 грн.;  

№ 635.1 від 27.07.2008 на загальну суму 1 121,60 грн.;  

№ 635 від 30.07.2008 на загальну суму 180 166,28 грн.;  

№ 692.1 від 31.08.2008 на загальну суму 21 393,84 грн.;  

№ 692.2 від 31.08.2008 на загальну суму 29 989,19 грн.;  

№ 692.4 від 31.08.2008 на загальну суму 415 662,22 грн.;  

№ 692.5 від 31.08.2008 на загальну суму 173 481,88 грн.;  

№ 805.1 від 29.09.2008 на загальну суму 8 379,55 грн.;  

№ 805.2 від 29.09.2008 на загальну суму 10 708,56 грн.;  

№ 805.4 від 29.09.2008 на загальну суму 188 839,72 грн.;  

№ 805.5 від 29.09.2008 на загальну суму 116 370,90 грн.;  

№ 915.1 від 31.10.2008 на загальну суму 20 726,40 грн.;  

№ 915.2 від 31.10.2008 на загальну суму 11 674,39 грн.;

№ 915.4 від 31.10.2008 на загальну суму 261 397,79 грн.;

        № 915.5 від 31.10.2008 на загальну суму 64 324,58 грн.;

        № 982.5 від 28.11.2008 на загальну суму 25 988,96 грн.;

                   № 982.1 від 28.11.2008 на загальну суму 3 744,80 грн., який був отриманий останнім, про що свідчать належним чином оформлені довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей: серії НБЄ № 946109 від 05.02.2008, № 946134 від 21.03.2008, серії ЯПВ № 904300 від 26.06.2008, серії ЯПЗ № 448020 від 10.07.2008, № 448049 від 06.08.2008, № 448068 від 22.09.2008, серії ЯПП № 220657 від 31.10.2008 та № 220664 від 28.11.2008.

Вищевказані накладні та довіреності приймаються судом у якості належного доказу виконання поставки товару відповідачу  та прийняття його останнім.

Однак, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства, не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання, а саме відповідачем було здійснено лише часткову оплату поставленого товару в розмірі 2 844 170,96 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Таким чином, на дату звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача за вищевказаним договором становить 402 317,39 грн.

Судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами, згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 402 317,39 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором поставки № 80П-09/02  від 01.02.2008 в сумі 402 317,39 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за укладеними договорами,  позивач просить суд стягнути з відповідача  на свою користь пеню в розмірі 2 375,35грн. за період  прострочення, вказаний в розрахунку.

Згідно ст. 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, винна сторона зобов'язана відшкодувати іншій стороні заподіяні  цим збитки в повному обсязі.

Відповідно до умов п. 7.3. вищевказаного договору сторони визначили, що у випадку порушення строків оплати покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який нараховується пеня, від вартості простроченої суми коштів за кожен календарний день прострочення платежу. Пеня нараховується на розмір неоплачених покупцем грошових сум з першого дня прострочення.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Дії відповідача є порушенням вимог п. 7.3 договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», тому позовні вимоги в частині стягнення пені за період прострочення, вказаний в розрахунку, підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача в сумі 2 375,35грн.

Також, за неналежне виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами позивач просить суд стягнути з останнього 3% річних у розмірі 2 375,35 грн. та  витрати пов'язані з інфляційними процесами в сумі 37 415,49грн.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договорами та законодавством відповідальності.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних збитків підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.   Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Реда»(03061,             м. Київ, пр. Відрадний, 103, код ЄДРПОУ 21511816) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення)   на користь закритого акціонерного товариства «Форум-ДС» (03148, м. Київ, вул. Жилянська, 1,  код ЄДРПОУ 31777631) основний борг в сумі 402 317 (чотириста дві тисячі триста сімнадцять)грн. 39 коп., пеню в розмірі 2 375 (дві тисячі триста сімдесят п'ять)грн. 35 коп., 3% річних в сумі 2 375 (дві тисячі триста сімдесят п'ять)грн. 35 коп.; індекс інфляції в розмірі 37 415 (тридцять сім тисяч чотириста п'ятнадцять)грн. 49 коп.,   витрати по сплаті державного мита в сумі 4 451 (чотири тисячі чотириста п'ятдесят одну) грн. 09коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.  

3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя                                                                                     Головатюк Л.Д

Дата підписання рішення 10.07.2009