Рішення

від 20.05.2009 по справі 15/238

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

15/238

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  15/238

20.05.09

 За позовомВідкритого акціонерного товариства “Христинівський молокозавод”

доТовариства з обмеженою відповідальністю “Гідротрак Україна”

простягнення 692 975,73 грн.

                                                                                                               Суддя Хоменко М.Г.

Представники:

від позивачаКоваленко М.П. —представник (за довіреністю від 12.12.2008 № 726)

від відповідача не з'явився

У судовому засіданні 20.05.2009 за згодою присутнього представника позивача судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство “Христинівський молокозавод” звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Гідротрак Україна” 491 100,00 грн. попередньої плати за товар, що не був поставлений всупереч умовам договору № 122 від 25.05.2008, а також 34 551,91 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 69 103,82 грн. пені та 98 220,00 грн. штрафу.   

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 15/238 від 15.04.2009, яку призначено до розгляду на 28.04.2009.  

27.04.2009 від позивача до суду надійшла телеграма з клопотанням про перенесення судового засідання через неможливість прибуття представника.

У судове засідання, призначене на 28.04.2009, представники позивача та відповідача не з'явились.

Ухвалою від 28.04.2009 розгляд справи було відкладено на 20.05.2009 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судове засідання, призначене на 20.05.2009, представник відповідача не з'явився, хоча сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Про причину нез'явлення свого представника відповідач суд не повідомив, вимоги ухвал суду  від 15.04.2009 та від 28.04.2009 не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Враховуючи вищенаведене та у відповідності до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Представник позивача, який прибув в судове засідання, подав суду документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі № 15/238.

Під час розгляду спору по суті представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити, стягнувши з відповідача 491 100,00 грн., що були перераховані на його рахунок в якості попередньої плати за напівпричіп-цестерну відповідно до договору купівлі-продажу № 122 від 25.05.2008. Позивач зазначає, що ним було виконано свої договірні зобов'язання перед відповідачем, натомість, останній порушив умови домовленості сторін, а саме, не передав товар, що був оплачений, у зв'язку з чим позивач втратив інтерес до спірного зобов'язання та просить у примусовому порядку стягнути з відповідача попередню плату і нараховані відповідно до договору сторін пеню та проценти за порушення зобов'язання.   

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано суду договір від 25.05.2008, виписки з банківського рахунку на підтвердження перерахування на користь відповідача попередньої оплати в сумі 491 100,00 грн., рахунок-фактуру, лист з вимогою поставити товар і сплатити штраф та акт звірки розрахунків на суму 491 100,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.05.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Гідротрак Україна” в якості продавця та Відкритим акціонерним товариством “Христинівський молокозавод” в якості покупця укладено договір № 122, за умовами якого відповідач (продавець) зобов'язався передати у власність покупця, а позивач (покупець) зобов'язався прийняти й оплатити транспортні засоби (напівпричіпи-цистерни, що були у користуванні) у кількості, асортименті, за цінами, технічними характеристиками, номерами, зазначеними у додатках  до даного договору (п. 1.1. договору) .       

Відповідно до усної домовленості сторін, що передувала підписанню договору № 122 від 25.05.2008 та є ідентичною за предметом господарських зобов'язань позивача та відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю “Гідротрак Україна”  виписало Відкритому акціонерному товариству “Христинівський молокозавод” рахунок-фактуру № СФ-00004/5 від 20.05.2008 на оплату харчової цистерни вартістю 491 100,00 грн. з кінцевим строком оплати до 25.05.2008.  

У п. 4.1. договору сторони погодили, що передача товару від продавця до покупця здійснюється у строки, погоджені сторонами, проте в будь-якому випадку, не пізніше, ніж через три календарних місяці з дня отримання покупцем передоплати (частини передоплати) за товар.

Датою передачі товару, згідно з п. 4.2. договору, вважається дата вручення товару покупцю, що підтверджується накладною, підписаною представниками сторін по договору.      

Виходячи з п. 8.1. та п. 8.3. угоди сторін покупець зобов'язується, шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок продавця, здійснити передоплату в розмірі 50 % від вартості товару та 50 % від його вартості після отримання товару (підписання накладної або акту приймання-передачі).   

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як слідує з матеріалів справи, 28.05.2008 позивач перерахував відповідачеві 40 000,00 грн., тобто вніс частину попередньої плати за товар, що не суперечить п. 4.1. договору, 29.05.2008 —15 000,00 грн., 02.06.2008 —10 000,00 грн., 04.06.2008 —25 000,00 грн. та 30 000,00 грн., 05.06.2008 —25 000,00 грн., 06.06.2008 —10 000,00 грн., 09.06.2008 —10 000,00 грн., 10.06.2008 — 10 000,00 грн., 11.06.2009 —10 000,00 грн., 12.06.2008 —10 000,00 грн., 13.06.2008 —10 000,00 грн., 17.06.2008 —10 000,00 грн., 20.06.2008 —10 000,00 грн. та 5 000,00 грн., 24.06.2008 —5 000,00 грн., 25.06.2008 —10 550,00 грн., 03.07.2008 —10 550,00 грн., 31.07.2008 —235 000,00 грн., тобто провів повну оплату товару, перерахувавши відповідачеві 491 100,00 грн.

Таким чином, позивач повністю виконав взяті на себе зобов'язання за договором № 122 від 25.05.2008, до якого слід застосовувати законодавчі положення про договір купівлі-продажу.    

За твердженнями позивача, відповідач порушив умови укладеної угоди, не здійснивши передачу йому у власність обладнання в обумовлені договором строки.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не подав доказів передачі позивачеві у власність цистерни харчової, як-то накладну, акт передачі (п. 8.1 договору), доказів повернення позивачеві попередньої плати або ж ґрунтовних заперечень щодо наявності заборгованості з повернення авансу.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який  одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У грудні 2008 року позивач звернувся до відповідача з листом № 771 від 24.12.2008, яким просив поставити оплачений товар за договором № 122 від 25.05.2008 у строк до 26.12.2008, перерахувати пеню і штраф, або ж відшкодувати збитки, завдані порушенням зобов'язання в разі його невиконання у строк до 26.12.2008.    

Відповіді на вказаний лист до матеріалів справи не подано, доказів виконання відповідачем обов'язку з передачі позивачеві цистерни харчової не пред'явлено. Натомість, відповідач підписав акт звірки з позивачем, яким підтвердив розмір своєї заборгованості за договором № 122 від 25.05.2008  у сумі 491 100,00 грн.  

На підставі встановлених судом обставин справи та викладених норм чинного законодавства позовні вимоги в частині повернення вартості оплаченого, але не переданого товару видаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 34 551,91 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 69 103,82 грн. пені та 98 220,00 грн. штрафу.   

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків,  штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 9.5. договору у разі прострочення оплати/поставки товару сторона має право вимагати оплати/поставки товару і сплати пені за таке прострочення з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочення платежу/вартості непоставленого товару за кожен день прострочки до дня фактичної оплати/поставки.     

Згідно з п. 9.6. договору за порушення строків передачі товару покупцеві на строк більше ніж 2 календарних дні продавець сплачує на рахунок покупця штраф у розмірі 20% від вартості несвоєчасно переданого товару.  

Відповідно до ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

У разі безпідставного одержання чи збереження такого майна, як грошові кошти, нараховуються проценти за користування ними, що закріплено нормами ч. 1 ст. 536 Цивільного кодексу України. Розмір таких процентів встановлюється  договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.  

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні  санкції за порушення   грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою

ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як слідує з матеріалів справи, прострочення відповідача перед позивачем відбулося з 29.08.2008.

Приймаючи до уваги положення договору від 25.05.2008, а також норми діючого законодавства, позовні вимоги в даній частині є такими, що заявлені правомірно.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити

розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь  у  зобов'язанні;  не  лише  майнові,  але  й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Оскільки позивач не заявляв про те, що невиконання відповідачем зобов'язання за договором № 122 від 25.05.2008 завдало його підприємству значних збитків, а також з огляду на те, що заявлена до стягнення сума штрафних санкцій є значною сумою у порівнянні з загальною ціною позову, керуючись положеннями ст. 233 Господарського кодексу України, суд вважає за доцільне зменшити розмір договірних санкцій та стягнути з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн. пені та 20 000,00 грн. штрафу.   

Зважаючи на встановлені судом обставини справи, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а судові витрати —перерахуванню відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Заявлене у позовній заяві клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачеві, не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано суду доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 66, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

          1. Позов задовольнити частково.  

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Гідротрак Україна” (03124, м. Київ, вул. М. Василенка, 7-А, ідентифікаційний код 35571933) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства “Христинівський молокозавод” (20000, Черкаська обл., Христинівський р-н, м. Христинівка, вул. Пушкіна, 24, ідентифікаційний код 00451725) 491 100 (чотириста дев'яносто одну тисячу сто) грн. 00 коп. боргу, 34 551 (тридцять чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 91 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. пені, 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. штрафу, 5 556 (п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 52 коп. державного мита та 94 (дев'яносто чотири) грн. 62 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. В іншій частині позову відмовити.

    4. Відмовити Відкритому акціонерному товариству “Христинівський молокозавод” у забезпеченні позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю “Гідротрак Україна”.

     Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

          Суддя                                                                                                 М.Г. Хоменко  

Дата підписання рішення –30.06.2009