Рішення

від 01.06.2009 по справі 25/110

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25/110

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.09                                                                                           Справа№ 25/110

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи :

за позовом:Приватного підприємства “Інтергруп” (м.Львів)

до відповідача:Дочірнього підприємства “Єврогурт” Товариства з обмеженою відповідальністю “УРС” (м.Львів)

про :стягнення заборгованості в сумі 10 223,67 грн.

           Суддя :                                                                                          В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є. Башак

Представники:

 від позивача:Не з”явився

 від відповідача:Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства “Інтергруп” (м.Львів)  до Дочірнього підприємства “Єврогурт” Товариства з обмеженою відповідальністю “УРС” (м.Львів)  про стягнення заборгованості в сумі 10 223,67 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області  від 29.04.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на  08.05.2009 року. Ухвалою від 08.05.2009 року розгляд справи відкладено до 18.05.2009 року, у зв”язку з неявкою представаника відповідача. Ухвалою від 18.05.2009 року розгляд справи відкладено до 22.05.2009 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 22.05.2009 року розгляд справи відкладено до 27.05.2009 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 27.05.2009 року розгляд справи відкладено до 01.06.2009 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача.

Позивач вимоги  ухвал суду  про порушення провадження у справі від 29.04.2009 року, про відкладення від 08.05.2009 року, від 18.05.2009 року, від 22.05.2009 року, від 27.05.2009 року виконав частково, явку повноважного представника  в судове  засідання не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.69 ГПК україни, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №4272945 від 07.05.2009 року.

27.05.2009 року за вх.№10740 позивач подав доповнення до позовної заяви, згідно якого позовні вимоги підтримує повністю.

29.05.2009 року за вх.№10943 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі –7 834,80 грн., суму пені –791,70 грн., 20% річних в розмірі –846,10 грн., збитки від інфляції в розмірі 609,85 грн., а також, судові витрати.

Представник позивача позов підтримав,  просив задоволити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та уточненні до позовної заяви.

Відповідач вимоги  ухвал суду  про порушення провадження у справі від 29.04.2009 року, про відкладення від 08.05.2009 року, від 18.05.2009 року, від 22.05.2009 року, від 27.05.2009 року не виконав,  відзиву на позов не подав, явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.69 ГПК україни, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення №4272937 від 07.05.2009 року, №4298553 від 15.05.2009 року, №4328541 від 25.05.2009 року, №4359331 від 30.05.2009 року.

21.05.2009 року за вх.№10344 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв”язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника в судове засідання.

27.05.2009 року за вх.№10802 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв”язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника в судове засідання.

Відповідач проти позову у встановленному чинним законодавством України порядку не заперечив, відзив на позов не подав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

Позов розглянуто за відсутності представників сторін за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Рішення виготовлено, підписано та оголошено  01.06.2009 року.

Розглянувши документи і матеріали справи, подані сторонами, заслухавши пояснення осіб, які були присутніми в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

28.01.2008 року між Приватним підприємством “Інтергруп” (надалі –позивач) та Дочірнім підприємством “Єврогурт” Товариства з обмеженою відповідальністю “УРС” (надалі –відповідач) укладено договір № F467 від 28.01.2008 року (надалі –договір). Згідно вказаного договору, позивач прийняв на себе зобов”язання поставляти і передавати у власність відповідача товар, а відповідач зобов”язувався  приймати і своєчасно протягом 14 календарних днів здійснювати оплату за товар, що поставлявся позивачем на умовах договору.

За твердженням позивача, останній поставив відповідачеві товар на загальну суму 7 834,80 грн. Однак, відповідач не оплатив поставлений товар, у зв”язку з чим у Дочірнього підприємства “Єврогурт” Товариства з обмеженою відповідальністю “УРС” виникла заборгованість перед позивачем на суму 7 834,80 грн., яка станом на момент розгляду справи залишається непогашеною.

На адресу відповідача було направлено повідомлення про заборгованість за поставлений товар вих.№10 від 18.03.2009 року з вимогою погасити заборгованість протягом 5 (п”яти) днів з моменту отримання повідомлення, яке відповідач отримав 21.03.2009 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, однак, за твердженням позивача, відповідних дій по оплаті заборгованості зі сторони відповідача не було вчинено.

Згідно п.4.1 договору, за порушення (прострочення виконання) зобов”язань за п.1.7.1 цього договору (строк оплати), покупець повинен сплатити продавцеві неустойку (пеню) в розмірі 0,5% від неоплаченої суми (суми заборгованості) за кожен день порушення (прострочення).

Керуючись ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” 3543/96-ВР від 22.11.1996 року, розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми просроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, за підрахунком позивача, загальна сума пені за порушення відповідачем умов договору складає 879,62 грн.

Крім того, відповідно до п.1.7.1 договору, у випадку прострочення оплати продавець має право вимагати оплати товару і сплати покупцем 20% річних за користування чужими грошовими коштами, що за підрахунком позивача, становить 771,06 грн. і підлягає сплаті відповідачем.

Також позивачем нараховані інфляційні нарахування в розмірі 738,19 грн.

29.05.2009 року за вх.№10943 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі –7 834,80 грн., суму пені –791,70 грн., 20% річних в розмірі –846,10 грн., збитки від інфляції в розмірі 609,85 грн., а також, судові витрати.

У порушеннях  норм чинного законодавства та умов договору, відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, докази погашення боргу суду не представив.

При прийняті рішення суд керувався наступним:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 629 ЦК України,  договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки встановлені договором, зокрема –сплата неусойки (пеня, штраф).

Позивачем нараховано пеню, яка, відповідно до розрахунку, складає 791,70 грн., а також 20% річних в сумі 846,10 грн.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні по сплаті штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобо”язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов”язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які беруть участь у зобов”язанні,  що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов”язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з врахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Це положення доповнюється також і змістом ч.3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якого розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення та положенням п.3 ст.83 ГПК України, згідно якого господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов”язання.

Враховуючи відсутність збитків у позивача та великий розмір штрафних санкцій, суд приходить до висновку, що наявні обставини є поважними для зменшення штрафних санкцій на 50%. Таким чином розмір пені, який підлягає стягненню, становить 395,85 грн., а 20% річних, що підлягає стягненню, становить 423,05 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і хоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення  боргу,  відзив на позов не представив, проти позовних вимог у встановленному чинним законодавством України порядку не заперечив, явку повноважного представника в судові засідання  не забезпечив.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог з урахуванням  уточненя розміру позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив  і  не подав докази погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов Приватного підприємства “Інтергруп” (м.Львів)  до Дочірнього підприємства “Єврогурт” Товариства з обмеженою відповідальністю “УРС” (м.Львів)  в частині стягнення заборгованості в сумі 9 263,55 грн. є обгрунтованим та підлягає задоволенню з  урахуванням уточнення позовних вимог.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат позивач подав платіжні доручення №146 від 23.04.2009 року на суму 102,24 грн про сплату державного мита та №145 від 23.04.2009 року на суму 118,00 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України,  ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, ст. ст. 24, 25 Закону України “Про теплопостачання”, суд -   

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути із Дочірнього підприємства “Єврогурт” Товариства з обмеженою відповідальністю “УРС” (79000, м.Львів, вул.Каховська,34, код ЄДРПОУ 20826400, р/р 26008000241001 в ЛФ ВАТ КБ “Надра”, МФО 325978) на користь Приватного підприємства “Інтергруп” (79037, м.Львів, вул.Б.Хмельницького,212 корп.2, код ЄДРПОУ 25235572, р/р 26004301380123 в Відд.№34 ЛРД ВАТ “БГ Банк”, МФО 320995)  –  9 263 (дев”ять тисяч двісті шістдесят три) грн. 55 коп. –боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. –сплаченого держмита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. –сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.  

Суддя                                                                                             Пазичев В.М.