Рішення

від 26.11.2014 по справі 910/20952/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20952/14 26.11.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛЬТРАПОЛІМЕРЗ"

до Приватного підприємства "ПЛАСТКО"

про стягнення заборгованості у розмірі 167161,67 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін :

Від позивача: Хоптинець А.Б. (ордер на надання правової допомоги)

Від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні 26.11.2014р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "УЛЬТРАПОЛІМЕРЗ" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача - Приватного підприємства "ПЛАСТКО" 167161,67 грн. заборгованості за Договором купівлі-продажу №2ПП-13 від 09.01.2013р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2014р. порушено провадження у справі № 910/20952/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15.10.2014р.

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛЬТРАПОЛІМЕРЗ" в судовому засіданні 15.10.2014р. надав суду пояснення по справі, однак не надав витребуваних судом документів.

Представник відповідача - Приватного підприємства "ПЛАСТКО" у судове засідання 15.10.2014р. не з'явився, вимог ухвали Господарського суду м. Києва № 910/20952/14 від 03.10.2014р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2014р. розгляд справи №910/20952/14 відкладено на 26.11.2014р.

21.10.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛЬТРАПОЛІМЕРЗ" надійшли документи та пояснення по справі.

05.11.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача Приватного підприємства "ПЛАСТКО" надійшли документи по справі.

В судовому засіданні 05.11.2014р. представники сторін усно заявили клопотання про відкладення розгляду справи.

24.11.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача Приватного підприємства "ПЛАСТКО" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛЬТРАПОЛІМЕРЗ" в судовому засіданні 26.11.2014р. надав суду докази здійснення відповідачем часткових оплат, надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача - Приватного підприємства "ПЛАСТКО" у судове засідання 26.11.2014р. не з'явився, відзиву на позов не надав, проте, від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши дане клопотання, суд відмовляє в його задоволенні, огляду на наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників відповідача, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Крім того, нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника, а також реалізації його права на захист шляхом подання відзиву на позов по суті.

Згідно із п. 3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Водночас, у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Отже, незважаючи на те, що представник відповідача у судове засідання 26.11.2014р. не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи зазначене, в судовому засіданні 26.11.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

09.01.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "УЛЬТРАПОЛІМЕРЗ" (продавець, позивач) та Приватним підприємством "ПЛАСТКО" (покупець, відповідач) укладено Договір купівлі-продажу №2ПП-13 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, продавець зобов'язується передати у власність покупця пластики (надалі - товар), згідно з Додатків до даного Договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного Договору.

Документи на товар, які продавець зобов'язаний передати покупцю: рахунок-фактура, видаткова накладна та податкова накладна, сертифікат якості заводу-виробника.

На виконання умов Договору, з 20.12.2013 року позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 106812,50 грн., що підтверджується видатковими: №759 від 20.12.2013 року на суму 17300,00 грн., № 766 від 24.12.2013 року на суму 34450,00 грн., № 776 від 26.12.2013 року на суму 34300,00 грн., № 780 від 27.12.2013 року на суму 20762,50 грн., а також довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, копії яких наявні в матеріалах справи та оригінали оглянуті судом.

Відповідно до п. 6.1. Договору та п. 5 Додатку від 20.12.2013р., оплата товару проводиться протягом тридцяти календарних днів від дати його відвантаження. Датою відвантаження вважається дата підписання документів на відвантаження.

Відповідачем в рахунок оплати за товар були здійснені наступні платежі: 16.05.2014р. - 20000,00 грн.; 15.07.2014р. - 20000,00 грн.; 29.07.2014р. - 20000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

Ціни та вартість кожної поставки визначаються у Додатках, які є невід'ємною частиною даного Договору (п. 3.1.).

Згідно із п. 3.2. Договору, на день здійснення оплати ціна товару підлягає зміненню прямо пропорційно зміні курсу долара США, встановленого Національним Банком України на цей же день. Ціна товару зазначається у гривнях і його оплата відбувається у гривнях.

Згідно із пояснень позивача, оскільки показник ціни безпосередньо залежить від курсу долара США, то в день надходження коштів від відповідача позивач здійснював перерахунок заборгованості виходячи зі зміни курсу долара США на день оплати, відповідно до кількості неоплаченого товару. Після визначення суми заборгованості на дату оплати, сплачені кошти зараховувались як погашення неоплаченої кількості товару та визначалась кількість товару, що є не оплаченою та підлягала оплаті відповідачем в подальшому.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача за Договором купівлі-продажу №2ПП-13 від 09.01.2013р. становить 107175,39 грн.

Відповідно до п. 10.2. Договору, за несвоєчасну оплату переданого товару покупець сплачує на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті, за кожен день затримки оплати, включаючи день оплати.

Враховуючи наявність заборгованості відповідача, позивачем на підставі п. 10.2 Договору та ст. 625 ЦК України здійснено нарахування пені у розмірі 42244,01 грн., 3% річних у розмірі 2754,42 грн., інфляційних збитків у розмірі 9687,82 грн.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1).

Судом встановлено, що позивачем згідно із наявних в матеріалах справи первинних документів за Договором купівлі-продажу №2ПП-13 від 09.01.2013р. у період з 20.12.2013р. по 27.12.2013р. передано відповідачу товар на суму 106812,50 грн.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що на день здійснення оплати ціна товару підлягає зміненню прямо пропорційно зміні курсу долара США, встановленого Національним Банком України на цей же день. Ціна товару зазначається у гривнях і його оплата відбувається у гривнях.

З наведеного положення Договору випливає, що на момент оплати товару ціна товару змінюється відповідно до зміни курсу долара США.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача за Договором купівлі-продажу №2ПП-13 від 09.01.2013р. становить 107175,39 грн. як встановлено судом даний розрахунок є вірним.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В судовому засіданні 26.11.2014р., представник позивача надав суду банківську виписку від 07.11.2014р., згідно із якої вбачається, що відповідачем 07.11.2014р. здійснено часткову оплату заборгованості за Договором купівлі-продажу №2ПП-13 від 09.01.2013р. у розмірі 47000,00 грн.

Згідно з п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України) зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що сума заборгованості у розмірі 47000,00 грн. сплачена відповідачем після порушення провадження у справі, суд припиняє провадження у справі №910/20952/13 в частині позовних вимог щодо стягнення 47000,00 грн., в зв'язку з, відсутністю предмету спору.

Судом встановлено, що факт заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 60175,39 грн. належним чином доведений, а тому вимога позивача про стягнення основної заборгованості 60175,39 грн. підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що відповідачем порушено зобов'язання в частині своєчасної оплати за поставлений товар, у зв'язку з чим, позивачем нараховані пеня у розмірі 42244,01 грн., 3% річних у розмірі 2754,42 грн., інфляційні збитки у розмірі 9687,82 грн.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 10.2. Договору, за несвоєчасну оплату переданого товару покупець сплачує на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті, за кожен день затримки оплати, включаючи день оплати.

Суд перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 12646,87 грн.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Суд перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних збитків здійснені позивачем, встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 2585,22 грн. та інфляційні збитки у розмірі 9580,74 грн.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача оплату послуг адвоката у розмірі 5300,00 грн.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Між позивачем та адвокатським бюро Хоптинця А.Б. укладено Договір №001 про надання правової допомоги від 15.01.2013р. та Додаткову угоду №2 від 01.09.2014 р., відповідно до умов яких бюро надає правову допомогу шляхом стягнення заборгованості у судовому порядку, у зв'язку з наявністю простроченої заборгованості за Договором купівлі-продажу №2ПП-13 від 09.01.2013р.

За надання правової допомоги згідно Додаткової угоди №2 від 01.09.2014 р. до Договору №001 від 15.01.2013 р. позивачем здійснено оплату у розмірі 5300,00 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням №1337 від 16.09.2014р.

Відповідно до п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

З огляду на зазначене, суд вважає, що витрати на оплату послуги адвоката є обґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене та часткове задоволення позовних вимог, витрати на послуги адвоката покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі №910/20952/14 в частині стягнення 47000,00 грн. заборгованості на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України припинити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Приватного підприємства "ПЛАСТКО" (04073, м. Київ, проспект Московський, будинок 6, код ЄДРПОУ 33783385) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛЬТРАПОЛІМЕРЗ" (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 9/2, офіс 43, код ЄДРПОУ 33599688) 60175 (шістдесят тисяч сто сімдесят п'ять) грн. 38 коп. - заборгованості, 12646 (дванадцять тисяч шістсот сорок шість) грн. 87 коп. - пені, 2585 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 22 коп. - 3 % річних, 9580 (дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят) грн. 74 коп. - інфляційні збитки, 4321 (чотири тисячі триста двадцять одну) грн. коп. - витрати на послуги адвоката, 2639 (дві тисячі шістсот тридцять дев'ять) грн. 76 коп. - судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 01.12.2014р.

Суддя О.В. Гулевець