Постанова

від 19.02.2015 по справі 910/20952/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2015 р. Справа№ 910/20952/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

за участю представників cторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "ПЛАСТКО"

на рішення господарського суду м. Києва від 26.11.2014

у справі №910/20952/14 (суддя - Гулевець О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛЬТРАПОЛІМЕРЗ"

до Приватного підприємства "ПЛАСТКО"

про стягнення заборгованості у розмірі 167161,67 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УЛЬТРАПОЛІМЕРЗ" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Приватного підприємства "ПЛАСТКО" 167161,67 грн. заборгованості за Договором купівлі-продажу №2ПП-13 від 09.01.2013р.

Рішенням господарського суду м. Києва від 26.11.2014р. провадження у справі №910/20952/14 в частині стягнення 47000,00 грн. заборгованості на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України припинено.

Позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного підприємства "ПЛАСТКО" (04073, м. Київ, проспект Московський, будинок 6, код ЄДРПОУ 33783385) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛЬТРАПОЛІМЕРЗ" (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 9/2, офіс 43, код ЄДРПОУ 33599688) 60175 (шістдесят тисяч сто сімдесят п'ять) грн. 38 коп. - заборгованості, 12646 (дванадцять тисяч шістсот сорок шість) грн. 87 коп. - пені, 2585 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 22 коп. - 3 % річних, 9580 (дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят) грн. 74 коп. - інфляційні збитки, 4 184 (чотири тисячі сто вісімдесят чотири) грн. 80 коп. - витрати на послуги адвоката, 2639 (дві тисячі шістсот тридцять дев'ять) грн. 76 коп. - судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство "ПЛАСТКО" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 26.11.2014р. по справі №910/20952/14 частково та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в розмірі 27878,92 грн., які визначені контррозрахунком апеллянта, який доданий до апеляційної скарги.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми матеріального та процесуального права.

Позивач в судове засідання повноважних представників не направив, причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Відповідачем через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду 17.02.2015 подано письмове клопотання, в якому останній просить слухання справи провести без участі представника ПП "Пластко". Колегія суддів вирішила клопотання задовольнити та розглядати апеляційну скаргу за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.

Апеляційний господарський суд, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановив наступне.

09.01.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "УЛЬТРАПОЛІМЕРЗ" (продавець, позивач) та Приватним підприємством "ПЛАСТКО" (покупець, відповідач) укладено Договір купівлі-продажу №2ПП-13 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, продавець зобов'язується передати у власність покупця пластики (надалі - товар), згідно з Додатків до даного Договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного Договору.

Документи на товар, які продавець зобов'язаний передати покупцю: рахунок-фактура, видаткова накладна та податкова накладна, сертифікат якості заводу-виробника.

На виконання умов Договору, з 20.12.2013 року позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 106812,50 грн., що підтверджується видатковими накладними: №759 від 20.12.2013 року на суму 17300,00 грн., № 766 від 24.12.2013 року на суму 34450,00 грн., № 776 від 26.12.2013 року на суму 34300,00 грн., № 780 від 27.12.2013 року на суму 20762,50 грн., а також довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, копії яких наявні в матеріалах справи та оригінали оглянуті судом.

Згідно п. 6.1. Договору та п. 5 Додатку від 20.12.2013р., оплата товару проводиться протягом тридцяти календарних днів від дати його відвантаження. Датою відвантаження вважається дата підписання документів на відвантаження.

Відповідачем в рахунок оплати за товар були здійснені наступні платежі: 16.05.2014р. - 20000,00 грн.; 15.07.2014р. - 20000,00 грн.; 29.07.2014р. - 20000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

Ціни та вартість кожної поставки визначаються у Додатках, які є невід'ємною частиною даного Договору (п. 3.1.).

Відповідно до п. 3.2. Договору, на день здійснення оплати ціна товару підлягає зміненню прямо пропорційно зміні курсу долара США, встановленого Національним Банком України на цей же день. Ціна товару зазначається у гривнях і його оплата відбувається у гривнях.

Згідно пояснень позивача, оскільки показник ціни безпосередньо залежить від курсу долара США, то в день надходження коштів від відповідача позивач здійснював перерахунок заборгованості виходячи зі зміни курсу долара США на день оплати, відповідно до кількості неоплаченого товару. Після визначення суми заборгованості на дату оплати, сплачені кошти зараховувались як погашення неоплаченої кількості товару та визначалась кількість товару, що є не оплаченою та підлягала оплаті відповідачем в подальшому.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача за Договором купівлі-продажу №2ПП-13 від 09.01.2013р. становить 107175,39 грн.

Відповідно до п. 10.2. Договору, за несвоєчасну оплату переданого товару покупець сплачує на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті, за кожен день затримки оплати, включаючи день оплати.

Враховуючи наявність заборгованості відповідача, позивачем на підставі п. 10.2 Договору та ст. 625 Цивільного кодексу України здійснено нарахування пені у розмірі 42244,01 грн., 3% річних у розмірі 2754,42 грн., інфляційних збитків у розмірі 9687,82 грн.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судом встановлено, що позивачем згідно наявних в матеріалах справи первинних документів за Договором купівлі-продажу №2ПП-13 від 09.01.2013р. у період з 20.12.2013р. по 27.12.2013р. передано відповідачу товар на суму 106812,50 грн.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що на день здійснення оплати ціна товару підлягає зміненню прямо пропорційно зміні курсу долара США, встановленого Національним Банком України на цей же день. Ціна товару зазначається у гривнях і його оплата відбувається у гривнях.

З наведеного положення Договору випливає, що на момент оплати товару ціна товару змінюється відповідно до зміни курсу долара США.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача за Договором купівлі-продажу №2ПП-13 від 09.01.2013р. становить 107175,39 грн. як встановлено судом даний розрахунок є вірним.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

26.11.2014р. позивач надав суду банківську виписку від 07.11.2014р., згідно із якої вбачається, що відповідачем 07.11.2014р. здійснено часткову оплату заборгованості за Договором купівлі-продажу №2ПП-13 від 09.01.2013р. у розмірі 47000,00 грн.

Згідно з п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України) зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що сума заборгованості у розмірі 47000,00 грн. сплачена відповідачем після порушення провадження у справі, суд припиняє провадження у справі №910/20952/13 в частині позовних вимог щодо стягнення 47000,00 грн., у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Судом встановлено, що факт заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 60175,39 грн. належним чином доведений, а тому вимога позивача про стягнення основної заборгованості 60175,39 грн. підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що відповідачем порушено зобов'язання в частині своєчасної оплати за поставлений товар, у зв'язку з чим, позивачем нараховані пеня у розмірі 42244,01 грн., 3% річних у розмірі 2754,42 грн., інфляційні збитки у розмірі 9687,82 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 10.2. Договору, за несвоєчасну оплату переданого товару покупець сплачує на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті, за кожен день затримки оплати, включаючи день оплати.

Суд перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 12646,87 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Суд перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних збитків здійснені позивачем, встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 2585,22 грн. та інфляційні збитки у розмірі 9580,74 грн.

Згідно ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі викладеного та з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача оплату послуг адвоката у розмірі 5300,00 грн.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Між позивачем та адвокатським бюро Хоптинця А.Б. укладено Договір №001 про надання правової допомоги від 15.01.2013р. та Додаткову угоду №2 від 01.09.2014 р., відповідно до умов яких бюро надає правову допомогу шляхом стягнення заборгованості у судовому порядку, у зв'язку з наявністю простроченої заборгованості за Договором купівлі-продажу №2ПП-13 від 09.01.2013р.

За надання правової допомоги згідно Додаткової угоди №2 від 01.09.2014 р. до Договору №001 від 15.01.2013 р. позивачем здійснено оплату у розмірі 5300,00 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням №1337 від 16.09.2014р.

Відповідно до п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Беручи до уваги зазначене, суд вважає, що витрати на оплату послуг адвоката є обґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене та часткове задоволення позовних вимог, витрати на послуги адвоката покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог.

Беручи до уваги наведене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду м. Києва від 26.11.2014 р. у справі №910/20952/14 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного підприємства "ПЛАСТКО" задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду м. Києва від 26.11.2014 р. у справі №910/20952/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "ПЛАСТКО" - без задоволення.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран