Рішення

від 03.07.2009 по справі 41/287

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

41/287

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  41/287

03.07.09

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Трейд»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Вікоіл ЛТД»

простягнення  81 949,84 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Єфременко В.Ю.. –дов. № 04/14 -2009 року;

від відповідача:  Тесленко О.В. –дов. № б/н від 09.06.2009 року;

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Трейд»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікоіл ЛТД»про стягнення  65 880,00 грн. –основного боргу 6 031,61 грн. –індексу інфляції, 1 116,54 грн. –3% річних, 8 921,69 грн. –пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору  № 02-04/17 та додаткових угод № 1 та 2 за надані послуги по охороні не розрахувався.

Ухвалою від 20.05.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 09.06.2009 року.

В судовому засіданні 09.06.2009 року представники сторін надали усні пояснення по суту спору та документи на вимогу ухвали суду.

Відповідно до частини 3 статті 77 ГПК України в судовому засіданні оголошено перерву до 26.06.2009 року.

26.06.2009 року в судовому засіданні представник позивача подав клопотання про залучення матеріалів до справи та уточнення позовних вимог, в якому просить стягнути з відповідача 65 880,00 грн. –заборгованість за надані послуги, 5 046, 41 –індекс інфляції, 1 113,48 грн. – 3 % річних, 8 921,69 грн. –пені а також, державне мито в сумі 809,62 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312, 50 грн. та повернути з бюджету зайво сплачене державне мито на суму 9,88 грн.

В судовому засіданні 26.06.2009 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому частково заперечує проти заявлених позовних вимог.  

26.06.2009 року в судовому засідання було оголошено перерву на 03.07.2009 року

В судовому засіданні 03.07.2009 року представник позивача підтримав позовні вимоги повністю, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.07.2009 року проти позову заперечував.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 03.07.2009 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін,  Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20 липня 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-Трейд»(виконавець) (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікоіл ЛТД»(замовник) (відповідач) був укладений договір № 02-04/17 про надання послуг з охорони офісного приміщення (далі –Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) сторони погодили, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язки по організації пропускного режиму й охороні майна замовника, що знаходиться в приміщенні, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 7, офіс 211, надалі Об'єкт.

Відповідно до пункту 2.2 Договору № 17 сторони погодили, що фактичне надання виконавцем послуг відповідно до Договору фіксується сторонами в двосторонньому акті приймання-здачі виконаних робіт, що складається щомісяця, не пізніше третього числа місяця, наступного за місяцем, у якому надані послуги.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що розрахунок замовника з виконавцем проводиться у вигляді 100 % передплати, шляхом перерахування замовником зазначеної в п. 2.1.3 суми на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше третього числа місяця, в якому надаються послуги.

Згідно з пунктом 2.3.1 Договору сума, що підлягає оплаті виконавцю за неповний календарний місяць надання послуг по охороні, розраховується, виходячи з місячної суми Договору і фактичної кількості календарних днів, у які надавались послуги, та визначається в акті приймання-здачі виконаних робіт за звітний місяць.

Вартість послуг виконавця відповідно до пунктів 2.1.3 Договору  складає 8 856,00 грн. з урахуванням ПДВ на місяць.  

Строк дії Договору, відповідно до пункту 8.1 Договору був встановлений сторонами з 01 вересня 2005 року до 31 грудня 2006 року.

Відповідно до пункту 8.5 Договору в разі, якщо жодна зі сторін за один місяць до закінчення терміну дії Договору не повідомила про розірвання Договору, він вважається подовженим на той самий термін і на тих же умовах.

31 жовтня 2007 року було укладено додаткову угоду № 2 про зміну Договору від 20 липня 2005 року № 02-04/17, згідно з якою визначили вартість послуг у сумі 13 176,00 грн. на місяць з урахуванням ПДВ.

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги по забезпеченню охорони об'єкта, що підтверджується актами наданих послуг доданими до позовної заяви, проте відповідач за надані послуги розрахувався частково, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у сумі 65 880,00 грн., що засвідчується актом звірки взаєморозрахунків 31.01.2008 року та не заперечується  сторонами.

10.04.2009 року позивач надіслав відповідачеві претензію, в якій звернувся з вимогою сплатити основну суму боргу, яка залишена позивачем без задоволення та реагування.

В судовому засіданні представник відповідача суму основного боргу визнав, однак проти нарахування 3% річних, інфляції та пені заперечував.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм,  господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню повністю в сумі 65 880,00 гривень.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.3 Договору встановлено, що у випадку несплати або не повної оплати замовником установленої за послуги виконавця суми Договору в зазначений у п. 2.3 даного Договору термін, виконавець нараховує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за надані послуги, керуючись п. 6.3 Договору  нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 8 921,69 грн. за весь період прострочення.

Дослідивши розрахунок пені наданий позивачем, господарський суд приходить до висновку, що періоди нарахування визначені з порушенням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, а тому здійснивши перерахунок в межах періодів визначених позивачем, однак з урахуванням обмеження встановленого ч. 6 ст.232 ГК України, на думку суду позов в цій частині підлягає частковому задоволенню в сумі 7 462, 38 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі  1 113,48 грн. та 5 046,41 грн. –інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних витрат господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних та інфляційних витрат розраховані позивачем вірно, а тому підлягають задоволенню повністю.

Крім того, слід зазначати, що чинне законодавство не пов'язує можливість повернення сплаченого державного мита у зв'язку із зменшенням суми позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись  ст.ст.  33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікоіл ЛТД»(місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Щорса, 18, фактична адреса: 01030, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 7, оф. 211, код ЄДРПОУ 32308598) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Трейд»(місцезнаходження: 03118, м. Київ, вул.. Гвардійська, 80-А, фактична адреса: 03037, м. Київ, пр-кт Червонозоряний, буд. 9/1, оф. 96  код ЄДРПОУ 31808800) 65 880 (шістдесят п'ять тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 00 коп. –основного боргу, 7 462 (сям тисяч чотириста шістдесят дві) грн. 38 коп. –пені,  5 046 (п'ять тисяч сорок шість) грн. 41 коп.  –інфляційних витрат, 1113 (тисячу сто тринадцять) грн. 48 коп. – 3 % річних, 795 (сімсот дев'яносто п'ять) грн. 02 коп. - державного мита та 306 (триста шість) грн. 87 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                         О.М. Спичак

Дата підписання рішення  

09.07.2009 року