Рішення

від 08.07.2009 по справі 50/382

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

50/382

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  50/382

08.07.09

За позовомУправління державної служби охорони при Головному управління МВС України в Київській області

до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Газмонтаж»

простягнення 3 087,62 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

від позивачаЛабутіна О.А.(дов. № 13/1-1799 від 04.06.2009)Москаленко Т.М.(дов. № 13/1-1-2129 від 08.07.2009)

від відповідача не з'явився

                                             ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Управління державної служби охорони при Головному управління МВС України в Київській області до товариства з обмеженою відповідальністю  «Будівельна компанія «Газмонтаж»  про стягнення 3 087,62 грн. заборгованості за неналежне виконання грошового зобов'язання за договором на виїзд групи оперативного реагування № 2118/06 від 17.10.2006.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.05.2009 порушено провадження у справі № 50/382 та призначено її до розгляду на 19.06.2009.

Представник відповідача в судове засідання 19.06.2009 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В судове засідання прибув представник позивача  і дав пояснення по справі.

В зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання розгляд справи був відкладений на 08.07.2009.

В судовому засіданні 08.07.2009 представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги. Також представник позивача підтримав, заявлене через відділ діловодства суду, клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача. Однак, позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів. Судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, держави. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позивачем не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач має намір приховати кошти, наявні на банківських рахунках. У зв'язку з наведеним суд відмовив в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову.

Відповідач в судові засідання 19.06.2009 та 08.07.2009 не направив своїх повноважних представників, письмових доказів, відзив на позовну заяву не надав, позовну вимогу по суті у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.

Представник позивача заявив клопотання, відповідно до ст.75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду та ухилення від проведення розрахунків.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.10.2006 між Управлінням державної служби охорони при Головному управління МВС України в Київській області (далі - позивач, виконавець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю  «Будівельна компанія «Газмонтаж» (далі-відповідач, замовник за договором)  було укладено договір на виїзд групи оперативного реагування № 2118/06 (далі-договір).

На підставі договору був виданий Наказ Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області про взяття під цивільну охорону за № 3151 від 20.10.2006.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за укладеним договором щодо оплати наданих послуг, чим порушив норми чинного законодавства України .

Відповідно до умов п.п. 1.1 та 4.1. договору при надходженні по телефону відповідної інформації про спрацювання СТС (система тривожної сигналізації) від замовника або його довіреної особи виконавець здійснює виїзд групи оперативного реагування на об'єкт на протязі 15 хвилин.

Згідно п. 4.2. договору виконавець зобов'язаний забезпечити силами наряду реагування обстеження об'єкта на предмет його цілісності, а при виявлені на об'єкті сторонніх осіб –вжити заходів по їх затриманню.

Відповідно до п. 4.2.3. договору, замовник зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату за надані виконавцем послуги по виїзду групи оперативного реагування.

В положеннях п. 3.2. договору зазначено, що оплата за послуги по виїзду групи оперативного реагування, здійснюється відповідно до Протоколу узгодження ціни та проводиться щомісячно до 05 числа поточного місяця за поточний місяць у встановленому порядку та відповідно до виставлених виконавцем платіжних вимог –доручень та актів виконаних робіт.

 Як встановлено судом, Управління державної служби охорони при Головному управління МВС України в Київській області виконало свої зобов'язання за договором, що підтверджується підписаними відповідачем, але не оплаченими  ним актами прийому-здачі виконаних робіт/послуг:

№ ВАС-002876 за листопад 2008 на загальну суму 940,00 грн.,

№ ВАС-003166 за грудень 2008 на загальну суму 940,00 грн.,

№ ВАС-000051 за січень 2009 на загальну суму 940 грн.

Однак, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства, станом на день звернення з позовом до суду взяті на себе зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав. Тобто на момент подачі позову щодо вирішення спору сума основної заборгованості складала 2 820,00 грн.

Позивачем на адресу відповідача неодноразово були направлені письмові претензії від з вимогами погасити суму заборгованості в повному обсязі. Однак зазначені претензії відповідачем залишені без відповіді та задоволення.

Таким чином судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань. Враховуючи положення договору на виїзд групи оперативного реагування від 17.10.2006, наведені норми діючого законодавства й встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про належне виконання позивачем  зобов'язань, що виникли за договором та про їх порушення з боку відповідача в частині повної та своєчасної оплати.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).  

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. В силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надану йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 2 820,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором на виїзд групи оперативного реагування № 2118/06  від 17.10.2006 в сумі 2 820,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за укладеними договорами,  позивач просить суд стягнути з відповідача  на свою користь пеню в розмірі 267,62 грн. за період  прострочення, вказаний в розрахунку.

При нарахуванні пені позивач посилається на положення п. 8.1. договору  на виїзд групи оперативного реагування № 2118/06 від 17.10.2006. При дослідженні матеріалів справи, суд встановив, що умовами пункту 8.1. договору та самим договором не встановлено положення щодо забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як зазначено в ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Як вбачається з позовної заяви, в договорі між позивачем та відповідачем не встановлено порядку застосування забезпечення виконання зобов'язання.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача  пені в розмірі 267,62 грн., оскільки розмір та порядок її нарахування не визначений сторонами у письмовій формі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором від № 2118/06 від 17.10.2006 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

          1. Позов задовольнити частково.

  2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Газмонтаж»(03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, 62-А; код ЄДРПОУ 33097416) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Управління державної служби охорони при Головному управління МВС України в Київській області (01033, м. Київ, вул. Гайдара, 8,  код ЄДРПОУ 08596914) основний борг в сумі 2 820 (дві тисячі вісімсот двадцять)грн. 00 коп.; витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп.  

  3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

          Суддя                                                                                     Головатюк  Л.Д.

                                                                                                                    Дата підписання рішення 14.07.2009