Постанова

від 27.11.2014 по справі 825/3401/14

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2014 року Чернігів Справа № 825/3401/14

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Смірнової О.Є.,

за участю секретаря Гайдука С.В.,

представника позивача Дейнека І.А.,

представника відповідача Репеха О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРА ЧЕРНІГІВ» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

24.10.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРА ЧЕРНІГІВ» (далі - ТОВ «ІНТЕРА ЧЕРНІГІВ») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів в Чернігівській області (далі - ДПІ у м. Чернігові) та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.10.2014 № 0003382200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 23112,00 грн. за основним платежем та 4859,00 грн. за штрафними санкціями та від 14.10.2014 № 0003372200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 21707,00 грн. за основним платежем та 5427,00 грн. за штрафними санкціями.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що ТОВ «ІНТЕРА ЧЕРНІГІВ» у грудні 2011 року мало господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Гоблінс груп». Так, між позивачем та вищевказаним контрагентом укладався договір поставки. Сума коштів, сплачених ТОВ «ІНТЕРА ЧЕРНІГІВ» за отриманий товар, віднесена до складу валових витрат. Реальність здійснення господарських операцій позивачем підтверджується первинними документами, що надавались на перевірку. Придбаний ТОВ «ІНТЕРА ЧЕРНІГІВ» товар використаний в господарській діяльності, у зв'язку з чим отримано прибуток, який був задекларований за період, що перевірявся, а також були відображені зобов'язання по ПДВ в деклараціях з ПДВ за цей же період. Всі операції по договору належним чином відображені в податковому та бухгалтерському обліку підприємства. Таким чином, представник позивача вважає висновки, викладені в акті перевірки від 30.09.2014 № 2220/22/35686700 такими, що не відповідають дійсності, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та таким, що належить скасувати.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що працівниками ДПІ у м. Чернігові проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ІНТЕРА ЧЕРНІГІВ» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за грудень 2011 року по взаємовідносинах ТОВ «Гоблінс груп» та декларацій з податку на прибуток підприємства за відповідні періоди, за результатами якої складено акт від 30.09.2014 № 2220/22/35686700. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 14.1.27 п.14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «ІНТЕРА ЧЕРНІГІВ» занижено податок на прибуток на суму 23112,00 грн., в т.ч за 2-4 кв. 2011 року на суму 3675,00 грн., за 1 кв. 2012 року на суму 6354,00 грн., за 1 півріччя 2012 року на суму 19437,00 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «ІНТЕРА ЧЕРНІГІВ» занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в загальному розмірі 21707,00 грн., в т.ч. за грудень 2011 року на суму ПДВ 21707,00 грн. У зв'язку із наявністю зафіксованих порушень податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 14.10.2014 № 0003382200 та від 14.10.2014 № 0003372200. Тому представник відповідача вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а вимоги позивача є безпідставними.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що необхідно відмовити позивачу в задоволенні позову.

ТОВ «ІНТЕРА ЧЕРНІГІВ» (код - 35686700) зареєстровано в якості юридичної особи 25.01.2008, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 27.10.2014 (а.с. 182-184 т. 1).

Працівниками ДПІ у м. Чернігові на підставі направлення від 19.09.2014 № 2732 (а.с. 3 т. 2) та наказу від 19.09.2014 № 2701 (а.с. 2 т. 2), відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 82 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ІНТЕРА ЧЕРНІГІВ» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за період грудень 2011 року по взаємовідносинах ТОВ «Глобінс груп» та декларацій з податку на прибуток підприємства за відповідні періоди, за результатами якої складено акт від 30.09.2014 № 2220/22/35686700 (а.с. 9-21 т. 1).

В вищезазначеному акті перевірки встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, в тому числі:

- пп. 14.1.27 п.14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «ІНТЕРА ЧЕРНІГІВ» занижено податок на прибуток на суму 23112,00 грн., в т.ч за 2-4 кв. 2011 року на суму 3675,00 грн., за 1 кв. 2012 року на суму 6354,00 грн., за 1 півріччя 2012 року на суму 19437,00 грн.;

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «ІНТЕРА ЧЕРНІГІВ» занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в загальному розмірі 21707,00 грн., в т.ч. за грудень 2011 року на суму ПДВ 21707,00 грн.

За висновками акта перевірки ДПІ у м. Чернігові винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 14.10.2014 № 0003382200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 23112,00 грн. за основним платежем та 4859,00 грн. за штрафними санкціями;

- від 14.10.2014 № 0003372200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 21707,00 грн. за основним платежем та 5427,00 грн. за штрафними санкціями.

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Отже, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Основним видом діяльності ТОВ «ІНТЕРА ЧЕРНІГІВ» є виробництво будівельних виробів із пластмас, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 27.10.2014 (а.с. 182-184 т. 1).

ТОВ «ІНТЕРА ЧЕРНІГІВ» мало сертифікат відповідності на продукцію: вікна та балконні двері з пвх профілів «Aluplast» (Німеччина), Opentek (Україна), Lider (Україна) зі склопакетами із скла марки 4М1 із застосуванням енергозберігаючого покриття для застосування у всіх температурних зонах України. Термін дії даного сертифікату відповідності на продукцію з 13.10.2010 до 12.10.2012 (а.с. 32 т. 2).

Позивач орендував нежиле приміщення у ТОВ «Фірма «Вена» для виготовлення продукції, що підтверджується договором оренди нежилого приміщення від 01.05.2009 № 31/ВІ/09 (а.с. 19-22 т. 2), актом приймання-передачі нежилих приміщень від 01.05.2009 (а.с. 23 т. 2) та взяв у тимчасове користування обладнання у ТОВ «Фірма «Вена», що підтверджується договором майнового найму від 01.01.2010 (а.с. 24-26 т. 2), актом приймання-передачі від 01.01.2010 (а.с. 27-28 т. 2), переліком обладнання, що передається в найм (а.с. 29-30 т. 2), додатковою угодою від 01.04.2010 про зміну договору майнового найму від 01.01.2010 (а.с. 31 т. 2).

Судом встановлено, що позивач у перевіряємому періоді здійснював господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Гоблінс груп».

За договором поставки від 01.03.2011 № 14п ТОВ «Гоблінс груп» (Постачальник) зобов'язується передати (поставити) ТОВ «ІНТЕРА ЧЕРНІГІВ» (Покупець) комплектуючі для виготовлення склопакетів, а Покупець зобов'язується приймати товар і сплачувати за нього грошові суми. Предметом поставки є визначений товар з найменуванням, зазначеним у специфікаціях (видаткових накладних), підписаних Постачальником та Покупцем. Цей договір діє до 31.12.2011 і автоматично може бути продовжено строком на 1 рік, якщо жодна із сторін не висловила бажання про вихід із нього раніше. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від належного виконання зобов'язань за ним (а.с. 25-26 т. 1).

Виконання вищезазначеного договору представник позивача підтверджує:

- видатковою накладною від 15.12.2011 № РН-0000284 (а.с. 27 т. 1);

- рахунком-фактури від 15.12.2011 № СФ-0000346 (а.с. 28 т. 1);

- податковою накладною від 15.12.2011 № 24 (а.с. 29 т. 1);

- товарно-транспортною накладною від 15.12.2011 № 00000336 (а.с. 29-а т. 1);

- банківськими виписками (а.с. 30-43 т. 1).

Так, згідно видаткової накладної від 15.12.2011 № РН-0000284 позивач придбав у ТОВ «Гоблінс груп»:

- профіль армувальний 27 мм;

- профіль армувальний 15 мм;

- профіль армувальний 8 мм;

- профіль армувальний 23 мм;

- профіль армувальний 43 мм;

- доводчик Norman TS-68;

- прокладка пробкова 15х15мм (уп-8580шт);

- герметик 600 мл 3214101090;

- водовідштовхувальний ковпачок білий;

- петля Doorline;

- зворотня планка КВЕ;

- зворотня планка Алюпласт;

- зворотня планка штульн;

- клямка 200/2х16 мм;

- підкладка під склопакет 34/2;

- саморіз 3,9х50 (уп-100шт);

- саморіз 3,9х15 (уп-100шт);

- саморіз 3,9х25 (уп-100шт);

- саморіз 3,9х35 (уп-100шт);

- прокладка робкова 15х15 мм (уп-6720шт).

Представник позивача в судовому засіданні стверджував, що поставлення даного товару на склад матеріалів ТОВ «ІНТЕРА ЧЕРНІГІВ» відбулося згідно прибуткової накладної від 15.12.2011 № 00000336 (а.с. 201 т. 1). Передачу комплектуючих для виготовлення склопакетів на склад виробництва позивача представник ТОВ «ІНТЕРА ЧЕРНІГІВ» підтверджував актами передачі матеріалі та карточками рахунку 281 (а.с. 202-204, 205-271 т. 1).

За словами представника ТОВ «ІНТЕРА ЧЕРНІГІВ» позивач використав вищезазначений товар для виготовлення вікон та балконних дверей з пвх профілів, які реалізовував за: договором поставки від 03.01.2011 № 1 (а.с. 58 т. 2), договором купівлі-продажу від 03.01.2011 № 5 (а.с. 59-60 т. 2), договором купівлі-продажу від 04.01.2011 № 2 (а.с. 61-64 т. 2), договором купівлі-продажу від 04.01.2011 № 6 (а.с. 65-68 т. 2), договором купівлі-продажу від 01.03.2011 № 19 (а.с. 69-72 т. 2), договором купівлі-продажу від 10.05.2011 № 24 (а.с. 73-76 т. 2), договором купівлі-продажу від 01.12.2011 № 50 (а.с. 77-80 т. 2). На підтвердження реалізації продукції представник позивача надав первинні документи (а.с. 44-180 т. 1, а.с. 39-57 т. 2).

Проте, суд звертає увагу, що комплектуючі для виготовлення склопакетів, які придбані ТОВ «ІНТЕРА ЧЕРНІГІВ» згідно видаткової накладної від 15.12.2011 № РН-0000284 (а.с. 27 т. 1) за договором поставки від 01.03.2011 № 14п не відповідають комплектуючим, зазначеним в прибутковій накладній від 15.12.2011 № 00000336 (а.с. 201 т. 1).

Суд також не може ідентифікувати, що саме придбаний товар за договором поставки від 01.03.2011 № 14п поставлявся на склад матеріалів ТОВ «ІНТЕРА ЧЕРНІГІВ» та що з придбаних у ТОВ «Гоблінс груп» комплектуючих для виготовлення склопакетів позивач виготовив продукцію, яку згодом продавав, враховуючи наявний на той час сертифікат відповідності на продукцію.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, судом встановлено, що витрати на придбання комплектуючих для виготовлення склопакетів за договором поставки від 01.03.2011 № 14п не підтверджені та не мають зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що господарські відносини між ТОВ «ІНТЕРА ЧЕРНІГІВ» та контрагентом ТОВ «Глобінс груп» не в повній мірі відображені в податковому та бухгалтерському обліку позивача, тобто позивачем не дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми), що ставить під сумнів реальність отримання позивачем такого товару.

Згідно із п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати ПДВ та підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Також необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Вищий адміністративний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність свого рішення.

Суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 14.10.2014 № 0003382200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 23112,00 грн. за основним платежем та 4859,00 грн. за штрафними санкціями та від 14.10.2014 № 0003372200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 21707,00 грн. за основним платежем та 5427,00 грн. за штрафними санкціями, прийнято ДПІ у м. Чернігові на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без порушення використаного повноваження, з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; добросовісно та розсудливо.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674 за подання до адміністративного суду позову майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 2% розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (від 1827,00 грн.) та не більше 4 розмірів мінімальних заробітних плат (до 4872,00 грн.).

За вказаний позов позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10% розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем під час подання адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 182,70 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 23.10.2014 № 137 (а.с. 3 т. 1).

Тому згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір в розмірі 1644,30 грн. присуджується на користь Державного бюджету України за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРА ЧЕРНІГІВ» (код ЄДРПОУ - 35686700) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1644,30 грн.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.Є. Смірнова