Ухвала

від 29.01.2015 по справі 825/3401/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/3401/14 Головуючий у 1-й інстанції: Смірнова О.Є. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

29 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Літвіної Н.М., Хрімлі О.Г.,

при секретарі Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтера Чернігів» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.11.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтера Чернігів» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.11.2014 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

У засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками ДПІ у м. Чернігові, на підставі направлення від 19.09.2014 № 2732 та наказу від 19.09.2014 № 2701, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 82 Податкового кодексу України, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ІНТЕРА ЧЕРНІГІВ» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за період грудень 2011 року по взаємовідносинах ТОВ «Глобінс груп» та декларацій з податку на прибуток підприємства за відповідні періоди, за результатами якої складено акт від 30.09.2014 № 2220/22/35686700.

В вищезазначеному акті перевірки встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, в тому числі:

- пп. 14.1.27 п.14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «ІНТЕРА ЧЕРНІГІВ» занижено податок на прибуток на суму 23112,00 грн., в т.ч за 2-4 кв. 2011 року на суму 3675,00 грн., за 1 кв. 2012 року на суму 6354,00 грн., за 1 півріччя 2012 року на суму 19437,00 грн.;

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «ІНТЕРА ЧЕРНІГІВ» занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в загальному розмірі 21707,00 грн., в т.ч. за грудень 2011 року на суму ПДВ 21707,00 грн.

За висновками акта перевірки ДПІ у м. Чернігові винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 14.10.2014 № 0003382200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 23112,00 грн. за основним платежем та 4859,00 грн. за штрафними санкціями;

- від 14.10.2014 № 0003372200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 21707,00 грн. за основним платежем та 5427,00 грн. за штрафними санкціями.

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Отже, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Основним видом діяльності ТОВ «ІНТЕРА ЧЕРНІГІВ» є виробництво будівельних виробів із пластмас, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 27.10.2014.

ТОВ «ІНТЕРА ЧЕРНІГІВ» мало сертифікат відповідності на продукцію: вікна та балконні двері з пвх профілів «Aluplast» (Німеччина), Opentek (Україна), Lider (Україна) зі склопакетами із скла марки 4М1 із застосуванням енергозберігаючого покриття для застосування у всіх температурних зонах України. Термін дії даного сертифікату відповідності на продукцію з 13.10.2010 до 12.10.2012.

Позивач орендував нежиле приміщення у ТОВ «Фірма «Вена» для виготовлення продукції, що підтверджується договором оренди нежилого приміщення від 01.05.2009 № 31/ВІ/09, актом приймання-передачі нежилих приміщень від 01.05.2009 та взяв у тимчасове користування обладнання у ТОВ «Фірма «Вена», що підтверджується договором майнового найму від 01.01.2010, актом приймання-передачі від 01.01.2010, переліком обладнання, що передається в найм, додатковою угодою від 01.04.2010 про зміну договору майнового найму від 01.01.2010.

Встановлено, що позивач у перевіряємому періоді здійснював господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Гоблінс груп».

За договором поставки від 01.03.2011 № 14п, ТОВ «Гоблінс груп» (Постачальник) зобов'язується передати (поставити) ТОВ «ІНТЕРА ЧЕРНІГІВ» (Покупець) комплектуючі для виготовлення склопакетів, а Покупець зобов'язується приймати товар і сплачувати за нього грошові суми. Предметом поставки є визначений товар з найменуванням, зазначеним у специфікаціях (видаткових накладних), підписаних Постачальником та Покупцем. Цей договір діє до 31.12.2011 і автоматично може бути продовжено строком на 1 рік, якщо жодна із сторін не висловила бажання про вихід із нього раніше. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від належного виконання зобов'язань за ним.

Виконання вищезазначеного договору підтверджується: видатковою накладною від 15.12.2011 № РН-0000284, рахунком-фактури від 15.12.2011 № СФ-0000346, податковою накладною від 15.12.2011 № 24, товарно-транспортною накладною від 15.12.2011 № 00000336, банківськими виписками.

Так, згідно видаткової накладної від 15.12.2011 № РН-0000284 позивач придбав у ТОВ «Гоблінс груп»: профіль армувальний 27 мм, профіль армувальний 15 мм, профіль армувальний 8 мм, профіль армувальний 23 мм, профіль армувальний 43 мм, доводчик Norman TS-68, прокладка пробкова 15х15мм (уп-8580шт), герметик 600 мл 3214101090, водовідштовхувальний ковпачок білий, петля Doorline, зворотня планка КВЕ, зворотня планка Алюпласт, зворотня планка штульн, клямка 200/2х16 мм, підкладка під склопакет 34/2, саморіз 3,9х50 (уп-100шт), саморіз 3,9х15 (уп-100шт), саморіз 3,9х25 (уп-100шт), саморіз 3,9х35 (уп-100шт), прокладка робкова 15х15 мм (уп-6720шт).

Представник позивача в суді першої інстанції зазначив, що поставлення даного товару на склад матеріалів ТОВ «ІНТЕРА ЧЕРНІГІВ» відбулося згідно прибуткової накладної від 15.12.2011 № 00000336. Передачу комплектуючих для виготовлення склопакетів на склад виробництва позивача представник ТОВ «ІНТЕРА ЧЕРНІГІВ» підтверджував актами передачі матеріалі та карточками рахунку 281.

ТОВ «ІНТЕРА ЧЕРНІГІВ» використав вищезазначений товар для виготовлення вікон та балконних дверей з пвх профілів, які реалізовував за: договором поставки від 03.01.2011 № 1, договором купівлі-продажу від 03.01.2011 № 5, договором купівлі-продажу від 04.01.2011 № 2, договором купівлі-продажу від 04.01.2011 № 6, договором купівлі-продажу від 01.03.2011 № 19, договором купівлі-продажу від 10.05.2011 № 24, договором купівлі-продажу від 01.12.2011 № 50. На підтвердження реалізації продукції представник позивача надав первинні документи.

Однак, комплектуючі для виготовлення склопакетів, які придбані ТОВ «ІНТЕРА ЧЕРНІГІВ» згідно видаткової накладної від 15.12.2011 № РН-0000284 за договором поставки від 01.03.2011 № 14п, не відповідають комплектуючим, зазначеним в прибутковій накладній від 15.12.2011 № 00000336.

Суд також не може ідентифікувати, що саме придбаний товар за договором поставки від 01.03.2011 № 14п поставлявся на склад матеріалів ТОВ «ІНТЕРА ЧЕРНІГІВ» та що з придбаних у ТОВ «Гоблінс груп» комплектуючих для виготовлення склопакетів, позивач виготовив продукцію, яку згодом продавав, враховуючи наявний на той час сертифікат відповідності на продукцію.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, судом першої інстанції встановлено, що витрати на придбання комплектуючих для виготовлення склопакетів за договором поставки від 01.03.2011 № 14п не підтверджені та не мають зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські відносини між ТОВ «ІНТЕРА ЧЕРНІГІВ» та контрагентом ТОВ «Глобінс груп» не в повній мірі відображені в податковому та бухгалтерському обліку позивача, тобто позивачем не дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми), що ставить під сумнів реальність отримання позивачем такого товару.

Згідно із п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати ПДВ та підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Також необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 14.10.2014 № 0003382200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 23112,00 грн. за основним платежем та 4859,00 грн. за штрафними санкціями, та від 14.10.2014 № 0003372200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 21707,00 грн. за основним платежем та 5427,00 грн. за штрафними санкціями, прийнято ДПІ у м. Чернігові на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без порушення використаного повноваження, з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтера Чернігів» - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.11.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: Н.М. Літвіна

О.Г. Хрімлі

Повний текст ухвали виготовлений 30.01.2015 року.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Хрімлі О.Г.

Літвіна Н. М.