Рішення

від 18.06.2009 по справі 25/149

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25/149

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.09                                                                                           Справа№ 25/149

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Приватного підприємства «Львівспецпром»(м.Львів)

до відповідача:Приватного виробничо-комерційного підприємства «Аверс-5»(м.Львів)

про :стягнення заборгованості в сумі  334 005,78 грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:Іванова І.В.-представник, довіреість від 18.05.2009 року №19-1805

від відповідача :Шпирка Р.О.-представник, довіреність від 10.06.2009 року №16/09

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору:  На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства «Львівспецпром»(м.Львів) до Приватного виробничо-комерційного підприємства «Аверс-5»(м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 334 005,78 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області  від 29.05.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 09.06.2009 року.  Ухвалою від 09.06.2009 року розгляд справи відкладено до 12.06.2009 року, у зв»язку з неявкою представників  сторін. Ухвалою від 12.06.2009 року розгляд справи відкладено до 18.06.2009 року, у зв»язку з неявкою представників сторін.   

Позивач вимог ухвали суду  про порушення провадження у справі від 29.05.2009 року, про відкладення від 09.06.2009 року, від 12.06.2009 року не виконав повністю, явку повноважного представника  в судове засідання  забезпечив.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач вимог ухвали суду  про порушення провадження у справі від 29.05.2009 року, про відкладення від 09.06.2009 року, від 12.06.2009 року не виконав в повному обсязі, відзив на позов представив, в якому визнає суму заборгованості в розмірі 334 005,78 грн., явку повноважного представника  забезпечив.

18.06.2009 року за вх.№12333 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому визнає заборгованість в розмірі 334 005,78 грн. повністю.

Позов розглянуто в присутності представників сторін за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України,  рішення виготовлено, підписано та оголошено 18.06.2009 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

20.12.2007 року між Приватним підприємством «Львівспецпром»(надалі –позивач, продавець), від імені та в інтересах якого на підставі договору №1/06 КО на комплексне обслуговування на ринку цінних паперів від 24.02.2006 року діяло Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Декра», та Приватним виробничо-комерційним підприємством «Аверс-5»(надалі –відповідач, покупець) укладено договір №1/06КО/35/07Б купівлі-продажу цінних паперів (надалі –договір).

Відповідно до умов договору, продавець прийняв на себе зобов»язання передати у власність покупця цінні папери, а саме, два простих векселі ТзОВ «Укргазресурс»номінальною вартістю 1 000 000,00 грн. та 486 000,00 грн. (надалі –векселі), а покупець зобов»ячався прийняти та оплатити їх. Вартість продажу векселів, згідно п.1.2 договору, становила 1 483 000,00 грн.

Відповідно до п.2.1 договору, продавець зобов»язався передати покупцю векселі протягом одного банківського дня з дати підписання договору. Передача векселів оформляється актом прийому-передачі цінних паперів, який є невід»ємною частиною договору та вчиненням відповідних іменних індосаментів.

Відповідно до п.2.2 договору, покупець зобов»язався оплатити на банківський рахунок продавця вартість продажу векселів протягом трьох календарних місяців від дати підписання договору.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу два простих векселі ТзОВ «Укргазресурс»номінальною вартістю 1 000 000,00 грн. та 486 000,00 грн., що підтверджується актом прийому-передачі цінних паперів від 20.12.2007 року.

Як стверджує позивач, відповідач в порушення виконання умов договору допустив заборгованість перед позивачем у розмірі 1 483 000,00 грн., не сплативши в передбачений договором строк (до 20.03.2008 року) вартість продажу отриманих у власність векселів.

Відповідачем було сплачено частину заборгованості, а саме, 26.09.2008 року на суму 920 000,00 грн. та 14.04.2009 року –на суму 228 994,22 грн.

Таким чином, станом на 25.05.2009 року заборгованість відповідача перед позивачем, за підрахунком останнього, становить 334 005,78 грн.

18.06.2009 року за вх.№12333 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому визнає заборгованість в розмірі 334 005,78 грн. повністю.

Крім того, сторонами  представлено акт звірки взаєморозрахунків станом на 15.06.2009 року на суму 334 005,78 грн.

На час розгляду справи відповідач не подав суду докази погашення заборгованості.

При прийнятті постанови  суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов”язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.

Згідно ст. 629 ЦК України,  договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення  боргу,  представив в судовому засіданні відзив, в якому  визнає позовні вимоги позивача, явку повноважного представника в судове засідання  забезпечив.

Згідно розрахунків, поданих позивачем та не спростованих відповідачем, сума боргу становить –334 005,78 грн.  

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оскільки в судовому засіданні судом встановлено, що умови договору відповідачем не виконані, а також, що відповідач в судовому засіданні 18.06.2009 року визнав борг у сумі 334 005,78 грн., у суда відсутні підстави вважати, що такі дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані інтереси інших осіб.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз”яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення” суд прийшов до висновку, що позов Приватного підприємства «Львівспецпром»(м.Львів) до Приватного виробничо-комерційного підприємства «Аверс-5»(м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 334 005,78 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №246 від 22.05.2009 року на суму 3 340,00 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №247 від 22.05.2009 року на суму 312,50 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України,   ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України,  суд -   

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути із Приватного виробничо-комерційного підприємства «Аверс-5»(79056, м.Львів, вул.Богданівська,15а, код ЄДРПОУ 24577885) на користь Приватного підприємства «Львівспецпром» (79020, м.Львів, вул..Ю.Липи,35/68 код ЄДРПОУ 32483483) –334 005 (триста тридцять чотири тисячі п»ять) грн. 78 коп. –боргу, 3 340 (три тисячі триста сорок) грн. 00 коп. –сплаченого державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. сплачених витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.  

Суддя                                                                                             Пазичев В.М.