Рішення

від 30.06.2009 по справі 28/224

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

28/224

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  28/224

30.06.09

за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю “Хімагромаркетинг Україна”, м. Київ

до          товариства з обмеженою відповідальністю „Лотуре –Агро”, м. Київ

про                    стягнення 40 000,00 грн.

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання  Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача:  Мірофанова О.І. за дов. №16/102 від 02.01.2009

від відповідача:  Крупник А.В. за дов. б/н від 12.05.2009

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю “Хімагромаркетинг”  звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре - Агро» про стягнення 40 000,00 грн.

          Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті поставленого товару за Договором №Ук-14-0049 від 10.09.2008 р. продукції, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 40000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.06.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 30.06.2009 року.

В судовому засіданні 30.06.2009 року представник відповідача подав суду заяву про визнання позовних вимог в повному обсязі.

  В судовому засіданні 30.06.2009 року за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ :

10.09.2008 року, відповідно до видаткової накладної №Ук-14-0049, позивачем здійснено поставку відповідачеві товару на загальну суму 45 000,00 грн. Зазначена видаткові накладна оформлена у відповідності до вимог законодавства України, підписана сторонами та скріплена печатками позивача та відповідача.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується також довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії НБЙ № 750689 від 09.09.2008 року (належним чином засвідчена копія в матеріалах справи).

22.01.2009 року відповідач частково розрахувався за поставлений товар, сплативши 5 000,00 грн., що підтверджується копією банківської виписки.

01.04.2009 року позивач направив відповідачу грошову вимогу на суму         40 000,00 грн. та зазначив про необхідність сплати боргу протягом трьох днів з моменту отримання вказаної вимоги.

Згідно наявних в матеріалах справи доказів відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не погасив.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Стаття 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Наявні матеріали справи свідчать про фактичне виникнення між сторонами цивільно-правових відносин, зокрема двосторонніх зобов'язань щодо передачі позивачем певної продукції у власність відповідача та щодо прийняття відповідачем  зазначеної продукції і оплати її вартості.

Таким чином між сторонами фактично було укладено  договір поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

         Згідно з ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов‘язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем 01.04.2008 року була направлена на адресу відповідача вимога про погашення заборгованості, однак відповідач у встановлені строки в повному обсязі не розрахувався.

Наявність заборгованості в розмірі 40 000,00 грн. відповідач визнав в повному обсязі.

Враховуючи наведене вище, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

 Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

         Позов задовольнити.

         Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре - Агро»(03127, м. Київ, вул. пр-т 40-річчя Жовтня, 100/2,  код ЄДРПОУ 34287465, р/р 26003301005404 в АКБ “Форум”, МФО 304870) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Хімагромаркетинг Україна” (02160, м. Київ, пр-т. Воз”єднання, 15,  р/р 260020275301 ТОВ СФ Банк “Фінанси та Кредит”, МФО 384812, код ЄДРПОУ 33781079) 40 000,00 грн. (сорок тисяч) –основного боргу, а також 400,00 грн. (чотириста гривень) –державне мито та 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень) –витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

                     Суддя                                                                      О. С. Копитова

Дата складання та підписання повного тексту рішення 06.07.2009 року