Ухвала

від 01.12.2014 по справі 2а-7800/12/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

01 грудня 2014 року м. Київ В/800/4831/14

Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:

судді-доповідача Пилипчук Н.Г.

суддів Бившевої Л.І.

Голубєвої Г.К.

Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши заяву Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального ГУ Міндоходів

про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 07.08.2014

у справі № 2а-7800/12/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального ГУ Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

СДПІ з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального ГУ Міндоходів подала заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 07.08.2014 з мотивів неоднакового застосування цим судом одних тих самих норми матеріального права: п.п. 12.2.1, п.п. 12.3.4, п.п. 12.3.7, п.п. 12.3.10 п. 12.3 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що, на її думку, призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах: постанови, щодо якої подана заява про перегляд, та ухвал цього ж суду від 13.09.2011 (№ К-23952/08) за позовом ВАТ «Фольксбанк» до ДПІ у м.Львові про визнання неправомірним податкового повідомлення-рішення, від 19.11.2009 у справі № 2-16/1203-2007а за позовом АКБ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» до ДПІ у м.Сімферополі АР Крим про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, оскільки аналіз наведених судових рішень судів касаційної інстанції не дає підстав вважати, що судом касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права при вирішенні справ у подібних правовідносинах. Ухвалення різних за змістом рішень зумовлено оцінкою судами доказів у кожній справі, на підставі яких встановлені обставини та з яких виходив суд касаційної інстанції.

В ухвалі від 13.09.2011, на яку посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, мали місце обставини щодо визначення податковим органом платнику податку на прибуток податкового зобов'язання з такого податку виходячи з того, що платник не має права відносити до складу валових витрат суми коштів, внесені до страхових резервів за операціями овердрафту та гарантій, а також суми коштів, нарахованих під проценти.

Залишаючи без змін судові рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову в частині, що стосуються валових витрат із сум коштів, внесених до страхових резервів під відсотки за кредитами, суд касаційної інстанції виходив зі встановлених судами обставин про ненадання платником до перевірки депозитних угод для перевірки, що позбавляє можливості встановити чинність договорів банківського вкладу в періоді, що перевірявся, та відповідність розміру відсоткової ставки розміру нарахованих процентів за строковими вкладами. Також суд касаційної інстанції виходив зі встановлених судами обставин про ненадання платником до перевірки первинних документів, які б підтверджували формування валових витрат за депозитними угодами.

У справі, про перегляд якої подано заяву, мають місце обставини, за якими податковий орган зменшив платнику податку на прибуток суму від'ємного значення об'єкта оподаткування з такого податку, вважаючи, що платник не має права відносити до складу валових витрат суми коштів, внесених до страхових резервів під неотримані відсотки за кредитами. При цьому вищевказані обставини, які мали місце в першій справі, у цій справі відсутні.

Отже, правовідносини у справі, щодо якої подано заяву про перегляд судового рішення, та справах, на які посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права судом касаційної інстанції, не є подібними, що виключає підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Надана заявником в обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права ухвала Вищого адміністративного суду України від 19.11.2009, якою скасовано судові рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення позовних вимог про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення про визначення податку на прибуток за наслідками висновків перевірки про неправомірність формування валових витрат із певних сум коштів, внесених платником до страхових резервів, а справу направлено в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, не вирішує спору по суті і свідчить про неповноту встановлення судами обставин справи.

Відсутність повно встановлених обставин у певній справі виключає висновок про ухвалення різних судових рішень у подібних правовідносинах з неоднаковим застосуванням норм матеріального права, оскільки зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної справи. Ухвала суду касаційної інстанції про направлення справи на новий розгляд не розв'язує спору по суті.

Наведене також виключає можливість допуску справи до провадження для перегляду Верховним Судом України.

Керуючись ст.ст. 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального ГУ Міндоходів в допуску справи до провадження для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 07.08.2014.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Н.Г. Пилипчук

Л.І. Бившева

Г.К. Голубєва

Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун