Ухвала

від 17.11.2014 по справі 2а-9245/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2014 року м. Київ К/9991/60412/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2011

у справі №2а-9245/10/2670

за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний інженерний центр заводських лабораторій «Тест»

про стягнення податкової заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 22.09.2010 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний інженерний центр заводських лабораторій «Тест» на користь держави податковий борг у розмірі 27415 ,98 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2011 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2011 скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишенням в силі рішення суду першої інстанції, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем були подані податкові декларації з податку на додану вартість із самостійним визначенням сум свої податкових зобов'язань: № 431864 за серпень 2009 року на суму 17726 грн., №516526 за вересень 2009 року на суму 3524 грн., №588960 за жовтень 2009 року на суму 5932 грн., №625022 за листопад 2009 року на суму 3889 грн., №689867 за грудень 2009 року на суму 3585 грн., а всього на суму 34656 грн..

Відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (далі -Закон № 2181-ІІІ) платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону № 2181-ІІІ податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. (п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ)

Відповідно до п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ ТОВ Науково-дослідний інженерний центр заводських лабораторій «Тест» було винесено першу податкову вимогу від 06.05.2009 № 1/3934 та другу податкову вимогу від 22.06.09 №2/5481 (акт № 1260 від 26.08.2009 про неможливість вручення податкового (ої) повідомлення (вимоги) згідно якого розміщено на дошці податкових оголошень 26.08.2009.) Загальна сума податкового боргу відповідно до облікових карток відповідача станом на 02.04.2010 становить 27415,98 грн.

Як вбачається з платіжних доручень, наданих відповідачем суду апеляційної інстанції, ТОВ Науково-дослідний інженерний центр заводських лабораторій «Тест» були сплачені, а обслуговуючими банківськими установами одержані вищевказані суми податку.

Згідно ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі.

Відповідно до п. 22.4 ст. 22 зазначеного Закону ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (п. 1.29 ст. 1 даного Закону).

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями ст.32 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні».

Положення п. 22.4 ст.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» кореспондуються з приписами пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого днем подачі до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації. Слід зазначити, що саме з поданням платником податків платіжного доручення до банку вказаний Закон пов'язує настання певних правових наслідків.

Отже, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що відповідачем повністю і вчасно сплачені суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зазначених у поданих ним податкових деклараціях, а тому стягнення податкового боргу в сумі 27415,98 є безпідставним.

Вищенаведеним спростовуються доводи податкового органу, які наведені ним в касаційній скарзі, як підставу для скасування рішення суду апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для його скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2011 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркуна