Рішення

від 20.07.2009 по справі 31/295

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

31/295

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  31/295

20.07.09

За позовом             Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий супермаркет Малиш», м. Житомир

до          Товариства з обмеженою відповідальністю «КВІЗА-ТРЕЙД», м.Київ

про          стягнення 31 991,69 грн.

Суддя    Качан Н.І.

Представники:  

Від позивача          Черниш О.М. –пред. по довір.

Від відповідача          не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 31 991,69 грн. заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат за  Договором поставки             № Н4600015969 від 19.09.2007 р., посилаючись на порушення відповідачем, як покупцем, договірних зобов'язань та умов щодо оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2009 р. порушено провадження у справі, розгляд справи було призначено на 20.07.2009 року.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце судового процесу, представників у судове засідання не направив, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав, позовну вимогу по суті і розміру у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Представник позивача заявив письмове клопотання, відповідно до ст. 75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до  суду та ухилення від існуючого порядку врегулювання спору.

Особи, які беруть участь у справі визнаються повідомленими про судовий розгляд господарського спору оскільки ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення розгляду справи надсилалась за юридичною адресою сторін і зокрема відповідача.

Відповідач клопотань про відкладення розгляду спору та наявність у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визнати причини його неявки до суду неповажними.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання представника позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складався протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами було укладено Договір поставки № Н4600015969 від 19.09.2007 р., за  умовами  якого  позивач, як постачальник, зобов'язався поставляти товари, а відповідач, як покупець, зобов'язався приймати  такі товари та своєчасно сплачувати їх вартість.

Позивачем було поставлено товару на загальну суму 31 692,32 грн., що підтверджується видатковими накладними, які відповідно до умов договору є невід`ємною частиною договору.

Належним чином засвідчені копії вище вказаних накладних залучені до матеріалів справи та приймаються судом як належні докази якими підтверджуються наведені факти .

Відповідач частково повернув поставлений йому товар на підставі накладної на повернення № ВН-0000588 від 27.10.2008 р. на суму 101,95 грн., належним чином засвідчена копія якої залучена до матеріалів справи.

Судом при маються до уваги докази про те , що  відповідач оплатив частину поставленого товару, що підтверджується платіжним дорученням № 772059 від 04.11.2008 р. в сумі 6 389,44 грн. Належним чином засвідчена копія вище названого документа залучена до матеріалів справи.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 4.3. Договору відповідач зобов'язався розрахуватися за отриманий товар через тридцять п'ять календарних днів від дати передачі товару, тобто від дати поставки товару.

За твердженням позивача, відповідач покладені на нього зобов'язання щодо оплати поставленого товару по договору повністю не виконав, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем, яка за розрахунком позивача становить 30 233,02 грн .  Позивачем представлені облікові дані та розрахунок до позову якими підтверджується  залишок боргу .

Позивач просить суд стягнути з відповідача з урахуванням основного боргу, встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних. Обґрунтований розрахунок позовної суми додається до позовної заяви.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що розмір боргу змінився у зв`язку з частковою оплатою коштів -  06.04.2009 р. –8 009,18 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 891645.

Позивач 20.07.2009р. надав суду уточнення позовних вимог, відповідно до яких сума заборгованості становить 22 223,84 грн..

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі, покладені на нього договором. Відповідачем не подано будь-яких доказів на спростування обставин, які повідомлені позивачем.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім того позивач в уточнені позовних вимог просить суд стягнути з відповідача, 3% річних у розмірі 228,61 грн., суму інфляційних збитків у розмірі  1 530,06 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення. Враховуючи наявність вини з боку відповідача, вимоги позивача про нарахування інфляційних витрат та 3% річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 83ГПК України, ст.. ст.. 525, 526, 530, 534, 625, 629 ЦК України, ст.. 233 ГК України,  Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити за уточненим розрахунком.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КВІЗА-ТРЕЙД»( 01001, м. Київ, Залізничне шосе, 57, код ЄДРПОУ 30437110) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий супермаркет Малиш»( 10007, м. Житомир, вул. Наєнко, 21, код ЄДРПОУ 32579479) –з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, –суму основного боргу в розмірі 22 223 ( двадцять дві тисячі двісті двадцять три) грн.. 84 коп., 3 % річних у розмірі 228 (двісті двадцять вісім) грн.. 61 коп., 1 530 (одна тисяча п'ятсот тридцять) грн.. 06 коп. - інфляційних збитків, 239 (двісті тридцять дев`ять) грн..83 коп.  –витрати на держмито та 118 (сто вісімнадцять) грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                          Н. І. Качан

Дата підписання рішення 21 липня 2009 року.