Постанова

від 27.10.2014 по справі 808/4624/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2014 року о/об 15 год. 58 хв.Справа № 808/4624/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Резніченко А.О.,

за участю представників:

від позивача: - З.М. Будько,

від відповідача 1 - Ю.О. Терехова

від відповідача-2 - не прибув

розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінотека»

до Запорізької митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізької області

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінотека» (далі - позивач або ТОВ «Вінотека») до Запорізької митниці Міндоходів (далі - відповідач 1 або Запорізька митниця), Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізької області (далі - відповідач 2 або ГУ ДКСУ у Запорізькій області), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 25.06.2014 №112050000/2014/000239/2; визнати протиправним та скасувати картку відмови Запорізької митниці Міндоходів в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2014/00416; зобов'язати Запорізьку митницю Міндоходів в установленому законом порядку скласти та направити Головному управлінню Державної казначейської служби України в Запорізькій області висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Вінотека» з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів у сумі 14 432,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що декларантом надано всі необхідні документи на підтвердження митної вартості товару, який переміщуються через митний кордон України, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлення при перевірці розбіжностей є безпідставними.

Заперечуючи проти позовних вимог, з підстав, викладених в письмових запереченнях, відповідач-1 зазначив, що при перевірці правильності визначення митної вартості товару, згідно вимог ст. 53 Митного кодексу України (далі - МК України), митниця дійшла висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності. З огляду на це, декларанту була пред'явлена письмова вимога щодо необхідності подання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. Однак, оскільки документи не були подані в повному обсязі, митну вартість товару, що імпортуються, визначено із застосуванням резервного методу, згідно наявної у органу доходів і зборів інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Таким чином, митницею використана наявна в органу Міндоходів і зборів інформація щодо раніше визнаних органами митниці митних вартостей.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача-1 заперечив проти позову з підстав, викладених у письмових запереченнях, та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представником відповідача-2 через службу діловодства суду подано письмові пояснення, в яких зазначено, що оскільки відповідного висновку щодо повернення позивачу помилково або надмірно сплаченого податку на додану вартість у сумі 14 432,55 грн. від Запорізької митниці Міндоходів не надходило, тому підстави для перерахування коштів у ГУ ДКСУ у Запорізькій області відсутні. Крім того, просить розглянути справу без його участі.

На підставі частини третьої статті 160 КАС України в судовому засіданні 27 жовтня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АД №161657 Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінотека» 09.07.2013 зареєстровано як юридичну особу за адресою: 70500, Запорізька область, Оріхівський район, місто Оріхів, вулиця Вержбицького, будинок 24, ідентифікаційний код 38608693.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вінотека» (Покупець) та DESTILERIAS MG, S.L., Іспанія (Продавець), укладено Договір купівлі-продажу від 01.11.2013 №5/2013 (а.с.13), за умовами якого Продавець справжнім призначає Покупця імпортером своїх брендів, «товар» в Україні, далі «Територія». Покупець справжнім приймає призначення в якості імпортера товару на території, як передбачено відповідно до Договору, та робить все можливе для сприяння продажу та розповсюдження товару на всій території з метою реалізації максимального, постійного потенціалу, збуту товару на території.

24.06.2014, відповідно до Договору від 01.11.2013 №5/2013, позивачем подано до митного органу електронну митну декларацію №112050000/2014/014770.

Відповідно до даної митної декларації митна вартість товару - «Джина-GIN MG, спирт - 40%, 12852 шт., 12 852 л. Ємність пляшок - 1 л. Вміст 100% спирту - 5140,80 л. Марковані акцизними марками типу АІ ЛГП Серія ААА, АААВ, АААГ, АААД, АААЕ, АААЄ, АААЖ, АААЗ, АААИ, АААІ, АААЇ, АААЙ, АААК, ААААЛ, ААААМ, АААН, АААО, ААААП, АААР, АААС, АААТ, АААУ, АААФ, АААХ, АААЦ, АААЧ, АААШ, АААЮ, АААЯ, ААБА, ААББ, ААБВ, ААБД, ААБЕ, ААБЄ, ААБЖ, ААБЗ., за ціною 16, 17 доларів США (а.c.10).

Для підтвердження заявленої митної вартості декларантом надані картка обліку особи, що здійснила операцію з товаром, попередня декларація від 17.06.2014 №1801/1120050000/2014/014235; товарно-транспортна накладна від 16.06.2014; договір купівлі-продажу від 01.11.2013 №2/2013; специфікація №1 від 22.05.2014; додаткова угода №1 від 15.05.2014 до договору купівлі-продажу від 01.11.2013; рахунок-фактура від 16.06.2014 №74/14; сертифікат відповідності на товар; сертифікат якості; довідка про транспортні витрати №1406016 від 17.06.2014; упаковочний лист від 16.06.2014; заява-розрахунок на придбання марок акцизного податку для маркування алкогольних напоїв; реєстр марок акцизного податку; довідка про сплату акцизного податку; зведені меморіальні ордери від 02.06.2014 та від 13.006.2014.

Митним органом перевірено подані позивачем документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів і відомості, що необхідні для здійснення митного контролю, та у зв'язку із наявними у них розбіжностями, у відповідності до статті 53 Митного кодексу України у позивача витребувані додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме:

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

- інші документи для підтвердження митної вартості за бажанням декларанта (а.с. 31).

Як зазначено митним органом при витребуванні додаткових документів, при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості згідно зі статтею 53 Митного кодексу України, митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару розбіжності:

- довідка про транспортні витрати №1406016від 17.06.2014 надана ТОВ «Діагностика», яка визначає суму транспортних витрат без визначення умов поставки, але згідно товарнотранспортних документів перевірником виступає підприємство ТОВ «Транс-сервіс-1»

- в інвойсі від 16.06.2014 №74/14 відсутнє посилання на специфікацію до договору, яка містить інформацію щодо кількості, вартості та умов поставки товару, що не дає можливість однозначного ідентифікувати дану поставку товару (а.с.32).

Декларантом була надана відповідь на запит митного органу стосовно витребування додаткових документів, відповідно до якої декларант стосовно додатково витребуваних митницею Міндоходів документів повідомив, що:

- згідно п. 1.5 договору від 01.11.2013 №2/2013, останній передбачає знижку 15% від Продавця за самовивіз Покупцем і за передплату 100%;

- згідно п. 2.4. договору від 01.11.2013 №2/2013 ціна на товар може бути зменшена за погодженням з Продавцем, у разі збільшення об'ємів товару, що купується (плаваюча знижка від об'єму товару);

- згідно п. 12.3 договору від 01.11.2013 №5/2013 Покупець не має права вимагати від Продавця документи, що містять конфіденційну інформацію, що становлять комерційну таємницю Продавця (бухгалтерська документація, калькуляція та інші);

- згідно п. 12.3 договору №5/2013 у зв'язку з тим, що всі калькуляції цін підприємства є конфіденційною інформацією і охороняються законами Іспанії, Продавець не має права розголошувати дану інформацію. Тому відмовлено будь-кому в наданні калькуляції і будь-яких інших бухгалтерських документів підприємства. Також, Продавець гарантує, що відпускні ціни не нижче собівартості товару;

- надав копію митної декларації країни відправлення;

- надав лист від виробника про надання додаткової знижки.

Позивачем надано додаткові документи та відомості, які підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод її визначення, а саме: копію митної декларації країни відправлення; лист відправника від 25.06.2014 (а.с. 34).

25.06.2014 митним органом прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2014/000239/2, відповідно до якого митна вартість визначена за резервним методом - 5,2032 EUR (а.с. 33).

Також, митним органом видано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2014/00324 за поданою митною декларацією №112050000/2014/00416 (а.с.75).

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів статті 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (стаття 257 МК України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з ч.2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Судом встановлено та не заперечується представником Запорізької митниці, що декларантом (позивачем у справі) для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару були подані всі документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України.

Проте, при перевірці правильності визначення митної вартості товару, Запорізькою митницею встановлено, що документи, які надані до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 МК України право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч. 2 ст. 53 МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем виконано всі вимоги про витребування додаткових документів.

Крім того, суд зазначає, що частина 2 ст. 53 Митного Кодексу України містить вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість, а тому виявлення розбіжностей в інших документах не надає митниці право направляти декларанту вимогу про надання додаткових документів.

Суд також зазначає, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2012 року (реєстраційний №26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Подані позивачем документи в повному обсязі виконують вимоги митниці щодо подання додаткових документів та висновків щодо ціни товару, проте вони не були прийняті до уваги.

Згідно частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування, що встановлено частинами першою, другою статті 55 МК України.

Частина друга статті 64 МК України встановлює, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті (при застосуванні резервного методу), повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Відповідно до частини першої статті 33 МК України інформаційні ресурси митних органів складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах. Їх використання для здійснення митного контролю обумовлене МК України.

Проте, за загальним правилом формально інший рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Відповідач після вивчення додатково наданих документів знов не знайшов підстав для можливості застосування першого методу визнаначення митної вартості. Підставою для цього стали додатково встановлені відповідачем розбіжності, а саме: довідка про транспортні витрати від 17.06.2014 №1406016 надана ТОВ «Діагностика», але згідно товаро-транспортних документів перевізником виступає підприємство ТОВ «Транс-сервіс-1».

Жодних розбіжностей в цих документах немає, адже інспектор при співставленні цих документів не звернув увагу, що договір на транспортно-експедиційне обслуговування від 12.05.2014 №140501, який укладено між ТОВ «Вінотека» (Замовник) та ТОВ «Діагностика» (Виконавець), передбачає, що Виконавець для досягнення цілей, викладених сторонами в предметі договору, зобов'язаується укладати від свого імені необхідну кількість договорів перевезень вантажу Замовника та організувати такі перевезення на умовах транспортного замовлення, узгодженого Сторонами. Отже, ТОВ «Діагностика» відповідно до умов договору залучало до перевезень вантажу Заамовника перевізника «Транс-сервіс-1».

З матеріалів справи, а саме зі службової записки від 01.10.2014 №08-07-66-23/1810-ЕП вбачається. що митна вартість товару «Джин-GIN MG спирт - 40» відповідно до Рішення про коригування митної вартості товарів від 25.06.2014 №112050000/2014/000239/2, розрахована з урахуванням наявної цінової інформації у органу доходів і зборів, яка становить 7,07 USD/л 100% сп., за курсом валют станом на день подання митної декларації, а саме:

5140,8х7,07х11,878272/16,140196/5140,8=5,2032 EUR/л 100% сп;

5140,8 - кількість товару у додатковій одиниці виміру;

11,878272 - курс долара США станом на 24.06.2014;

16,140196 - курс Євро станом на 24.06.2014 (а.с. 111).

Крім того, суд критично оцінює посилання відповідача на відсутність в інвойсі посилань на специфікацію до договору, оскільки інвойс містить посилання на договір купівлі-продажу від 01.11.2013 №5/2013. Специфікація до договору є невід'ємною частиною цього договору і разом з договором надавалась відповідачу під час подання ВМД. Також, необґрунтованими є посилання відповідача на відсутність документів, що підтверджують здійснення 100% передплати за товар, адже відповідачу під час митного оформлення були надані меморіальні ордери від 02.06.2014 та від 13.06.2014 (гр. 44 код 9000 ВМД). Меморіальні ордери містять пряме посилання на договір купівлі-продажу від 01.11.2013 №5/2013. Сума передплати 19 709,44 EUR повністю співпадає з сумою інвойсу та специфікацією до договору купівлі-продажу від 01.11.2013 №5/2013. У вказаних документах відсутні будь-які неточності або розбіжності. Зазначені документи містять всі передбачені чинним законодавством України реквізити. Разом з тим, необґрунтованими є посилання відповідача на неможливість співставити зв'язок між перевізником (ТОВ «Транс-сервіс 1») та особою, яка видала довідку за перевезення (ТОВ «Діагностика»), оскільки договір на надання транспортно-експедиційних послуг до митного оформлення позивачем не надано. Так, позивач дійсно не надав відповідачу договір на надання транспортно-експедиційних послуг, однак подання такого документу під час митного оформлення не передбачено ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем неправомірно прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів від 25.06.2014 №112050000/2014/000239/2 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2014/00416.

Заявлену позивачем вимогу про зобов'язання Запорізької митниці Міндоходів в установленому законом порядку скласти та направити Головному управлінню Державної казначейської служби України в Запорізькій області висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Вінотека» з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів у сумі 14 432,55 грн. суд вважає необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, діяльність органів державної влади регулюють закони та підзаконні акти, ці закони та підзаконні акти дають суб'єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.

В той же час, завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності, тобто перевірки рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень на предмет дотримання ним при їх прийнятті (вчиненні) встановлених законом обов'язкових вимог. З оглядну на викладене, а також на те, що складати та направляти Головному управлінню Державної казначейської служби України в Запорізькій області висновки про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів мають право посадові особи Запорізької митниці Міндоходів в установленому законом порядку, суд зазначає що така форма захисту прав позивача, яка зобов'яже відповідача-1 скласти та направити Головному управлінню Державної казначейської служби України в Запорізькій області висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Вінотека» з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів у сумі 14 432,55 грн. буде формою втручання суду у вільний розсуд (дискрецію) відповідача-1.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.2 ст.71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінотека» - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Запорізької митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №112050000/2014/000239/2 від 25.06.2014 та картку відмови Запорізької митниці Міндоходів в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2014/00416.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінотека» 121,80 грн. (сто двадцять одна гривня 80 копійок) судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова