Ухвала

від 18.06.2015 по справі 808/4624/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2015 рокусправа № 808/4624/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                    Чередниченко В.Є.,

суддів:                     Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання:          Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Запорізької митниці Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2014 року у справі № 808/4624/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вінотека» до Запорізької митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізької області про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінотека» 17 липня 2014 року звернулось до суду з позовом до Запорізької митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізької області згідно з яким, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 25.06.2014 №112050000/2014/000239/2;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови відповідача в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2014/00416;

- зобов'язати відповідача в установленому законом порядку скласти та направити Головному управлінню Державної казначейської служби України в Запорізькій області висновок про повернення позивачу з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів у сумі 14 432,55 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що декларантом надано всі необхідні документи на підтвердження митної вартості товару, який переміщуються через митний кордон України, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлення при перевірці розбіжностей є безпідставними.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено частково.

Суд визнав протиправними та скасував рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №112050000/2014/000239/2 від 25.06.2014 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2014/00416.

У задоволені позову в іншій частині відмовив.

Постанова суду мотивована тим, що встановлені судом обставини справи свідчать про те, що в процесі митного оформлення товару відповідачем було порушено норми митного законодавства.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

Посилається на те, що п. 3.5 договору від 01.11.2013 року №5/2013 передбачено 100% передплата за товар, але до митного оформлення не подано жодного документа, що підтверджує факт оплати за товар; в інвойсі від 16.06.2014 року №74/14 відсутнє посилання на специфікацію до договору.

Отже, документи які подавались до митного оформлення унеможливлювали визначення митної вартості за ціною договору та містили розбіжності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що між позивачем (покупець) та DESTILERIAS MG, S.L., Іспанія (продавець), укладено договір купівлі-продажу від 01.11.2013 №5/2013 (а.с.13), за умовами якого продавець справжнім призначає покупця імпортером своїх брендів, "товар" в Україні, далі "територія". Покупець справжнім приймає призначення в якості імпортера товару на території, як передбачено відповідно до договору, та робить все можливе для сприяння продажу та розповсюдження товару на всій території з метою реалізації максимального, постійного потенціалу, збуту товару на території.

24.06.2014 року, відповідно до договору від 01.11.2013 №5/2013, позивачем подано до митного органу електронну митну декларацію №112050000/2014/014770.

Відповідно до цієї митної декларації митна вартість товару - "Джина-GIN MG, спирт - 40%, 12852 шт., 12 852 л. Ємність пляшок - 1 л. Вміст 100% спирту - 5140,80 л. Марковані акцизними марками типу АІ ЛГП Серія ААА, АААВ, АААГ, АААД, АААЕ, АААЄ, АААЖ, АААЗ, АААИ, АААІ, АААЇ, АААЙ, АААК, ААААЛ, ААААМ, АААН, АААО, ААААП, АААР, АААС, АААТ, АААУ, АААФ, АААХ, АААЦ, АААЧ, АААШ, АААЮ, АААЯ, ААБА, ААББ, ААБВ, ААБД, ААБЕ, ААБЄ, ААБЖ, ААБЗ., за ціною 16,17 доларів США (а.c.10).

Для підтвердження заявленої митної вартості декларантом надані картка обліку особи, що здійснила операцію з товаром, попередня декларація від 17.06.2014 №1801/1120050000/2014/014235; товарно-транспортна накладна від 16.06.2014; договір купівлі-продажу від 01.11.2013 №2/2013; специфікація №1 від 22.05.2014; додаткова угода №1 від 15.05.2014 до договору купівлі-продажу від 01.11.2013; рахунок-фактура від 16.06.2014 №74/14; сертифікат відповідності на товар; сертифікат якості; довідка про транспортні витрати №1406016 від 17.06.2014; упаковочний лист від 16.06.2014; заява-розрахунок на придбання марок акцизного податку для маркування алкогольних напоїв; реєстр марок акцизного податку; довідка про сплату акцизного податку; зведені меморіальні ордери від 02.06.2014 та від 13.006.2014.

Митним органом перевірено подані позивачем документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів і відомості, що необхідні для здійснення митного контролю, та у зв'язку із наявними у них розбіжностями, у відповідності до статті 53 Митного кодексу України у позивача витребувані додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме:

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

- інші документи для підтвердження митної вартості за бажанням декларанта (а.с. 31).

Як зазначено митним органом при витребуванні додаткових документів, при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості згідно зі статтею 53 Митного кодексу України, митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару містять розбіжності, оскільки:

- довідка про транспортні витрати №1406016 від 17.06.2014 надана ТОВ "Діагностика", яка визначає суму транспортних витрат без визначення умов поставки, але згідно з товарно-транспортними документами перевірником виступає підприємство ТОВ "Транс-сервіс-1";

- в інвойсі від 16.06.2014 №74/14 відсутнє посилання на специфікацію до договору, яка містить інформацію щодо кількості, вартості та умов поставки товару, що не дає можливість однозначного ідентифікувати дану поставку товару (а.с.32).

Декларантом була надана відповідь на запит митного органу стосовно витребування додаткових документів, відповідно до якої декларант стосовно додатково витребуваних митницею Міндоходів документів повідомив, що:

- згідно з п. 1.5 договору від 01.11.2013 №2/2013, останній передбачає знижку 15% від продавця за самовивіз покупцем і за передплату 100%;

- згідно з п. 2.4. договору від 01.11.2013 №2/2013 ціна на товар може бути зменшена за погодженням з продавцем, у разі збільшення об'ємів товару, що купується (плаваюча знижка від об'єму товару);

- згідно з п. 12.3 договору від 01.11.2013 №5/2013 покупець не має права вимагати від продавця документи, що містять конфіденційну інформацію, що становлять комерційну таємницю продавця (бухгалтерська документація, калькуляція та інші);

- згідно з п. 12.3 договору №5/2013 у зв'язку з тим, що всі калькуляції цін підприємства є конфіденційною інформацією і охороняються законами Іспанії, продавець не має права розголошувати дану інформацію. Тому відмовлено будь-кому в наданні калькуляції і будь-яких інших бухгалтерських документів підприємства. Також, продавець гарантує, що відпускні ціни не нижче собівартості товару;

- надав копію митної декларації країни відправлення;

- надав лист від виробника про надання додаткової знижки.

Позивачем надано додаткові документи та відомості, які підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод її визначення, а саме: копію митної декларації країни відправлення; лист відправника від 25.06.2014 (а.с. 34).

25.06.2014 митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2014/000239/2, відповідно до якого митна вартість визначена за резервним методом - 5,2032 EUR (а.с. 33).

Також, митним органом видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2014/00324 за поданою митною декларацією №112050000/2014/00416 (а.с.75).

Товар випущено у вільний обіг за МД №110250000/2014/014919 від 25.06.2014 року без надання гарантійних зобов'язань.

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача та картки відмови є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач приймаючи спірне рішення та картку відмови діяв не на підставі, та не у межах повноважень та у спосіб, що передбачені митним законодавством України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст. 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів слугували наступні обставини, а саме:

- довідка про транспортні витрати №1406016 від 17.06.2014 надана ТОВ "Діагностика", яка визначає суму транспортних витрат без визначення умов поставки, але згідно з товарно-транспортними документами перевірником виступає підприємство ТОВ "Транс-сервіс-1";

- в інвойсі від 16.06.2014 №74/14 відсутнє посилання на специфікацію до договору, яка містить інформацію щодо кількості, вартості та умов поставки товару, що не дає можливість однозначного ідентифікувати дану поставку товару (а.с.32).

Між тим, як вірно встановлено судом першої інстанції: жодних розбіжностей в цих документах немає, оскільки договір на транспортно-експедиційне обслуговування від 12.05.2014 №140501, який укладено між ТОВ "Вінотека" (замовник) та ТОВ "Діагностика" (виконавець), передбачає, що виконавець для досягнення цілей, викладених сторонами в предметі договору, зобов'язується укладати від свого імені необхідну кількість договорів перевезень вантажу замовника та організувати такі перевезення на умовах транспортного замовлення, узгодженого сторонами. Отже, ТОВ "Діагностика" відповідно до умов договору залучало до перевезень вантажу замовника перевізника "Транс-сервіс-1".

При цьому суд першої інстанції вірно зазначив про необґрунтованість доводів відповідача про неможливість співставлення зв'язку між перевізником (ТОВ "Транс-сервіс 1") та особою, яка видала довідку за перевезення (ТОВ "Діагностика"), у зв'язку з ненаданням договору на надання транспортно-експедиційних послуг до митного оформлення, оскільки подання такого документу під час митного оформлення не передбачено ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Згідно з ч. 5 ст. 54 МК України відповідач з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів мав право письмово запитати вказані договори, однак не зробив цього.

Крім того, як вірно встановив суд першої інстанції інвойс містить посилання на договір купівлі-продажу від 01.11.2013 №5/2013, а специфікація до договору є його невід'ємною частиною і разом з договором та надавалась відповідачу під час подання ВМД.

Щодо доводів відповідача про відсутність документів, що підтверджують здійснення 100% передплати за товар. Суд першої інстанції вірно встановив, що відповідачу під час митного оформлення були надані меморіальні ордери від 02.06.2014 та від 13.06.2014 (гр. 44 код 9000 ВМД). Меморіальні ордери містять пряме посилання на договір купівлі-продажу від 01.11.2013 №5/2013. Сума передплати 19 709,44 EUR повністю співпадає з сумою інвойсу та специфікацією до договору купівлі-продажу від 01.11.2013 №5/2013. У вказаних документах відсутні будь-які неточності або розбіжності. Зазначені документи містять всі передбачені чинним законодавством України реквізити.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів від 25.06.2014 №112050000/2014/000239/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2014/00416.

У відповідності з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідачем вказаного обов'язку не виконав.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги, які фактично є доводами проти позову, висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької митниці Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2014 року у справі № 808/4624/14 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 22 червня 2015 року.

Головуючий:                                                                      В.Є. Чередниченко

          Суддя:                                                                      А.О. Коршун

          Суддя:                                                                      О.М. Панченко