Постанова

від 25.09.2014 по справі 820/3741/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 вересня 2014 р. № 820/3741/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Самігулліної К.В.,

за участю:

представника позивача - Орлової А.О.,

представників відповідача - Гуди К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Наномікс" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Наномікс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Державної податкової служби (правонаступник - Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківської області), в якому просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 21.01.2013 року № 0000252201; №0000262201; №0000272201.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ТД «Наномікс» зазначило про хибність висновків податкового органу про порушення підприємством податкового законодавства, які викладені в акті перевірки від 09.01.2013 року № 29/2201/36988348 «Про результати проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «ТД «Наномікс», код ЄДРПОУ: 36988348, щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Донстройтранс», код ЄДРПОУ: 36306165, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.04.2010 року по 30.09.2010 року». Позивач стверджує, що не вчиняв податкових правопорушень, про які згадується в акті перевірки. Викладені в акті судження інспекції є помилковими, оскільки не відповідають положенням закону та не узгоджуються з дійсними фактичними обставинами проведених платником податків господарських операцій. ТОВ "ТД "Наномікс" мало всі законні підстави для формування податкового кредиту та валових витрат по операціях з ТОВ "Донстройтранс", оскільки господарські операції між позивачем та його контрагентом були реальними.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив суд постановити рішення про задоволення позову.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, яка є правонаступником Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Державної податкової служби, позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов відповідач вказав, що вважає доводи позову необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству, наполягав на правомірності та об'єктивності висновків перевіряючих, викладених в акті перевірки № 29/2201/36988348 від 09.01.2013р., у зв'язку з чим визначені спірними податковими повідомленнями - рішеннями - грошові зобов'язання є цілком обґрунтованими та правомірними. За таких підстав, відповідач просив суд постановити рішення про відмову у задоволенні позову.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях на позов, просив суд прийняти рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судовим розглядом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Наномікс", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, код - 36988348.

На обліку як платник податків підприємство перебуває у ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова в період з 26.12.2012 р. по 02.01.2013 р., на підставі наказів №2125 від 26.12.2012 р. та № 2148 від 27.12.2012 р., направлення №2589 від 26.12.2012 р., виданих Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м.Харкова, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ТД «Наномікс» щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Донстройтранс», їх реальності повноти відображення в обліку за період з 01.04.2010 року по 30.09.2010 року.

Результати перевірки оформлені актом від 09.01.2013 року № 9/2201/36988348 (а.с. 12-17), в якому зафіксовані порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст.198, п. 201.1, п.201.4, ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим підприємством TOB «ТД «Наномікс» завищено податковий кредит на загальну суму 29800 грн., в тому числі: за травень 2010 року на суму податкового кредиту в розмірі 2600 грн., за липень 2010 року на суму податкового кредиту у розмірі 27200 грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 - рядок 25) (значення цього рядка переноситься до рядка 23.2 податкової декларації наступного звітного періоду) у сумі 1316 грн. у липні 2010 року; заниження податку на додану вартість у сумі 28484 грн., в тому числі: за травень 2010 року у сумі 934 грн., за липень 2010 року у сумі 27550 грн.;

- п.44.1 ст. 44 та п.138.2 ст.138 Податкового Кодексу України, у зв'язку з чим ТOB «ТД «Наномікс» завищено суму витрат декларації з податку на прибуток у 2 та 3 кварталі 2010 року, які включені до Декларації з податку на прибуток підприємства у сумі 149000 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 3 квартали 2010 року у сумі 37250 грн., у тому числі: за 2 квартал 2010 року у сумі 3250 грн., за 3 квартал 2010 року у сумі 34000 грн.

21.01.2013 р. з посиланням на акт перевірки № 29/2201/36988348 від 09.01.2013р., ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова прийняті спірні податкові повідомлення - рішення:

- № 0000252201 (т.1 а.с. 18), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" на суму 46562,50 грн., в тому числі, за основним платежем - 37250,00 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) - 9312,50 грн.;

- № 0000262201 (т.1 а.с. 19), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на суму 35605,00 грн., в тому числі, за основним платежем - 28484,00 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) - 7121,00 грн.;

- № 0000272201 (т. 1 зв. бік а.с. 19), яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2010р. у розмірі 1316, 00 грн.

Не погодившись з вказаними вище рішеннями суб'єкту владних повноважень, позивач розпочав процедуру адміністративного оскарження, під час якої скарги підприємства залишені без задоволення, а податкові повідомлення - рішення ДПІ без змін.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість відображених в акті № 29/2201/36988348 від 09.01.2013 р. висновків, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомленнь-рішень на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне:

У перевіреному періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Донстройтранс», код ЄДРПОУ: 36306165, який перебуває на обліку в ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС.

Так, 01.04.2010р. між позивачем ТОВ "ТД "Наномікс" (замовник) та ТОВ «Донстройтранс» (перевізник) укладено договір на транспортне обслуговування № 07/Н (а.с. 20), за умовами якого перевізник зобов'язується здійснити перевози вантажу за раніше погодженими з замовником маршрутами. замовник приймає та здійснює оплату перевізника.

Суд відмічає, що за формою складення, змістом прав і обов'язків сторін, предметом домовленостей, суттєвими умовами, порядком виконання зобов'язань тощо, означений договір закону не суперечить, вчинений між реально існуючими суб'єктами права зі статусом юридичних осіб, не має відношення до обігу обмежених в цивільному/господарському обороті товарів (робіт, послуг), на порушення інтересів держави як учасника суспільних публічних правовідносин з справляння податків (зборів) не спрямовані.

Як з'ясовано судом в ході розгляду спору, зазначений вище правочин податковою інспекцією у судовому порядку не оспорений.

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій за правочином платник податків подав до суду складені контрагентом копії податкових накладних на суму 15600, 00 грн. та 163200, 00 грн., акти здачі прийняття робіт від 30.04.2010р. та 30.07.2010р. (т. 1 а.с. 21-24).

Розрахунки між сторонами здійснено у безготівковій спосіб шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок ТОВ «Донстройтранс». (т. 1 а.с. 25-27).

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), відповідачем суду не надані та відсутні в матеріалах справи.

Оцінивши перелічені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд не вбачає недоліків у їх складанні як-то: дефектів форми, змісту або походження тощо, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. Отже, оглянуті документи здатні призвести до зміни в структурі і стані активів платника податків - сторони правочину, у зв'язку з цим сприймаються судом як належні та допустимі в розумінні ст.70 КАС України докази реальності вчинення господарських операцій.

Фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника податків наміру набути у спірних правовідносинах безпідставну податкову вигоду, суд в ході розгляду справи не виявив. Добутими доказами підтверджується факт вибуття з власності суб'єкта права-платника податків коштів в оплату вартості отриманих послуг, факт юридичної непов'язаності сторін правочину, факт відсутності у сторін правочину спільних економічних інтересів, що в сукупності підтверджує звичайність умов ведення господарської діяльності.

Судження відповідача про нереальність правочину спростовується також і наданими позивачем договорами, згідно з якими поставлені ТОВ "Достройтранс" товари були використані в межах господарської діяльності ТОВ ТОВ "ТД "Наномікс" за наступними договорами: № 08 від 01.06.2010р. з СГТОВ "Урожай" (т.1а.с.30); №12 від 01.06.2010 р. з ВАТ "Лемешівське" (т.1 а.с.33); №03/03 від 06.05.2010 р. з ПОСП "Гарант" (т.1 а.с.36); №1105/2ас від 11.05.2010 р. з ТОВ СП "Нубілон" (т.1 а.с.41); №01/02 від 21.04.2010 р. з ФО-П ОСОБА_3; №01/01 від 21.04.2010 р. з ПСП "Мир"; №01 від 22.04.2010 р. з ФГ "Таврія"; №02 від 27.04.2010 р. з ТОВ "Агропромислова компанія "Розкішна" (т.1 а. с. 64-67).

Вивчивши акт перевірки № 29/2201/36988348 від 09.01.2013 р. та перевіривши викладені в акті доводи суб'єкта владних повноважень зібраними доказами, суд дійшов висновку, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова не доведено нереальності спірної господарської операції, так як єдиним мотивом для судження відповідача про не реальність здійснення спірного правочину є висновки іншого органу податкової служби, а саме: ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС, викладені в акті від 27.08.2012р. № 1808/15-4/36306165 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Донстройтранс» (код ЄДРПОУ: 36306165) з питань дотримання податкового законодавства, правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 17.12.08 року по 31.07.12 року та податку на прибуток за період з 01.01.09 року по 30.06.12 року" (а.с. 16 звор. стор.).

Відносно викладених в акті № 1808/15-4/36306165 від 27.08.2012р. обставин господарської діяльності контрагента позивача - ТОВ «Донстройтранс», суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України, а діяння по відображенню в документах обов'язкової податкової звітності, тобто в офіційних документах завідомо недостовірних відомостей, є об'єктивною стороною злочину, передбаченого ст.366 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб'єктом владних повноважень до суду також не подано.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Окремо суд, зазначає, що в силу приписів ч.4 ст.70 КАС України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984) отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідач, роблячи висновки про допущення позивачем порушень, посилався на норми Податкового кодексу України (набрав чинності 1 січня 2011 року), якими встановлена така вимога формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість як реальне здійснення господарської операції, що підлягає відображенню в податковому обліку.

Однак, вимоги щодо формування податкового кредиту та валових витрат на момент виникнення спірних правовідносин (2010р.) аналогічно визначалися і чинними у 2010 році нормативно-правовими актами, зокрема, Законом України "Про податок на додану вартість" та Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Так, відповідно до пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат, згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного вище Закону, будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Крім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Встановлені судом фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом, а також правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми витрат на оплату вартості отриманих послуг від ТОВ "Донстройтранс" відповідно до первинних документів, виписаних на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Відомості, що містяться у податкових накладних та дані первинних документів, що складені при здійсненні господарської операції, надані платником до суду, відповідають установленим вимогам.

Доказів того, що ці документи містять не достовірну інформацію, а також фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника податків - ТОВ "ТД "Наномікс", наміру набути у спірних правовідносинах безпідставну податкову вигоду, суд в ході розгляду справи не виявив,

За таких обставин, суд робить висновок, що судження відповідача про неправомірність формування позивачем податкового кредиту, завищення залишку від'ємного значення та заниження податку на додану вартість у перевіреному періоді базується лише на особистих припущеннях фахівців податкового органу без урахування всіх обставин та документів, наданих до перевірки, що суперечить вимогам п.п. 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р.).

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки в ході судового розгляду відповідачем не доведено правомірності мотивів винесення спірних податкових повідомлень - рішень, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Наномікс", позов слід задовольнити.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 11, 12, 51, 71, 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Наномікс" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області державної податкової служби №0000252201 від 21.01.2013 року на суму 46562,50 грн., в тому числі, за основним платежем - 37250,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 9312,50 грн.; №0000262201 від 21.01.2014 року на суму 35605,00 грн. в тому числі, за основним платежем - 28484,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 7121,00 грн.; №0000272201 від 21.01.2013 року у розмірі 1316,00 грн. у повному обсязі.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Наномікс" (місцезнаходження: 61204, м.Харків, просп. Перемоги, буд. 78-В, кв. 157, код ЄДРПОУ - 36988348) судовий збір у розмірі 834,84грн. (вісімсот тридцять чотири гривні вісімдесят чотири копійки).

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 30 вересня 2014 року.

Суддя Панченко О.В.