Постанова

від 24.11.2014 по справі 820/14014/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2014 р. Справа № 820/14014/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Ральченка І.М. , Старостіна В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАТРЕЙД 20 10" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2014р. по справі № 820/14014/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАТРЕЙД 20 10"

до Харківської митниці Міндоходів , Головного управління Державного казначейства України в Харківській області

про скасування рішень та стягнення суми,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАТРЕЙД 20 10", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці Міндоходів (далі - відповідач 1) та Головного Управління державної казначейської служби України у Харківській області (далі - відповідач 2), в якому просив суд скасувати рішення Харківської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №807000003/2013/002405/2 від 09.12.2013 року, №807000003/2014/000539/2 від 15.04.2014 року та стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАТРЕЙД 2010" суму переплати з ввізним митом у сумі 8714,42 грн., суму переплати за податком на додану вартість у сумі 36600,58 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2014 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАТРЕЙД 20 10" відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову.

Представники сторін у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

На підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що між ТОВ "АЛЬФАТРЕЙД 2010" та MARMA POLSKIE FOLIE Sp.z o.o., Польща було укладено зовнішньоекономічну угоду №019/2013 від 04.09.2013 року.

В межах виконання вказаної угоди для здійснення митного контролю та митного оформлення представником ТОВ "СЕПТІМА НІА" до митного поста "Харків - Центральний" Харківської митниці Міндоходів подано електронні митні декларації на товар "Тканина полотняного переплетіння з комплексних синтетичних поліпропіленових стрічок. Стрічки, що утворюють тканину, пласкі, шириною 1-2 мм. Склад тканини: поліпропілен-95%, барвник та домішки-5%, завширшки більш ніж 3м: тканина поліпропіленова для садівництва PR 527/16 0 чорно- зелена 2xUV, тканий край- 80000мп ( завширшки 160 см.); тканина поліпропіленова для садівництва PR 527/16 0 чорно- зелена 2xUV , тканий край-31500мп (завширшки 160 см.); Торговельна марка: MARMA. Виробник: LENKO S.A., Grupa MARMA. Країна виробництва: PL.".

При здійсненні контролю поданих до митного оформлення документів посадовими особами Харківської митниці Міндоходів встановлено, що заявлена позивачем митна вартість товару по МД, значно нижча за рівень митної вартості на подібний/аналогічний товар, оформлений митницями по Україні, у найближчий до митного оформлення час, оформлений за ціною угоди.

Декларанту в електронному повідомленні запропоновано надати такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларантом до ВКПВМВТ надано додаткові документи: прайс-лист, платіжне доручення про передплату, інформацію про відсутність взаємозалежності між покупцем та продавцем.

Вважаючи, що заявлений декларантом рівень митної вартості значно менший рівня на подібні (аналогічні) товари, що оформлювалися іншими митницями по Україні в максимально наближений час, та декларантом не надано вичерпний пакет документів для підтвердження заявленої митної вартості, митним органом прийняте рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди) та коригування митної вартості товару згідно звіту про оцінку майна від 09.12.2013 року №09/12/2013/03.

Посилаючись на те, що декларантом безпідставно не надані на вимогу митного органу всі необхідні додаткові документи, які підтверджують заявлену у деклараціях митну вартість товару, митним органом прийняті Рішення про коригування митної вартості товарів №807000003/2013/002405/2 від 09.12.2013 року, №807000003/2014/000539/2 від 15.04.2014 року за другорядним (резервним) методом, при цьому митним органом використано 6 метод визначення митної вартості товару.

Не погодившись з рішеннями відповідача, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дії Харківської митниці Міндоходів є правомірними та такими, що відповідають вимогам діючого законодавства, вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Даючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних відносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 51 Митного кодексу України (далі - МК України) відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом (пункт 1 частини 2 статті 52 Кодексу).

Відповідно до частин 2-4 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 МК України.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль може здійснюватися в тому числі шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.

В той же час, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.

Митним органом при невизнанні митної вартості, заявленої позивачем, та визначенні митної вартості за іншим, відмінним від першого методом, із посиланням на документи, надані декларантом, не обґрунтовано причини неможливості застосування першого методу визначення митної вартості.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач не відмовився від надання додаткових документів, і надав всі можливі документи на вимогу митного органу.

Водночас, колегія суддів зауважує, що Харківською митницею Міндоходів, при прийнятті вказаних рішень про коригування митної вартості взято за основу звіт про оцінку майна від 09.12.2013 року №09/12/2013/03, згідно якого визначено вартість товару на рівні 5,00 дол. США за кг. Проте, як свідчать письмові докази, вказаний звіт позивачем не надавався, в звіті зазначено, що він складений щодо товару, завезеного іншим підприємством.

Проте, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що звіт поданий саме позивачем, а не самостійно залучений відповідачем 1, та не надав оцінку вказаному звіту, як документу, на підставі якого не може прийматись рішення про правомірність застосування першого методу визначення митної вартості.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при митному оформленні та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Колегія суддів звертає увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятих рішень про коригування митної вартості товарів, які є предметом оскарження позивачем.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність відповідачем наявності підстав, які б унеможливили застосування методу визначення митної вартості товарів, який був визначений декларантом, а саме зі ціною договору.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності відмови митного органу у визнанні задекларованої позивачем за основним методом митної вартості товару та визначенні митної вартості за резервним методом, та, як наслідок, приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині скасування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів.

Разом з тим, колегія суддів вважає безпідставними позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАТРЕЙД 2010" суми переплати з ввізним митом у сумі 8714,42 грн., суми переплати за податком на додану вартість у сумі 36600,58 грн., з огляду на таке.

Згідно п. 2.2 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України від 24 січня 2006 року № 25/44 (далі - Порядок № 25/44) для зарахування коштів, що вносяться платниками та громадянами до/або під час митного оформлення товарів, на балансі Головного управління Казначейства відкриті на ім'я митних органів за балансовим рахунком 3734 "депозитні рахунки митних органів" (далі - депозитний рахунок 3734).

Відповідно до пунктів 3.1, 3.3, 3.4 Порядку № 25/44 сплата коштів у національній валюті, призначених для забезпечення справляння митних та інших платежів, здійснюється платниками до/або під час митного оформлення товарів з рахунків, відкритих ними в банках, у вигляді передплати та/або доплати, а також готівкою через банки на депозитні рахунки 3734, відкриті на ім'я митних органів в Головному управлінні Казначейства. Кошти, що надійшли на депозитні рахунки 3734 митних органів згідно з Порядком № 25/44, перераховуються митними органами виключно для здійснення таких операцій, як: зарахування до відповідних бюджетів України; повернення платникам помилково та/або надміру сплачених коштів.

Розпорядження коштами, що обліковуються на депозитних рахунках 3734 митних органів згідно з Порядком № 25/44, здійснюється виключно на підставі платіжних доручень, що оформлені митними органами в установленому порядку.

Повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів, що зараховані на депозитні рахунки митних органів 3734, зокрема, здійснюється відповідно до Порядку № 25/44, повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618 (далі - Порядок № 618). ГУ ДКСУ у м. Києві на підставі платіжних доручень митних органів забезпечує перерахування коштів на банківські рахунки платників, відкриті в банках; банківські рахунки 2603, відкриті митним органам у відповідних відокремлених підрозділах уповноваженого банку за місцезнаходженням митного органу для виплати коштів платникам готівкою, якщо такі кошти вносилися готівкою.

Зазначені розрахунки регулюються в централізованому порядку згідно з відповідними договорами між Державною митною службою України та уповноваженим банком, що обслуговує митні органи.

Кошти, що підлягають зарахуванню до Державного бюджету України, не пізніше наступного робочого дня після дати завершення митного оформлення товарів перераховуються митними органами з депозитних рахунків 3734, відкритих в ГУ ДКСУ у м. Києві, на рахунки з обліку доходів, відкриті в головних управліннях Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, у розрізі митних органів і кодів бюджетної класифікації доходів бюджету.

Відповідно до Порядку № 618 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Окрім того, порядок повернення таких коштів регламентовано наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 "Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів" (далі - Порядок № 787).

Пунктом 5 Порядку № 787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання надається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою із найменуванням та ідентифікаційним кодом установи, з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Із системного аналізу вищевказаних норм, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАТРЕЙД 2010" суми переплати з ввізним митом у сумі 8714,42 грн., суми переплати за податком на додану вартість у сумі 36600,58 грн. передчасні та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 29.09.2014 року частково не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ч.2 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАТРЕЙД 20 10" задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2014р. по справі № 820/14014/14 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАТРЕЙД 20 10" до Харківської митниці Міндоходів, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області про скасування рішень та стягнення суми - задовольнити частково.

Скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №807000003/2013/002405/2 від 09.12.2013 року, №807000003/2014/000539/2 від 15.04.2014 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бегунц А.О. Судді (підпис) (підпис) Ральченко І.М. Старостін В.В.