Ухвала

від 25.03.2015 по справі 820/14014/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.03.2015р. м. Київ К/800/64463/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів Гончар Л.Я., Чалого С.Я.

за участю:

секретаря Маджар О.М.

представника позивача неприбуття

представника відповідача Борисової Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської митниці Міндоходів на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року

у справі № 820/14014/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфатрейд 2010»

до Харківської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області

про скасування рішень

В С Т А Н О В И В :

У липні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬФАТРЕЙД 20 10» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці Міндоходів, Головного Управління державної казначейської служби України у Харківській області про скасування рішення Харківської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 09.12.2013 №807000003/2013/002405/2, від 15.04.2014 №807000003/2014/000539/2, стягнення з Державного бюджету України сум переплати з ввізного мита у розмірі 8 714,42 грн. та податку на додану вартість у сумі 36 600,58 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2014 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2014 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення - про часткове задоволення позову. Скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 09.12.2013 №807000003/2013/002405/2, від 15.04.2014 №807000003/2014/000539/2. У задоволені решти позову відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову, Харківська митниця оскаржила його у цій частині у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині з мотивів порушення цим судом норм матеріального та процесуального права, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ «АЛЬФАТРЕЙД 2010» та MARMA POLSKIE FOLIE Sp.z o.o., Польща було укладено зовнішньоекономічну угоду від 04.09.2013 № 019/2013.

У межах виконання вказаної угоди для здійснення митного контролю та митного оформлення представником позивача ТОВ «СЕПТІМА НІА» до митного поста «Харків - Центральний» Харківської митниці Міндоходів подано електронні митні декларації на товар «Тканина полотняного переплетіння з комплексних синтетичних поліпропіленових стрічок. Стрічки, що утворюють тканину, пласкі, шириною 1-2 мм. Склад тканини: поліпропілен-95%, барвник та домішки-5%, завширшки більш ніж 3м: тканина поліпропіленова для садівництва PR 527/16 0 чорно-зелена 2xUV, тканий край-80000мп (завширшки 160 см.); тканина поліпропіленова для садівництва PR 527/16 0 чорно-зелена 2xUV, тканий край-31500мп (завширшки 160 см.); Торговельна марка: MARMA. Виробник: LENKO S.A., Grupa MARMA. Країна виробництва: PL.».

Під час здійснення контролю поданих до митного оформлення документів посадовими особами Харківської митниці Міндоходів було виявлено, що заявлена позивачем митна вартість товару по МД значно нижча за рівень митної вартості на подібний/аналогічний товар, оформлений митницями по Україні, у найближчий до митного оформлення час, оформлений за ціною угоди. Вказане порівняння здійснено на виконання п. 2.5 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 13.07.2012 № 362, відповідно до якого робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; ненаданням декларантом вичерпного пакету документів для підтвердження заявленої митної вартості.

З огляду на вищевикладені обставини, з урахуванням аналізу інформації, що міститься у поданих до митного оформлення документах, перевірки цінової інформації з ЄАІС ДМСУ на товари, які ввозились на митну територію України, на підставі частини третьої статті 53 Митного кодексу України митним органом було розпочато проведення процедури консультації та запропоновано декларанту надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Такі пропозиції направлені декларанту в електронному вигляді.

Судом першої інстанції установлено, що декларантом до митного органу було надано додаткові документи: прайс-лист, платіжне доручення про передплату, інформацію про відсутність взаємозалежності між покупцем та продавцем та звіт про оцінку майна, виходячи з розрахунку якого митна вартість оцінюваного товару визначена на рівні 5,00 дол. США/кг.

У зв'язку з тим, що заявлений декларантом рівень митної вартості значно менший рівня на подібні (аналогічні) товари, що оформлювалися іншими митницями по Україні в максимально наближений час, та декларантом не було надано вичерпний пакет документів для підтвердження заявленої митної вартості, митним органом було прийняте рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди) та коригування митної вартості товару згідно з даними звіту про оцінку майна від 09.12.2013 № 09/12/2013/03.

Оскільки декларантом не були надані на вимогу митного органу всі необхідні додаткові документи, які підтверджують заявлену у деклараціях митну вартість товару, митним органом були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 09.12.2013 № 807000003/2013/002405/2, від 15.04.2014 №807000003/2014/000539/2 за другорядним (резервним) методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України.

Харківською митницею Міндоходів під час прийняття вказаних рішень про коригування митної вартості було взято за основу наявну в митниці цінову інформацію, а саме звіт про оцінку майна від 09.12.2013 №09/12/2013/03, підготовлений регіональним торгівельно - виробничим підприємством «Гранід», згідно з яким визначено вартість товару на рівні 5,00 дол. США за кг.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що дії митного органу щодо витребування додаткових документів для встановлення митної вартості товару відповідають вимогам діючого законодавства та є обґрунтованими.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у зв'язку з ненаданням декларантом вичерпного пакету документів, підтверджуючого заявлену митну вартість товару, відсутність у митного органу інших даних про вартість товару, крім звіту про оцінку майна від 09.12.2013 № 09/12/2013/03, а також не надання декларантом іншої інформації, митним органом правомірно було скориговано митну вартість, заявлену декларантом, відповідно до статті 64 Митного кодексу України за резервним 6-м методом.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов у частині скасування рішень, суд апеляційної інстанції виходив серед іншого з того, що використаний Харківською митницею Міндоходів під час прийняття рішень про коригування митної вартості звіт про оцінку майна від 09.12.2013 № 09/12/2013/03 позивачем не надавався, а в звіті зазначено, що він складений щодо товару, завезеного іншим підприємством. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що звіт поданий саме позивачем, а не самостійно залучений митним органом.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що оспорювані рішення про коригування митної вартості товарів підлягають скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується зі вказаним висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно зі змістом частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Пунктом 1 частини третьої статті 52 Митного кодексу України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як установлено судами попередніх інстанцій, підставою для витребовування додаткових документів була наявність у митного органу інформації про те, що заявлена позивачем митна вартість товару по МД значно нижча за рівень митної вартості на подібний/аналогічний товар, оформлений митницями по Україні, у найближчий до митного оформлення час.

Водночас, відповідно до положень статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право серед іншого у випадках, встановлених цим Кодексом , письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Крім тог, частиною шостою установлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють органу доходів і зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей у документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Водночас, колегія суддів зазначає про те, що наявність у контролюючого органу інформації про вищий загально ринковий рівень цін ввезених подібних/аналогічних товарів відповідно до викладених норм митного законодавства не є підставою для витребовування додаткових документів від декларанта.

Частинами першою і четвертою статті 70 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Жодних обставин, які б свідчили про наявність застережень щодо застосування основного методу визначення митної вартості, визначених у частині першій статті 58 Митного кодексу України, чи наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, судами попередніх інстанцій не установлено. Також митний орган не посилається на наявність таких обставин і в касаційній скарзі.

Зважаючи на викладені норми права та установлені обставини справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність, у відповідача підстав для витребовування у декларанта додаткових документів у цьому випадку.

Водночас, звіт про оцінку майна від 09.12.2013 № 09/12/2013/03 є лише джерелом додаткової інформації (не обов'язковим документом відповідно до частини другої статті 53 МК України) для визначення митної вартості товару за методом, відмінним від основного (за ціною договору).

Відповідно до змісту статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Ураховуючи те, що орган доходів і зборів аргументовано не довів, що позивач заявив неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість ввезених товарів, неможливість застосування основного методу визначення митної вартості цих товарів чи наявність у поданих декларантом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України документах розбіжностей, наявність ознак їх підробки або відсутність у них всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для скасування оспорюваних рішень про коригування митної вартості товарів у цій справі.

Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними норми права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210 - 231 КАС України, суд касаційної інстанції

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Харківської митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року в цій справі в частині задоволеного позову залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

(підпис)

К.В. Конюшко

Судді

(підпис)

Л.Я. Гончар

(підпис)

С.Я. Чалий

Згідно з оригіналом помічник судді М.Р. Мергель