Ухвала

від 17.11.2014 по справі 5004/573/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2014 року Справа № 9104/131032/11

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Глушка І.В., Ільчишин Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Луківський комбінат будівельних матеріалів» на постанову господарського суду Волинської області від 28 вересня 2011 року у справі за позовом Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції до відкритого акціонерного товариства «Луківський комбінат будівельних матеріалів» про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В :

Ковельська міжрайонна державна податкова інспекція звернулась в суд першої інстанції з адміністративним позовом до відкритого акціонерного товариства «Луківський комбінат будівельних матеріалів» в якому просила, з урахуванням уточнень(а.с.148) стягнути з відповідача 85197 грн. 01 коп. податкового боргу.

Постановою господарського суду Волинської області від 28 вересня 2011 року позовні вимоги задоволено, стягнуто з активів ВАТ «Луківський комбінат будівельних матеріалів» 85 197,01 грн. податкового боргу із них: 18449,58 грн. - основний платіж, 47494,15 грн. - штрафна санкція, 19253,28 грн. - пеня.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції відкрите акціонерне товариство «Луківський комбінат будівельних матеріалів» оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом неповно з'ясовано обставин, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав

встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи, а постанова винесена з порушення норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що товариство не погоджується із вказаними в позовній заяві сумами основного платежу, штрафних санкцій та пені, оскільки вони нараховані з багаторазовим порушенням Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв на той час.

Так, податковий борг ВАТ «Луківський КБМ» по земельному податку виник по тій причині, що з моменту заснування ВАТ «Луківський КБМ» і по даний час товариство землею не користується окрім 2га під будівлями. Луківською селищною Радою не було укладено договору оренди, а також не видано Державний акт на право постійного користування землею. А земельний податок включно до 2006 року товариство нараховувало собі за 47,2га - це земельна ділянка, яка належала Луківському комбінату будівельних матеріалів в момент перетворення. За 10 років утворились великі розбіжності між нарахуваннями земельного податку і тим розміром землі, яким насправді користується підприємство. Тому 03.04.07р. ВАТ «Луківський КБМ» вирішило скористатися своїм правом виправити помилки і подало уточнюючі розрахунки в сторону зменшення за 2005, 2006 роки за формою, затвердженою наказом №582 від 02.12.2003р. Державної податкової служби України у дозволені законом терміни (Закон №2181-111 п.5.7 надає таке право виправити помилки, допущені у звітах, подавши уточнюючі звіти на протязі не пізніше 1095 днів). Аналогічні уточнюючі розрахунки за 2006, 2007, 2008 роки були подані 25.12.08р. в них остаточно виправляється 42.7га на 2га (земля під будівлями). Цим самим було зменшено(узгоджено) податкові зобов'язання за зазначені роки з дня подання цих розрахунків.

Крім того, позовна заява була подана 06.08.08р. за 1095 днів з серпня 2005р. по серпень 2008р. податковий борг по основному платежу складає: 5 міс. 2005р. - 272,94грн.; 2006р. - 907,0грн.; 2007р. - 907,0грн.; 7 міс. 2008р. - 543,97грн.

По даних податкової інспекції основний платіж склав 18449,58грн. Під час звірки з податковою дві сторони не дійшли згоди щодо суми податкового боргу, а тому відповідач в судовому засіданні тричі просив суд підрахувати суму основного платежу. Для цього були представлені уточнюючі звіти ВАТ «Луківський КБМ» за 2005, 2006,2007, 2008 роки, зі штампом податкової і відміткою про їх одержання.

Однак цей простий розрахунок одержаний в цій справі зроблений не був. Крім того суд незаконно включив до основного платежу суми боргу зі строком давності більше 1095 календарних днів на 06.08.05р. - 41634,7грн. і пеня 1677,26грн. Податкова не представила жодного документу з якого видно було б, що це за суми, за який період і чому включені до податкового боргу. Представник податкової також не міг пояснити звідки взялась загальна сума боргу 18449,58грн. і який борг по основному платежу по роках.

Судом було проігноровано також той факт, що 25.12.08 р. - уточнюючими розрахунками на 2006,2007,2008 роки, ВАТ «Луківський КБМ» зменшує земельний податок на загальну суму 40033,50грн., а податкова зняла 25.12.08р. лише 37786,19грн. Після 2000р. податковий борг ВАТ «Луківський КБМ» існував безперервно. Щоб мати право стягнути його повністю в судовому порядку, податковій необхідно було через кожні 1095 днів і не пізніше подавати позов до суду. Перший раз податкова звернулась до суду в січні 2003р., а наступний раз аж в серпні 2008р. Період з січня 2003р. по серпень 2005р. залишився не охоплений строком позовної давності. Щоб не втратити ці 2,5 роки, податкова почала погашати борг і нараховувати штрафні санкції та пеню за період більший за 1095 днів, не дотримуючись порядку термінів та послідовності, як цього вимагає Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-111.

В ст. п.15.1 та п.15.2 визначено податковий борг що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання(подання декларації). Декларації (розрахунок), по якій виник борг за №4095 було подано 19.03.02р. та відповідно за №8964 було подано 03.02.03р. А штрафні санкції в сумі 3449,55грн. нараховані 24.02.07р., а також нарахована пеня 2809,71грн. кількість днів -1562.

Декларації за №1152 було подано 22.01.01р. №4095 було подано 19.03.02р. Штрафні санкції нараховані 31.10.05р. кількість днів затримки 1395днів. Отже, податкова інспекція нарахуванням пені та штрафу порушила норми п.15.1.1 ст.15 Закону №2181-111, згідно якої податковий орган має право самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у випадках передбачених цим законом, не пізніше1095 днів.

А відповідно до п.17.3 ст.17 Закону України №2181-111 від 21.12.2000р. сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Є незрозумілим чому суд вважає трактувати нарахування податкової пені та штрафу у 2007р. та в квітні 2005р. за 2002-2003роки правомірними, відповідно до яких нормативних документів та якої позовної давності.

В позовній заяві позивач стверджує, що 03.04.07р. виявлено факт несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання і тому 18.09.07р. був нарахований штраф в розмірі 43069,03грн. а 03.04.07 була нарахована пеня в сумі 15129,35грн. Однак у вказану дату ніякої сплати узгодженого податкового зобов'язання не було. Доказом цього є відсутність платіжних документів, були лише подані уточнюючі звіти.

Також апелянт зазначає, що незрозумілим є чому податкова не провела уточнення податкових зобов'язань за 2005-2006р., як це вказано у звітах, а замість цього 03.04.07р. зарахувала уточнені звіти в особових рахунках як звичайну сплату коштами податкового боргу 2003,2004,2005 і частина 2006р. (і тут більше 1095 днів). Податкова не побачила різниці між поданням уточнюючих звітів та звичайною сплатою (погашення) податкового боргу.

Погашення податкового боргу згідно Закону №2181-111 п.7.1.2 ст.7 здійснюється виключно у грошовій формі. Це дві зовсім різні податкові дії, вони мають різні правові наслідки,а податкова проводить їх однаково. Не враховано, що згідно Головного податкового Закону ст.7 поданням уточнюючого звіту не можна погасити податковий борг чи податкове зобов'язання.

В п.п. 7.1.1 ст.7 Закону 2181-ІІІ наголошено, що джерелом самостійної сплати податкового зобов'язання або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти. Погашення податкового зобов'язання та податкового боргу повинно здійснюватись виключно у грошовій формі (п.7.1.2 Закону №2181-111) А оскільки сплати не було, а уточнюючі звіти,подано вчасно, за формою,затвердженою наказом 582 від 02.12.03р. ДПА, тому не було підстав для нарахування штрафу і пені в сумі 15129,35грн.

Більше того, штрафні санкції 18.09.07р. нараховані на неузгоджене податкове зобов'язання. Згідно п.5.1 ст.5 Закону 2181-ІІІ вказано, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації вважається узгодженим з дня подання такої декларації. Оскільки 03.04.07р. подано уточнюючі звіти, в яких задекларовані податкові зобов'язання за 2006р. - 3720грн. ,а за 2005р. - 655грн, то ці суми і становлять узгодженні податкові зобов'язання за 2006 і 2005 роки відповідно.

Сума 79422 грн. по первинному звіту за 2006р. є 13924грн. по первинному звіту за 2005р. після 03.04.07р. перестають бути узгодженими. Не дивлячись на це штрафні санкції нараховані 18.09.07р. за несвоєчасну сплату неузгодженого податкового зобов'язання по первинних звітах. Про уточнюючі звіти дає конкретні роз'яснення ст.17 Закону №2181-111. - якщо платник податків до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання (недоплатив державі) минулих податкових періодів і подає уточнюючий розрахунок, то платник сам собі нараховує 5% штрафу від суми недоплати. Якщо ж платник податків сам виявив факт завищення податкового зобов'язання (завдав збитків сам собі і у дозволений Законом термін подає уточнюючий звіт в сторону зменшення, то податкові штрафні санкції Законом не передбачені, отже пеня в сумі 15129,35грн. і штраф в сумі 43069,03грн. нараховані з порушенням ст.17 та ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Суд не дав належної оцінки тому як трактує і як виконує податкова п.6.3.2 п.6.3 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» де вказано, що у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу виникає новий податковий борг, друга податкова вимога і має містити суму консолідованого боргу. Після 2001р. не надіслано жодної податкової вимоги, податкова стверджує, що в податковій вимозі 2001р. вказали борг всіх наступних років аж до 2008р. і більше вимог із сумами консолідованого боргу надсилати не потрібно.

Податкова інспекція жодного разу не зверталася в порядку досудового врегулювання спору, про зобов'язання сплати коштів по податкових повідомлених рішеннях. А про наявність вимог по податковому повідомленню рішенню №0001771830/0 відповідач взнав тільки коли буде подана позовна заява в господарський суд про примусове стягнення податкового боргу.

ВАТ «Луківський КБМ» не мав відомостей про те в яких розмірах і за який період нараховувалась пеня 03.04.07р., а також штрафні санкції 18.09.07 і 31.10.05 років. Не було можливості вчасно перевірити правильність нарахування їх і, якщо потрібно оскаржити.

Отже, податковим органом не дотримано вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» щодо порядку, послідовності та термінів при нарахуванні пені та штрафних санкцій, нарахування їх, починаючи з 2005р., є не правильними і не законними. При зарахуванні уточнюючих звітів в особових рахунках податкова не зробила уточнення податкових зобов'язань по роках, як це вказано в звітах і як вимагає Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що привело до викривлення показників податкових зобов'язань.

Враховуючи викладене просить скасувати постанову господарського суду Волинської області від 28.09.2011р та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що у постійному користуванні ВАТ «Луківський КБМ» з вересня 1998 року по грудень 2006 року знаходились земельні ділянки розміром 42,85 га., які перейшли у користування ВАТ «Луківський КБМ» у зв'язку з перетворенням Державного підприємства на товариство. Так відповідно, до частини 3 ст.30 Земельного кодексу України від 13.03.1992 року № 2196-ХІІ, з наступними змінами і доповненнями, який діяв на момент перетворення підприємства до 01.01.2002 р. при передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені споруди. У грудні 2006 року Луківською селищною Радою прийнято рішення від 26.12.2006 року за №. 10/2, відповідно до якого надано дозвіл ВАТ «Луківський КБМ» на складання технічної документації із землеустрою по оформленню права на оренду земельної ділянки орієнтовно розміром 6,0 га. Враховуючи зазначене рішення, суд правильно вважав, що в користуванні ВАТ «Луківський КБМ», з грудня 2006 року знаходиться земельна ділянка розміром 6,0 га. Дана обставина підтверджується і довідкою відділу земельних ресурсів у Турійському районі від 30.01.2008 р. №306.

Проте, товариством відповідно до вище зазначеного рішення Луківської селищної ради до податкового органу було подано нові уточнюючі податкові розрахунки земельного податку. Відповідно до поданих розрахунків, в користуванні підприємства знаходиться земельна ділянка розміром 6,0 га., а тому різниця, яка виникла при використанні меншої площі земельної ділянки, по особовому рахунку платника була проведена як погашення несплаченого узгодженого податкового зобов'язання за платежем - земельний податок. Оскільки, податкове зобов'язання по земельному податку було сплачено з порушення граничних строків, тому працівниками Турійського відділення Ковельської МДПІ проведено перевірку щодо дотримання вимог граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання. За результатами вказаних перевірок, відповідно складено акти : № 23/18/05466884 від 24.02.2007 р. та № 148/18/05466884 від 17.09.2007р., на підставі яких на адресу підприємства направлені податкові повідомлення-рішення від 24.02.2007 року № 0000281830/0 та від 18.09.2007 р. № 0001771830/0 відповідно, якими до підприємства, у відповідності до п.п.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» застосовано штрафні санкції, на загальну суму 47494 грн. 15 коп.

У даній спірній ситуації судом першої інстанції з'ясовано, що згідно постанови Волинського окружного адміністративного суду від 13.03.09 року у справі №2а-558\08 у позові ВАТ «Луківського комбінату будматеріалів» про визнання недійсними податкових повідомлень рішень Ковельської МДПІ № 0001771830/0 від 18.09.07 р. яким до товариства застосовано штрафну санкцію у розмірі 43069,03 грн., та за № 000000281830/0 від 24.02.2007 р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 3449,59 грн. - в позові відмовлено. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010р. у даній справі постанова Волинського окружного адміністративного суду від 13.03.2009р. залишена без змін.

Земельний податок з юридичних осіб в сумі 18449,58 грн. підтверджується актом від 07.09.2011 року станом на 06.08.2008р. за підписом інспектора ДПІ Кулеби Л.В. В акті зазначено, що з врахуванням уточнених розрахунків за 2006, 2007, 2008 роки, 25 грудня 2008 року проведено зменшення основного платежу на суму 37786,18 грн., несплачена пеня складає 19253,28 грн. Крім того заборгованість по земельному податку підтверджується випискою з облікової картки по коду платежу 103050101 за період з 2005 по 2008 р., податковими розрахунками земельного податку № 707 від 29.01.2008р., № 836 від 31.01.2007р., № 125 від 30.01.2006р., № 125 від 31.01.2005р., уточнюючими податковими розрахунками земельного податку № 2264 від 03.04.2007р., № 2258 від 03.04.2007; а також розрахунками суми земельного податку № 706 від 29.01.2008р., № 2263 від 03.04.2007, №2257 від 03.04.2007р., № 835 від 31.01.2007, № 683 від 31.01.2006р.; відомостями про наявність документів на землю № 2256 від 03.04.2007р., № 2260 від 03.04.2007р., № 705 від 29.01.2008р., № 682 від 31.01.2006р., № 834 від 31.01.2007р.; актами перевірок № 148/18/05466884 від 17.09.2007р., № 23/18/05466884 від 24.02.2007р., № 09/18/05466884 від 26.01.2008р. та корінцями податкових повідомлень-рішень № 0001771830/0 від 18.09.2007р., № 0000281830/0 від 24.02.2007р., № 0000121830/0 від 26.01.2008р. відповідно.

Розглядаючи спір суд першої інстанції вірно врахував, що відповідно до абзацу першого підпункту 5.3.1. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний був самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку. Відповідно до абзацу третього підпункту 5.3.1. пункту 5.3. статті 5 вказаного Закону у випадку визначення податкового зобов'язання контролюючим органом, платник податків зобов'язаний був самостійно погасити суму податкового зобов'язання протягом десяти днів від дня отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли платник розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Суд першої інстанції встановив, що відповідач процедуру апеляційного узгодження не розпочинав, а отже вище вказані податкові повідомлення-рішення у адміністративному чи судовому порядку не оскаржувались.

Згідно підпунктом 5.4.1 пункту 5.4. статті 5 зазначеного Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнаються сумою податкового боргу платника податків. Таким чином, зазначені вище суми перейшли в статус податкового боргу і податковою інспекцією вживались заходи до стягнення податкового боргу. Податковий борг - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податку або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня нарахована на суму такого податкового зобов'язання (п.1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Відповідачем зазначені суми заборгованості по податках , зборах та платежах до бюджету сплачені лише частково.

На підставі ст.16 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» після закінчення встановлених строків погашення узгоджених податкових зобов'язань на суму податкового боргу нараховано пеню - 19253,28 грн.

Судом з'ясовано, що всі активи платника податків ВАТ «Луківський КБМ» знаходяться в податковій заставі, про що засвідчує витяг від 18.05.2007р. за № 12573956 про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна наданий Волинською філією Інформаційного центру Міністерства юстиції України. Ковельською МДПІ до відповідача вживались заходи щодо стягнення заборгованості в порядку визначеному Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме, у зв'язку з несплатою відповідачем податкового боргу в установлені законом строки відповідно до п.п.6.2.3. п.6.2. ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» Ковельською МДПІ були надіслані дві податкові вимоги: перша податкова вимога № 1/96 від 26 жовтня 2001 року; друга податкова вимога № 2/228 від 25 грудня 2001 року.

Після застосування вказаних заходів податковий борг ВАТ «Луківський КБМ» не погашено, тому Ковельською МДПІ прийнято рішення № 41/24-054 від 20.05.2002р. про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів.

Згідно з ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками додатків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активами платника податків є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання, ст. 3 даного Закону передбачає, що активи платника податків можуть бути примусово стягненні в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду (господарського суду).

З огляду на викладене суд першої інстанції підставно вважав, що наведені докази у справі свідчать про підставність позовних вимог податкової інспекції в сумі 85197.01 грн. податкового боргу із них: 18449,58 грн. - основний платіж, 47494,15 грн. - штрафна санкція, 19253,28 грн. - пеня.

Враховуючи зазначене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Луківський комбінат будівельних матеріалів» - залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Волинської області від 28 вересня 2011 року по справі № 5004/573/11- без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді І.В. Глушко

Н.В. Ільчишин