Рішення

від 01.12.2014 по справі 922/4932/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2014 р.Справа № 922/4932/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанської В.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Нафтогаз-Схід", м. Харків до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Укрнафторесурс", м. Харків , 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "БНК-УКРАЇНА" про стягнення 1271018,49 грн. за участю представників сторін:

позивача - Фісатіді Г.Д. довіреність №769 від 29.10.14 р.;

1-го відповідача - не з'явився;

2-го відповідача - Новікової О.М. довіреність №89/14-юр від 01.10.14 р.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «НАФТОГАЗ-СХІД» (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом щодо стягнення з відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафторесурс» (1-ий відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна» (2-ий відповідач) 88 675,71 гривень солідарно, та з 2-го відповідача 1 182 342,78 гривень. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 2-ий відповідач отримав за Договором про відступлення права вимоги від 29.03.2012 року грошові кошти в сумі 1 182 342,78 гривень, проте не виконав взяті на себе зобов'язання щодо передачі позивачеві оригіналів документів на підтвердження відступлених ним прав. Відповідальність за прострочення передачі всіх документів, які засвідчують права, що передаються, та інформації, яка є важливою для їх здійснення, встановлена в п.4.2. Договору про відступлення права вимоги, та розрахована позивачем в сумі 88 675,71 гривень, які позивач просить стягнути солідарно з відповідачів, так як 1-ий відповідач поручився перед позивачем за належне виконання своїх обов'язків 2-им відповідачем.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 листопада 2014 року позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, та призначено її розгляд у судовому засіданні на 17 листопада 2014 року о 12:00.

В судовому засіданні 17 листопада 2014 року представник позивача на виконання ухвали суду надав для огляду оригінали документів, доданих до позовної заяви, окрім Додаткової угоди № 1 від 14.09.2012р. до Договору про відступлення права вимоги від 29.03.2012р., пояснивши суду, що на підприємстві відсутній оригінал зазначеної угоди, та просила суд не приймати до уваги надану суду копію. Представник 2-го відповідача підтвердила відсутність такої додаткової угоди у 2-го відповідача також. Крім того представник позивача надала суду завірені 2-им відповідачем різні редакції Генерального договору № 33 поставки нафтопродуктів від 08 грудня 2010р, права за яким відступалися позивачеві на підставі Договору про відступлення права вимоги від 29 березня 2012р. Так в одній редакції п.5.1. договору закріплює наступне положення (мовою оригіналу): «… Сторона по Договору не имеет права передавать свои права и обязанности по настоящему Договору третьим лицам без письменного согласия другой Стороны..», в іншій редакції п.5.1. має зовсім інший зміст (мовою оригіналу): «…недействительность отдельных положений настоящего Договора не влечет за собой недействительность других положений Договора и Договора в целом, поскольку Стороны допускают, что настоящий Договор мог быть заключен и без такого положения…»

Представник 2-го відповідача надала суду відзив на позовну заяву, та просила суд відкласти розгляд справи для з'ясування питання стосовно різних редакцій Генерального договору № 33 поставки нафтопродуктів від 08 грудня 2010 року.

В зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, які мають суттєве значення для повного, всебічного та об'єктивного дослідження усіх матеріалів справи та фактичних обставин спору, у судовому засіданні була оголошена перерва на 01.12.2014р. о 9:45.

Позивач через канцелярію суду подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій додатково до заявлених вимог просить суд розірвати Договір про відступлення права вимоги, укладений 29 березня 2012 року між позивачем та 2-м відповідачем.

Право на збільшення позовних вимог до прийняття рішення по справі надано позивачу частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з чим вказана заява була прийнята судом до розгляду, та розгляд позовних вимог позивача здійснювався з урахуванням вказаної заяви про збільшення позовних вимог.

В судовому засіданні 01 грудня 2014 року представник 2-го відповідача надала суду завірену копію Генерального договору № 33 поставки нафтопродуктів від 08 грудня 2010р. в редакції, в якій визначено п.5.1. (мовою оригіналу): «…недействительность отдельных положений настоящего Договора не влечет за собой недействительность других положений Договора и Договора в целом, поскольку Стороны допускают, что настоящий Договор мог быть заключен и без такого положения…». При цьому представник 2-го відповідача пояснила суду, що іншого примірника такого договору у 2-го відповідача немає, проти позовних вимог заперечувала повністю на тій підставі, що обов'язок передачі оригіналів документів на підтвердження переданого права в договорі не встановлено, а належним чином завірені копії документів передавалися позивачу, про що свідчить відповідний акт прийому-передачі документів від 01.08.2012р. До цього часу позивач жодних письмових вимог стосовно передачі йому належних документів не заявляв, не вимагав передачі йому саме оригіналів таких документів. Крім того за Генеральним договором № 33 поставки нафтопродуктів від 08 грудня 2010 року відбулося декілька поставок товару, на користь позивача відступлено право вимоги лише частину заборгованості, іншу частину заборгованості відступлено іншому підприємству - ТОВ «Бізнес-Бенефіт», що унеможливлює передачі позивачу оригіналу договору.

На запитання представника позивача про можливість передачі оригіналів інших документів, що підтверджують права вимоги, а саме: видаткових накладних, довіреності, акту звірки тощо, представник 2-го відповідача пояснила суду, що всі ці документи є первинними документами, підтверджуючими господарську діяльність підприємства, та повинні зберігатися у 2-го відповідача, і не підлягають передачі позивачу взагалі.

1-ий відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищенаведене та те, що 1-ий відповідач був повідомлений належним чином, про дату та час розгляду справи, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників позивача та 2-го відповідача господарським судом встановлено, що 29 березня 2012 року між 2-им відповідачем (первісний кредитор за договором) та позивачем (новий кредитом за договором) було укладено договір про відступлення права вимоги (надалі - Договір).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України, визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до умов зазначеного договору первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредитору і стає кредитором за укладеним між первісним кредитором та Приватним підприємством «Олександрія 2007» (Боржник) генеральним Договором № 33 від 08 грудня 2010р, та додатковою угодою № 77 до генерального договору поставки нафтопродуктів від 08.12.2010р. № 33 від 10 січня 2012 року.

На виконання пунктів 2.1., 2.2. договору позивачем було перераховано 2-му відповідачу 1 182 342,78 гривень, що підтверджується матеріалами справи. Представник 2-го відповідача в судовому засіданні підтвердила факт своєчасного отримання від позивача вказаних грошових коштів за Договором.

Судом не береться до уваги надана позивачем копія додаткової угоди № 1 від 14.09.2012р. до договору в зв'язку із поясненнями представників обох сторін про відсутність у них оригіналу такої угоди.

В п.3.1. договору встановлений обов'язок первісного кредитора за актом прийому-передачі передати новому кредитору всі документи, які засвідчують права, що передаються за цим договором, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення за основним договором протягом 150 календарних днів з дня укладення договору.

Дане положення дублює частину 1 статті 517 ЦК України, яка встановлює обов'язок первісного кредитора передати новому кредитору документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

01 серпня 2012 року між позивачем та 2-им відповідачем було підписано акт прийому-передачі документів до Договору, згідно якого 2-й відповідач передав позивачу копію генерального договору поставки нафтопродуктів № 33 від 08 грудня 2010 р. між ТОВ «БНК-Україна» та ПП «Олександрія», копію видаткової накладної № 98 від 19.01.2012р., копію видаткової накладної № 97 від 19.01.2012р., копію довіреності № 1/19 від 19.01.2012р., видану на Літвиненка Миколу Михайловича, копію акту звірки взаєморозрахунків між ТОВ «БНК-Україна» та ПП «Олександрія 2007» за січень 2012 року.

Даний перелік документів не містить додаткової угоди № 77 до генерального договору поставки нафтопродуктів від 08.12.2010р. № 33 від 10 січня 2012р., обов'язок передачі якої прямо визначений пунктами 1.1., 3.1. договору.

Більш того, наданий позивачем для огляду суду прошитий, пронумерований та завірений 2-им відповідачем пакет документів також не містить ані копії, ані оригіналу вищевказаної додаткової угоди № 77 від 10 січня 2012 року.

Вищевикладене свідчить про невиконання 2-им відповідачем свого обов'язку з передачі позивачу документів, встановлений пунктами 1.1., 3.1. Договору та частиною 1 статті 517 Цивільного кодексу України.

Крім того, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача про необхідність передачі йому саме оригіналів документів, що підтверджують права вимоги до Приватного підприємства «Олександрія 2007» в зв'язку з тим, що відсутність таких документів фактично позбавляє нового кредитора можливості реалізувати отримане ним право вимоги до боржника.

Необхідність передачі оригіналу генерального договору № 33 поставки нафтопродуктів від 08 грудня 2010 року в даному випадку обґрунтовується ще й тим, що 2-им відповідачем були завірені і передані позивачу дві різні редакції вказаного договору. При чому різність редакцій такого договору в даному випадку має суттєве значення, бо одна з таких редакцій забороняє відступлення прав вимоги за цим договором без письмової згоди на цей іншої сторони (п.5.1. генерального договору № 33 поставки нафтопродуктів від 08 грудня 2010р.). Представник 2-го відповідача не змогла пояснити суду причину існування різних редакцій вказаного договору, копії яких були прошиті, пронумеровані, та завірені належним чином 2-им відповідачем. Доказів надання письмової згоди Приватним підприємством «Олександрія 2007» на відступлення права вимоги за цим договором 2-ий відповідач також суду не надав.

Твердження 2-го відповідача про те, що позивач не звертався до нього з письмовою вимогою про передачу оригіналів документів не має правового значення в зв'язку з тим, що в п.3.1. договору чітко визначений строк передачі документів позивачу - протягом 150 календарних днів з дня укладання договору, тобто до 26 серпня 2012 року.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договору та іншого правочину.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Викладені фактичні обставини справи свідчать про порушення 2-им відповідачем взятого на себе за Договором зобов'язання.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, встановленого статтею 611 Цивільного кодексу України, є розірвання договору.

Відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як вже було зазначено вище відсутність у позивача оригіналів документів, що підтверджують заборгованість Приватного підприємства «Олександрія 2007», позбавляє його можливості реалізувати отримане ним за договором право вимоги, тобто фактично позивач позбавлений того, на що він розраховував при укладанні Договору.

Суд вважає безпідставним посилання 2-го відповідача на відсутність досудових пропозицій від позивача про розірвання Договору згідно ст. 188 ГК України, що унеможливлює передачу даного спору в суд, не має правового обґрунтування, оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 N 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Отже, недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до 2-го відповідача про розірвання договору.

Згідно статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого), без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Враховуючи вищевикладене суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в частині стягнення з 2-го відповідача грошових коштів в сумі 1 182 342,78 гривень.

Крім того згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В п.4.2. Договору передбачена відповідальність за прострочення передачі новому кредитору всіх документів, які засвідчують права, що передаються, та інформації, яка є важливою для їх здійснення - штраф в розмірі 0,1% від розміру отриманої первісним кредитором суми винагороди за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Приймаючи до уваги, що відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, розрахунок штрафу правомірно здійснено позивачем з 27.08.2012 року по 27.02.2013р. Подвійна облікова ставка НБУ за вказані 6 місяців складала 7,5%, в зв'язку з чим розмір штрафу, що підлягає сплаті первісним кредитором за невиконання ним свого обов'язку за Договором складає 88 675,71 гривень (1 182 342,78 гривень х 7,5%).

01 серпня 2012 року між позивачем та 1-им відповідачем було укладено договір поруки, відповідно до умов якого 1-ий відповідач зобов'язався солідарно відповідати перед позивачем за виконання 2-им відповідачем взятих на себе зобов'язань.

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Зважаючи на викладене позовні вимоги щодо стягнення з 1-го та 2-го відповідачів солідарно штрафу в сумі 88 675,71 гривень підлягають задоволенню.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 24864,84 гривень слід покласти на 2-го відповідача, судовий збір в сумі 1773,53 гривен слід покласти на 1-го та 2-го відповідачів солідарно.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 517, 525, 526, 530, 554, 610, 611, 651, 653, 1212 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, Законом України «Про судовий збір», ст.ст. 1, 12, 15, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст. 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати Договір про відступлення права вимоги, укладений 29 березня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «НАФТОГАЗ-СХІД».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна» (01033 м. Київ, вул. Жилянська, 48, 50А (літера А), код ЄДРПОУ 36949031, п/р 2600816684 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ, МФО 300335) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «НАФТОГАЗ-СХІД» (61022 м. Харків, вул. Клочківська, буд. 67, код ЄДРПОУ 35587414, п/р 26003011081101 в ПАТ «Альфа-банк», м. Київ, МФО 300346) заборгованість в сумі 1 182 342,78 гривень, та 24 864,84 гривень судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути солідарно з ТОВ «ТД Укрнафторесурс» (61017 м. Хрків, вул. Пащенківська, 15, код ЄДРПОУ 37999481, п/р 26003010092927 ПАТ «Банк Восток», МФО 307123) та з Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна» (01033 м. Київ, вул. Жилянська, 48, 50А (літера А), код ЄДРПОУ 36949031, п/р 2600816684 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ, МФО 300335) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «НАФТОГАЗ-СХІД» (61022 м. Харків, вул. Клочківська, буд. 67, код ЄДРПОУ 35587414, п/р 26003011081101 в ПАТ «Альфа-банк», м. Київ, МФО 300346) штраф в сумі 88 675,71 гривень, та 1773,53 гривень судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.12.2014 р.

Суддя Ю.В. Светлічний