Постанова

від 09.04.2015 по справі 922/4932/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2015 року Справа № 922/4932/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І. суддівБондар С.В. (доповідач), Кривди Д.С. розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Товариства з обмеженою відповідальністю "БНК - Україна" від позивача: не з'явились від відповідача 1: не з'явились; 2.Маноха В.А. на рішенняГосподарського суду Харківської області від 01.12.2014 року та постановуХарківського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 року у справі№ 922/4932/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Нафтогаз - Схід" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрнафторесурс"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "БНК - Україна" простягнення 1 271 018, 49 грн.

ВСТАНОВИВ:

31.10.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Нафтогаз - Схід" (далі позивач) звернулось з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БНК - Україна" (далі відповідач 2) - 1 182 342, 78 грн. та про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім " Укрнафторесурс" (далі відповідач 1) та відповідача 2 солідарно 88 675, 71 грн.

21.11.2014 року позивач звернувся до суду першої інстанції з заявою про збільшення позовних вимог, згідно до якої він просив суд розірвати договір про відступлення права вимоги від 29.03.2012 року, який укладено між ним та відповідачем 2 (далі Договір).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач 2 повинен був передати позивачу Генеральний договір № 33 поставки нафтопродуктів від 08.12.2010 року, додаткову угоду № 77 від 10.01.2012 року до нього, а також всі інші документи, що засвідчують факт виконання ним своїх зобов'язань за вказаним договором, та відповідно існування обов'язку боржника в строк до 26.08.2012 року. Відповідач 2 передав тільки копії документів, що засвідчують його права. Позивач вважає, що відсутність оригіналів документів фактично позбавляє його можливості реалізувати отримане за договором право - довести наявність грошових вимог до боржника.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.12.2014 року позовні вимоги задоволені.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 року рішення суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу відповідача 2 залишено без задоволення.

Суди прийшли до висновку, що відповідачем 2 істотно порушені умови Договору, відповідно до ст. 1212 ЦК України з відповідача 2 підлягає стягненню 1 182 342, 78 грн., у відповідності до п.4.2 Договору, а також договору поруки, який укладено між позивачем та відповідачем 2, з відповідачів підлягає стягненню солідарно 88 675, 71 грн.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, відповідач 2 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

В своїй касаційній скарзі відповідач 2 зазначає, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами невірно застосоване діюче законодавство та дана невірна оцінка матеріалам зібраним у справі.

В касаційній скарзі відповідач 2 також завертає увагу на те, що після початку розгляду справи по суті 21.11.2014 року позивач, через канцелярію подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій додатково просив розірвати Договір, що є порушенням ст. 22 ГПК України.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника відповідача 2, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Ухвалою від 03.11.2014 року порушено провадження у даній справі, а справа призначена до розгляду на 17.11.2014 року.

До матеріалів справи (а.с. 77-78) залучено протокол судового засідання від 17.11.2014 року. У вказаному протоколі зазначено про те, що в судове засідання з'явився представник позивача та відповідача 2; Суддя роз'яснив учасникам судового процесу їх права, відповідно до ст. 20 ГПК України, а також їх процесуальні права та обов'язки передбачені ст. ст. 22, 78, 91 ГПК України та з'ясував у учасників судового процесу про наявність заяв або клопотань до початку розгляду справи по суті. Представник відповідача 2 надала суду відзив на позовну заяву, та просила суд відкласти розгляд справи для з'ясування питання стосовно різних редакцій Генерального договору № 33 поставки нафтопродуктів від 08.12.2010 року.

В зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів судом оголошено перерву до 01.12.2014 року.

З протоколу судового засідання вбачається, що розгляд справи по суті 17.11.2014 року не було розпочато, в зв'язку з клопотанням представника відповідача 2.

21.11.2013 року до суду першої інстанції надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог (про яку зазначено вище).

В зв'язку з викладеним немає підстав вважати, що судом було порушено ст. 22 ГПК України.

08.12.2010 року між відповідачем 2 та ПП "Александрія 2007" було укладено Генеральний договір № 33 поставки нафтопродуктів (відповідач 2 продавець, ПП "Александрія 2007" - покупець) ) (а.с.29-33, 34-38).

29.03.2012 року між позивачем та відповідачем 2 було укладено Договір -а.с.13-14, (згідно до якого позивач - новий кредитор, відповідач 2 - первісний кредитор), предметом якого була передача від первісного кредитора, новому кредитору право вимоги, що належить первісному кредитору (відповідач 2) за Генеральним договором № 33 від 08.12.2010 року та додаткової угоди № 77 до Генерального договору.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що позивач (новий кредитор) сплачує відповідачу 2 (первісний кредитор) винагороду у розмірі 1 182 342, 78 грн. (згідно з відступленням права вимоги).

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що відповідач 2 зобов'язується за актом передачі - приймання передати позивачу всі документи, які засвідчують права, що передаються за цим договором та інформацію, яка є важливою для їх здійснення за основним договором протягом 150 календарних днів, з дня укладання Договору (тобто до 26. 08.2012 року)

Відповідно до п. 4.1 Договору за прострочення в передачі позивачу всіх документів, які засвідчують права, що передаються та інформації яка є важливою для їх здійснення, за основним договором, відповідач 2 сплачує штраф у розмірі 0,1% від розміру отриманої ним суми від позивача винагороди за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

До матеріалів справи залучені копії платіжних доручень на загальну суму 1 182 342, 78 грн. (а.с.17-22), в призначенні платежу яких зазначено, що це плата, згідно до Договору. Перерахування коштів відповідачу 2 здійснено в період з 09 по 11 квітня 2012 року.

14.09.2012 року між позивачем та відповідачем 2 укладено додаткову угоду № 1 до Договору (а.с. 15), згідно до якої підпункт 2.1. викладено в наступній редакції: "згідно з відступленням права вимоги за цим договором позивач сплачує відповідачу 2 винагороду в розмірі 1 982 342, 78 грн."

Різницю грошових коштів, яка виникла в зв'язку з укладанням додаткової угоди № 1 до Договору позивачем не сплачено відповідачу 2.

01.08.2012 року між позивачем та відповідачем 2 підписано акт прийому передачі документів до Договору.

Згідно до вказаного акту позивачу були передані копії документів (а.с.16).

01.08.2012 року між відповідачем 1 (поручитель) та позивачем був укладений договір поруки (а.с.23-24), який забезпечував зобов'язання відповідача 2 щодо виконання ним Договору.

Пунктом 2.1 договору поруки передбачено, що якщо при настанні виконання зобов'язання встановленого Договором відповідачем 2 не будуть виконані взяті на себе зобов'язання поручитель зобов'язаний солідарно з відповідачем 2 виплатити позивачу штрафні санкції передбачені п.4.2 Договору.

В мотивувальній частині рішення суду першої інстанції зазначено про те, що: "суд вважає обґрунтованою вимогу позивача про необхідність передачі йому саме оригіналів документів, що підтверджують права вимоги до Приватного підприємства "Олександрія 2007" в зв'язку з тим, що відсутність таких документів фактично позбавляє нового кредитора можливості реалізувати отримане ним право вимоги до боржника.

Необхідність передачі оригіналу генерального договору № 33 поставки нафтопродуктів від 08 грудня 2010 року, в даному випадку, обґрунтовується ще й тим, що відповідачем 2 були завірені і передані позивачу дві різні редакції вказаного договору. Причому різність редакцій такого договору в даному випадку має суттєве значення, бо одна з таких редакцій забороняє відступлення прав вимоги за цим договором без письмової згоди на це іншої сторони (п.5.1. генерального договору № 33 поставки нафтопродуктів від 08 грудня 2010 року). Представник відповідача 2 не змогла пояснити суду причину існування різних редакцій вказаного договору, копії яких були прошиті, пронумеровані, та завірені належним чином відповідачем 2. Доказів надання письмової згоди Приватним підприємством "Олександрія 2007" на відступлення права вимоги за цим договором відповідач 2 також суду не надав".

В мотивувальній частині постанови апеляційної інстанції зазначено про те, що у засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача 2 не змогла пояснити суду причину існування різних редакцій Генерального договору № 33, копії яких прошиті, пронумеровані, та завірені належним чином відповідачем 2.

До матеріалів справи (а.с. 29 - 38) залучено копії двох примірників Генерального договору № 33 поставки нафтопродуктів від 08.12.2010 року, текст яких відрізняється, а саме: в одному з них (а.с. 29-33) у п.5.1 зазначено про те, що недійсність окремих положень даного договору не тягне за собою недійсність других положень договору та договору в цілому, оскільки сторони допускають, що даний договір міг бути укладений і без такого положення.

В іншому примірнику (а.с. 34-38) у п.5.1 зазначено, що сторона за договором не має права передавати свої права і обов'язки по даному договору третім особам без письмової згоди другої сторони.

В матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про те, що ПП "Александрія 2007" було надано письмову згоду відповідно до п.5.1 одного з примірників Генерального договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Договором не передбачено, що відповідач 2 може передати позивачу копії документів, які засвідчують права, що передаються за договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем 2 ані суду, ані позивачу не надано оригіналу Генерального договору №33.

Ненадання відповідачем 2 оригіналу документів, які він повинен був передати позивачу, у відповідності до п.3.1 Договору, призвело до його істотних порушень, оскільки фактично, позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладанні Договору, а саме у позивача виникає невизначеність його прав та обов'язків по відношенню до боржника.

Аналізуючи зібрані у справі матеріали, судова колегія приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано задовольнили позовні вимоги позивача в частині розірвання договору та стягнення суми винагороди у розмірі 1 182 342, 78 грн.(не зважаючи на посилання на ст. 1212 ЦК України).

Що стосується стягнення з відповідачів солідарно штрафних санкцій у розмірі 88 675, 71 грн. судова колегія зазначає наступне:

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Судами попередніх інстанцій не було враховано ту обставину, що строк виконання зобов'язання відповідача 2 за Договором настав 26.08.2012 року.

Позивач звернувся з позовом до суду 31.10.2014 року.

З урахуванням приписів ст. 559 ЦК України судами не дана оцінка щодо припинення договору поруки.

За таких обставин, рішення прийняті у справі, в частині стягнення 88 675, 71 грн. підлягають скасуванню, а справа в цій частині направленню на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно дати оцінку взаємовідносинам сторін, з урахуванням ст. 559 ЦК України.

Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення прийняті у справі, в частині стягнення солідарно з відповідачів 88 675, 71 грн., підлягають скасуванню, а справа в цій частині направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БНК - Україна" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 01.12.2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 року прийняті у справі № 922/4932/14 скасувати, в частині стягнення солідарно з відповідачів 88 675, 71 грн., справу в цій частині направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

3. В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 01.12.2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 року прийняті у справі № 922/4932/14 залишити без змін.

Головуючий В.І.Дерепа

Судді С.В.Бондар

Д.С.Кривда