Постанова

від 10.02.2015 по справі 922/4932/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2015 р. Справа № 922/4932/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Ільїн О.В.,суддя Черленяк М.І.

при секретарі Кузнєцовій І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Фісатіді Г.Д. за дорученням № 769 від 29.10.2014 року

1-го відповідача - не з'явився

2-го відповідача - Новікова О.М. за дорученням № 24/15-юр від 01.01.2015 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу 2-го відповідача (вх. №4560Х/1-9) на рішення господарського суду Харківської області від 01 грудня 2014 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Нафтогаз-Схід", м. Харків,

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Укрнафторесурс", м. Харків,

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна", м. Київ,

про стягнення 1 271 018,49 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "НАФТОГАЗ-СХІД" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ТОВ "БНК-Україна" 1182342,78 грн. та стягнення солідарно з ТОВ "Укрнафторесурс" та ТОВ "БНК-Україна" 88675,71 грн. Підставою позовних вимог позивач вказує Договір про відступлення права вимоги від 29.03.2012 року (а.с.4-7).

У відповідності до ч.4 ст. ГПК України позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить: розірвати Договір про відступлення права вимоги, укладений 29 березня 2012 року між ТОВ "БНК-Україна" та ТОВ "Торговий дім "НАФТОГАЗ-СХІД", стягнути з ТОВ "БНК-Україна" 1182342,78 грн. та стягнути солідарно з ТОВ "Укрнафторесурс" та ТОВ "БНК-Україна" 88675,71 грн. (а.с.68,69).

Рішенням господарського суду Харківської області від 01 грудня 2014 року (суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволено. Розірвано Договір про відступлення права вимоги, укладений 29 березня 2012 року між ТОВ "БНК-Україна" та ТОВ "Торговий Дім "Нафтогаз-Схід". Стягнуто з ТОВ "БНК-Україна" на користь ТОВ "Торговий Дім "Нафтогаз-Схід" заборгованість в розмірі 1182342,78 грн. та судовий збір у розмірі 24864,84 грн. Стягнуто солідарно з ТОВ "Торговий Дім "Укрнафторесурс" та ТОВ "БНК-Україна" на користь ТОВ "Торговий Дім "Нафтогаз-Схід" штраф у розмірі 88675,71 грн. та судовий збір у розмірі 1773,53 грн.

2-й відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 01 грудня 2014 року скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Вказує на те, що на виконання умов Договору про відступлення права вимоги від 29 березня 2012 року він передав 01 серпня 2012 року за Актом приймання-передачі належним чином засвідчені копії всіх документів, які вказують на права, що передаються за Договором. Таким чином вважає, що зобов'язання за Договором виконані в повному обсязі без будь-яких порушень. Неможливість передати позивачу оригінал Генерального договору на поставку нафтопродуктів № 33 від 08.12.2010 року обґрунтовує тим, що право вимоги за цим Договором відступлено також на користь ТОВ «Бізнес-Бенефіт». Крім того зазначає, що позивачем не дотримано вимоги ст.188 Господарського кодексу України щодо надіслання пропозиції про розірвання Договору (а.с.94-99).

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що скарга не підлягає задоволенню з тих підстав, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному з'ясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. На цій підставі просить рішення господарського суду Харківської області від 01 грудня 2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу 2-го відповідача залишити без задоволення. Вказує на те, що відсутність оригіналів документів, які засвідчують право вимоги, виключає можливість захисту прав в суді, оскільки незважаючи на отримання прав вимоги за Договором про відступлення права вимоги від 29.03.2012 року, позивач фактично позбавлений можливості реалізувати таке право. Також вказує на те, що 2-й відповідач також не надав оригінали і всіх інших документів, що засвідчують права вимоги, а саме: Додаткової угоди № 77 від 10.01.2012 року, видаткових накладних №№ 97, 98 від 19.01.2012 року та довіреності № 1/19 від 19.01.2012 року (а.с.136-138).

1-й позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи є зворотнє повідомлення про вручення ухвали суду.

Приймаючи до уваги належне повідомлення 1-го відповідача про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу у справі відповідно до ст.75 ГПК України без участі представника 1-го відповідача за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Запорізької області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 29 березня 2012 року між ТОВ "БНК-Україна" (первісний кредитор) та ТОВ "Торговий Дім "Нафтогаз-Схід" (новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги (а.с.13,14).

Відповідно до п.1.1. Договору первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредитору і стає кредитором за укладеним між Первісним кредитором та Приватним підприємством "Олександрія 2007" (Боржник) генеральним Договором № 33 від 08 грудня 2010 року та Додатковою угодою № 77 до генерального Договору поставки нафтопродуктів від 08.12.2010 року № 33 від 10 січня 2012 року.

Згідно з п. 1.2. Договору, за цим Договором Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором та Додатковою угодою в межах суми (ціни договору), визначеної в п.2.1. цього Договору.

У п.2.1 Договору зазначено, що згідно з відступленням права вимоги за цим Договором Новий кредитор сплачує Первісному кредитору винагороду у розмірі 1182 342,78 грн. шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок Первісного кредитора.

Відповідно до п. 2.2. Договору строк сплати грошових коштів становить 30 календарних днів після дня набрання чинності цим Договором.

У п.3.1. Договору сторони встановили, що Первісний кредитор зобов'язується за Актом приймання-передачі передати новому кредитору всі документи, які засвідчують права, що передаються за цим Договором, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення за Основним договором протягом 150 календарних днів з дня укладення Договору.

Згідно з п.4.2. Договору за прострочення у передачі Новому кредитору всіх документів, які засвідчують права, що передаються, та інформації, яка є важливою для їх здійснення, за Основним договором Первісний кредитор сплачує штраф у розмірі 0,1% від розміру отриманої ним суми від Нового кредитора винагороди за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до п.5.1. Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

З платіжних доручень № 56 від 09.04.2012 року, № 451 від 10.04.2012 року, № 456 від 10.04.2012 року, № 59 від 10.04.2012 року, № 60 від 11.04.2012 року, № 61 від 11.04.2012 року вбачається, що на виконання умов Договору про відступлення права вимоги 29.03.2012 року позивачем перераховано 2-му відповідачу грошові кошти на загальну суму 1182342,78 грн. (а.с.17-22).

З Акту приймання-передачі від 01 серпня 2012 року також вбачається, що на виконання умов Договору відступлення права вимоги 2-й відповідач передав позивачу наступні документи: копію генерального Договору поставки нафтопродуктів № 33 від 08 грудня 2010 року між ТОВ "БНК-Україна" та ПП "Олександрія"; копію видаткової накладної № 98 від 19.01.2012 року; копію видаткової накладної № 97 від 19.01.2012 року; копію довіреності № 1/19 від 19.01.2012 року, видану на Літвиненка Миколу Михайловича; копію Акту звірки взаєморозрахунків між ТОВ "БНК-Україна" та ПП "Олександрія 2007" за січень 2012 року (а.с.16).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вказаний перелік документів не містить Додаткової угоди № 77 до генерального Договору поставки нафтопродуктів від 08.12.2010 року № 33 від 10 січня 2012 року, обов'язок передачі якої прямо визначений пунктами 1.1., 3.1. Договору про відступлення права вимоги.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що невиконання 2-м відповідачем умов Договору щодо передачі повного пакету оригіналів документів, що підтверджують права вимоги до ПП "Олександрія 2007" позбавляє нового кредитора можливості реалізувати отримане ним право вимоги до боржника. Крім того, необхідність передачі оригіналу Генерального договору № 33 поставки нафтопродуктів від 08 грудня 2010 року обґрунтовується ще й тим, що 2-им відповідачем були завірені і передані позивачу дві різні редакції вказаного договору. Різність редакцій такого Договору в даному випадку має суттєве значення, бо одна з таких редакцій забороняє відступлення прав вимоги за цим договором без письмової згоди на це іншої сторони (п.5.1. генерального договору № 33 поставки нафтопродуктів від 08 грудня 2010р.).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у засіданні суду апеляційної інстанції представник 2-го відповідача не змогла пояснити суду причину існування різних редакцій Генерального договору № 33, копії яких прошиті, пронумеровані, та завірені належним чином 2-им відповідачем.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У ст. 525 Цивільного кодексу України зазначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Вищевикладене свідчить про невиконання 2-им відповідачем свого обов'язку з передачі позивачу документів, встановлених пунктами 1.1., 3.1. Договору та частиною 1 статті 517 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів ставиться критично до тверджень 2-го відповідача про те, що позивач не звертався до нього з письмовою вимогою про передачу оригіналів документів, оскільки пунктом 3.1. Договору чітко визначений строк передачі документів позивачу, а саме протягом 150 календарних днів з дня укладання Договору, тобто до 26 серпня 2012 року.

У судовому засіданні представник 2-го відповідача обґрунтовує неможливість передачі 2-му відповідачу оригіналу Генерального договору на поставку нафтопродуктів № 33 від 08.12.2010 року у зв'язку з тим, що право вимоги відступлено за цим Договором ще на користь ТОВ «Бізнес-Бенефіт».

Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в порушення умов Договору про відступлення права вимоги, 2-м відповідачем не надано позивачу не тільки оригінал Генерального договору на поставку нафтопродуктів № 33 від 08.12.2010 року, а й оригінали всіх інших документів, що засвідчують права вимоги позивача, а саме: оригінали Додаткової угоди № 77 від 10.01.2012 року, видаткових накладних №№ 97, 98 від 19.01.2012 року та довіреності № 1/19 від 19.01.2012 року.

Представник 2-го відповідача в судовому засіданні зазначила, що другий відповідач і на сьогоднішній день не має наміру передати позивачу оригінали вказаних документів.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що до матеріалів справи долучено дві копії Генерального договору на поставку нафтопродуктів № 33 від 08.12.2010 року, які завірені підписом та печаткою другого відповідача та мають різну редакцію.

Так в одній редакції п.5.1. Договору закріплює наступне положення: «... Сторона по Договору не имеет права передавать свои права и обязанности по настоящему Договору третьим лицам без письменного согласия другой Стороны..», в іншій редакції п.5.1. має зовсім інший зміст: «...недействительность отдельных положений настоящего Договора не влечет за собой недействительность других положений Договора и Договора в целом, поскольку Стороны допускают, что настоящий Договор мог быть заключен и без такого положення...».

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відсутність оригіналів вказаних документів позбавляє позивача можливості реалізувати отримане ним право за Договором про відступлення права вимоги до ПП "Олександрія 2007" за генеральним Договором № 33 від 08 грудня 2010 року та Додатковою угодою № 77 до генерального Договору поставки нафтопродуктів від 08.12.2010 року № 33 від 10 січня 2012 року.

Колегія суддів також ставиться критично до тверджень 2-го відповідача про те, що позивач всупереч ст. 188 ГК України не звертався до нього з вимогою про розірвання договору, оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 N 15-рп/2002, визначено, що положення ч.2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Отже, недотримання позивачем вимог ч.2 ст. 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до другого відповідача про розірвання договору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Приймаючи до уваги вищевикладене та встановлені судом обставини істотного порушення 2-м відповідачем умов Договору про відступлення права вимоги від 29 березня 2012 року, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про розірвання вказаного Договору.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого), без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що господарський суд також обґрунтовано задовольнив позовні вимоги щодо стягнення з 2-го відповідача грошових коштів в сумі 1182 342,78 гривень.

Що стосується позовних вимог про стягнення солідарно з ТОВ "Укрнафторесурс" та ТОВ "БНК-Україна" 88675,71 грн. колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано

Відповідно до п.4.2. за прострочення у передачі Новому кредитору всіх документів, які засвідчують права, що передаються, та інформації, яка є важливою для їх здійснення - штраф в розмірі 0,1% від розміру отриманої первісним кредитором суми винагороди за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

З матеріалів справи вбачається, що 01 серпня 2012 року між ТОВ "Торговий Дім "Укрнафторесурс" (Поручитель) та ТОВ "Торговий Дім "Нафтогаз-Схід" (Кредитор) укладено Договір поруки (а.с.23,24).

Відповідно до п.1.1. Договору поруки, Поручитель зобов'язується відповідати перед Кредитором за невиконання ТОВ "БНК-Україна" (Боржник) зобов'язань за Договором уступки права вимоги від 29.03.2012 року.

Згідно з п.2.1. Договору поруки, якщо при настанні строку виконання зобов'язання, встановленого у Договорі про уступку права вимоги від 29.03.2012 року, Боржником не буде виконані взяті на себе зобов'язання, Поручитель зобов'язаний солідарно з Боржником виплатити Кредитору штрафні санкції, передбачені п.4.2. Договору про уступку права вимоги від 29.03.2012 року.

У ст. 554 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів вважає, що позивачем обґрунтовано розраховано штраф за період з 27.08.2012 року по 27.02.2013 року. Подвійна облікова ставка НБУ за вказані 6 місяців складала 7,5%, в зв'язку з чим розмір штрафу, що підлягає сплаті первісним кредитором за невиконання ним свого обов'язку за Договором складає 88675,71 грн. та обґрунтовано стягнутий господарським судом Харківської області солідарно з 1-го та 2-го відповідачів.

Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апелянта про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не підтверджені належними доказами.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає статтям 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення господарського суду Харківської області від 01 грудня 2014 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга 2-го відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України,

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу 2-го відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 01 грудня 2014 року у справі № 922/4932/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повна постанова складена 13.02.2015 року

Головуючий суддя Шепітько І.І.

Суддя Ільїн О.Є.

Суддя Черленяк М.І.