Постанова

від 03.12.2014 по справі 906/838/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2014 року Справа № 906/838/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Саврій В.А. , суддя Мамченко Ю.А.

при секретарі Максютинська Д.В.

за участю представників сторін:

від позивача: представник не з'явився;

від відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю "Каменеобробка" (м.Житомир) на рішення господарського суду Житомирської області від 06.10.14р. у справі № 906/838/13

(суддя Сікорська Н.А.)

за позовом Житомирської міської ради (м. Житомир)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Каменеобробка" (м.Житомир)

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ :

Житомирська міська рада (надалі - Позивач) звернулася в господарський суд Житомирської області з позовною заявою (а.с. 2-5) до Закритого акціонерного товариства «Каменеобробка» (надалі - Відповідач), в якій просить внести зміни до пункту 3 та пункту 5 договору оренди земельної ділянки від 21 березня 2006 року, укладеного між Позивачем та Відповідачем, виклавши їх в наступній редакції: «пункт 3 Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: ділянка 1 - 2 305 205 грн. 22 коп.; ділянка 2 - 3 124 006 грн. 39 коп.;»; «пункт 5 Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, розмір якої становить: ділянка 1 - 76 071 грн. 77 коп. в рік; Коефіцієнт співвідношення орендної плати до земельного податку при цьому становить 3,300; ділянка 2 - 112 464 грн. 23 коп. в рік; Коефіцієнт співвідношення орендної плати до земельного податку при цьому становить 3,600».

Позивачем було подано заяву (а.с. 70-72) про заміну Відповідача (в порядку статті 25 та 22 Господарського процесуального кодексу України), а саме із Закритого акціонерного товариства «Каменеобробка» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Каменеобробка».

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 22 липня 2013 року (а.с. 76-77), з підстав, висвітлених у даній ухвалі, було залучено до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Управління Держземагенства у Житомирському районі.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 6 жовтня 2014 року (а.с. 167-169) з підстав, вказаних у цьому рішенні, позов задоволено. Внесено зміни до пункту 3 та пункту 5 договору оренди земельної ділянки від 21 березня 2006 року, укладеного між Позивачем та Відповідачем, зареєстрованого у Житомирській регіональній філії центру ДЗК 21 березня 2006 року за № 040620900174, виклавши їх в наступній редакції: «пункт 3 Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: ділянка 1 - 2 305 205 грн. 22 коп.; ділянка 2 - 3 124 006 грн. 39 коп.;»; «пункт 5 Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, розмір якої становить: ділянка 1 - 76 071 грн. 77 коп. в рік; Коефіцієнт співвідношення орендної плати до земельного податку при цьому становить 3,300; ділянка 2 - 112 464 грн. 23 коп. в рік; Коефіцієнт співвідношення орендної плати до земельного податку при цьому становить 3,600». Також, даним рішенням покладено на Відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1147 грн..

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Відповідач звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 174-177) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Житомирської області від 6 жовтня 2014 року по справі № 906/838/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом прийнято рішення з порушення норм процесуального та матеріального права. Крім того, Відповідач як на підставу скасування рішення суду посилається на те, що згідно наданого Позивачем розрахунку орендної плати за використання земельної ділянки Відповідача, пункту 4 Функціональне використання та розрахунку нормативно грошової оцінки земельної ділянки, зазначено - землі комерційного використання. Водночас, дане формулювання, на переконання апелянта суперечить зазначеному у договорі оренди.

Ухвалою суду від 30 жовтня 2014 року (а.с. 173) апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 3 грудня 2014 року на 15 годину 30 хвилин.

Позивач не скористався правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності частини 2 статті 96 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду.

В.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду, своїм розпорядженням від 3 грудня 2014 року (а.с. 186), з підстав вказаних у ньому, вніс зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді, визначивши колегію в складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Мамченко Ю.А., суддя Саврій В.А..

Представники Позивача та Відповідача в судове засідання від 3 грудня 2014 року не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи Позивач та Відповідач належним чином повідомлені, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 183-185). Водночас, в ухвалі про прийняття апеляційної скарги до провадженні (а.с. 173) відсутнє визначення щодо обов'язкової явки представників Позивача та Відповідача.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного та враховуючи приписи статтей 101, частини 1 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників Позивача та Відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Житомирської області від 6 жовтня 2014 року по даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача без задоволення. При цьому апеляційний господарський суд виходив з такого.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 10 березня 2006 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки (надалі - Договір; а.с. 16-17).

Відповідно до пункту 1.1 Договору, Позивач, на основі рішення 28 сесії Житомирської міської ради 4 скликання від 9 грудня 2005 року № 584 надав, а Відповідач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для іншої промисловості, яка знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. вул.Баранова, 137.

Пунктом 2 Договору передбачено, що: в оренду передаються земельні ділянки: ділянка 1 площею 0,8111 га; ділянка 2 площею 1,0992 га; нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить: ділянка 1- 47 6507 грн. 37 коп., ділянка 2 - 64 5761 грн. 20 коп.; орендна плата вноситься Відповідачем у грошовій формі, розмір якої становить: 14 570 грн. 15 коп. в рік, у тому числі: ділянка 1 - 6 498 грн.13 коп. в рік за користування земельною ділянкою площею 0,8111 га; ділянка 2 - 8 072 грн. 02 коп. в рік за користування земельною ділянкою площею 1,0992 га.

Колегія суду констатує, що згідно пункту 8 Договору: розмір орендної плати щорічно переглядається у разі - зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, в тому числі внаслідок інфляції ; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 4 Договору передбачено строк його дії - 10 років.

Як визначено пунктом 11 Договору: цільове призначення земельної ділянки для іншої промисловості.

З наявного в матеріалах справи акта визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в м. Житомирі по вул. Баранова, № 137 від 21 березня 2006 року (а.с. 34), вбачається, що земельна ділянка площею 1,9103 га. (яка розташована за адресою: м.Житомир, вул.Баранова, 137) була передана Відповідачеві у фактичне користування.

Даний договір оренди зареєстровано в Житомирській регіональній філії Центру ДЗК за № 040620900174 та посвідчено приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Катюхою О.В..

Рішенням Позивача № 369 від 5 вересня 2007 року "Про затвердження матеріалів коригування технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок міста Житомира" (а.с. 35) було затверджено матеріали коригування технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок міста Житомира.

Рішенням Позивача "Про введення в дію нових розмірів плати за земельні ділянки та приведення у відповідність діючих договорів оренди у місті Житомирі" від 21 листопада 2007 року за № 456 (а.с. 36) було введено в дію нові розміри плати за землю для юридичних та фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності та громадян міста з 1 січня 2008 року.

З наявного в матеріалах справи рішення Позивача від 24 січня 2013 року № 498 (а.с. 49-52) "Про затвердження нових розмірів річної орендної плати та приведення у відповідність договорів оренди земельних ділянок несільськогосподарського призначення", прослідковується затвердження даним рішенням нових розмірів нормативної грошової оцінки та орендної плати за використання земельними ділянками на умовах оренди в м. Житомирі, зокрема, й для Відповідача (Договір оренди земельних ділянок площею: ділянка 1 - 0,8111 га, ділянка 2 - 1,0992 га по вул.Баранова, 137, від 21 березня 2006 року № 040620900174).

При цьому, нормативна грошова оцінка вищевказаної земельної ділянки становила: ділянка 1 - 2 305 205 грн. 22 коп.; ділянка 2 - 3 124 006 грн. 39 коп..

Орендна плата становить:

· ділянка 1 - 76 071 грн. 77 коп. в рік; коефіцієнт співвідношення орендної плати до земельного податку при цьому становить 3,300;

· ділянка 2 - 112 464 грн. 23 коп. в рік; коефіцієнт співвідношення орендної плати до земельного податку при цьому становить 3,600.

Листом від 22 лютого 2013 року за № 15/1467 (а.с. 9-10) Позивач повідомив Відповідача про встановлення нового розміру річної орендної плати за користування земельною ділянкою, та направив проект змін до Договору з пропозицією направити на адресу Позивача підписані зміни до Договору для їх подальшої реєстрації.

Проте, як вбачається з матеріалів справи Відповідач пропозиції Позивача погодити внесення змін до Договору в частині нормативної грошової оцінки землі та розміру орендної плати, залишив без задоволення.

З огляду на що, Позивач посилаючись на статті 83, 96, 211 Земельного кодексу України, статті 611, 623 Цивільного кодексу України та рішення Позивача № 498 (котрим затверджено нові розміри нормативної грошової оцінки та орендної плати за користування земельними ділянками на умовах оренди в м.Житомирі) звернувся до суду з позовом до Відповідача щодо приведення Договору у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом внесення змін до Договору.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що: відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За приписами частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі", істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Як визначено статтею 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 652 Цивільного кодексу України визначено, що: підставами для зміни або розірвання договору є згода сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

У відповідності до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України: ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

У зв'язку із введенням в дію з 1 січня 2011 року Податкового кодексу України Закон України "Про плату за землю" втратив чинність (частина 2 прикінцевих положень Податкового кодексу України).

Відповідно, розмір та строки сплати орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності з 1 січня 2011 року регулюється Податковим кодексом України.

За приписами статті 288 Податкового кодексу України: підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки; розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем; розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 % нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду - 12 % нормативної грошової оцінки.

Згідно зі статтею 271 Податкового кодексу України, базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІІ Податкового кодексу, а у разі якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначено Законом України "Про оцінку земель".

Відповідно до абзацу п'ятого статті 5 та статті 6 Законом України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності; суб'єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель є органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління у сфері оцінки земель, а також юридичні та фізичні особи, зацікавлені у проведенні оцінки земельних ділянок.

За змістом статті 15 Закону України "Про оцінку земель", підставою для проведення оцінки земель є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

В силу дії статті 18 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз у 5 - 7 років.

Статтями 20, 23 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що: за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт; дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель; технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

В подальшому Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 3 червня 2008 року внесено зміни до частин 4, 5 статті 21 Закону про оренду, відповідно до яких річна орендна плата за земельні ділянки, які перебували у державній або комунальній власності не могла бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлювався Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлювався Законом України "Про плату за землю". Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебували у державній або комунальній власності, не могла перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до статті 21 Закону "Про оренду землі", розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності), які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абзацу 1 пункту 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17 травня 2011 року № 6, у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку ; судам слід враховувати, що розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до абзацу 5 пункту 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17 травня 2011 року, у разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку; оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору; при цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору за наявності спору (тобто за відсутності згоди відповідача на зміну умов договору).

При цьому, згідно з частиною третьою статті 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Під час вирішення спору щодо внесення змін до договору оренди землі, зокрема, в частині розміру орендної плати, господарський суд може залучити як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, відповідний територіальний орган центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів (Державного агентства земельних ресурсів України).

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, в сукупності з нормами діючого законодавства, котрі направлення на врегулювання питань орендної плати та щодо змінити, припинення договірних відносин з приводу оренди земельної ділянки, зазначає, що нормами земельного законодавства як на час укладення Договору так і на дату виникнення спірних відносин, передбачено можливість зміни умов Договору, зокрема, в частині розміру орендної плати, як його істотної умови, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, установлених договором або законом.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до умов самого ж Договору, а саме згідно пункту 8, розмір орендної плати переглядається у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Як вже зазначалося вище, рішенням Позивача від 5 вересня 2007 року № 369 "Про затвердження матеріалів коригування технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок міста Житомира" затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Житомир та введено в дію нормативну грошову оцінку земель міста Житомир.

Виходячи з вищевисвітлених законодавчих приписів і виходив Позивач, приймаючи рішення від 24 січня 2013 року за № 498 про внесення змін в пункти 3 та 5 Договору оренди в частині зміни розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки 1 з 476 507 грн. 37 коп. до 2 305 205 грн. 22 коп., земельної ділянки 2 з 645 761 грн. 20 коп. до 3 124 006 грн. 39 коп. та, відповідно, розміру орендної плати земельної ділянки 1 з 6 498 грн.13 коп. до 76 071 грн. 77 коп. в рік, земельної ділянки 2 з 8 072 грн. 02 коп. до 112 464 грн. 23 коп.

У пункті 2.19 постанови Пленуму №6 від 17 травня 2011 року "Про деякі питання практики розгляду справи у спорах, що виникають із земельних відносин" роз'яснюється, що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Колегія суду звертає увагу, що в матеріалах справи (а.с. 94-97) міститься рішення господарського суду Житомирської області від 10 квітня 2014 року № 906/1092/13 (за позовом Відповідача до Позивача про визнання недійсним рішення), яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 1 липня 2014 року (а.с. 98-100), котрими встановлені наступні фактичні обставини справи.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 1 липня 2014 року встановлено:

«судова колегія вважає безпідставними доводи позивача про ненабрання чинності рішеннями Житомирської міської ради від 05.09.2007р. №369, від 21.11.2007р. №456, на які є посилання в оспореному рішенні.

Так, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.12.2013р. у справі №906/865/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибні промислові технології" до Житомирської міської ради про визнання недійсним рішення Житомирської міської ради від 24.01.2013р. №498 в частині підпункту 1.11 пункту 1 та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.12.2013р. у справі №906/1049/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Хаус" до Житомирської міської ради про визнання недійсним рішення Житомирської міської ради від 24.01.2013р. №498 в частині підпункту 1.17 пункту 1, залишеними без змін постановами Вищого господарського суду України від 25.02.2014р. у даних справах, відповідно, встановлено факт опублікування Житомирською міською радою повідомлення про зазначені вище рішення №369 від 05.09.2007р., №456 від 21.11.2007р. у друкованих засобах масової інформації відповідних органів державної влади - газеті "Місто".

Вищий господарський суд України у постановах від 25.02.2014р. у вказаних справах №906/865/13 та №906/1049/13, відповідно, вказав, що повідомлення Житомирської міської ради у газеті "Місто" про рішення ради від 05.09.2007р. №369 та від 21.11.2007р. №456 є доказом опублікування рішень у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, обставини щодо опублікування Житомирською міською радою у встановленому законодавством порядку своїх рішень від 05.09.2007р. №369 та від 21.11.2007р. №456 встановлені у справах №906/865/13, №906/1049/13, де Житомирська міська рада є відповідачем, щодо якого встановлено ці обставини.

З огляду на викладене, позов про визнання недійсним підпункту 1.3. п.1 спірного рішення від 24.01.2013р. №498 із зазначених у позовній заяві підстав задоволенню не підлягає».

Рішенням господарського суду Житомирської області встановлено наступне:

«постановою Корольовського районного суду м.Житомира від 21.07.2009р. у справі №2"а"-27 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2010р., в задоволенні позову прокурора Корольовського району м.Житомира до Житомирської міської ради про скасування рішення Житомирської міської ради від 05.09.2007р. №369 відмовлено (а.с.50-54).

Тобто судом підтверджено правомірність дій Житомирської міської ради по введенню в дію скоригованої грошової оцінки земельних ділянок згідно з рішенням від 05.09.2007р. №369»

З огляду на встановлення даними судовими актами фактичних обставин справи, колегія суду не приймає до уваги посилання Відповідача на неправомірність дій Позивача з приводу встановлення нової нормативної грошової оцінки земель.

Відтак, на дату звернення Позивача з позовом до суду рішення Позивача № 498 від 24 січня 2013 року "Про затвердження нових розмірів річної орендної плати та приведення у відповідність договорів оренди земельних ділянок несільськогосподарського призначення", зокрема, в частині встановлення для Відповідача нового розміру нормативно-грошової оцінки та орендної плати є чинним.

Окрім того, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що Позивач, з метою внесення змін у Договір, скористався досудовим порядком вирішення цього питання, надіславши Відповідачу супровідним листом від 22 лютого 2013 року за №15/11467 проект змін до пунктів 3 та 5 Договору (а.с. 9-12; доказ направлення на а.с. 10). Однак, Відповідач залишив поза увагою дані зміни до Договору.

Що ж стосується посилань Позивача у апеляційній скарзі на те, що згідно наданого Позивачем розрахунку нормативно грошової оцінки земельної ділянки, в пункті 4 «Функціональне використання», зазначено землі комерційного використання, що суперечить зазначеному в Договорі оренди, то колегія суду зазначає наступне.

Статтею 19 Земельного кодексу України визначено категорії земель України, а саме: землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

В силу дії статті 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Відповідно до Розрахунку визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки Відповідача для обрахунку земельного податку (а.с. 23; 25) як в пункті 2 «Площа земельної ділянки», в пункті 5 «Коефіцієнт використання земельної ділянки», так і в пункті 6 «Вартість земельної ділянки за функціональним використання» дану земельну ділянку віднесено саме до земель промисловості, що в свою чергу не суперечить технічній документації на земельну ділянку та й умовам пункту 11 Договору.

Крім того, відповідно до Українського класифікатора форм власності на землю (затвердженого листом Держкомзему України від 24 квітня 1998 року), до земель населених пунктів (класифікатор 1) відносяться землі промисловості (класифікатор 1.10), землі підприємств іншої промисловості (1.10.5) та землі комерційного використання (1.11).

Згідно пункту 3.5 цільового призначення Завдання на виконання робіт (а.с. 125), цільове призначення даної орендованої земельної ділянки - 1.10.5 (землі підприємств іншої промисловості).

Все вищезазначене повністю спростовує твердження Відповідача щодо невизначеності цільового призначення землі, що є порушенням прав Відповідача, яке полягає в тому, що різні категорії земель мають різну нормативну грошову оцінку і це впливає на розмір оренди землі. Адже, з усього вищенаписаного не вбачається, суперечності у визначення категорії землі, до котрої відноситься спірна земельна ділянка, так як і не вбачається, що визначення нормативної грошової оцінки здійснювалося Позивачем саме із віднесенням даної земельної ділянки до земель комерційного використання, а не землі промисловості.

Оцінюючи наведені докази та встановлені за наслідками їх оцінки обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що нормативна грошова оцінка земель, затвердження якої відноситься до повноважень органів місцевого самоврядування, є основою для визначення розміру орендної плати, а її зміна є підставою для його перегляду.

Заниження ж розміру орендної плати шкодить інтересам держави в сфері наповнення державного бюджету, який в свою чергу є джерелом фінансування різних соціальних сфер, призводять до неефективного використання земельних ресурсів, зменшення надходжень до бюджету від плати за землю, грубо порушують права громади, суперечить державним інтересам, що являється істотним порушенням чинного законодавства і суперечить інтересам держави.

З огляду на усе наведене вище у судовій постанові та з огляду на докази наявні у матеріалах справи, колегія Рівненського апеляційного господарського суду відхиляє заперечення Відповідача, висвітлені у апеляційній скарзі, оскільки вони не відповідають обставинам справи, спростовуються наявними у справі доказами, а також спростовані усім вищевказаним у даній судовій постанові.

Отже, враховуючи усе вищевказане, колегія суду визнає підставність та обґрунтованість вимог Позивача щодо внесення змін у Договір щодо розміру орендної плати, а тому задовольняє позов .

З огляду на усе вищевисвітлене у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Житомирської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача - без задоволення.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає за Відповідачем.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Каменеобробка" -

залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 06 жовтня 2014 року у справі № 906/838/13 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу № 906/838/13 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Мамченко Ю.А.