Рішення

від 19.11.2014 по справі 525/709/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 525/709/14-ц

Номер провадження 22-ц/786/3384/14 Головуючий у 1-й інстанції Білецька В. І.

Доповідач Бутенко С. Б.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Бутенко С.Б.

Суддів: Абрамова П.С., Пікуля В.П.

при секретарі: Кальник А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 01 жовтня 2014 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до Хорольського міжрайонного управління водного господарства, Великобагачанської селищної ради Полтавської області, треті особи - Відділ Держземагенства у Великобагачанському районі, Полтавське підприємство «Центр Державного земельного кадастру» про визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою.

Заслухавши суддю-доповідача апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів,-

В С Т А Н О В И Л А:

В червні 2014 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати недійсним та скасувати Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, виданий Хорольському міжрайонному управлінню водного господарства 18.03.2009 року серія ЯЯ № 226998.

Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 01 жовтня 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинами справи, порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ст. 307 ч. 1 п. 2, ст. 309 ч. 1 п.п. 3, 4 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, встановивши невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується доказами по справі, що у 1989 році виконавчим комітетом Великобагачанської районної ради депутатів трудящих Управлінню експлуатації Дніпродзержинського і Дніпровського водоймищ був виданий Державний акт на право користування земельною ділянкою площею 0,75 га для будівництва виробничої бази Великобагачанської експлуатаційної дільниці.

Рішеннями виконкому Великобагачанської селищної ради № 159/3 від 25.10.1993 р. та № 187/55 від 21.12.1993 р. вилучено земельну ділянку площею 0,12 га та 0,03 га з землекористування Полтавського виробничого управління комплексного використання водних ресурсів, приєднано її до земель селища та надано ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель в АДРЕСА_1 за рахунок земель селища та надано дозвіл на будівництво.

За нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 23 липня 2003 року ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купив незакінчений будівництвом жилий будинок 55% готовності, що знаходиться в АДРЕСА_1, та належить продавцю ОСОБА_2 на підставі рішення виконкому Великобагачанської селищної Ради № 159/3 від 25.09.1993 р.

На підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 23 липня 2003 року ОСОБА_3 подарував, а ОСОБА_1 прийняв в дар земельну ділянку площею 0,2009 га, передану: для обслуговування житлового будинку - 0,15 га та для ведення особистого селянського господарства - 0,0509 га, що розташована на АДРЕСА_1, в межах згідно плану, яка належала дарувальнику на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія РЗ № 667513, виданого Великобагачанською селищною Радою 18.07.2003 р., зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1729.

Право власності на вказану земельну ділянку дарувальник ОСОБА_2 набув на підставі рішення Великобагачанської селищної ради Полтавської області від 30 квітня 2003 року в порядку передачі йому безоплатно у приватну власність за рахунок земель комунальної власності.

02 жовтня 2003 року на підставі зазначеного договору дарування від 23 липня 2003 року серії ВАК № 892994 ОСОБА_1 видано Державний акт на право приватної власності на землю серії РЗ № 667645, що його зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1729, який посвідчує право власності позивача на вказану земельну ділянку загальною площею 0,2009 га в межах згідно з планом.

30 січня 2009 року Великобагачанська селищна рада прийняла рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування земельною ділянкою Хорольському міжрайонному управлінню водного господарства в АДРЕСА_1, відповідно до якого Хорольському міжрайонному управлінню водного господарства була передана земельна ділянка площею 0,60 га в постійне користування в межах АДРЕСА_1. Цим рішенням були встановлені обмеження на земельну ділянку площею 0,0154 га на право проходу та проїзду громадянину ОСОБА_1, а також зобов'язано встановити охоронну зону ЛЕП 35 КВТ на земельну ділянку площею 0,2642 га.

18 березня 2009 року на підставі вищезазначеного рішення Великобагачанської селищної ради від 30.01.2009 р. Хорольському міжрайонному управлінню водного господарства видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 226998, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030955100004.

Як вбачається з плану меж земельної ділянки землекористувача Хорольського міжрайонного управління водного господарства (кадастровий номер 5320255100:30:005:0048), визначені оспорюваним державним актом межі земельної ділянки, що належить на праві власності ОСОБА_1, не відповідають плану зовнішніх меж земельної ділянки позивача, які встановлені Державним актом на право приватної власності на землю серії РЗ № 667645.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що рішень про вилучення земельної ділянки землекористувача, окрім рішення від 25.10.1993 р. щодо земельної ділянки площею 0,12 га по АДРЕСА_1 Великобагачанська селищна рада не приймала, а підстав набуття права власності на земельну ділянку розміром 0,2009 га позивач по справі не довів.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції не погоджується судова колегія, оскільки такі висновки не відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Частинами першою, другою статті 116 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами (частина перша статті 126 ЗК України в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Право власності громадян України на земельну ділянку набувається на підставі придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю) (частина 1 статті 81 ЗК України в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 49 Закону України «Про власність», який був чинний на час отримання позивачем ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, третейським судом.

Аналогічні положення містяться й у частині другій статті 328 ЦК України, відповідно до якої право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

При вирішенні спору суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст. 116, 126, 152, 155 ЗК України не взяв до уваги, що право власності позивача ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею 0,2009 га набуте на законних підставах і ніким по справі не оспорюється, а виданий органом місцевого самоврядування Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 226998 в частині визначення розміру, конфігурації та меж земельної ділянки позивача, як суміжного землевласника, порушує права останнього щодо володіння, користування чи розпорядження належною йому земельною ділянкою, а, отже, такий акт визнається недійсним.

Частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України закріплює право кожної особи на звернення до суду за захистом свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів серед іншого може бути визнання правочину недійсним.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці другому пункту 2 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», виходячи з положень статей 8, 124 Конституції, статей 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 ЦК України, статті 15 ЦПК України, статті 12 Господарського процесуального кодексу України судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

Отже, визнання недійсними державних актів на право власності та право постійного користування земельними ділянками вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Оскільки Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 226998, виданий Хорольському міжрайонному управлінню водного господарства на земельну ділянку кадастровий номер 5320255100:30:005:0048 площею 0,6000 га, що розташована по АДРЕСА_1, суперечить вимогам статті 41 Конституції України, частин першої, другої статті 321 ЦК України, статей 153, 155 ЗК України та порушує права суміжного землевласника ОСОБА_1 в частині визначення меж належної йому на праві власності земельної ділянки, даний акт в цій частині підлягає визнанню недійсним.

З огляду на викладене колегія суддів прийшла до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та постановлення по справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Хорольського міжрайонного управління водного господарства, Великобагачанської селищної ради Полтавської області про визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, ЦПК України,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 01 жовтня 2014 року - скасувати.

Постановити по справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Хорольського міжрайонного управління водного господарства, Великобагачанської селищної ради Полтавської області про визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою - задовольнити частково.

Визнати частково недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 226998, виданий Хорольському міжрайонному управлінню водного господарства на земельну ділянку площею 0,6000 га, що розташована по АДРЕСА_1, в частині визначення меж земельної ділянки загальною площею 0,2009 га, що розташована в АДРЕСА_1, та належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії РЗ № 667645, виданого Великобагачанською селищною радою згідно договору дарування від 23 липня 2003 року ВАК № 892994, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1729.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: С.Б. Бутенко

Судді: /підписи/ П.С. Абрамов

В.П. Пікуль

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області С.Б. Бутенко