Рішення

від 28.11.2014 по справі 904/5776/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.11.14р. Справа № 904/5776/14

За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Дніпропетровськ)

до приватного підприємства «Смерш К» (м. Дніпропетровськ)

про стягнення заборгованості

Головуючий колегії-суддя: Татарчук В.О.

Члени колегії-судді: Кармазіна Л.П., Манько Г.В.

Секретар судового засідання: Дорошевська М.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, дов. №177 від 26.08.2014

від відповідача: Чирук В.Г., пасп. серії НОМЕР_2, Гугель І.Ю., дов. від 09.07.2014

Суть спору:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась з позовом до приватного підприємства «Смерш К» про стягнення 109740,98грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- в ніч з 24 на 25 квітня 2014 року мали місце проникнення в приміщення позивача та крадіжка майна і програмного забезпечення на суму 58749,98грн;

- відповідачем не виконано належним чином зобов'язання за договором № 16/13 від 15.04.2013 про надання послуг по охороні;

- неналежне виконання обов'язків з охорони призвело до завдання матеріальної шкоди у розмірі 58740,98грн;

- розмір упущеної вигоди позивача за договором №20140517 від 30.05.2014 складає 51000грн.

Відповідач заперечує проти позову посилаючись на наступне:

- ПП «Смерш К» належним чином виконувались зобов'язання за договором № 16/13 від 15.04.2013;

- на об'єкті встановлено обладнання охоронної сигналізації, яке вже раніше використовувалось, а монтаж такого обладнання був здійснений особами за відсутності кваліфікації та ліцензії;

- обладнання експлуатувалось без тестування;

- мобільна група здійснювала виїзд на об'єкт в ніч з 24 на 25 квітня 2014 року о 04год.08хв. протягом 5 хвилин після отримання сигналу тривоги, однак будь-яких слідів пошкодження чи проникнення виявлено не було;

- невстановлена особа неодноразово проникала до об'єкту, однак сигнал тривоги не надходив;

- розмір матеріальної шкоди та упущеної вигоди не доведений належним чином.

У судовому засіданні 27.11.2014 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

встановив:

14.03.2013 між ОСОБА_8 (орендодавець) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір №14/03-13 оренди нежитлового приміщення.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає на умовах оренди в строкове, платне користування приміщення №1, яке знаходиться в АДРЕСА_1.

15.04.2013 між ПП «Смерш К» (виконавець) та ФОП ОСОБА_1 (замовник) було укладено договір № 16/13 про надання послуг по охороні.

Згідно з п. 1.1 договору замовник передає, а виконавець приймає під охорону на недержавний пульт охорони, в подальшому НПО, об'єкт: магазин, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 1.2 договору виконавець приймає на себе обов'язок по централізованій технічній охороні об'єкта, в цілому шляхом реагування, у випадку спрацювання технічних засобів охорони і виїзду групи затримання на об'єкт в період находження об'єкта під охороною.

Згідно з листом від 16.09.2014 слідчого СВ Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області 25.04.2014 близько 04 год. невстановлена особа через вікно проникла до приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 де таємно викрала чуже майно, чим спричинила гр. ОСОБА_1 матеріальну шкоду розмір якої встановлюється. Досудове розслідування у кримінальному провадженні №12014040640001811 розпочато 25.04.2014 за заявою гр. ОСОБА_1

Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 58740,98грн з таких підстав.

За загальним правилом для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки; збитків, як результату такої поведінки; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 978 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Як зазначалось вище між сторонами був укладений договір про надання послуг по охороні № 16/13 від 15.04.2013.

Слід погодитись з твердженням позивача про те, що відповідачем неналежним виконувались зобов'язання за вказаним договором.

Зокрема, відповідно до пункту 2.2.1 договору виконавець зобов'язується приймати під охорону об'єкт та здійснювати його охорону за допомогою технічних засобів.

Згідно з пунктом 2.2.2 договору виконавець зобов'язаний у разі надходження сигналу «Тривога», забезпечити виїзд групи реагування на «Об'єкт». Забезпечити прибуття групи реагування на «Об'єкт» протягом 5-7 хвилин з моменту надходження сигналу «Тривога», фіксується в базі даних комп'ютера та журналі реєстрації тривог на НПО виконавця.

Пунктом 2.2.3 договору визначено, що відповідач зобов'язаний при виявлені групою реагування ознак проникнення сторонніх осіб на об'єкт, дотримуючись заходів безпеки, прийняти заходи щодо затримання таких осіб, повідомити про подію в чергову частину територіального підрозділу органів внутрішніх справ, замовника або його довірених осіб дані щодо яких замовник повинен повідомити виконавцю при укладенні цього договору або в ході його виконання.

ПП «Смерш К» не доведений факт здійснення його працівниками належного огляду об'єкту охорони після отримання сигналу тривоги. Відповідачем не було повідомлено замовника про подію.

Пунктом 1 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

В ході вирішення спору відповідачем не спростовано твердження позивача про те, що внаслідок крадіжки йому були завдані збитки на суму 58740,98грн.

Так, в матеріалах справи міститься копія товарного чеку від 18.04.2013, виписаного суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_9,згідно з яким було продано позивачу обладнання і програмне забезпечення на суму 58740,98грн.

Згідно з актом приймання-передачі від 22.04.2013 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було передано вказане обладнання та програмне забезпечення директору магазину за адресою: АДРЕСА_1.

На думку суду саме неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг по охороні № 16/13 від 15.04.2013 призвело до отримання позивачем збитків в сумі 58740,98грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди..

Відповідно до ч. 1 ст. 906 Цивільного кодексу України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 2.2.9 договору встановлено, що виконавець несе відповідальність за шкоду, завдану майну замовника внаслідок не забезпечення належної охорони при наявності причинного зв'язку між діями виконавця і завданою шкодою.

Згідно з п.2.3 договору виконавець звільняється від відповідальності лише у випадках, коли він доведе відсутність своєї вини, а також:

2.3.1. За майнову шкоду, завдану внаслідок дії форс-мажорних обставин (розділ 4 договору);

2.3.2. За майнову шкоду, завдану внаслідок ненадання або приховування необхідної інформації при складанні проекту охорони (2.1.3);

2.3.3. За майнову шкоду, завдану внаслідок грубого невиконання узгоджених сторонами рекомендацій виконавця;

2.3.4. При умисному знищенні (пошкодженні) майна сторонніми особами без проникнення на об'єкт;

2.3.5. Якщо особа, що протиправно проникла на об'єкт і завдала майнову шкоду замовнику затримана.

Враховуючи викладене, як законодавством, так і умовами договору встановлено обов'язок виконавця відшкодувати збитки у зв'язку з неналежним виконанням договору про надання послуг в разі наявності його вини.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що в приміщенні позивача було неналежне обладнання сигналізації, яке встановлено особами за відсутності кваліфікації та ліцензії.

Відповідач був ознайомлений зі станом охоронної сигналізації, оскільки уклав договір про надання послуг по охороні № 16/13 від 15.04.2013.

Крім того, згідно з п. 2.2.4 договору виконавець має право тимчасово не приймати об'єкт під охорону, якщо виникли технічні неполадки засобів сигналізації, а замовник перешкоджає їх усуненню, або не усунення замовником недоліків технічних засобів охорони, що перешкоджають охороні об'єкту про які виконавець не повідомив замовника в належній формі і які не були усунуті ним в узгоджені строки.

Однак, ПП «Смерш К» не скористалось наведеним правом та прийняло об'єкт під охорону.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків в сумі 58740,98грн.

В той же час, суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення упущеної вигоди в сумі 51000грн з огляду на наступне.

Відповідно до приписів статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

В силу ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані особою.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення упущеної вигоди позивач посилається на договір №20140517 від 30.05.2014.

Встановлено, що 30.05.2014 між приватним підприємцем ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_10 (покупець) був укладений договір №20140517.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець оплатити і прийняти товар номенклатури, по кількості і ціні згідно специфікації до даного договору, що є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 2.1 додатку №1 до договору ціна товару складає 51000грн, що еквівалентно 3000 євро.

Суд вважає, що вказаний договір не може бути підставою для покладення на відповідача обов'язку відшкодувати упущену вигоду, оскільки був укладений 30.05.2014, тобто вже після подій, що відбулися 25.04.2014.

На думку суду позивачем не виконані вимоги частини 1 статті 33 ГПК України та не доведена наявність умов, що є підставами для стягнення з відповідача упущеної вигоди.

З урахуванням наведеного, суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача упущеної вигоди в розмірі 51000грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «Смерш К» (49061, м. Дніпропетровськ, вул. Карла Лібкнехта, 12, ідентифікаційний код 36296775) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 58740,98грн - матеріальної шкоди, 1174, 82грн - витрат по сплаті судового збору.

Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з приватного підприємства «Смерш К» на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 51000грн - упущеної вигоди.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 02.12.2014

Головуючий колегії В.О. Татарчук

Суддя Л.П. Кармазіна

Суддя Г.В. Манько